#декларація

Колишній народний депутат України, а нині заступник міського голови Дніпра з питань діяльності виконавчих органів у сфері інформаційної політики Андрій Денисенко задекларував значні обсяги готівкових коштів, які зберігає поза банківською системою. Відповідні дані містяться в його електронній декларації за 2024 рік, оприлюдненій у встановленому законом порядку.

Згідно з декларацією, основним офіційним доходом посадовця за звітний період стала заробітна плата, яка склала 156 826 гривень. Водночас задекларовані готівкові заощадження істотно перевищують річний дохід, що традиційно привертає увагу громадськості та експертів у сфері фінансової прозорості. У документі зазначено, що кошти зберігаються саме у готівковій формі, а не на банківських рахунках.

Дружина заступника мера за звітний період задекларувала дохід у розмірі 383 373 гривні, що більш ніж удвічі перевищує офіційний дохід самого посадовця. Водночас навіть сукупний річний дохід родини не пояснює наявність такої суми готівки без залучення заощаджень з минулих років або інших джерел доходу.

Крім грошових активів, у декларації зазначено нерухоме майно родини. Андрій Денисенко та члени його сім’ї володіють трьома квартирами: двома у Дніпрі площею 48,8 та 36,3 квадратного метра, а також квартирою у місті Кам’янське площею 61,8 квадратного метра.

Також у власності посадовця перебуває земельна ділянка площею 1250 квадратних метрів, розташована на території Дніпропетровської області.

Андрій Денисенко був обраний до Верховної Ради України у 2014 році від Блоку Петра Порошенка за виборчим округом №26 у Дніпропетровській області. Після завершення парламентської каденції він обійняв посаду заступника міського голови Дніпра.

Декларація чиновника знову порушує питання співвідношення офіційних доходів посадовців та обсягів їхніх задекларованих заощаджень, а також прозорості походження значних сум готівки, які зберігаються поза банківською системою.

Директор комунального підприємства «Київтеплоенерго» В’ячеслав Бінд у декларації за 2024 рік вказав дохід у вигляді заробітної плати на суму 2,87 млн гривень. Він очолює підприємство з грудня 2018 року, а до цього з квітня того ж року виконував обов’язки керівника, фактично керуючи ключовим міським теплопостачальним оператором у період структурних змін.

У поданих відомостях зазначено, що основним джерелом доходу Бінда залишається саме заробітна плата, отримана на посаді директора комунального підприємства. «Київтеплоенерго» відповідає за постачання тепла та гарячої води мешканцям столиці, а також за експлуатацію й модернізацію теплових мереж, що робить посаду керівника однією з найбільш відповідальних у міській інфраструктурі.

З транспортних засобів у власності В’ячеслава Бінда Toyota Land Cruiser 200 (2017 р.в.) та водний засіб Finval 555 (2017 р.в.). Дружина керує Audi Q8 (2020 р.в.).

Серед фінансових активів декларанта – 510 акцій ПрАТ «АК «Київводоканал» (номінальна вартість 0,25 грн кожна). У готівкових коштах Бінд зберігає 403 тис. доларів США, 136 тис. євро та 863 тис. гривень, його дружина – 21,6 тис. доларів.

Декларація В’ячеслава Бінда викликала увагу через високий рівень зарплати та наявність дорогих активів, що підкреслює важливість прозорого контролю за корупційними тендерами на комунальному підприємстві.

Прокурор з Івано-Франківська Андрій Піварчук опинився в центрі уваги через суперечки навколо його майнового стану. У відповідь на суспільний інтерес щодо походження активів, які оформлені на його родину, Піварчук зробив спробу публічно пояснити ситуацію. Проте замість того, щоб розвіяти сумніви та надати зрозуміле пояснення, його коментарі лише поглибили ці сумніви. У своїй заяві прокурор намагався спростувати звинувачення, проте висловлені ним аргументи виглядали недостатньо переконливими та суперечливими.

Однією з головних тез, на якій Піварчук зосередив свою позицію, стало твердження про те, що масштаби його майна були значно перебільшені. Він наполягав, що зазначене «маєток» є насправді скромним домоволодінням площею близько 60 квадратних метрів. Піварчук підкреслював, що цей об’єкт — не більше ніж старе господарське приміщення, яке він сам називає недобудовою. Однак, цей аргумент не тільки не зміг повністю розвіяти підозри, але й породив нові питання. Адже мова йде про майно, яке, за його словами, було отримано від матері, що в умовах суспільної уваги не дає однозначних відповідей на запитання про законність і прозорість таких угод.

