Daypolitico

Позначка: економіка України

  • Пальне на межі нової хвилі зростання? На АЗС подорожчав автогаз

    Пальне на межі нової хвилі зростання? На АЗС подорожчав автогаз

    Українські автозаправні мережі 6 жовтня знову скоригували цінники, однак цього разу головною новиною стало не подорожчання бензину чи дизельного пального, а помітний стрибок вартості автогазу. Одразу кілька великих мереж підняли ціну LPG, тоді як бензин А-95 і дизель у більшості операторів залишилися на рівні попереднього дня.

    Найвідчутніше автогаз подорожчав у мережі WOG. Вартість зросла одразу на 1,40 грн за літр — до 46,90 грн/л. У KLO ціна піднялася на 50 копійок — до 45,40 грн/л, у SOCAR — на 40 копійок, до 45,90 грн/л. «БРСМ-Нафта» збільшила ціну газу на 15 копійок — до 42,64 грн за літр.

    При цьому основні марки бензину і дизельного пального у більшості великих мереж за добу фактично не змінилися.

    Серед семи мереж, бензин А-95 у середньому коштує близько 90,71 грн за літр, а дизельне пальне — 99,12 грн за літр. Найдорожчими серед великих операторів залишаються заправки SOCAR. Там А-95 продають по 94,90 грн/л, а дизель — по 103 грн/л.

    Де автогаз подорожчав найбільше

    Найпомітніший стрибок зафіксований у WOG.

    Станом на ранок 6 жовтня ціна автогазу в мережі становила 46,90 грн за літр. Для порівняння, ще 5 жовтня вартість становила близько 45,90 грн, а 2 жовтня — 45,50 грн. Дані окремих моніторингів дещо відрізняються в оцінці добової зміни, однак усі вони фіксують чітке зростання ціни LPG у мережі.

    У KLO автогаз коштує 45,40 грн/л, у SOCAR — 45,90 грн/л, в OKKO — 45,50 грн.

    Дешевшим газ залишається в UPG — 43,90 грн/л, в «Укрнафті» — 42,90 грн/л, а найнижча ціна серед наведених великих мереж зафіксована у «БРСМ-Нафті» — 42,64 грн/л.

    Таким чином, різниця між найдорожчим і найдешевшим автогазом у цьому переліку вже перевищує 4 грн на літрі.

    Для автомобіля з газовим балоном на 50 літрів це означає різницю понад 200 грн на одній повній заправці залежно від обраної мережі.

    «Ненька інфо» раніше вже звертала увагу на подібний розрив між операторами. У матеріалі «До 5 гривень на літрі: де в Україні найдешевше купити пальне» йшлося про те, що вибір конкретної мережі може давати водіям помітну економію навіть тоді, коли загальний ринок виглядає стабільним.

    Бензин поки не дорожчає

    На відміну від автогазу, ціни на бензин 6 жовтня переважно залишилися без змін.

    У WOG та OKKO літр звичайного А-95 коштує 92,90 грн, в UPG та «Укрнафті» — 88,90 грн, у KLO — 85,90 грн.

    SOCAR залишається найдорожчим із великих операторів — 94,90 грн за літр А-95.

    «БРСМ-Нафта», навпаки, цього дня трохи знизила вартість бензину. Ціна А-95 там опустилася на 32 копійки — до 85,67 грн/л.

    Різниця між SOCAR та «БРСМ-Нафтою» становить понад 9 грн на кожному літрі.

    Якщо заправити стандартний 50-літровий бак, то лише через вибір мережі різниця може скласти приблизно 460 грн без урахування програм лояльності, акцій та регіональних особливостей цін.

    Для порівняння, ще в липні «Ненька інфо» писала, що А-95 у великих мережах коштував переважно близько 80–83 грн за літр. Зокрема, 24 липня на «Укрнафті» бензин А-95 продавався по 79,90 грн, а в OKKO — по 82,90 грн.

    Отже, за кілька місяців верхня межа роздрібної ціни на звичайний бензин А-95 наблизилася до 95 грн.

    Дизель уже перевищив 100 грн у частині мереж

    Схожа ситуація спостерігається і з дизельним пальним.

    Найдорожче воно коштує в SOCAR — 103 грн за літр.

    На OKKO та WOG стандартний дизель продається по 99,90 грн/л, у KLO — 98,80 грн, в UPG та «Укрнафті» — по 97,90 грн.

    У «БРСМ-Нафті» ціна дизеля 6 жовтня навіть знизилася на 55 копійок — до 96,44 грн за літр.

    Тобто між найдорожчою і найдешевшою пропозицією у великих мережах різниця становить понад 6,5 грн за літр.

    При 50-літровій заправці це понад 320 грн різниці.

    Що відбувалося з цінами останні місяці

    Паливний ринок України у 2026 році кілька разів різко змінював напрямок.

    На початку літа ціни певний час знижувалися. Зокрема, на початку липня «Ненька інфо» фіксувала середню вартість А-95 приблизно на рівні 74,57 грн/л, дизеля — близько 76 грн/л, а автогазу — 40,52 грн/л.

    Однак уже наприкінці липня ситуація почала змінюватися.

