Daypolitico

Позначка: аналітика

  • Росія не готова до масштабного наступу на півночі України — ISW

    Росія не готова до масштабного наступу на півночі України — ISW

    Російські війська наразі не створили умов для початку нового масштабного наступу через міжнародний кордон на півночі України — у Сумській та Харківській областях. Також немає доказів того, що армія РФ готується або здатна найближчим часом провести значну наступальну операцію на цій ділянці фронту. Про це йдеться у новому звіті Інституту вивчення війни.

    Аналітики зазначають, що не зафіксували жодних ознак великомасштабної передислокації російських сил у зону відповідальності Північного угруповання військ або безпосередньо до північного кордону України. За їхньою оцінкою, таких переміщень, які могли б забезпечити цілеспрямовану наступальну операцію, наразі не відбувається.

    Водночас в Інституті звертають увагу на відмінності в російській тактиці на цьому напрямку. На відміну від ситуації поблизу Покровська та Гуляйполя, російські війська не проводили підготовки поля бою до масштабного наземного наступу в Сумській і Харківській областях.

    Зокрема, РФ не здійснювала тривалої кампанії повітряних атак із застосуванням безпілотників. Аналітики наголошують, що такі удари БПЛА стали частиною стандартного російського оперативного шаблону, спрямованого на ослаблення української логістики та оборони перед інтенсифікацією наземних дій. Відсутність такої підготовки на півночі України, за оцінкою ISW, є показовою.

    У звіті також зазначається, що найближчими днями або тижнями російські війська можуть намагатися здійснювати окремі транскордонні атаки. Їхньою метою, ймовірно, є створення інформаційного ефекту на тлі мирних переговорів — зокрема, формування враження про нібито нестабільність північного фронту.

    Аналітики підкреслюють, що наразі такі дії мають радше демонстративний характер і не свідчать про намір захоплювати території в межах ширшої наступальної кампанії.

    Водночас у ISW застерігають: якщо російська армія розпочне узгоджену кампанію повітряних ударів по тактичному та оперативному тилу України або здійснить масштабну передислокацію додаткових сил до Північного угруповання військ, це може свідчити про підготовку нового наземного наступу на півночі.

    У такому разі, зазначають аналітики, російському командуванню довелося б знизити пріоритет південного та східного напрямків фронту.

  • BBC назвала фактори, які можуть зупинити агресію Путіна проти України

    BBC назвала фактори, які можуть зупинити агресію Путіна проти України

    Російський диктатор Володимир Путін давно сформувався як жорсткий автократ і майстер міжнародних маніпуляцій. Однак, як пише BBC, існують реальні фактори, які здатні вплинути на його рішення продовжувати війну проти України — попри те, що нинішню дипломатичну ситуацію Кремль сприймає як сприятливу для себе.

    Путін переконаний, що позиція Вашингтона змінюється на його користь після перемоги Дональда Трампа на виборах у США. Це, а також локальні успіхи російської армії на полі бою, лише посилює його впевненість у доцільності максималістичних вимог: визнання окупованих територій, відмова України від членства в НАТО та скорочення її армії. На думку деяких аналітиків, поки Кремль не бачить загрози своїм планам, мотивації до переговорів у нього немає.

    Один з можливих сценаріїв, на який звертає увагу BBC, полягає в тому, що Трамп може спробувати змусити Україну погодитися на перемир’я на невигідних умовах. Йдеться про потенційні територіальні поступки та відсутність гарантій безпеки. У разі відмови він натякав, що може скоротити підтримку Києва, зокрема й доступ до критично важливої американської розвідки, яка допомагає виявляти російські безпілотники та планувати удари по військових об’єктах РФ.

    Паралельно Європа шукає власні варіанти впливу на ситуацію. Під егідою так званої «коаліції охочих» там обговорюють ідею створення міжнародних військових сил для стримування можливих нових наступів Росії, а також ширші фінансові зобов’язання щодо відновлення України. Ряд західних експертів вважає, що Європа могла б активніше долучатися до захисту українського повітряного простору, зокрема через розширення «Європейського повітряного щита», щоб захистити західні регіони країни.