Ключове питання, яке залишилося без відповіді, стосується фінансових можливостей матері прокурора. Зокрема, Піварчук жодним чином не прокоментував походження сонячної електростанції потужністю 30 кіловат, встановленої на цьому ж об’єкті. Орієнтовна вартість такого обладнання становить сотні тисяч гривень, однак джерела фінансування цієї інвестиції у публічних поясненнях так і не пролунали.

Не менш суперечливою виглядає ситуація з автомобілем, яким користується прокурор. Піварчук стверджує, що не купував транспортний засіб на відомих аукціонах пошкоджених авто, а придбав його у приватної особи. Проте саме це пояснення породжує нові питання щодо ціни угоди, адже вартість автомобіля такого класу та року випуску на українському ринку перевищує мільйон гривень.

Окремої уваги заслуговує і тема ремонту автомобіля. Прокурор не надав жодної інформації про витрати на відновлення транспортного засобу, хоча такі витрати мали б бути відображені в декларації як істотні зміни майнового стану. Відсутність цих даних створює підстави вважати, що декларація може не відображати реальну картину витрат.

Загалом публічна реакція Піварчука справляє враження спроби звести серйозні фінансові питання до гри слів і емоційних формулювань. Замість чітких відповідей щодо джерел коштів, вартості активів і відповідності декларацій реальному майновому стану, суспільству запропонували риторику про «сарай» і формальні заперечення.

У результаті кількість запитань до прокурора лише зросла. І тепер ключовим залишається не те, як він називає об’єкти майна, а чи може пояснити їх походження у спосіб, що відповідає вимогам закону і стандартам доброчесності для представника прокуратури.

Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов оприлюднив інформацію, що викликала суспільний резонанс і поставила низку запитань до системи фінансового контролю державних посадовців. Йдеться про керівника одного з департаментів Фонду державного майна України Андрія Мельника, майновий стан якого, за даними публічних джерел, містить нетипові та суперечливі деталі.

Посадовець походить із Луганської області та, як зазначається, залишив окуповану територію після подій 2014 року, переїхавши на підконтрольну Україні частину країни. Саме цей біографічний факт додає особливої чутливості до подальших обставин, викладених у його електронній декларації.

Крім значних запасів золота, Мельник задекларував спецдозволи на розробку родовищ, розташованих на тимчасово окупованій території Луганської області.

Юрій Ніколов висловлює сумніви щодо логіки перебування такої заможної людини на державній службі з відносно низькою заробітною платою та підкреслює потенційні ризики для національної безпеки. Зокрема, виникає питання щодо можливої залежності українського чиновника, який керує державними активами, від російської сторони, що контролює доступ до його багатомільйонних статків у Москві.

Ця ситуація ставить під сумнів прозорість управління державними ресурсами та безпеку стратегічно важливих об’єктів, адже чиновник із значним фінансовим інтересом за кордоном може опинитися під тиском зовнішніх факторів.

Незважаючи на пожвавлення дипломатичної активності та збільшення кількості міжнародних контактів, перспектива завершення повномасштабної війни Росії проти України й надалі виглядає віддаленою. Таку оцінку озвучила директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень Гвендолін Сассе у своїй колонці для британського видання The Guardian. Вона наголосила, що зовнішня динаміка переговорів не призвела до реальних змін на полі бою чи в політичних позиціях сторін.

За словами експертки, регулярні консультації між Україною, США та європейськими союзниками, а також поодинокі контакти між Вашингтоном і Москвою створюють ілюзію поступу, однак не зачіпають ключових проблем. Передусім ідеться про відсутність стійкого припинення вогню, чітких і зрозумілих безпекових гарантій та політичної волі Росії до завершення агресії. Кремль, як зазначає Сассе, продовжує діяти у логіці затягування конфлікту, намагаючись використати час у власних інтересах.

Кульмінацією дипломатичних зусиль останніх тижнів стала зустріч у Парижі, де 35 держав об’єдналися в так звану “коаліцію охочих”. Вони обговорювали можливі гарантії безпеки для України у разі припинення вогню. До процесу були залучені США, ключові європейські столиці та ширше коло партнерів Києва.

Однак, як зазначає Сассе, реальних зрушень ці переговори не принесли. Формальні мирні перемовини не стартували, а навіть режим припинення вогню не був погоджений. При цьому лише Україна, за її оцінкою, публічно демонструє готовність до компромісів, тоді як Росія зберігає жорстку позицію.