    24 липня «Ненька інфо» повідомляла про нове підвищення цін у великих мережах: OKKO підняла вартість бензину на гривню, а дизель у деяких випадках подорожчав на 2 грн за літр. «Укрнафта» тоді одночасно підвищила ціни і на бензин, і на дизель.

    У серпні ринок певний час стабілізувався. 12 серпня А-95 у «Укрнафті» коштував 79,90 грн, у OKKO — 82,90 грн, у WOG — 83,50 грн, у SOCAR — 85,40 грн.

    Тепер, на початку жовтня, ціни вийшли на суттєво вищий рівень.

    Чому ціни на українських АЗС так залежать від зовнішнього ринку

    Україна залишається значною мірою залежною від імпорту готових нафтопродуктів.

    Через це на роздрібну ціну впливають не лише внутрішній попит і конкуренція між АЗС, а й закупівельні котирування у Європі, валютний курс, логістика, вартість транспортування та наявність запасів.

    Саме тому зміна ситуації на європейському ринку не завжди одразу відображається на табло українських заправок.

    Наприклад, гуртові ціни можуть почати знижуватися, однак роздріб ще певний час продаватиме раніше закуплений ресурс.

    І навпаки: якщо гуртовий ринок різко йде вгору, мережі можуть швидше переглядати роздрібні ціни.

    Війна залишається окремим фактором ризику

    Ще один фактор, який неможливо ігнорувати, — російські удари по українській паливній, портовій та транспортній інфраструктурі.

    Пошкодження логістичних об’єктів може змушувати імпортерів перебудовувати маршрути постачання, збільшувати використання автомобільного та залізничного транспорту або перенаправляти вантажі через інші пункти пропуску.

    Усе це потенційно збільшує логістичну складову в кінцевій ціні пального.

    Водночас говорити про загальнонаціональний дефіцит пального наразі підстав немає.

    Це важливе уточнення, оскільки влітку в українському інформаційному просторі вже поширювалися повідомлення про нібито запровадження обмежень на продаж пального. Тоді «Ненька інфо» у матеріалі «Ліміти на пальне чи фейк? ОККО зробила заяву після хвилі чуток про обмеження на АЗС» писала, що компанія офіційно спростувала інформацію про ліміт у 100 літрів дизеля на одного покупця.

    Скільки коштує пальне 6 жовтня

    Серед основних мереж ситуація виглядає так:

    Мережа А-95 Дизель Автогаз
    UPG 88,90 грн 97,90 грн 43,90 грн
    OKKO 92,90 грн 99,90 грн 45,50 грн
    WOG 92,90 грн 99,90 грн 46,90 грн
    KLO 85,90 грн 98,80 грн 45,40 грн
    SOCAR 94,90 грн 103,00 грн 45,90 грн
    Укрнафта 88,90 грн 97,90 грн 42,90 грн
    БРСМ-Нафта 85,67 грн 96,44 грн 42,64 грн

     

    Дані стосуються моніторингу найбільших мереж і не означають, що абсолютно на кожній АЗС ціна буде ідентичною — у різних регіонах і на окремих станціях вона може відрізнятися.

    Головна зміна 6 жовтня при цьому очевидна: бензин і дизель взяли паузу, а автогаз знову рушив угору. Найпомітніше це відчули клієнти WOG, де літр LPG уже наблизився до позначки 47 грн.

    Якщо тенденція пошириться на інші мережі, саме автогаз може стати наступним видом пального, де водії побачать чергове синхронне переписування цінників.

  • Гривня оновила антирекорд: НБУ встановив долар по 45,06 грн

    Гривня оновила антирекорд: НБУ встановив долар по 45,06 грн

    Національний банк України вперше в історії встановив офіційний курс долара вище психологічної позначки 45 гривень. На вівторок, 6 жовтня, курс американської валюти становитиме 45,0564 грн за долар, що приблизно на 7 копійок більше, ніж днем раніше. Це новий історичний максимум офіційного курсу.

    Для порівняння, 5 жовтня офіційний курс становив 44,9857 грн за долар. Таким чином, гривня продовжила поступове ослаблення щодо американської валюти й уперше перетнула рівень 45 грн/$ саме в офіційному курсі НБУ.

    Водночас євро рухається у протилежному напрямку. На 6 жовтня Нацбанк встановив його курс на рівні 50,4830 грн, тоді як 5 жовтня він становив 50,5333 грн. Тобто європейська валюта подешевшала приблизно на 5 копійок.

    Однією з причин такої різниці між динамікою долара та євро стала ситуація на міжнародному валютному ринку. Interfax-Україна звертає увагу, що євро опускався нижче рівня 1,12 долара за євро вперше з травня 2025 року. Це впливає і на співвідношення курсів валют в Україні.

    На міжбанківському ринку 5 жовтня долар також торгувався поблизу нових максимумів. За даними УНІАН, котирування доходили приблизно до 45,07–45,10 грн за долар.

    При цьому позначку 45 гривень долар уже раніше перетинав у касах окремих банків та обмінних пунктах. Однак саме офіційний курс Національного банку перевищив цей рівень уперше.

    З початку жовтня американська валюта послідовно дорожчала. 1 жовтня офіційний курс становив близько 44,68 грн, 2 жовтня — 44,83 грн, 5 жовтня — майже 44,99 грн, а на 6 жовтня зріс до 45,0564 грн. Таким чином, лише за перші дні місяця долар додав близько 37 копійок.

