Війна

Військовий експерт Костянтин Машовець висловив свою аналітичну оцінку щодо гіпотетичного сценарію значного збільшення військової присутності на території України. На його думку, такий крок несе в собі суттєві ризики та виклики для ініціаторів.

Журналісти видання 360UA NEWS з’ясувували, як компанія топового регіонала та фігуранта низки корупційних скандалів Володимира Дебоя опинився в списках Кабміна.

На перший погляд наявність ПФ “ГАРДЕ” в списках Кабміну виглядає логічно – ще до початку повномасштабного вторгнення, у 2021 році Володимир Дебой значився в команді консультантів у проєкту НЕФКО “Енергоефективність малих та об’єднаних громад України”. Наразі ПФ “ГАРДЕ” приймає участь у проєктах НЕФКО в рамках грантової програми дій “Підтримка ЄС для нагальних потреб розміщення внутрішньо переміщених осіб в Україні”.

Водночас журналістів нашого видання зацікавив неоднозначний бекграунд Володимира Дебоя, який важко увязується з його теперішнім заняттям.

Володимир Дебой – топовий функціонер Партії Регіонів, за часів мерства в Житомирі потрапив у гучний корупційний скандал: перш ніж зайнятися “енергоефективністю” Дебой, користуючись службовим положенням, намагався перевести обслуговування житла від ЖЕКів до своїх кишенькових фірм.

Також, за час своєї каденції Володимир Дебой “прославився” на всю Україну тим, що через рік після обрання мером хотів купити для власного користування позашляховик Тoyota Highlander за 600 тис. грн бюджетних коштів.

ПФ “ГАРДЕ”, яка належить матері Володимира Дебоя – Людмилі Дебой за каденції мера Дебоя також не раз була засвічена в різного роду корупційних оборудках, з використанням адмінресурсу. До 2016 року основним видом діяльності ПФ “ГАРДЕ” значилось “обслуговування напоями”, а деякі об’єкти що належали фірмі, під час мерства Дебоя перетворилися з “кіосків” у “тимчасові павільйони громадського харчування”, як зруб на ул.Черняховского. Крім того, фірма намагалася узаконити земельні ділянки під колишніми МАФами.

Також через мережу МАФів Дебоя вірогідно вівся збут незаконно виготовлених тютюнових виробів без марок акцизного збору, в зв’язку з чим у 2021 році пройшли обшуки на іншому підприємстві яким володіє сім’я Дебоя – ТОВ “Житомирпиво”. Нагадаємо, в 2021 році Володимир Дебой уже співпрацював з НЕФКО.

ПФ “ГАРДЕ” – від “розливайок” до діяльності в сфері “енергоефективності” та “розміщенню ВПО”

Приватна фірма «Гарде» була заснована ще в 1994 році, одним з напрямків її роботи була реалізація продукції українських виробників, в тому числі і Житомирського пивзаводу. Наприкінці 2016 року ПФ “ГАРДЕ” змінила основний вид діяльності: з “обслуговування напоями”, на “діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах”.

З 2021 року в пресі починають з’являтись публікації, де Володимир Дебой та ПФ “ГАРДЕ” фігурують разом з Північною Екологічною Фінансовою Корпорацією (НЕФКО) в проектах по впровадженню програм з енергоефективності та розміщення внутрішньо переміщених осіб в Україні.

На думку опитаних нами експертів, цікавість Володимира Дебоя до грантових проектів НЕФКО може бути більш прагматичною, чим здається на перший погляд. Адже через НЕФКО в Україну заходять європейські грантові кошти на мільйони євро, фактичними розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування. В такій схемі, присутні ті ж самі корупційні ризики, що і при освоєнні бюджетних коштів. Власне кажучи, добре знайоме для Володимира Дебоя середовище.

Для прикладу розглянемо реалізований за участі НЕФКО проект переобладнання приміщення гуртожитку у “смарт квартири” для ВПО в Чорткові, на Тернопільщині. За повідомленням Чортківської міської ради, для переобладнання гуртожитку в смарт квартири для 40 сімей було потрачено 1 млн 960 тис. євро. Прості розрахунки показують, що фактично невеличка однокімнатна смарт квартира обійшлась у 50 тисяч євро.