На тлі дипломатичних ініціатив Москва, навпаки, посилила ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по енергетичній інфраструктурі. Авторка вважає, що це є частиною свідомої стратегії тиску на цивільне населення в зимовий період, покликаної підірвати стійкість країни як фізично, так і психологічно.

Підсумкова Паризька декларація, за оцінкою Сассе, має радше символічний характер. Вона передбачає участь коаліції у механізмі моніторингу припинення вогню під керівництвом США, подальшу військову підтримку України, створення багатонаціональних сил під європейським керівництвом, зобов’язання реагувати у разі порушення домовленостей Росією та довгострокову оборонну співпрацю з Києвом. Проте жоден із цих пунктів поки не має чітких механізмів реалізації.

Велика Британія та Франція знову підтвердили готовність розмістити свої війська в Україні після запровадження припинення вогню як запобіжник у разі його порушення. Водночас залишається невизначеним, які саме дії Росії вважатимуться порушенням і якою буде відповідь Заходу.

Додатковим сигналом стала заява нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військових у механізмі гарантій безпеки. Втім, він уточнив, що йдеться лише про можливе розміщення в країнах НАТО, які межують з Україною, і лише за згоди Бундестагу.

Ключовою проблемою, за словами Сассе, залишається позиція Кремля. Володимир Путін, на її думку, не зацікавлений у справжніх переговорах і вважає, що час працює на нього. Його впевненість лише зміцнюється на тлі прямих контактів із Дональдом Трампом та підходу нової американської адміністрації, орієнтованої на короткострокові угоди.

Термін “коаліція охочих”, який викликає суперечливі історичні асоціації, у цьому випадку відображає нову реальність міжнародної політики — формування ситуативних альянсів поза традиційними інституціями. Саме результат війни в Україні, за словами авторки, стане ключовим тестом для цього нового світового порядку.

Національне агентство з питань запобігання корупції оприлюднило результати перевірки декларації за 2024 рік депутата Черкаської міської ради від партії «Голос» Віктора Євпака. Під час аналізу поданих відомостей фахівці агентства встановили суттєві розбіжності між задекларованими даними та фактичним майновим станом посадовця. Загальна сума недостовірної інформації, за оцінками НАЗК, перевищила 49,2 мільйона гривень.

У відомстві повідомили, що первинна декларація містила неповні відомості про активи, доходи та фінансові зобов’язання. Лише після офіційних зауважень з боку НАЗК депутат подав виправлений документ, у якому відобразив додаткові активи та джерела доходів на суму понад 49 мільйонів гривень. Йдеться про майно та фінансові показники, які мали бути зазначені ще під час первинного декларування.

За даними агентства, у початковій декларації Євпак не вказав житловий будинок у Черкасах, орієнтовна вартість якого становить майже 9 млн грн. Крім того, він не задекларував доходи у вигляді дивідендів від своїх компаній, зареєстрованих у США, на суму близько 39,4 млн грн.

Сам депутат пояснив відсутність даних про нерухомість «неуважністю» через те, що на одній земельній ділянці розташовані кілька будівель з різними реєстраційними номерами. Щодо доходів з-за кордону він зазначив, що спочатку вважав за потрібне декларувати лише доходи, отримані в Україні. Після перевірки він уточнив, що ці кошти є дивідендами від його ІТ-компаній у США.

Варто зазначити, що Віктор Євпак у 2020 році балотувався на посаду міського голови Черкас. Проте навіть для політика з такими амбіціями вимоги фінансової відкритості не були пріоритетом до втручання НАЗК.

Національне агентство встановило, що в діях депутата є ознаки правопорушення. Висновок НАЗК передано до Національної поліції України для подальших дій. Ситуація свідчить, що десятки мільйонів гривень були відображені в декларації лише після офіційної перевірки.

Начальник Управління організації безпеки та розслідування аварій і подій на наземному транспорті Державної служби безпеки на транспорті Степан Терзі задекларував суттєві статки, що перебувають у власності членів його родини. Відповідні відомості містяться в офіційних деклараційних документах, які стали доступними для громадськості в межах вимог фінансової прозорості.

Згідно з поданою інформацією, дружина посадовця Альона Мінтуш-Терзі володіє золотими злитками загальною вартістю 663 тисячі гривень. У декларації зазначено сам факт наявності дорогоцінного металу як активу, що підлягає обов’язковому декларуванню, водночас детальні характеристики — зокрема точна вага золота чи виробник злитків — у відкритій частині документа не розкриваються.