    Деякі пропозиції — наприклад, розміщення європейських військових підрозділів на заході України для зняття навантаження з української армії — поки що не знаходять підтримки урядів ЄС. Причина традиційна: побоювання прямого зіткнення з Росією або ескалації конфлікту. Попри це, як наголошує старший науковий співробітник Chatham House Кейр Джайлз, Захід має перестати керуватися логікою страху:

    «Єдине, що напевно зупинить російську агресію, — це присутність достатньо сильних західних сил там, де Росія планує наступ».

    Не менш помітним фактором залишаються санкції. Російська економіка працює під значним тиском: інфляція сягає 8%, ключова ставка тримається на рівні 16%, реальні доходи падають. Аналітики зазначають: ресурсів для тривалої війни у Кремля менше, ніж у 2022 році. Однак саме санкційні обмеження РФ вдається частково компенсувати — зокрема, за допомогою «тіньового» експорту нафти через незареєстровані танкери.

    Важливим інструментом стало б рішення Європейського Союзу використати заморожені російські активи. Йдеться приблизно про 200 мільярдів євро, які можуть стати підґрунтям «репараційного кредиту» Україні. Єврокомісія вже пропонувала план залучення 90 мільярдів протягом двох років, однак остаточного рішення немає — ЄС усе ще вагатиметься.

    Що стосується самої України, то, за даними BBC, країна могла б реалізувати більший мобілізаційний потенціал. Українська армія залишається однією з найсильніших і найтехнологічніших у Європі, але майже чотири роки війни призвели до виснаження особового складу та збільшення випадків самовільного залишення частин. Додатковим фактором стримування Росії стало б нарощування виробництва або імпорт ракет великої дальності — тим більше, що Україна вже помітно активізувала удари по цілях у глибокому тилу РФ.

    Втім, як наголошує аналітик Центру стратегічних і міжнародних досліджень Мік Райан, навіть це не є вирішальним:

    «Глибокі удари надзвичайно важливі, але самі по собі вони не змусять Путіна сісти за стіл переговорів».

    Окремою змінною лишається Китай. Кремль суттєво залежить від постачання китайських товарів подвійного призначення, а Сі Цзіньпін — один із небагатьох світових лідерів, думку яких Путін реально враховує. Якщо Пекін вирішить, що війна більше не відповідає його стратегічним інтересам, це може стати одним із найпотужніших впливів на поведінку Кремля.

    Таким чином, BBC підсумовує: рішення Путіна продовжувати війну формуються під впливом багатьох чинників — від позиції США й європейської рішучості до економічного тиску та ролі Китаю. Але жоден з цих елементів поки не став критичним для змін у Кремлі, що й дозволяє Росії вести війну далі.

  • Бої за Покровськ і тиск на Київ: як Росія використовує ситуацію у війні та дипломатії

    Бої за Покровськ і тиск на Київ: як Росія використовує ситуацію у війні та дипломатії

    Взяття Покровська Росією є питанням часу, а не ймовірності, і його можливе падіння може послабити позиції Києва у чутливий момент переговорів про припинення війни під егідою США. Про це йдеться в аналітичному матеріалі Reuters, де наголошується: навіть якщо оборона України на цьому напрямку не зазнає раптового краху, інформаційно-політичний ефект битви за місто працює на користь Москви.

    1 грудня російська сторона заявила про повний контроль над Покровськом — за два дні до того, як зять президента США Дональда Трампа разом зі спецпосланцем відвідали Москву для переговорів із Володимиром Путіним. Американська сторона повідомила, що узгодження мирного плану близьке до завершення. Київ ці заяви заперечує і стверджує, що українські сили утримують позиції на півночі Покровська — колишнього міста-вузла на 60 тисяч мешканців, яке мало значення для логістики ЗСУ до підходу фронту.