    Водночас перетин позначки 45 гривень сам по собі не означає автоматичного різкого стрибка цін або нового режиму валютного ринку. НБУ продовжує працювати в режимі керованої гнучкості курсу та впливати на міжбанківський ринок валютними інтервенціями.

    Раніше експерти звертали увагу, що курс гривні залежить одразу від кількох факторів: обсягів міжнародного фінансування, попиту імпортерів на валюту, бюджетних видатків, експорту та обсягів продажу валюти Національним банком.

    На 6 жовтня офіційні курси основних валют виглядають так:

    1 долар США — 45,0564 грн;
    1 євро — 50,4830 грн;
    1 польський злотий — 11,5256 грн;
    1 фунт стерлінгів — 59,5929 грн.

    Отже, 6 жовтня став першим днем, коли офіційний курс долара в Україні перевищив 45 гривень. При цьому євро, навпаки, трохи подешевшав.

  • Україна закрила більшу частину фінансової «дірки», але залишилися ще $4 млрд — Зеленський

    Україна закрила більшу частину фінансової «дірки», але залишилися ще $4 млрд — Зеленський

    Україні досі необхідно знайти приблизно 4 млрд доларів для покриття невирішених фінансових потреб, хоча ще кілька тижнів тому масштаб проблеми оцінювали у десятки мільярдів доларів. Президент Володимир Зеленський заявив, що більшу частину необхідного фінансування вже вдалося або домовитися залучити, або компенсувати завдяки внутрішній економії, однак остаточно питання ще не закрите.

    Про ситуацію глава держави розповів журналістам 4 жовтня. За його словами, раніше перед Україною стояло завдання закрити фінансову потребу приблизно у 27 млрд доларів. Частину цієї суми — близько 7 млрд доларів — уряд планував знайти всередині країни завдяки економії, оптимізації та перерозподілу державних видатків.

    Ще близько 20 млрд доларів мали стати предметом переговорів із міжнародними партнерами.

    Тепер Зеленський заявив, що ситуація суттєво змінилася. За його словами, Україні вдалося знайти формат, який передбачає збільшення двосторонньої допомоги окремих держав та домовленості з Європейським Союзом.

    Однак повністю закрити питання поки не вдалося.

    Президент повідомив, що зараз залишається потреба приблизно у 4 млрд доларів. За інформацією глави держави, Міністерство фінансів уже має розуміння, звідки потенційно можна залучити близько 3 млрд доларів із цієї суми. Водночас домовленості ще не означають, що кошти фактично отримані.

    Тобто на цей момент фінансовий розрив формально все ще існує.

    Від $27 млрд до $4 млрд

    Ще наприкінці вересня українська влада говорила про значно більшу проблему.

    Прем’єр-міністр Сергій Корецький заявляв, що загальна додаткова потреба, пов’язана з фінансуванням оборони, оцінювалася приблизно у 27 млрд доларів.

    Із них близько 7 млрд доларів уряд планував забезпечити самостійно — через оптимізацію, економію та перерозподіл бюджетних ресурсів.

    За словами прем’єра, ці кошти, зокрема, мали забезпечити грошове забезпечення військовослужбовців і підтримку їхніх родин.

    Решта приблизно 20 млрд доларів мала надходити в межах домовленостей із партнерами. Частина цих ресурсів потрібна не лише для поточних потреб армії, але й для контрактування та виробництва озброєнь, необхідних Україні на початку 2027 року.

    Перший заступник міністра фінансів Роман Єрмоличев також пояснював, що внутрішні 7 млрд доларів мають бути знайдені до кінця року. Йшлося, зокрема, про використання резервів, оптимізацію видатків Міноборони та інші внутрішні механізми.

    Водночас він робив важливе уточнення: решта приблизно 20 млрд доларів переважно стосувалася закупівлі озброєння та супутніх оборонних витрат і мала покриватися за допомогою міжнародних партнерів.

    Тому нинішню заяву Зеленського про залишкові 4 млрд доларів варто розглядати саме в контексті цих переговорів та пошуку додаткового фінансування оборонних потреб держави.

    Ще $12 млрд хочуть отримати раніше

    Окремо президент згадав ще приблизно 12 млрд доларів, які Україна розраховує отримати наступного року.

    За словами Зеленського, на політичному рівні є готовність розглянути можливість прискорення такого фінансування.

    Фактично українська влада зараз працює одразу за двома напрямами: шукає близько 4 млрд доларів, яких не вистачає зараз, та намагається прискорити отримання частини ресурсу, який спочатку був запланований на 2027 рік.

    Це має особливе значення через необхідність уже зараз оплачувати виробництво озброєння, яке буде потрібне Силам оборони протягом перших місяців наступного року.

    Раніше прем’єр Сергій Корецький прямо заявляв, що від покриття відповідних фінансових потреб залежить здатність України продовжувати активні бойові дії, зокрема у першому кварталі 2027 року.

    ЄС уже погодив Україні €90 млрд

    Одним із ключових джерел фінансової підтримки України залишається Європейський Союз.