Крім того, Альона Мінтуш-Терзі має готівкою 250 тисяч доларів, 167 тисяч євро та 1,5 мільйона гривень. У її чоловіка готівкою є 58 тисяч євро та 76 тисяч доларів.

Дружина чиновника також володіє п’ятьма автомобілями та житловим фургоном. Вона займається приватним бізнесом, у якому за 2024 рік заробила 5,7 мільйона гривень. Степан Терзі за минулий рік отримав 660 тисяч гривень у Держслужбі.

Декларація свідчить про значний рівень фінансових активів родини чиновника, що привертає увагу до прозорості та декларування доходів державних посадовців.

У декларації за 2025 рік заступника начальника 19-ї державної пожежно-рятувальної частини 9-го пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Київській області Олександра Васильовича відображено відомості про доходи, майно та фінансові зобов’язання відповідно до чинних вимог антикорупційного законодавства. Документ подано в установлені строки та містить структуровану інформацію, що дає змогу оцінити фінансовий стан посадовця і джерела його формування.

У розділі доходів зазначено надходження, пов’язані зі службовою діяльністю в системі ДСНС, а також інші дозволені законом виплати. Дані подано з розмежуванням за видами доходів і періодами їх отримання, що відповідає стандартам електронного декларування та забезпечує прозорість фінансової звітності.

Того ж дня Лукашенко задекларував і земельну ділянку площею 1000 квадратних метрів у тому ж населеному пункті. Її вартість вказана на рівні 30 тисяч гривень. Навіть за найнижчими ринковими оцінками земля під житлову забудову в Кагарлику коштує значно дорожче, а зазначена сума виглядає не просто заниженою, а фактично нереалістичною.

Окрему увагу привертає третій об’єкт, також оформлений 23 травня 2025 року. У декларації йдеться про житловий будинок площею 1740 квадратних метрів, вартість якого зазначена на рівні 4 445 гривень. Навіть з урахуванням можливих технічних помилок або неточностей у характеристиках, поява житлового будинку такої площі з ціною у кілька тисяч гривень не піддається жодному логічному поясненню.

Усі три об’єкти задекларовані як власність одного посадовця. Тип вартості зазначено як «вартість на дату набуття права», що означає декларування саме фактичної ціни угоди, а не умовної або довідкової оцінки.

Теоретично можна припустити спадкування майна або інші особливі юридичні підстави його набуття. Проте навіть у таких випадках законодавство передбачає проведення оцінки, а настільки суттєва різниця між задекларованими сумами та ринковою вартістю не може пояснюватися звичайними формальностями. Йдеться не про незначну похибку, а про заниження у десятки разів.

Фактично маємо набір об’єктів нерухомості в Київській області, оформлених на чинного посадовця ДСНС, із цінами, які більше нагадують формальне заповнення декларації, ніж відображення реальних майнових операцій. Особливо показовим є будинок площею 1740 квадратних метрів за 4 445 гривень — сума, що виглядає як технічна умовність, а не реальна вартість нерухомості.

Такі дані об’єктивно потребують уваги з боку органів фінансового контролю та правоохоронних структур, адже йдеться не про випадкову помилку, а про системну і грубу невідповідність між задекларованими цифрами та елементарною економічною логікою.

Безробітний депутат Одеської міської ради Роман Сеник, обраний від забороненої в Україні партії ОПЗЖ, задекларував значні статки за відсутності офіційних доходів. У його електронній декларації за 2024 рік зафіксовано отримання коштовної нерухомості, що привернуло увагу до походження активів та їх відповідності задекларованому фінансовому стану.

Як випливає з документа, у січні 2024 року батько депутата — Іван Віталійович Сеник — оформив дарування нежитлового приміщення в Одесі площею 68,5 квадратного метра. Задекларована вартість об’єкта становить 4,68 мільйона гривень. Нерухомість розташована у привабливій локації міста, що потенційно робить її ліквідним активом із можливістю подальшого комерційного використання.

Окрім нерухомості, депутат зберігає значні суми готівкою. У декларації зазначено 1,5 млн гривень та 65 тис. доларів США готівкових коштів. Водночас на банківських рахунках Романа Сеника задекларовано лише 11 тис. гривень.

Декларація також містить інформацію про нерухомість, якою володіють або користуються члени родини. Зокрема, ще з 2014 року сім’я має у власності земельну ділянку площею 8 соток у селі Олександрівка поблизу Одеси. Дружина депутата Оксана є власницею квартири площею 36,5 кв. м, придбаної у 2019 році за 715 тис. гривень, а також володіє 1/4 частки квартири площею 69,8 кв. м. Крім того, родина користується кількома квартирами в Одесі, зокрема житлом площею 66,6 кв. м та іншими об’єктами.