    За словами старшого аналітика фонду «Повернись живим» Миколи Бєлєскова, Москва виграє від поєднання бойового тиску та політичних переговорів: «Новий виток тиску на Україну з метою врегулювання конфлікту на невигідних умовах відбувається паралельно з важкими боями на цьому напрямку, що впливає на сприйняття ситуації Трампом», — зазначає експерт.

    За інформацією Reuters, Україна опинилася в складному становищі: з одного боку, вона змушена підтримувати конструктивні відносини зі США, які постачають критично важливу зброю та розвіддані, з іншого — Київ не може погодитися на мир, який передбачає виведення ЗСУ з усієї території Донбасу, як наполягає Росія. Українська влада наголошує: після десяти років війни за Донбас Україна не має права поступатися суверенними землями.

    Тим часом риторика Дональда Трампа стає гострішою. У нещодавньому інтерв’ю він заявив, що «Росія бере гору», а українському президентові «час приймати реальність». Це створює додатковий тиск на Київ у момент, коли бойові дії на сході України залишаються інтенсивними.

    Ситуація на фронті навколо Покровська демонструє, наскільки складно Росії просуватися навіть за умов переваги в артилерії та чисельності. Після початку повномасштабного вторгнення війна перетворилася на боротьбу на виснаження. За даними Reuters, Росія контролює близько 19,2% території України — лише на один відсоток більше, ніж наприкінці 2022 року. Покровськ може стати першим містом, яке Москва повністю захопить від часу падіння Авдіївки у 2024 році. Місто фактично зруйноване, а кількість жителів скоротилася до 1200 осіб.

    Українські військові підтверджують, що росіяни ведуть наступ малими групами, по шість або менше солдатів, намагаючись просочитися у проміжки оборони та закріпитися в окремих будівлях. Оператор БПЛА з позивним «Ламбада» розповів агентству, що нестача піхоти значно ускладнює оборону: «Вони просочуються навколо наших позицій, використовуючи численні штурмові групи. У нас критична нестача піхоти».

    Питання мобілізаційного резерву України, зазначає агентство, періодично непокоїть союзників. США неодноразово закликали Київ до розширення призову, однак уряд уникає зниження призовного віку нижче 25 років, щоб не зашкодити молодому поколінню.

    Мирний план, запропонований США, на початковому етапі передбачав вихід України з усієї Донецької області. Цього тижня Володимир Зеленський повідомив, що разом із європейськими лідерами напрацював оновлений 20-пунктовий план, однак принципового узгодження щодо питання територій немає.

    За даними Reuters, Росія може спробувати охопити Слов’янськ і Краматорськ — міста, які Україна перетворила на «фортеці» на підступах до Донбасу, — а також використовувати панівні висоти для запуску дронів на великі відстані. Окупаційні війська просунулися також у Запорізькій та Дніпропетровській областях, але швидких проривів аналітики не прогнозують.

    Україна продовжує робити ставку на стратегічний тиск: із серпня українські сили атакують російську нафтову промисловість, намагаючись зменшити доходи Кремля та спричинити дефіцит палива. Останніми тижнями українські дрони переслідують судна з російською нафтою в Чорному морі, що може вплинути на логістику та страхові витрати для флоту постачальників.

    Київ наполягає, що готовий до «справедливого» миру, однак поступки територіями виключає. Українська влада розраховує, що навіть у разі зниження американської підтримки Європа зможе компенсувати частину військових і фінансових ресурсів.

  • Російський тиск зростає, Україна виснажена і змушена стримувати наступ на кількох напрямках

    Російський тиск зростає, Україна виснажена і змушена стримувати наступ на кількох напрямках

    Ситуація на полі бою останніми тижнями різко погіршилася, і російські війська просуваються одразу на кількох напрямках. Як пише The New York Times, це дає Володимиру Путіну підстави займати жорстку позицію на переговорах і відмовлятися від будь-яких поступок у мирних ініціативах.