    Європейська рада ще у грудні 2025 року погодила для України кредитний пакет загальним обсягом 90 млрд євро на 2026–2027 роки.

    У квітні 2026 року Рада ЄС остаточно затвердила необхідну законодавчу основу для цієї програми.

    Із загальної суми приблизно 30 млрд євро передбачено на економічну підтримку, зокрема макрофінансову допомогу та Ukraine Facility, а близько 60 млрд євро — на оборонні потреби та підтримку спроможностей української оборонної промисловості.

    Лише у 2026 році для України планувалося зробити доступними близько 45 млрд євро: 8,35 млрд євро через макрофінансову допомогу, ще 8,35 млрд через Ukraine Facility та 28,3 млрд євро на підтримку оборонно-промислового потенціалу.

    Раніше «Ненька інфо» також писала про цей пакет та пояснювала, що 90 млрд євро розраховані саме на 2026–2027 роки. ЄС дає Україні €90 млрд, але не на зарплати військовим: у Брюсселі пояснили, де шукати гроші на підвищення виплат

    Видання також повідомляло, що у 2026 році частина коштів із цієї програми має йти на бюджетну підтримку, реформи та стійкість української економіки. ЄС виділив Україні ще майже 3 млрд євро: гроші підуть на реформи, бюджет і стійкість економіки

    Чому виникла потреба у десятках мільярдів

    Оборона залишається найбільшою фінансовою статтею України в умовах повномасштабної війни.

    Раніше українська сторона оцінювала потреби для ведення війни у 2026 році приблизно у 155 млрд доларів. Прем’єр Сергій Корецький пояснював, що цифра додаткової потреби у 27 млрд доларів виникла саме в межах цього загального обсягу фінансування.

    Гроші потрібні на грошове забезпечення військових, соціальні виплати, виробництво й закупівлю ракет, безпілотників, боєприпасів, техніки та інших систем.

    Про проблему раніше детально писала і «Ненька інфо». Україні бракує $27 млрд на оборону: Хмара розповів, де терміново шукатимуть гроші для ЗСУ

    Ще один крок українського уряду — скорочення або відтермінування другорядних державних витрат. Наприкінці вересня повідомлялося, що Кабмін почав переносити частину непершочергових видатків, щоб максимально спрямувати внутрішні ресурси на оборону та захищені соціальні статті.

    Проблема стала меншою, але ще не вирішена

    Нова оцінка у 4 млрд доларів свідчить, що за останні тижні українській владі вдалося суттєво скоротити невирішену частину фінансових потреб.

    Але слова Зеленського водночас означають, що цих 4 млрд доларів Україна поки фактично не має.

    Мінфін бачить потенційні джерела приблизно для 3 млрд доларів, однак необхідні рішення та домовленості ще мають бути реалізовані. Крім того, Київ намагається прискорити приблизно 12 млрд доларів фінансування, яке було передбачене на наступний рік.

    Фінансова ситуація стала значно кращою порівняно з моментом, коли незакриті потреби оцінювалися у 27 млрд доларів, але остаточно питання ще не вирішене. Найближчим завданням залишається пошук останніх 4 млрд доларів та оформлення домовленостей із партнерами так, щоб кошти стали доступними Україні в необхідні строки.

  • $45 млн за годину: скільки економіка втрачає через тривоги

    $45 млн за годину: скільки економіка втрачає через тривоги

    Кожна година повітряної тривоги, під час якої бізнес масово припиняє роботу, коштує українській економіці приблизно $45 млн. Таку оцінку озвучив міністр економіки та охорони навколишнього середовища Олександр Кравченко в інтерв’ю The Guardian.

    За його словами, російські атаки дронами та ракетами дедалі сильніше впливають не лише на інфраструктуру, а й на повсякденну економічну активність. У деякі дні повітряні тривоги можуть тривати до десяти годин, і протягом цього часу частина підприємств фактично призупиняє роботу, оскільки працівники мають перебувати в укриттях.

    «Якщо люди перебувають у бункері, бізнес зупиняється», — пояснив Кравченко The Guardian.

    Йдеться не про фіксовану суму збитків від кожного сигналу тривоги, а про оцінку втрат у випадках, коли через загрозу значна частина економічної активності припиняється. Тому реальний вплив конкретної тривоги залежить від її тривалості, регіону та кількості підприємств, які зупинили роботу.

    Реактивні дрони змінили ситуацію

    Кравченко визнав, що одним із найбільших викликів для України стало швидке масштабування Росією реактивних безпілотників.

    За його словами, українська сторона не до кінця очікувала, наскільки швидко РФ зможе розвинути цей тип озброєння і почати використовувати його для регулярних атак по різних об’єктах.

    Реактивні дрони мають вищу швидкість, ніж звичайні «Шахеди», а тому скорочують час реагування ППО та цивільних служб. У результаті повітряні тривоги стають не лише частішими, а й складнішими з точки зору прогнозування маршруту конкретної цілі.

    Через це уряд почав змінювати сам принцип оповіщення.

    «Жовта» і «червона» тривога

    Одним із способів зменшити економічні втрати стала нова дворівнева система повітряних тривог.

