Участь у хорах і вокальних колективах давно сприймається як форма культурного дозвілля, однак сучасні наукові дослідження свідчать про значно глибший вплив співу на організм людини. Спільне виконання пісень під час святкових подій чи звичайних репетицій поєднує емоційне піднесення з реальними фізіологічними змінами, що позитивно відбиваються на самопочутті.
Науковці Кембриджського інституту музичної терапії встановили, що саме активний спів, а не пасивне слухання музики, запускає в організмі механізми саморегуляції та відновлення. У процесі вокального виконання задіюються дихальна система, м’язи горла та голосові зв’язки, а також активується блукаючий нерв, який відіграє ключову роль у роботі серцево-судинної та імунної систем.
Особливо корисним є спів у складі групи чи хору. Він покращує психологічний стан, сприяє соціалізації та допомагає людям із різними захворюваннями. Хорові заняття застосовують для відновлення мовлення у пацієнтів після інсульту, людей із хворобою Паркінсона та деменцією. Дослідження показують, що артикуляція та словниковий запас у хворих на Паркінсон покращуються завдяки регулярному співу.
Вокальні вправи також надають серцево-легеневе навантаження, порівнянне з ходьбою на біговій доріжці, а тривала практика сприяє відновленню когнітивних функцій у людей похилого віку. Відомий приклад — колишня конгресумен США Габріель Гіффордс, яка після вогнепального поранення у голову відновлювала мовлення та координацію рухів через спів знайомих пісень.
Таким чином, спів — це не лише мистецтво і розвага, а й ефективний метод підтримки фізичного та психічного здоров’я, відновлення мозку та поліпшення якості життя.