    За словами фінського військового аналітика Еміля Кастехельмі з Black Bird Group, Росія має відчутну перевагу. Україна, за його словами, не готова капітулювати, однак виглядає достатньо виснаженою, щоб Москва могла висувати власні вимоги.

    За даними військових карт, свідчень з передової та коментарів аналітиків, російські війська досягли успіхів під Покровськом, практично оточили сусідній Мирноград, просуваються у південних районах Запоріжжя, наближаються до Куп’янська і посилюють тиск у районі Сіверська.

    «Майбутнє виглядає для України дуже, дуже похмурим. Я не бачу чіткого виходу із ситуації», — зазначив Кастехельмі.

    Українські військові визнають, що з осені ситуація почала змінюватися не на користь ЗСУ. Оператор БПЛА Ігор розповів виданню, що оборона «почала руйнуватися від виснаження». Росія активно застосовує дрони «Блискавка» та хвилі міні-камікадзе — аналогів яких Україна поки що не має у серійному виробництві.

    Під загрозою не лише Покровськ

    Російські сили одночасно тиснуть на Костянтинівку, Лиман та інші ключові міста Донеччини.

    Капітан Олег Войцеховський, чий підрозділ розташований біля Лиману, зазначив, що обстріли та атаки тривають постійно: «В останні два місяці відчувається зростання інтенсивності бойових дій».

    Бійці 14-ї оперативної бригади Нацгвардії додають, що Покровськ перетворюється на епіцентр трагедії: на вулицях — перемішані тіла цивільних та військових, і можливості для евакуації фактично немає.

    Наступ у Запоріжжі й ризики для Мирнограда

    Поки Україна перекидає сили для утримання Покровська, Росія намагається скористатися шансом на інших ділянках фронту — зокрема у південно-східній частині Запорізької області. Попри перекидання резервів, темпи просування противника залишаються тривожними, зазначають аналітики.

    Мирноград щоденно перебуває під штурмом. За словами одного з командирів, дрони перетворили дороги на смертельні пастки:
    «Якщо в нас три людини, то в них — 30. Скільки в них живої сили, просто нереально».

    Зима може дещо сповільнити обидві сторони, але РФ продовжує вести війну на виснаження, маючи значний мобілізаційний ресурс.

    «Росія взяла на себе зобов’язання вести війну на виснаження і нині намагається повільно й військовим шляхом зламати Україну», — вважає Кастехельмі.

  • Криптомільйонер при посаді: голова ДРС Олексій Кучер не декларує реальну вартість активів та витрати родини

    Криптомільйонер при посаді: голова ДРС Олексій Кучер не декларує реальну вартість активів та витрати родини

    Аналіз декларації голови Державної регуляторної служби України Олексія Кучера виявив суттєві невідповідності в оцінці майна, доходів та витрат посадовця. Найбільша з них стосується 77 біткоїнів, придбаних Кучером у 2013 році: у декларації зазначена їхня історична ціна — менш ніж 40 тис. грн, тоді як реальна ринкова вартість активу зараз становить приблизно 298 млн грн, а в жовтні 2025 року перевищувала 407 млн грн.

    У декларації посадовець вказав два об’єкти нерухомості:

    • квартиру в Харкові (61,9 кв. м) — 612 тис. грн;

    • земельну ділянку 62 500 кв. м у Херсонській області — без зазначеної вартості.

    З липня 2024 року Кучер орендує житло в Києві, але не декларує витрати на оренду.

    Дружина Вікторія володіє:

    • двома земельними ділянками в Люботині площею 1 103 кв. м — 25 тис. грн;

    • будинком 62 кв. м — 22 тис. грн;

    • ще одним будинком, що будується, — без зазначення площі та року початку робіт.

    Ціни виглядають заниженими та викликають питання щодо реальної ринкової вартості майна.

    Дружина та діти Кучера орендують квартиру в Австрії. Однак:

    • у декларації не зазначено, коли почалася оренда;

    • відсутня інформація про витрати на проживання за кордоном;

    • немає відомостей про законні доходи дружини для покриття таких витрат.