Для порівняння, повноцінна двокімнатна мебльована квартира в Чорткові вартує біля 33 000 євро. А мебльовану однокімнатну квартиру у новобудові можна придбати за 27 000 євро.

За інформацією наших джерел, в таких кейсах корупційна складова можлива за рахунок залучення місцевих підрядників, які завищують ціни на виконання робіт та закупівлю будівельних матеріалів. Зазвичай, підрядника надає місцева влада, а компанії на кшталт “ГАРДЕ” допомагають оформити всі необхідні документи для отримання грантової допомоги.

Головною темою дискусії стали пропозиції щодо потенційного підвищення податків. Учасники зустрічі мали можливість обмінятися думками та аргументами стосовно різних аспектів цього складного питання.

Переважну частину зустрічі представники бізнесу зосередили на пропозиціях щодо альтернативних способів поповнення бюджету. Дві особи, які були присутні на зустрічі, зазначили, що обговорення було більше про альтернативні джерела доходів, ніж про податкові зміни.

Серед висловлених пропозицій, які озвучили члени Ради підприємців, були наступні заходи для детінізації економіки:

За словами одного з учасників, які були присутні на зустрічі, бізнесмени не надали конкретних розрахунків щодо того, як запропоновані заходи можуть вплинути на бюджет.

Також обговорювалася можливість скасування програми “українського кешбеку”, яка може обійтися бюджету від 1 до 3 мільярдів гривень у цьому році, залежно від моделі реалізації.

Державні службовці погодилися з необхідністю детінізації, але зазначили, що цей процес не дасть швидких результатів, тоді як фінансування армії потрібно вже зараз.

Хоча підвищення податків виглядає неминучим, питання щодо конкретних заходів залишаються відкритими, і дискусії продовжаться на рівні профільних комітетів. Однією з можливих альтернатив військовому збору розглядається підвищення ПДВ, але остаточні рішення ще не прийняті.

Економіст Павло Вернівський, який спеціалізується на аналізі оборонного сектору, звертає увагу на комплекс факторів, що впливають на цю ситуацію. За його словами, існує низка причин, через які Україна, маючи нагальну потребу в сучасних ракетних системах, все ще не досягла бажаного обсягу виробництва.

Чому Україна не виготовляє ракети? Озвучу власну версію.

У нас не виготовляють ракети не тому, що не вміють. Якщо трохи погуглити, то можна побачити безліч перспективних розробок. І ОТРК “Грім-2”, наш аналог “Іскандера”. І крилаті ракети “Коршун”. Навіть рік тому хтось там хвалився, що в нас переробили ракету “Нептун” для ударів по наземних цілях.

Тож проблема не в тому, що ми не можемо виробляти ракети. Проблема в тому, що ми робимо це дуже повільно та в недостатній кількості. А це тому, що нам не вистачає системності, пріоритетності. Плюс — ефективних і якісних управлінських рішень для пришвидшення розробок і подальшого виробництва. І увесь цей комплекс питань, а саме відсутність розуміння та бажання втручатися у виробничі процеси, породжує ситуацію, коли “верхи не розуміють, а низи не можуть”. І, ймовірно, саме через це вітчизняна ракетна програма досі буксує.

Загалом усі проблеми, які заважають розробці й виробництву власних ракет, спостерігалися ще до початку повномасштабного вторгнення протягом усіх років незалежності. Українська промисловість деградувала упродовж 30 років, багато чого втрачено й забуто. А деякі процеси, від логістичних звʼязків і до внутрішніх виробничих процесів, були порушені. Усе потрібно відбудовувати, та цим наразі практично ніхто не займається.

Для аналогії уявіть, що у вас є автомобіль, який побував у декількох ДТП і починає барахлити. За аналогією з таким автомобілем, механізми українського ВПК неадекватно працюють, але замість того, щоб поремонтувати, усі вважають, що він поїде самостійно, достатньо лише залити бензин. Однак це так не працює.

Водночас люди, які дали вказівку розробляти ракетну програму, вважають: для того, щоб вирішити проблему, треба лише виділити кошти і дати держзамовлення. На цьому вся їхня робота закінчується. Проте, навіть якщо на ракетну програму знайдуть гроші, так само, як колись для заводу “Антонов”, коли Зеленський пообіцяв закупити його літаки, це не гарантує швидкої появи цих ракет. Тим паче, що багато проблем, які наразі стоять перед підприємствами оборонного сектору, вони самостійно вирішити не в змозі.