    За словами Кравченка, «жовтий» рівень використовується у випадках загрози дронів і дозволяє частині бізнесу продовжувати роботу за умови дотримання правил безпеки. «Червоний» рівень означає більш серйозну загрозу, зокрема ракетну, і передбачає повну евакуацію працівників в укриття.

    За оцінкою міністра, понад половина підприємств продовжують працювати під час “жовтих” тривог. Це має допомогти зменшити економічний ефект від багатогодинних сигналів небезпеки.

    Однак така система не означає, що дронова загроза стала безпечною. Російські БпЛА продовжують уражати житлові, промислові та інфраструктурні об’єкти, тому рішення про продовження роботи залежить від конкретної ситуації та правил безпеки на підприємстві.

    $10 млрд збитків лише за цей рік

    Кравченко також заявив, що лише у 2026 році прямі збитки від російських атак оцінюються приблизно у $10 млрд.

    Серед цілей, які зазнавали ударів, він назвав металургійні підприємства, склади, логістичні об’єкти та дата-центри.

    Останні тижні показали, що Росія дедалі частіше атакує не лише енергетичні підприємства, а й цифрову, транспортну та логістичну інфраструктуру. Це створює для економіки подвійний ефект: держава та бізнес одночасно втрачають активи й змушені переривати роботу через постійну загрозу нових ударів.

    Особливо чутливими залишаються галузі, де виробництво не можна швидко зупинити й запустити знову — металургія, хімічна промисловість, транспорт і великі складські комплекси.

    Порти та експорт теж під тиском

    Окремою проблемою для економіки залишається робота чорноморських портів.

    До повномасштабної війни через них проходила значна частина українського експорту. Російські атаки по портовій та логістичній інфраструктурі створюють додаткові витрати для експортерів і змушують бізнес шукати дорожчі альтернативні маршрути.

    У результаті Україна втрачає не лише через пряме руйнування підприємств, а й через логістичні затримки, дорожче страхування, перенаправлення вантажів та перебої з роботою транспорту.

    Дефіцит бюджету залишається великим

    Економічні втрати від атак відбуваються на тлі складної ситуації з державними фінансами.

    За словами Кравченка, дефіцит фінансування, який раніше оцінювався приблизно у $27 млрд, вдалося скоротити до близько $20 млрд за рахунок скорочення витрат і пошуку додаткових внутрішніх ресурсів.

    Прем’єр-міністр Сергій Корецький раніше уточнював, що $27 млрд — це саме додаткова потреба оборонного бюджету. Частину цієї суми, приблизно $7 млрд, уряд хоче знайти всередині країни через жорсткішу економію та перерозподіл коштів.

    Через нестачу ресурсів Кабмін уже перейшов у режим максимальної економії.

    28 вересня уряд офіційно відклав непершочергові видатки — нове будівництво, реконструкції, капітальні ремонти, благоустрій парків, скверів, фонтанів та перекладання бруківки. Першочерговими залишили оборону, пенсії, соціальні виплати й зарплати бюджетникам.

    Без міжнародних грошей економії недостатньо

    Уряд прямо визнає, що лише внутрішнього скорочення видатків недостатньо.

    Частина міжнародного фінансування затримується через те, що Україна не встигла виконати частину взятих на себе зобов’язань перед партнерами.

    30 вересня Кабінет Міністрів України повідомив, що перейшов у режим максимальної економії, але для стабільного фінансування оборони й державних функцій Україні критично необхідні зовнішні кошти. Із 42 запланованих урядових рішень, від яких залежить частина міжнародного фінансування, станом на кінець вересня виконано 17. Решту уряд планує завершити до 15 жовтня.

    Це означає, що повітряні атаки створюють для економіки одразу кілька рівнів тиску: прямі руйнування, зупинку бізнесу, падіння податкових надходжень і необхідність збільшувати оборонні витрати.

    Чому $45 млн за годину — критична цифра

    Якщо умовно застосувати оцінку Кравченка до десяти годин повної зупинки бізнесу, потенційні втрати могли б сягати близько $450 млн за день. Проте це лише арифметичний сценарій: сам міністр не стверджував, що кожна десятигодинна тривога автоматично призводить саме до такої суми збитків.

    Головне в його оцінці інше: навіть без прямого влучання ракети чи дрона сама повітряна загроза має вимірювану економічну ціну.

    Підприємства втрачають робочі години, логістика зупиняється, магазини та офіси закриваються, виробничі лінії переходять у режим простою, а працівники змушені перебувати в укриттях.

    Саме тому нова система диференційованого оповіщення стала для уряду не лише питанням цивільної безпеки, а й способом зберегти хоча б частину економічної активності під час затяжних атак.

    На тлі зростання використання Росією реактивних безпілотників та атак по промисловій і цифровій інфраструктурі проблема лише загострюється. За нинішніх умов кожна довга повітряна тривога для України — це не лише загроза життю людей, а й мільйонні втрати для економіки ще до моменту можливого влучання.

  • Російська атака повністю знищила склад Kärcher в Україні: компанія переходить на «план Б»

    Російська атака повністю знищила склад Kärcher в Україні: компанія переходить на «план Б»

    Унаслідок російської атаки 27 вересня було повністю знищено склад, на якому зберігалися техніка та продукція німецької компанії Kärcher. Про втрату об’єкта повідомило українське представництво компанії.