    Кучер почав декларувати іноземне житло лише у 2022 році, що збігається з періодом виїзду родини після початку війни.

    Родина користується двома автомобілями, які оформлені на дружину:

    • Mercedes-Benz GLE 300D (2019) — 1,8 млн грн;

    • Audi Q5 (2011) — без вказаної вартості, хоча ринкова ціна сьогодні становить 600–700 тис. грн.

    У декларації також фігурують два годинники Rolex, але їхня вартість не зазначена. Модель, якою володіє сам Кучер — Oyster Perpetual Datejust — може коштувати від 9 до 50 тис. доларів і більше.

    За рік посадовець задекларував:

    • 1,4 млн грн зарплати;

    • 31 тис. грн зарплати у ХАІ;

    • 2,5 млн грн доходу від продажу квартири.

    При цьому продану квартиру він оцінив у 653 тис. грн, що майже вчетверо менше за реальну ринкову вартість.

    Його дружина отримала лише 10 320 грн соцвиплат — жодних інших доходів не зазначено.

    Готівкові та безготівкові заощадження подружжя:

    • близько 1,7 млн грн + 71 тис. доларів у Кучера;

    • 173 тис. доларів у готівці у дружини;

    • всього — приблизно 12,5 млн грн.

    У 2013 році Кучер купив 77 BTC приблизно по 64 долари за штуку. У декларації він зазначає тільки цю історичну вартість, а не фактичну ціну активу, яка змінюється щодня. На момент аналізу:

    • 1 BTC = понад 3,8 млн грн,

    • 77 BTC = майже 298 млн грн.

    Тобто реальну вартість своїх криптоактивів голова ДРС занизив у понад 7 527 разів.

    На піку у жовтні 2025 року біткоїни Кучера оцінювалися у 9,7 млн доларів.

    Довідка

    Олексій Кучер очолює Державну регуляторну службу з 2021 року. Раніше він був головою Харківської ОДА, народним депутатом від «Слуги народу» та адвокатом. Заниження вартості майна та недекларування витрат родини можуть стати предметом окремої перевірки НАЗК.

  • Військові аналітики попереджають: вікно для відходу ЗСУ з Покровська швидко закривається

    Військові аналітики попереджають: вікно для відходу ЗСУ з Покровська швидко закривається

    Україна опинилася перед важким рішенням — утримувати Покровськ або відвести війська, аби зберегти особовий склад. Про це пише The Washington Post, аналізуючи ситуацію на сході країни, де тривають інтенсивні бої.

    Американське видання зазначає, що відхід із Покровська, навіть заради укріплення більш вигідних позицій поблизу, може бути використаний Росією як пропагандистська перемога. Це також може вплинути на позицію Білого дому, який може розцінити відступ як ознаку слабкості України.

    Водночас залишатися у місті, де вже почалися вуличні бої, означає наражати війська на ризик великих втрат — як серед особового складу, так і техніки. Україна й без того поступається Росії чисельно та відчуває гострий дефіцит мобілізованих військових.

    Як нагадує видання, аналогічна ситуація спостерігалася у Бахмуті та Авдіївці, де українські війська зазнали значних втрат, утримуючи позиції до останнього.

    Захоплення Покровська дало б Росії стратегічну перевагу — шлях углиб Дніпропетровської та Запорізької областей, які мають слабшу оборону. За словами військового експерта компанії Sonata Андрія Риженка, Кремль прагне захопити якомога більше територій на сході та півдні, щоб посилити свій вплив на можливі переговори й домагатися зняття санкцій.

    Аналітики наголошують: рішення треба ухвалювати швидко, адже «вікно можливостей» для організованого відведення військ може закритися в будь-який момент. Проте виведення сил може дати і стратегічні переваги — скоротити лінію фронту, покращити логістику і створити нові плацдарми для зимової оборони.

    Битва за Покровськ стає не лише військовим, а й моральним випробуванням для України — вибором між територією і життями своїх захисників.