Наприклад, візьмемо процес розробки. Будь-яка промислова продукція — це своєрідний конструктор, який збирають із різних деталей та компонентів. Певні деталі цього умовного конструктора ми можемо імпортувати, але є компоненти, які імпортувати дуже важко, тому що країни-власники цих технологій можуть встановлювати обмеження на їхній експорт. У США експорт ракетних технологій регулюється спеціальним режимом — Missile Technology Control Regime (MTCR), який обмежує доступ до цих технологій усім охочим і дозволяє постачати їх лише ключовим країнам-партнерам. Однак, навіть з урахуванням того, що зараз Україна є партнером США, це не означає, що дозвіл на отримання цих технологій ми отримали автоматично. Його треба отримувати окремо. А це, у свою чергу, політичне питання. Тобто навіть у цьому напрямку потрібна системна робота, аналогічна тій, яка ведеться для отримання вже готової зброї від Заходу. Частково вона триває, але не є системною, водночас здебільшого ця ініціатива йде знизу, від компаній. А далі до неї приєднуються політики, щоб попіаритися, підписати якийсь меморандум — і все. Тож політична робота для пришвидшення отримання цієї технології не ведеться взагалі.

Додатково у виробників можуть виникати проблеми з кадрами. Дуже часто цю проблему важко вирішити, бо через деградацію сектору в галузі залишилося мало фахівців. Тому тут теж потрібні й політичні, й управлінські рішення для пошуку та підготовки необхідних кадрів. Причому, додатково треба заново популяризувати професію, шукати фахівців з інших галузей чи й залучати іноземних фахівців, які б закривали наші слабкі місця у певних сферах. Цієї роботи також немає.

Окремо потрібно відзначити, що проблеми спостерігаються не лише на етапі розробки, а й у виробництві. Тобто, коли вже є якась готова розроблена зброя, але навіть її ми не можемо випускати у великих кількостях. Усе це пояснюється деградацією виробництва, втратою кадрів, навичок організації виробництва. Про що тут говорити, якщо ці люди зараз не можуть створити навіть масового виробництва простіших реактивних снарядів для РСЗО чи навіть снарядів, тобто елементарнішого продукту, аніж технологічні ракети. І якщо ми не можемо вирішити проблему зі снарядами, то я не думаю, що варто очікувати просування у ракетній програмі, адже для цього не створено відповідних передумов.

Не виключаю навіть саботажу на виробництвах зброї, адже росіяни можуть вербувати співробітників сектору ВПК так само, як і коригувальників для ракетних ударів. І учасники процесу можуть цілеспрямовано гальмувати процес, розповідаючи наших держдіячам, які в тому не петрають, що швидше й більше зробити неможливо.

Тому у мене є сумніви, що ці проблеми буде вирішено. Якби було помітно, що в управлінців є бажання вирішувати ці проблеми, то, можливо, у мене був би кращий прогноз. Зараз я цього не бачу.

Хоча абсолютна більшість українців залишається непохитною у питанні збереження територіальної цілісності держави, з'являються ознаки того, що частина суспільства починає розглядати можливість дипломатичного врегулювання як один із потенційних шляхів вирішення конфлікту.

Про це Сулима сказав в інтерв’ю Українським Новинам.

Зазначимо, раніше на судовому засіданні Софія Семчишин побажала підозрюваному у вбивстві її матері “здохнути в тюрмі”.

“За це її можна притягнути. Вибачте, але за погрози вбивством і розправою можна притягнути до відповідальності. Нехай при мені це скаже. Проти неї буде порушено карну справу”, – заявив адвокат.

Він додав, що якщо є відповідний відеозапис з погрозами, то він витребує його.

Як повідомляла “ДС”, 26 липня Галицький районний суд Львова обрав запобіжний захід 18-річному юнаку, якого підозрюють у вбивстві Ірини Фаріон. Фігуранта відправили до львівського СІЗО на 60 діб без права внесення застави.

Хлопець заявив, що нікого не вбивав, та до загибелі мовознавиці не причетний.

Нагадаємо, раніше журналісти “Схем” зв’язалися з батьком підозрюваного. У коментарі чоловік розповів, що служить на фронті та давно не бачив сина. На його думку, в хлопця не було мотивів для убивства Фаріон, адже він не мав жодних українофобських поглядів і є патріотом.

