На окупованих територіях півдня України, зокрема в Херсонській та Запорізькій областях, російська адміністрація запустила масовий збір донорської крові серед місцевих жителів. Офіційно цю ініціативу подають як допомогу лікарням для лікування цивільних пацієнтів. Проте українські джерела повідомляють, що значна частина зібраної крові використовується для надання медичної допомоги російським військовим.
Цю інформацію оприлюднив Центр національного спротиву, який активно слідкує за подіями на тимчасово окупованих територіях. За даними організації, окупаційні адміністрації залучають до донорства працівників бюджетних установ, державних службовців та інших мешканців, подаючи це як прояв відповідальності перед суспільством. Однак насправді, як зазначають представники Центру, основне призначення донорської крові полягає у забезпеченні потреб російської військової медицини.
Зростання активності кампанії збіглося із збільшенням навантаження на військові шпиталі РФ, що пов'язано з великими втратами російських військ на фронті. Це створює нагальну потребу в запасах крові для лікування поранених. Тому окупаційні сили намагаються максимально використовувати наявні ресурси на захоплених територіях на користь військових потреб Кремля.
Офіційні представники Росії намагаються підкреслити гуманітарний характер цих акцій, запевняючи місцевих жителів, що кров потрібна для регіональних лікарень. Однак у Центрі національного спротиву підкреслюють, що це — лише прикриття для фактичного забезпечення військових шпиталів РФ. За інформацією, більшість зібраних компонентів крові направляється саме на лікування військових, які беруть участь у бойових діях проти України.
Спостерігачі зауважують, що це не перший випадок, коли ресурси окупованих територій використовуються для військових цілей Кремля. Протягом останніх років українські організації регулярно повідомляли про примусове вилучення майна, експлуатацію підприємств на користь окупаційних військ, а також обов'язкову участь населення в різних кампаніях під контролем окупаційних адміністрацій. Сбори донорської крові стали ще одним елементом цієї системи, у рамках якої цивільне населення використовується для підтримки військових операцій.
Методи залучення людей до донорства також викликають занепокоєння. Центр національного спротиву повідомляє, що працівникам бюджетних установ фактично нав'язують участь у донорстві, наголошуючи на їхньому "суспільному обов'язку". В окремих випадках, відмови можуть призвести до додаткових перевірок або тиску з боку окупаційної влади.
Не можна залишити без уваги й інші тривожні сигнали з тимчасово окупованих територій. Наприклад, раніше Центр повідомляв про посилення перевірок населення, проведення силових рейдів і заходи, спрямовані на контроль над місцевими жителями. Такі дії українська сторона сприймає як частину системної політики Кремля, метою якої є інтеграція окупованих територій у військово-адміністративну структуру Росії.
Експерти підкреслюють, що сама по собі донорська діяльність є критично важливою для порятунку життів у мирних умовах. Проте на окупованих територіях виникають питання щодо прозорості використання зібраних ресурсів і добробуту населення. Ці аспекти викликають найбільше занепокоєння з боку української сторони.
Оскільки незалежна перевірка обсягів зібраної крові та її подальшого використання на тимчасово окупованих територіях є складною через відсутність доступу міжнародних спостерігачів, Центр національного спротиву наголошує, що існуючі дані свідчать про використання донорських кампаній для забезпечення потреб російських шпиталів.
У контексті продовження війни ці повідомлення підкреслюють, що окупаційні адміністрації й надалі експлуатують людські та матеріальні ресурси захоплених регіонів на користь російських військових операцій. Українська влада закликає міжнародну спільноту звертати увагу на ситуацію у тимчасово окупованих територіях та документувати всі випадки можливого примусу, порушення прав людини та експлуатації цивільного населення в інтересах окупаційних військ.