    У Kärcher наголосили, що найважливіше — всі співробітники, які могли перебувати на об’єкті, залишилися живими та перебувають у безпеці.

    Водночас знищення складу вже вплинуло на виконання замовлень. Частина товарів, яка перебувала на майданчику на момент атаки, була втрачена, тому деякі замовлення доведеться затримати або скасувати.

    Компанія повідомила, що заздалегідь підготувала альтернативні сценарії роботи та тепер переходить до так званого «плану Б» — використання інших логістичних маршрутів і каналів постачання.

    Втім, швидко повністю замінити знищений склад неможливо, тому найближчим часом в Україні можуть виникати перебої з доступністю окремої продукції Kärcher та затримки доставки.

    У компанії не назвали попередню суму збитків, кількість знищеної техніки або точну адресу складу. Тож оцінювати масштаб матеріальних втрат у грошовому еквіваленті наразі зарано.

    Атака сталася на тлі чергової хвилі російських ударів по Києву та області 27 вересня. Протягом доби повідомлялося про загиблих і поранених, пошкодження житлової, освітньої, складської та телекомунікаційної інфраструктури.

    Удари по складських і логістичних об’єктах останніми днями відбуваються не вперше. Напередодні «Ненька інфо» повідомляла про повне знищення ударним дроном складу компанії «Рудь» у Житомирі. Площа зруйнованого комплексу становила 4350 квадратних метрів, а всередині зберігалися готова продукція та спеціалізована техніка.  Черговий удар по економіці: дрон повністю знищив склад компанії «Рудь» — «Ненька інфо»

    Ще раніше «Ненька інфо» писала про знищення складу Фундації Олени Зеленської, де зберігалися генератори, ноутбуки, медичне обладнання та інша гуманітарна допомога для дітей, лікарень і родин у різних регіонах України.

    Крім того, російські атаки останнього тижня зачепили дата-центри, інтернет-провайдерів та інші об’єкти, критичні для роботи українського бізнесу. «Ненька інфо» повідомляла про пошкодження телекомунікаційної інфраструктури в Києві та проблеми в роботі низки провайдерів.  Інтернет у Києві під ударом: які провайдери постраждали після атак РФ — «Ненька інфо»

    Таким чином, знищення складу Kärcher стало ще одним ударом по комерційній та логістичній інфраструктурі. Компанія продовжує роботу в Україні, однак попереджає клієнтів, що перебудова ланцюгів постачання потребуватиме часу.

  • «На ці гроші вижити неможливо»: Марченко визнав проблему прожиткового мінімуму

    «На ці гроші вижити неможливо»: Марченко визнав проблему прожиткового мінімуму

    Міністр фінансів України Сергій Марченко визнав, що офіційний прожитковий мінімум не відображає реальних потреб українців і фактично перетворився на розрахункову величину для визначення соціальних виплат та інших бюджетних показників. За словами міністра, одним із ключових завдань уряду тепер є поступова відв’язка різних виплат від прожиткового мінімуму, після чого держава зможе наблизити його офіційний розмір до фактичних витрат людини.

    Про це Марченко заявив 16 вересня під час представлення проєкту Державного бюджету України на 2027 рік у Верховній Раді. Сам урядовий законопроєкт №16000 був зареєстрований у парламенті 15 вересня.

    Говорячи про нинішній прожитковий мінімум, очільник Мінфіну фактично погодився, що на встановлену державою суму неможливо забезпечити нормальне життя.

    «На цю суму коштів можна тільки жити, виживати, і то, напевно, вижити неможливо. Тому він не відповідає дійсності», — заявив Марченко.

    За його словами, проблема полягає в тому, що прожитковий мінімум сьогодні виконує не лише соціальну функцію. До нього прив’язано багато різних виплат, розрахунків та бюджетних показників. Різке приведення цього показника до фактичної вартості життя автоматично означало б значне збільшення низки видатків державного бюджету.

    Саме тому уряд бачить одним із головних завдань реформування системи відв’язку соціальних та інших платежів від прожиткового мінімуму.

    «Ключове завдання — відв’язати виплати від розміру прожиткового мінімуму. Тоді нам буде простіше показати його фактичний розмір і на нього орієнтуватися», — пояснив міністр.

    Скільки становитиме прожитковий мінімум у 2027 році

    Попри визнання того, що чинний показник не відповідає реальним витратам українців, у проєкті державного бюджету на 2027 рік передбачене його поступове, а не радикальне підвищення.

    Як раніше писала Nenka.info, з 1 січня 2027 року загальний прожитковий мінімум планують збільшити з 3209 до 3559 гривень, тобто на 350 гривень, або приблизно на 10,9%.

    Для окремих категорій населення цифри відрізнятимуться.

    Для працездатних осіб прожитковий мінімум у проєкті бюджету закладений на рівні 3691 гривні, а для людей, які втратили працездатність, — 2878 гривень. Останній показник має особливе значення для пенсійної системи, оскільки використовується як один із базових орієнтирів при визначенні мінімальних пенсійних виплат.

    Окремо передбачено базову величину у 4000 гривень для розрахунку державної соціальної допомоги людям з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

    Водночас усі ці суми поки не є остаточними. Проєкт державного бюджету має пройти повну процедуру розгляду у Верховній Раді, а парламентарі ще можуть змінювати його параметри.