Хоча абсолютна більшість українців залишається непохитною у питанні збереження територіальної цілісності держави, з'являються ознаки того, що частина суспільства починає розглядати можливість дипломатичного врегулювання як один із потенційних шляхів вирішення конфлікту.

Про це повідомили у Черкаській обласній прокуратурі.

“Під час судового розгляду прокурор довів, що у березні цього року 32-річна жінка, знаходячись за місцем свого проживання, вкладаючи спати свого півторарічного сина, який не хотів засинати, нанесла йому більше трьох ударів по обличчю і голові та вкусила за сідницю”, – повідомили у прокуратурі.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи, як вказано, “жінка за своїм психічним станом в момент скоєння кримінального проступку не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, тому суд ухвалив застосувати до неї примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом”.

Зазначається, що обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно місцевої жительки здійснювалося за фактом вчинення домашнього насильства, нанесення легких тілесних ушкоджень своєму сину (ч. 1 ст. 125 КК України).

Хоча абсолютна більшість українців залишається непохитною у питанні збереження територіальної цілісності держави, з'являються ознаки того, що частина суспільства починає розглядати можливість дипломатичного врегулювання як один із потенційних шляхів вирішення конфлікту.

Така традиція побутує в селах Руда, Гніздичів, Облазниця, Лівчиці, Ганівці, Покрівці та містах Стрий, Жидачів, Журавно, Ходорів Стрийського району Львівської області. Подібні страви готують і в інших частинах України, але вони мають свої особливості.

Для приготування страви потрібні свіжі продукти: капуста, пшоно, цибуля, олія, молоко, сметана, гриби та м’ясо. Хоча уніфікованого рецепта не існує, технологія приготування має спільні риси. Квашену капусту відварюють до напівготовності, зливають воду. Потім додають молоко й доводять до кипіння. Далі додають промиті зерна пшона і варять до готовності.

Далі у сковороді розтоплюють масло, дрібно нарізають цибулю та додають до масла. Коли цибуля стає прозорою, до неї додають домашню сметану та помішуючи тушкують протягом 5 хвилин. Потім це додають до капусти та вимішують. Якщо капуста надто густа, можна долити ще трохи молока. Деякі господині, після зняття страви з вогню, кладуть зверху гілочки вишні або смородини і залишають на деякий час, щоб страва просочилася ароматом. Окремо готують шкварки, грибну підливку і з ними подають засипану капусту.

Найсмачніша, найзапашніша «засипана капуста» та, яка готується у печі, чи брайтурі. Секрети смачної засипаної капусти – це якісні продукти та правильна варка, а також варто дати страві настоятися після приготування, щоб смаки краще поєдналися. Культура споживання засипаної капусти це не тільки спосіб харчування, це спосіб життя. Страву готували і на весілля, і на похорон, і в будні, і на свята.

За переказами «Засипана капуста» була улюбленою стравою Івана Франка, а також її любили гетьман Іван Виговський, митрополит Андрей Шептицький, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський, Ольга Бачинська. До вподоби вона була й Соломії Крушельницькій.

Хоча абсолютна більшість українців залишається непохитною у питанні збереження територіальної цілісності держави, з'являються ознаки того, що частина суспільства починає розглядати можливість дипломатичного врегулювання як один із потенційних шляхів вирішення конфлікту.

У жіночих синхронних стрибках з 10-метрової вишки Україна показала найкращий результат за всю історію виступів на Олімпіадах. Україна опинилась на сьому місці у фіналі синхронних стрибків з вишки. Про це УНН повідомляє із посиланням на “Суспільне Спорт”.

Україну у цьому виді стрибків у воду представляв дует Ксенії Байло та Софії Лискун.

Дівчата отримали 285 балів. Цей результат став найкращим для України в історії у жіночих синхронних стрибках у воду з 10-метрової вишки на рівні Олімпійських ігор.

Золото здобув Китай, срібло — Північна Корея, а бронзу — Велика Британія.

Як зазначається, у жіночих синхронних стрибках з 10-метрової вишки Україна була представлена на Олімпіаді вперше за 12 років.