  • ЗСУ бракує бійців, ситуація під Покровськом критична

    ЗСУ бракує бійців, ситуація під Покровськом критична

    Загострення бойових дій за стратегічне місто Покровськ на Донеччині оголило одну з найсерйозніших проблем української оборони — нестачу військовослужбовців. Про це йдеться у звіті аналітичного центру Atlantic Council, який попереджає: виснаження резервів ставить під загрозу здатність України утримувати фронт.

    Президент Володимир Зеленський визнав складність становища на Покровському напрямку, заявивши, що українські війська поступаються росіянам чисельно у вісім разів. Це, за словами аналітиків, демонструє глибину кадрової кризи після більш ніж трьох років війни.

    «Після трьох з половиною років героїчного та надзвичайно кривавого опору є побоювання, що Україна може наближатися до точки, коли в неї більше не буде достатньо бійців для ефективного захисту фронту», — зазначається у звіті Atlantic Council.

    На початку повномасштабного вторгнення масова хвиля добровольців дозволила ЗСУ збільшити чисельність армії до близько одного мільйона військових. Проте тривалий характер війни, значні втрати, втома та дезертирства поступово вичерпують людські ресурси.

    Деякі військові частини намагаються самостійно залучати новобранців — через рекламні кампанії, відеоролики і навіть місцеві ініціативи, тоді як офіційні центри комплектування дедалі частіше потрапляють у скандали через примусову мобілізацію.

    Ключове політичне рішення — не знижувати вік призову з 25 до 18 років — стало предметом дискусії як всередині України, так і серед союзників. Замість цього уряд робить ставку на стимулювальні програми для добровольців 18–25 років, але вони не заповнили потреби фронту.

    Додатковим ударом стало послаблення обмежень на виїзд для молодих чоловіків. За даними Daily Telegraph, після змін близько 100 тисяч українців віком 18–22 років залишили країну за два місяці. Це створило не лише військовий дефіцит, а й кадрову кризу в цивільних секторах.

    Хоча й Москва зазнає втрат, російська армія продовжує активно вербувати нових бійців — переважно за рахунок щедрих грошових винагород і соціальних бонусів. Це дозволяє Кремлю стабільно поповнювати війська, що поступово створює кількісну перевагу вздовж усього фронту.

    Покровськ залишається центральним осередком боїв у Донецькій області. Аналітики вважають, що падіння міста стане символічною і тактичною перемогою Кремля, який розвиває стратегію “перемоги через виснаження”.

    Як повідомив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, противник намагається закріпитися в міських кварталах, проте жодного блокування Покровська не відбулося.
    Водночас фахівець з РЕБ та розвідки Сергій “Флеш” Бескрестнов зазначив, що Україна може бути змушена ухвалювати «непопулярні рішення» щодо оборони міста, адже російські війська намагаються оточити його, уникаючи прямого штурму.

    За оцінкою Atlantic Council, українська армія нині «загартована, але виснажена». Вона змушена тримати оборону, зберігаючи живу силу навіть ціною тимчасових відступів.
    «Українські командири мають бути готовими поступатися територією, коли це необхідно, щоб зберегти бойові ресурси, і водночас завдавати максимальних втрат ворогу», — підсумовують експерти.

    Кінцева мета, на думку аналітиків, — утримати лінію фронту, доки поєднання великих російських втрат, економічного тиску та стратегічного виснаження не змусить Москву погодитися на переговори.

  • ISW: Росія накопичувала балістичні та крилаті ракети у вересні перед серією масованих ударів

    ISW: Росія накопичувала балістичні та крилаті ракети у вересні перед серією масованих ударів

    Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) зафіксували, що російські збройні сили протягом вересня концентрували запаси балістичних і крилатих ракет, щоб у вибрані дні проводити великомасштабні комбіновані удари разом із сотнями безпілотників.

    У звіті ISW наголошується, що Росія не завжди застосовує ракети щодня — замість цього її логістика дозволяє «накопичувати» ракети майже щодня і потім запускати їх великими пакетами, які супроводжують масовані атаки БПЛА з метою придушення українських систем ППО. Така тактика дає росіянам вищі шанси на ураження критичної інфраструктури та окремих цілей.

