Війна

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

Ця ситуація викликає занепокоєння щодо етичних стандартів у судовій системі та підкреслює необхідність посилення контролю за діяльністю суддів. Випадок набув розголосу через контраст між високим статусом судді та характером звинувачень.

Державне бюро розслідувань (ДБР) спільно з Службою безпеки України (СБУ) повідомили, що Сердинський виїхав за кордон за підробленими документами. Окрім судді, підозру отримав і адвокат, який допоміг йому у виготовленні фальшивок.

Згідно з даними, у 2023 році Сердинський, разом зі своєю співмешканкою, вирушив на круїзний лайнер під виглядом службового відрядження. Для цього він у змові зі знайомим адвокатом підробив запрошення на участь у конференції у Відні, яка нібито стосувалася допомоги переселенцям з України в ЄС.

Судді та адвокату інкримінують підроблення документів за попередньою змовою, а також шахрайство. Зокрема, їм загрожує відповідальність за статтями 27, 358 та 190 Кримінального кодексу України.

На даний момент вирішується питання про обрання запобіжного заходу для підозрюваних.

Цікаво, що у вересні 2023 року Сердинського вже викрили на отриманні хабаря за ухвалення “правильного” рішення у майновому спорі. Тоді йому було оголошено підозру у корупційній діяльності, що підкреслює серйозність правопорушень, пов’язаних із його діяльністю.

Ця ситуація викликає занепокоєння щодо етики і доброчесності суддівської влади в Україні, адже подібні дії підривають довіру до правосуддя та справедливості.

За інформацією, наданою постійним представником МВФ в Україні Ваграмом Степаняном, основним фокусом зустрічей будуть податково-бюджетні плани нашої держави. Це свідчить про те, що обговорюватимуться ключові аспекти економічної політики України, зокрема питання формування державного бюджету, податкової системи та фіскальної дисципліни.

“Команда фахівців МВФ на чолі з Гевіном Греєм розпочинає сьогодні зустрічі у Києві з представниками влади України та іншими партнерами. Дискусії фокусуватимуться на податково-бюджетних планах влади на друге півріччя поточного року та середньострокову перспективу”, – йдеться в заяві.

Основною метою візиту є обговорення стратегій фінансування та розвитку економіки України в умовах війни. Економічна ситуація в країні залишається складною, тому питання бюджету та податків є критично важливими для забезпечення фінансової стабільності.

Нагадаємо, що угода України з МВФ про програму розширеного фінансування (EFF) на суму 15,6 млрд доларів була затверджена в березні 2023 року. З моменту підписання програми Україна вже отримала п’ять траншів загальною сумою близько 7,6 млрд доларів, включаючи 900 млн доларів у березні та останній транш на 2,2 млрд доларів у липні.

У 2024 році Україна може очікувати ще два транші по 1,1 млрд доларів, які плануються на жовтень і грудень. Ця підтримка є частиною зобов’язань партнерів щодо надання Україні 122 млрд доларів до 2027 року. Водночас МВФ також підготував негативний сценарій для української економіки у разі тривалої війни, в рамках якого загальне фінансування може зрости до 140,7 млрд доларів.

У 2023 році українське бізнес-середовище зіткнулося з безпрецедентними викликами. Згідно з даними судового реєстру, кількість кримінальних проваджень проти компаній досягла рекордного рівня — понад 5 тисяч підприємств стали фігурантами кримінальних справ. Це тривожна тенденція, яка викликає серйозне занепокоєння серед підприємців та економічних експертів.

Кількість справ зросла в 2,6 рази

Минулого року було зареєстровано 43 138 кримінальних справ проти бізнесу, що є найбільшим показником з 2012 року. У 2023 році 5 015 українських приватних компаній фігурували в судовому реєстрі, серед яких 6 — у справах про легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, та 4 — у справах про колабораційну діяльність.

У 2024 році вже 2 839 компаній стали фігурантами кримінальних проваджень. Серед них одна компанія згадана у справі про державну зраду, три — за колабораціонізм, а ще 10 — за відмивання коштів. При цьому майже 80% кримінальних справ не мають вироків, або ж справи не доходять до суду.