Хоча більшість громадян України продовжує дотримуватися принципової позиції щодо територіальної цілісності країни, з'являються ознаки того, що частина суспільства починає розглядати можливість дипломатичного врегулювання ситуації.

Але ці опитування і недавні висловлювання лідерів країни свідчать про відчутний зсув у розмові про мирні переговори – від «ні-ні-ніколи» до «можливого компромісу в якийсь момент».

У середині липня опитування українського незалежного ЗМІ ZN. UA показало, що близько 44% громадян України виступають за початок офіційних переговорів із Росією. 23 липня Київський міжнародний інститут соціології опублікував результати опитування, згідно з якими майже третина українців погодилися б поступитися Росії частиною території, щоб припинити конфлікт. Це більш ніж утричі більше, ніж роком раніше.

28-річна Надя Іващенко з Кіровоградської області каже, що не може описати гарне мирне врегулювання. Але її чоловік служить в армії з лютого 2022 року, і в пари є п’ятирічний син, який не бачив батька вже кілька років. «Стільки людей загинуло, і за що?… Але я хочу, щоб усе закінчилося, хоч якось, тому що в мене є син, і я не хочу, щоб він ріс у такий воєнний час, як зараз», – каже вона.

Росія досі не давала згоди на участь у другому мирному саміті, але останніми тижнями Кремль також дав зрозуміти, що може почати переговори, навіть якщо Київ не виконає червневі вимоги Путіна. Проте багато західних чиновників і аналітиків сумніваються, що Путін готовий вести переговори про що-небудь, крім мирної угоди на своїх умовах.

Один із ключових радників Зеленського минулого тижня заявив, що укладати угоду з Путіним зараз – все одно що підписувати «угоду з дияволом». І хоча опитування Київського інституту показало триразове збільшення кількості людей, готових віддати землю заради миру, 55% українців виступають проти будь-яких територіальних поступок.

На півдні, в одному з регіонів, які найбільше постраждали від конфлікту, зміна ставлення до того, що відбувається, за останній рік була разючою, показало опитування Київського інституту. Більше половини респондентів заявили, що вони або підтримують поступку деяких територій, або не визначилися. Тільки 46% висловилися проти будь-яких поступок. Рік тому 86% жителів цього регіону, що охоплює Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон та Одесу, заявляли, що вони проти передачі Росії будь-яких територій.

Микола, 33-річний мешканець Одеси, який не захотів називати своє прізвище, оскільки ухиляється від призову в армію, сказав, що міг би розглянути можливість поступки Кримським півостровом, який уже перебуває під контролем Росії, або районом біля Луганська як частину угоди. Але він додав: «Як людина, яка сидить удома і не б’ється на полі бою, я не вважаю, що в мене є моральне право говорити, який вигляд має мати ця угода».

Заморожування лінії бойових дій призведе до того, що регіони, де проживають родичі багатьох українців, залишаться під контролем Росії на невизначений термін. А території, звільнені Україною, зруйновані російськими ударами і мають похмурий вигляд.

У дослідженні Київського соціологічного інституту не було визначено, наскільки великими мають бути поступки, чи повинна територія бути віддана офіційно або перейти під тимчасовий контроль Росії.

«Головна причина – це нездійснені очікування минулого року, тому що багато людей мали великі надії», – сказав виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький. Він додав, що багато українців побачили, як ці надії впали, особливо через затримку американської військової допомоги.

Недавня публічна заява прем'єра стала каталізатором дискусій, центром яких опинилася Вороновська. Її професійна діяльність та зв'язок з очільником уряду раптово опинилися під пильною увагою громадськості.

На Вороновську звернули увагу опоненти польського прем’єра, зокрема представники партії “Право і справедливість”, а також їхні прихильники.

У соцмережах почали з’являтися пости, що ставали під сумнів кваліфікацію Крістіни Вороновської, оскільки до сейму вона працювала в салоні краси.

Також їй закидають зв’язки з Росією через батька, який служив у радянській армії, і далеку родину в РФ.

В офісі Дональда Туска всі звинувачення відкидають. Сама Крістіна Вороновська скандал довкола свого імені не коментувала.

Автор фото,fakt.pl

Історію про таємничу асистентку Туска, а також її фото винесли на перші шпальти кілька польських таблоїдів. Видання Fakt питає, ким є “янголятко Туска”, а Gazeta Polska пише про “косметологиню з російськими зв’язками”.