    ISW також відзначає зміни у співвідношенні типів боєприпасів: у комбінованих ударах тепер частіше вживають крилаті ракети, тоді як балістичні ракети використовуються для точкових уражень окремих об’єктів. За оцінкою аналітиків, балістичні ракети лишаються засобом «точкових» ударів, тоді як крилаті й безпілотники — інструментом для подавлення ППО й масового ураження.

    У вересні ISW підрахувало, що росіяни проводили лише кілька нічних ударів із понад 10 ракетами, а також приблизно раз на два тижні — нічні атаки з понад 40 ракетами. Це підкреслює тенденцію періодичної ескалації великими пакетами між низкою менших, але регулярних ударів дронами.

    Наслідки такої тактики стали очевидні в низці масштабних атак останніх тижнів: серпневі-вересневі хвилі ударів включали рейди з сотнями БПЛА і десятками ракет, що завдали удару по житлових кварталах та енергетичній інфраструктурі, спричинивши людські жертви й великі матеріальні збитки. Міжнародні й українські джерела документували низку таких масованих атак, які інколи були серед найбільш руйнівних з початку війни.

    Аналітики ISW також попереджають, що російське командування може цілеспрямовано обирати для ударів ті міста й об’єкти енергетичної інфраструктури, які не покриті комплексною системою «Патріот», аби підвищити ймовірність успішного ураження. Такий підхід робить важливим збереження оперативної гнучкості українських систем ППО і пріоритезацію захисту найбільш критичних об’єктів.

    Що означає для України: по-перше, зростає потреба у вчасній ротації і поповненні комплексу повітряної оборони; по-друге, критично важливо посилювати оперативну взаємодію між ППО і системами розвідки, щоб мінімізувати ефект масованих пакетів ударів; по-третє, цивільна інфраструктура потребує додаткових заходів захисту і підготовки до потенційних нових хвиль атак.

    Експерти радять уважно відслідковувати повідомлення військової розвідки і ISW як одного з джерел аналітичної картини, але наголошують: масштаби атак і їхній склад можуть швидко змінюватися, тому рішення щодо розміщення й використання засобів ППО мають бути гнучкими й оперативними.

  • В очікуванні українського контрнаступу – думка експерта

    В очікуванні українського контрнаступу – думка експерта

    На основі аналізу Андерса Пака Нільсена, військового аналітика та капітана флоту Королівського військового коледжу Данії, ми сформулювали низку важливих висновків щодо перспектив українського контрнаступу у поточній війні з Росією.

    Динаміка війни: наступ і оборона

    Військові дії характеризуються чергуванням наступальних та оборонних фаз. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми спостерігали зміну ініціативи між сторонами. Перші шість місяців війни Росія вела наступальні дії, згодом Україна перейшла в контрнаступ, що тривав близько року. Проте, починаючи з осені минулого року, Росія знову перейшла до наступу, використовуючи значні ресурси. Попри це, досягнення російських військ залишаються обмеженими, що дає підстави вважати, що їхній наступ поступово наближається до точки кульмінації.

    На війні оборона дозволяє сторонам накопичувати ресурси та енергію, які потім використовуються для наступу. Цей цикл врешті-решт приводить до кульмінації, коли наступальні можливості вичерпуються. Саме тоді ворожа сторона має можливість розпочати контрнаступ, користуючись виснаженням супротивника.

    Україна наразі перебуває в обороні, накопичуючи сили та ресурси для майбутнього контрнаступу. Отримуючи військову допомогу від західних партнерів та провівши нову хвилю мобілізації, Україна створює значну силу, готову до використання у відповідний момент.

    Політичні та військові розрахунки

    Одним з ключових факторів, що впливатиме на час проведення українського контрнаступу, є ситуація на політичній арені, зокрема результати президентських виборів у США. Якщо Джо Байдена переоберуть, військова підтримка з боку США, ймовірно, продовжиться. Водночас перемога Дональда Трампа може призвести до змін у політиці щодо військової допомоги Україні. Таким чином, українське керівництво повинно враховувати цю невизначеність у своїх стратегічних планах.