Компанії часто отримують паперові листи від прокуратури щодо закриття справ, але ці документи важко використовувати, оскільки їх легітимність важко підтвердити.

Опендатабот вважає, що одним з можливих рішень цієї ситуації могло б стати посвідчення документів електронним підписом. Однак Генеральна прокуратура відхилила цю пропозицію, не підтримавши ідею електронного підпису для відповідей у кримінальних провадженнях.

“Бізнес, який потрапив до судового реєстру як фігурант кримінальної справи, стикається з серйозними проблемами у фінансовому моніторингу та комплаєнсі. Навіть після закриття справи, згадки про кримінальну справу залишаються назавжди. Це ускладнює захист ділової репутації компаній”, — коментує Олексій Іванкін, засновник Опендатабота.

Впровадження механізмів, які дозволяють публічно спростовувати інформацію з реєстру, може значно поліпшити ситуацію для українського бізнесу, надаючи можливість підтверджувати свою невинуватість і відновлювати репутацію.

У своїй заяві глава держави підкреслив важливість широкого міжнародного представництва на цьому саміті. Зеленський наголосив на необхідності залучення різних сторін для обговорення ключових питань, що стосуються України.

Минулого місяця в Швейцарії відбувся перший міжнародний саміт з питань України, де Київ приймав делегації з 92 країн. Основною метою цього заходу було просування мирного плану, запропонованого Україною. Проте Росія не отримала запрошення на цей саміт і одразу ж визнала його приреченим на невдачу.

Володимир Зеленський заявив на пресконференції: “Я поставив за мету, щоб у листопаді в нас був повністю готовий план”. Він також додав: “Я думаю, що на другому саміті мають бути представники Росії”. Ця заява свідчить про бажання українського лідера знайти спільну мову з Москвою для досягнення миру.

Росія ж скептично ставиться до ідеї нового саміту. Раніше заступник міністра закордонних справ Росії заявив, що представники країни не збираються брати участь у наступному саміті. Водночас у Кремлі висловилися менш категорично, зазначивши, що ідея другого саміту “не має чіткого змісту”, повідомляє Reuters.

Риторика Зеленського поступово змінюється в бік мирних переговорів. Це може бути пов’язано з усвідомленням того, що західні партнери в будь-який момент можуть зменшити підтримку України, що вплине на його політичний вплив як на міжнародній арені, так і всередині країни.

Проте багато громадян стикаються з певними труднощами під час цього процесу. Серед основних проблем — технічні збої в електронних системах, довгі черги у відповідних установах та недостатня поінформованість про необхідні документи та процедури.

Згідно з новим законодавством, всі військовозобов’язані повинні оновити свої дані в зазначений термін. Штрафи за порушення можуть становити від 17 000 до 25 500 гривень. Також повістки, надіслані після 16 липня, вважатимуться врученими, навіть якщо особа відсутня. Це означає, що ті, хто проігнорує виклик до ТЦК, можуть бути оголошені в розшук.

Військовий адвокат Віталій Савко зазначив, що якщо виникають труднощі з оновленням даних, можна звернутися до суду. Для цього необхідно зібрати докази про невдалі спроби актуалізації. Достатньо зафіксувати одну спробу, наприклад, через проблеми з додатком “Резерв+” або з чергами в установах.

Савко наводить приклади: якщо особа намагається скористатися додатком, але він не працює, потрібно зробити скриншоти чи запис екрана. Також можна зняти відео про спроби потрапити до ЦНАПу чи ТЦК. Це може стати підставою для оскарження штрафу.

Але звернення до суду не гарантує успіху, і в разі програшу особа має 15 днів для сплати штрафу, інакше справа може перейти до виконавчого провадження. Незважаючи на це, Савко вважає, що наявність доказів може сприяти скасуванню штрафів.

Також він припускає, що вимога про актуалізацію даних може бути частково пов’язана з потребою поповнити бюджет через штрафи, оскільки утримання військовослужбовців обходиться державі недешево.