Розповідаємо, що відомо про Крістіну Вороновську.

Чи має достатню кваліфікацію для роботи у парламенті людина, яка спеціалізується на бровах? Такі питання до польського прем’єра ставлять користувачі Х (колишній Twitter).

Інформація про помічницю Крістіну Вороновську є на сайті Сейму у розділі про Туска.

Там же вказано, що до роботи у польському парламенті вона працювала у салоні краси “Dream of beauty” у Варшаві.

Автор фото,dreamofbeauty.pl

На скрінах з сайту салону можна прочитати, що Вороновська займалась косметологією і “була закохана в анатомію шкіри”. Спеціалізація Вороновської – косметологічні процедури в області очей та брів.

Інформацію про Вороновську вже з сайту видалили. Але на спільних фото вона ще є.

Журналісти знайшли цей салон у Варшаві, але там відмовилися давати коментарі.

Вороновська з травня 2024 року є помічницею депутата Дональда Туска. Саме депутата, а не прем’єра. Адже до того, як він став прем’єром, Туска обрали до Сейму.

Крістіні Вороновській 34 роки. Вона народилася у Польщі у 1989 році. Її батько служив у радянській армії.

Пізніше її родина переїхала до України. Тут вона закінчила університет, але невідомо, який саме. Деякий час жила в Україні, працювала у банківській сфері. З 2018 року переїхала до Польщі.

Судячи з цитат з її інстанраму, Вороновська писала, що є українкою – #ukrainiangirl, а також називала себе полькою. Зараз акаунт Вороновської, що мав 70 тис. підписників, заблокований.

Крім роботи у салоні краси, на сайті парламенту також зазначено, що вона працювала в офісі партії “Громадянська платформа”.

Але схоже, що саме робота у сфері краси найбільше збурила користувачів соцмереж.

“Однією з двох помічниць прем’єр-міністра Дональда Туска є українка Крістіна Вороновська…І в цьому не було б нічого дивного, якби не той факт, що ця помічниця роками працювала… в салоні краси “Dream of beauty” у варшавському районі Мокотув”, – пишуть у Х.

Окрім того, опоненти Туска наголошують на тому факті, що робота екскосметологині збіглася у часі зі зниженням податків на косметологичні послуги у Польщі.

Кілька коментаторів у Х з правими поглядами звернули увагу, що Крістіна Вороновська народилася у 1989 році у польському селі Мендзижече, неподалік якого була радянська військова база. Її батько був військовим.

“Що її батьки там (у військовій базі – Ред.) робили?”, – запитує в Х журналіст-розслідувач Марчін Добскі.

“Там (поблизу Мендзижече- Ред.) дислокувалися радянські війська зв’язку. Цілком ймовірно, що ваша помічниця — донька офіцера. Офіцер ГРУ – тобто російської розвідки”, – віртуально запитав Туска у Х журналіст Марчін Торц.

Також у соцмережах писали про нібито її родичів в Росії. Ці повідомлення не отримали підтвердження і зводилися до спільного месиджу – у Туска є помічниця, яка пов’язана з Росією.

Скандалом довкола Вороновської активно користаються опозиційні політики, опоненти Туска, пише видання Wiadomosci. Новини про Вороновську опубілкувала загальнонаціональна польська щоденна газета Rzeczpospolita і популярний тижневик Wprost.

Автор фото,dreamofbeauty.pl

“Косметологиня з російськими контактами” – такий заголовок винесла на першу шпальту Gazeta Polska.

А ще у Х жартома пишуть, що Вороновська насправді є агентом СБУ в офісі Туска.

Багато повідомлень польських коментаторів, присвяченій Вороновській, супроводжувалися її відвертими фото з інстаграму.

Також у соцмережах поширюють фото з її інстаграму з запитанням, звідки у косметологині сумка Louis Vuitton за 10 тис. злотих (100 тис. грн).

“Хто вам сказав, що сумка справжня, а не підробка?”, – пишуть у відповідь інші користувачі.

Правоохоронці запевняють, що після того, як Дональд Туск став прем’єром у грудні минулого року, людей з його оточення перевірили. Зокрема і Крістіну Вороновську.

Ця перевірка дуже ретельна, розповів Яцек Добжинський, речник Міністерства внутрішніх справ.