    Які є ризики

    Україні варто обирати між двома підходами: розпочати контрнаступ одразу після кульмінації російського наступу або залишатися в обороні для подальшого накопичення ресурсів. Швидкий контрнаступ може мати політичні переваги, піднімаючи моральний дух та зламуючи наратив про непереможність Росії. Водночас існує ризик, що підготовка бригад може бути незавершеною, а політична ситуація у США може вплинути на поставки озброєнь.

    Україні потрібно враховувати обидві стратегії, спираючись на аналіз ситуації на фронті та політичні чинники. Нільсен вважає, що вирішальним фактором у визначенні часу контрнаступу стануть результати американських виборів. До цього часу українські сили ймовірно продовжать оборонні дії, готуючись до можливих локальних контратак, щоб не втрачати можливостей та підтримувати військову активність.

    В кінцевому рахунку, стратегія України має бути гнучкою та адаптивною, готовою до змін як на полі бою, так і в міжнародній політиці.

  • Що Київ може зробити зараз, щоб отримати членство в НАТО

    Що Київ може зробити зараз, щоб отримати членство в НАТО

    Зараз багато говорять про членство України в НАТО, особливо після того, як пройшов останній ювілейний саміт. Ми проаналізували цікаву статтю з цієї тематики, яку було написано ще напередодні і готові зараз поділитися основними тезами із нашими читачами.

    Про автора: професор Школи вищих міжнародних досліджень імені Джона Гопкінса та автор книги “Not One Inch: America, Russia, and the Making of Post–Cold War Stalemate”.

    На ювілейному 75-му саміті НАТО у Вашингтоні цього тижня Україна не стане 33-м членом Альянсу (так і сталося – редакція). Замість цього американські чиновники говорять про надання Україні «мосту до НАТО». Проте формальний крок щодо членства видається неможливим, доки Київ перебуває у стані війни, враховуючи особливе значення  5 статті  Альянсу, яка гарантує, що напад на одного буде вважатися нападом на всіх.

    Незважаючи на ці побоювання, є кілька важливих кроків, які Україна може зробити для прискорення свого вступу до НАТО.

    1. Визначення тимчасового кордону

    Україна повинна визначити тимчасовий кордон, який можна було б захистити з військової точки зору. Історичні приклади, такі як поділ Німеччини після Другої світової війни, показують, що це можливо. Західна Німеччина стала членом НАТО в 1955 році, незважаючи на поділ країни. Вона не визнавала східний кордон як постійний, але змирилася з ним тимчасово.

    2. Погодження на самообмеження щодо інфраструктури

    Україна може взяти на себе зобов’язання щодо самообмеження інфраструктури на неокупованій території. Наприклад, постійне розміщення іноземних військ або ядерної зброї. Цей крок може зменшити ризик ворожої відповіді з боку Москви. Подібну стратегію використала Норвегія під час Холодної війни, обмеживши розміщення іноземних військ на своїй території.

    3. Зобов’язання не застосовувати військову силу за межами тимчасового кордону

    Україна може взяти на себе зобов’язання не застосовувати військову силу за межами тимчасового кордону, окрім як для самооборони. Західна Німеччина зробила аналогічний крок, щоб запевнити союзників по НАТО, що вони не опиняться раптово у стані війни з Радянським Союзом. Це дозволило б НАТО прийняти Україну до свого складу, не наражаючи Альянс на негайну війну з Росією.

    Забезпечення майбутнього України не повинно розглядатися як альтруїстичний акт. Це акт самозахисту, який вимагає реалізації вже зараз. Хоча ці кроки можуть бути складними та суперечливими, вони можуть стати основою для швидкого вступу України до НАТО, що є критично важливим для забезпечення довготривалої безпеки України та всього європейського континенту.