За інформацією представника Міністерства оборони Марка Андрусяка, станом на 14 липня близько 3 мільйонів громадян оновили свої дані. Однак з 17 липня очікується збільшення кількості викликів до ТЦК для тих, хто не встиг вчасно актуалізувати інформацію. Це може призвести до зростання спорів щодо оскарження штрафів.

Інцидент стався в самому центрі міста, що викликало особливе занепокоєння через близькість житлових будинків та комерційних об'єктів. Ця подія створила потенційну загрозу для безпеки мешканців та відвідувачів центральної частини Буська.

Про це повідомляє поліція Львівської області.

“Повідомлення про вибух, що стався біля будівлі ТЦК, розташованої у місті Буськ, Золочівського району, надійшло у поліцію 15 липня о 1:45. За словами заявника, невідомий зловмисник кинув гранату у фасад будівлі та втік”, – ідеться в повідомленні.

У поліції зазначили, що внаслідок події ніхто не постраждав, пошкоджено фасад та вікна будівлі.

Також повідомляється, що на місці події працюють: слідчо-оперативна група поліції, спеціалісти-криміналісти, вибухотехніки та співробітники інших служб поліції Львівщини.

“Правоохоронці вживають заходів для встановлення особи та затримання зловмисника. Вирішується питання правової кваліфікації події”, – зазначається в повідомленні.

Результати опитування відображають складність ситуації та неоднозначність громадської думки щодо шляхів вирішення конфлікту. Експерти зазначають, що такі дані потребують ретельного аналізу та врахування різних факторів, які могли вплинути на відповіді респондентів.

43.9% українців заявили, що настав час для мирних переговорів із РФ, свідчать дані опитування Центру Разумкова, які наводить видання “Дзеркало тижня”.

35% із цим не згодні, 21.1% не змогли відповісти.

При цьому більшість опитаних проти виконання умов Путіна для закінчення війни: виведення військ із чотирьох областей (проти – 82.8%) і фіксація їх за Росією (83.6%), скасування санкцій (76.9%) і нейтральний статус (58.5%).

При цьому підтримали б нейтральний статус 22%. Найбільше цей відсоток на півдні – 39%.

На запитання, на яких умовах має бути закінчена війна, 51,5% сказали, що на умовах повернення до кордонів 1991 року, 25,8% – на лінію розмежування лютого 2022 року, 9,4% – за нинішньою лінією фронту. Ще 13,2% вагалися з відповіддю.

Ця вимога викликала значний резонанс у міжнародній спільноті та серед українських посадовців. Багато експертів розглядають цей крок як спробу російської сторони перекласти відповідальність та відвернути увагу від серйозних звинувачень, висунутих проти російських військових.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що вимагатиме на засіданні ООН пояснень з приводу масового вбивства в Бучі. Росіяни відкидають висунуті їм звинувачення щодо масового вбивства мирного українського населення, яке вони вчинили у місті під Києвом навесні 2022 року.

Росія головує з 1 липня в Раді безпеки ООН. Найближчими днями міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров поїде до Нью-Йорка на засідання цього органу. Дипломат повідомив, що хоче порушити питання про списки загиблих під час російської агресії в Бучі.

“Я поїду до Нью-Йорка наступного тижня, ми розглядатимемо завдання багатостороннього співробітництва, забезпечення рівноправного, неподільного характеру безпеки. Звичайно, ми поговоримо про те, як Захід намагається маніпулювати всім і вся. Для мене достатньо почути, що вони скажуть у відповідь на поставлене запитання, чи можна переглянути список тих людей, чиї тіла показали в Бучі кореспонденти BBC”, — заявив Лавров.

Буча – це місто в Київській області, яке у 2020 році мало населення 36 тис. мешканців. Росіяни на початку вторгнення окупували місто, однак, коли у березня українцям вдалося повернути місто, стало відомо про масштабні воєнні злочини, які спіткали місцеве мирне населення. Вулиці були повні трупів. Серед жертв були невинні мирні жителі, в тому числі жінки з дітьми. Президент України Володимир Зеленський заявляв, що правоохоронні органи “знаходять тіла людей зі зв’язаними руками та відрізаними головами”.