Зі спростуванням інформації щодо Вороновської був змушений виступати і керівник канцелярії прем’єр-міністра Польщі Ян Грабець.

Він також запевнив, що жінку перед прийомом на роботу до Сейму перевірили спецслужби. Політик каже, що Вороновська не має доступу до жодних конфіденційних даних. Зараз у Сеймі вона а організовує роботу парламентаріїв.

Автор фото,PA

“Крістіна працює з нами у “Громадянській Платформі” з 2022 року. Її взяли на посаду секретаря, коли ми шукали нових людей для розширення офісу перед виборчими кампаніями”, – розповів Грабець у коментарі виданню Wirtualna Polska.

За його словами, вона закінчила економічний факультет в Україні та працювала там у банківській сфері. У Польщі не змогла знайти роботу за фахом, тому влаштувалась у салон краси.

У 2022 році, відгукнувшись на оголошення, вона прийшла працювати до “Громадянської платформи”.

“Керівник нашого офісу Моніка Кшепковська вирішила, що Крістіна має потенціал, що вона добре розмовляє польською, бо має польське походження, і що варто дати їй шанс”, – пригадує Грабець.

Він додає, що Вороновська швидко звикла до партійної роботи. Згодом почала керувати одним із секретаріатів і успішно організовувала зустрічі для депутатів.

За словами керівника канцелярії прем’єра, Вороновська дуже гарно працювала і на початку цього року, коли створювали парламентський офіс Туска, її рекомендували для роботи у Сеймі.

Ян Грабець розповідає, що особисто рекомендував Вороновську. Вона працює помічницею депутата за контрактом.

Керівник канцелярії прем’єра підтвердив, що Крістіна Вороновська народилася в Польщі, оскільки її батько служив там як солдат радянської армії. Після проголошення незалежності України батько Вороновської вступив до української армії. Зараз він є військовим пенсіонером. Працює в охороні.

Як повідомляє Грабець, Вороновська виросла в Україні, але її дідусь й бабуся мають польське коріння. У жінки є далека родина в Росії, але, всупереч твердженням інтернет-користувачів, це не її сестра.

Ще одне звинувачення на адресу помічниці Туска стосувалося її роботи в індустрії краси. Жінка входила до фонду “Beauty Razem”, який боровся за зниження ПДВ на косметологічні послуги.

Праві оглядачі стверджували, що саме Вороновська лобіювала в офісі прем’єра рішення уряду щодо зниження податків.

Однак обіцянку знизити податки озвучили ще раніше – у передвиборчій програмі Туска восени 2023 року.

Крім того, представники галузі стверджують, що Крістіна Вороновська не мала відношення до переговорів з урядом щодо зниження ПДВ.

“Помічниця Дональда Туска не брала участі у переговорах щодо 8% ПДВ від імені Beauty Razem”, – наголошується в заяві фонду, яку цитує видання Wprost.

Урядовий інформаційний центр також заперечив участь помічниці Вороновської в галузевих консультаціях.

Протягом тижня скандал довкола помічниці Туска не стихає. Подробиці її життя продовжують смакувати таблоїди. Це, на думку оглядачів, спричинює значну шкоду іміджу польського прем’єра.

Українку Крістіну Вороновську слід вилучити з оточення прем’єр-міністра, кажуть офіцери секретних служб, опитані виданням Rzeczpospolita .

“У Польщі достатньо людей з такими ж компетенціями, працевлаштування яких не призводить до таких серйозних іміджевих наслідків”, – вважає Ґжегож Малецький, колишній голова Управління зовнішньої розвідки.

За повідомленням адвоката підозрюваного, Ігоря Сулими, його клієнт послався на статтю 63 Конституції України. Ця стаття захищає громадян від самозвинувачення та дозволяє не надавати інформацію, яка може бути використана проти них у суді.

У кваліфікаційних змаганнях Куліш продемонстрував відмінний результат, зайнявши третє місце з 592 балами.

Перший результат – за китайцем Юкуном Лю – 594 бали, що є олімпійським рекордом у кваліфікаціях. Друга позиція – у спортсмена з Норвегії Джон-Германа Хегга – 593 бали.

Загалом кваліфікувалися 8 гравців. Фінал відбудеться в четвер, 1 серпня, о 10:30 за місцевим часом.