    Офіційна картка парламенту підтверджує, що законопроєкт про Держбюджет-2027 зареєстровано під №16000 та передано на розгляд Верховної Ради.

    Мінімальна зарплата теж має зрости

    Одночасно з прожитковим мінімумом уряд планує підвищити мінімальну заробітну плату.

    З 1 січня 2027 року її пропонують встановити на рівні 9546 гривень на місяць. Це на 899 гривень більше за показник 2026 року.

    Докладно про заплановані зміни Nenka.info писала у матеріалі «Мінімалка зросте майже до 10 тисяч: що заклали в Держбюджет-2027».

    У ньому також зазначалося, що підвищення мінімалки приблизно на 10,4% не означає такого самого зростання реальної купівельної спроможності українців, адже значну частину номінального збільшення можуть «з’їсти» інфляція та подорожчання товарів і послуг.

    Чому не можна просто встановити реальний прожитковий мінімум

    На перший погляд, ситуація виглядає парадоксально: держава визнає, що офіційна сума не дозволяє нормально прожити, але водночас не підвищує її одразу до реального рівня.

    Причина полягає у великій кількості фінансових показників, які історично прив’язали до прожиткового мінімуму.

    Він використовується не лише при визначенні окремих соціальних виплат. Від нього прямо або опосередковано залежать пенсійні показники, допомоги, компенсації, посадові оклади та інші державні розрахунки.

    Якщо просто збільшити прожитковий мінімум у рази без зміни всієї системи, це створить додаткові зобов’язання для державного бюджету на десятки або навіть сотні мільярдів гривень.

    Саме тому Марченко говорить про необхідність спочатку змінити сам принцип: соціальні виплати повинні визначатися окремими формулами та базовими величинами, а прожитковий мінімум — відображати реальну вартість базових потреб людини.

    Проблему визнають уже не перший рік

    Дискусія про розрив між офіційним та фактичним прожитковим мінімумом триває в Україні роками.

    Ще у Бюджетній декларації на 2027–2029 роки уряд закладав поступове підвищення соціальних стандартів, але без різкого стрибка.

    Як повідомляла Nenka.info, середньостроковий фінансовий прогноз передбачав збільшення прожиткового мінімуму приблизно на 10,9% у 2027 році, ще на 8,9% у 2028-му та на 7,1% у 2029 році.

    Детальніше: «Кабмін показав фінансовий прогноз на 2027–2029 роки: долар за 50 грн, а “мінімалка” — 11 тисяч».

    Таким чином, нинішні параметри Держбюджету-2027 фактично продовжують уже закладену урядом модель поступового підвищення.

    Окрема проблема — пенсії

    Особливо гостро питання прожиткового мінімуму стосується пенсіонерів.

    Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у 2027 році пропонують підвищити до 2878 гривень. Саме цей показник є одним із ключових у пенсійних розрахунках.

    Водночас уряд паралельно працює над масштабнішою пенсійною реформою.

    Як раніше писала Nenka.info, одним із задекларованих орієнтирів реформи є наближення мінімальної пенсійної виплати до реального прожиткового рівня, а не до суто розрахункової величини. У дискусіях щодо нової моделі називалася сума близько 6 тисяч гривень, однак остаточний показник залежатиме від можливостей бюджету та Пенсійного фонду.

    Детальніше про майбутню реформу: «Пенсії по-новому: уряд готує масштабну реформу, яка змінить правила для мільйонів українців».

    Чому уряд не обіцяє різкого зростання

    Головним обмеженням для соціального бюджету залишається війна та величезні оборонні видатки.

    Уряд формує бюджет на 2027 рік в умовах, коли сектор безпеки й оборони залишається головним пріоритетом державного фінансування. Одночасно необхідно забезпечувати пенсії, субсидії, соціальну допомогу, зарплати бюджетників, медицину та освіту.

    Через це соціальні стандарти підвищують поступово.

    Сам Марченко зазначив, що Кабмін уже переформатовує механізми державних виплат і намагається створити умови для їх збільшення. Водночас, за його словами, частина змін потребує законодавчої підтримки Верховної Ради.

    Тому заява міністра фактично окреслює майбутню реформу: прожитковий мінімум хочуть перестати використовувати як універсальний бюджетний «множник» і повернути йому первинний зміст — показника реальної суми, необхідної людині для базового життя.

    Поки цього не сталося, навіть заплановані на 2027 рік 3559 гривень залишатимуться передусім розрахунковим показником. І сам міністр фінансів тепер публічно визнає: називати таку суму реальною вартістю життя українця не можна.

  • Мінімалка зросте майже до 10 тисяч: що заклали в Держбюджет-2027

    Мінімалка зросте майже до 10 тисяч: що заклали в Держбюджет-2027

    В Україні з 1 січня 2027 року планують підвищити мінімальну заробітну плату до 9546 гривень на місяць. Це на 899 гривень, або приблизно на 10,4%, більше за чинний у 2026 році показник у 8647 гривень. Одночасно уряд передбачає зростання прожиткового мінімуму та інших базових соціальних стандартів, від яких залежать окремі виплати, податки, штрафи та видатки бюджетних установ.