Що стосується транспорту, Роман Сеник задекларував автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 2012 року випуску, придбаний у 2012 році за 456 тис. гривень. Також у користуванні депутата перебуває Mercedes-Benz ML 350 2013 року, який належить його дружині. Вартість цього автомобіля в декларації вказана на рівні 600 тис. гривень.

Водночас у розділі доходів депутат не зазначив жодних надходжень. Його дружина, згідно з декларацією, живе виключно на соціальну допомогу при народженні дитини, яка за рік склала 10,3 тис. гривень.

Таким чином, декларація Романа Сеника демонструє суттєвий дисбаланс між відсутністю офіційних доходів і наявністю дорогого майна та значних готівкових заощаджень, що неминуче викликає запитання щодо джерел походження задекларованих активів.

У листопаді 2025 року Національне агентство з питань запобігання корупції завершило 78 повних перевірок декларацій українських посадовців. Результати цих перевірок виявили суттєві недоліки у фінансових звітах: у 37 осіб було зафіксовано ознаки недостовірних відомостей або порушень законодавства на загальну суму понад 172 мільйони гривень.

За даними агентства, йдеться про можливі правопорушення, що підпадають під статтю 366-2 Кримінального кодексу України — декларування недостовірної інформації, а також під частину 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Такий масштаб порушень свідчить про необхідність посилення контролю за деклараційною дисципліною та більш ретельного аналізу фінансових звітів посадовців.

Серед найбільш резонансних випадків — декларація колишнього заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Сумській області за 2023 рік. НАЗК встановило ознаки недостовірних відомостей на понад 19,8 млн грн. Посадовець не задекларував члена сім’ї та належну йому нерухомість, зокрема квартиру в Києві, де сам проживав, а також об’єкт незавершеного будівництва вартістю 17,3 млн грн. Матеріали передано до ДБР.

Суттєві порушення виявлено і в декларації директора КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» за 2022 рік. Посадовець не зміг підтвердити джерела походження готівкових коштів дружини на 9,6 млн грн та подарунка на 24,4 млн грн. У НАЗК вбачають у цьому ознаки легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Висновки скеровано до Нацполіції.

У декларації колишнього начальника відділу реєстрації місця проживання Печерської РДА Києва за 2022 рік встановлено недостовірні відомості на понад 15,6 млн грн. Зокрема, посадовець не задекларував житловий будинок у Нідерландах, яким користувався разом із родиною. Матеріали також передано до НПУ.

Окрему увагу привернула декларація колишнього судді Верховного Суду за 2024 рік. НАЗК встановило ознаки недостовірних відомостей на понад 5,3 млн грн, з яких понад 5,2 млн грн стосуються грошових активів. За цим фактом НАБУ вже розпочало кримінальне провадження.

Серед місцевих депутатів порушення зафіксовано, зокрема, у депутата Канівської міської ради Черкаської області. За деклараціями за 2022–2024 роки встановлено ознаки необґрунтованості активів на 1,5 млн грн і недостовірних відомостей на понад 3 млн грн. Посадовець не підтвердив походження коштів на придбання дружиною квартири в Києві та приховав реальну вартість нерухомості.

Найбільшу суму порушень у листопаді НАЗК зафіксувало в декларації депутата Хмельницької міської ради за 2024 рік — понад 38,8 млн грн. Посадовець не зміг підтвердити законність походження готівки на 25,1 млн грн, а також не задекларував дохід на понад 12 млн грн, який був використаний для придбання майна. Матеріали направлено до Нацполіції.

Також порушення встановлено в деклараціях голови нейроофтальмологічної МСЕК Запорізької області, депутата Бердичівської міської ради, начальника управління комунальної власності Чернівецької міськради та начальника відділу Кропивницького районного ТЦК та СП. У цих випадках йдеться про незадеклароване майно, сумнівні заощадження та приховані доходи на суми від кількох мільйонів гривень. Частину матеріалів передано до НПУ, частину — до ДБР.

У НАЗК зазначають, що результати перевірок свідчать про системні проблеми з декларуванням доходів і майна серед посадовців різних рівнів — від місцевих депутатів до високопосадовців і суддів. Остаточну правову оцінку діям фігурантів мають надати правоохоронні органи.