    Такі параметри закладені у бюджетному плануванні на 2027 рік. Народний депутат Ярослав Железняк повідомив, що у проєкті державного бюджету на наступний рік мінімальну зарплату передбачено саме на рівні 9546 грн. Водночас ця цифра не з’явилася несподівано: ще у червні Кабінет Міністрів схвалив Бюджетну декларацію на 2027–2029 роки, в якій уже був закладений аналогічний орієнтир. Офіційні прогнози, які використовують органи місцевого самоврядування під час складання бюджетів, також передбачають мінімальну зарплату 9546 грн у 2027 році, 10 377 грн у 2028-му та 11 114 грн у 2029-му.

    Для порівняння, із 1 січня 2026 року мінімальна зарплата в Україні становить 8647 грн. Таким чином, заплановане підвищення наступного року становитиме майже 900 грн. Урядовий прогноз передбачає, що мінімальна зарплата зростатиме дещо швидше за інфляцію. Саме таку логіку було закладено у Бюджетну декларацію на 2027–2029 роки.

    Разом із мінімальною зарплатою у 2027 році мають зрости й прожиткові мінімуми. Загальний прожитковий мінімум на одну особу планують збільшити з нинішніх 3209 грн до 3559 грн. Для працездатних осіб він має становити 3691 грн, а для людей, які втратили працездатність, — 2878 грн. Останній показник фактично використовується як базовий орієнтир для мінімальної пенсії. За середньостроковим прогнозом, у 2028 році загальний прожитковий мінімум має зрости до 3876 грн, а у 2029 році — до 4151 грн.

    Також у бюджетному плануванні закладено підвищення посадового окладу працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки. У 2027 році він має становити 3819 грн, у 2028 році — 4151 грн, а у 2029 році — 4446 грн. Цей показник має значення для формування зарплат у бюджетній сфері, зокрема для частини працівників освіти, культури, соціальної сфери та інших установ, де оплата праці залежить від тарифної сітки.

    Втім, ці цифри поки що не слід сприймати як остаточно затверджені. Урядовий проєкт держбюджету має пройти розгляд у Верховній Раді, де депутати можуть вносити поправки. Остаточні параметри мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму будуть закріплені лише після ухвалення закону про Державний бюджет України на 2027 рік і його підписання президентом. У попередні роки вже траплялися ситуації, коли показники Бюджетної декларації та фінального закону про бюджет незначно відрізнялися. Наприклад, для 2026 року на етапі середньострокового планування фігурувала мінімальна зарплата 8688 грн, але в остаточному законі закріпили 8647 грн.

    Міністерство фінансів ще на початку року визначило календар бюджетного процесу. До 8 вересня проєкт Держбюджету-2027 мав бути переданий на розгляд Кабміну, а до 15 вересня — після схвалення урядом — внесений до Верховної Ради. Уже 16 вересня бюджетний комітет парламенту запланував представлення проєкту закону про Державний бюджет України на 2027 рік.

    При цьому бюджет на 2027 рік формують в умовах дуже напруженої ситуації з державними фінансами. Прем’єр-міністр Сергій Корецький 14 вересня заявив, що ситуація наблизилася до критичної через ризики із зовнішнім фінансуванням. Уряд закликав Верховну Раду швидко ухвалити низку законопроєктів, виконання яких пов’язане з отриманням міжнародної допомоги.

    Для України міжнародне фінансування залишається одним із ключових джерел покриття бюджетного дефіциту. Власні доходи держави значною мірою спрямовуються на сектор безпеки й оборони, тоді як значну частину цивільних видатків — соціальні програми, пенсії, освіту, медицину та інші напрямки — допомагають фінансувати партнери.

    Саме через це підвищення соціальних стандартів відбувається досить обережно. Зростання мінімальної зарплати на 10,4% приблизно відповідає прогнозованому рівню інфляції та не означає такого самого реального збільшення купівельної спроможності населення. У Бюджетній декларації уряд закладав інфляцію у 2027 році на рівні близько 8,9%, тобто значну частину номінального підвищення мінімалки фактично може «з’їсти» зростання цін.

    Водночас підвищення мінімальної зарплати автоматично впливає не тільки на доходи тих працівників, які отримують мінімалку. До її розміру прив’язані окремі виплати та компенсації, а також частина розрахунків роботодавців. У 2026 році, наприклад, після підвищення мінімальної зарплати до 8647 грн змінилися максимальні виплати допомоги по безробіттю та низка компенсацій роботодавцям за працевлаштування певних категорій громадян.

    Зміна прожиткового мінімуму також впливатиме на низку соціальних показників. Особливо важливим є прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: його підвищення з 2595 грн до 2878 грн означатиме відповідне зростання мінімальної пенсійної бази, якщо фінальні параметри бюджету залишаться такими самими.

    Водночас сам прожитковий мінімум уже багато років критикують за те, що він не відповідає реальним витратам українців. Навіть після запланованого підвищення загальний показник у 3559 грн залишається значно нижчим за фактичну вартість продуктів, комунальних послуг, транспорту та інших базових потреб. Тому його роль сьогодні здебільшого полягає у використанні як розрахункової величини для державних виплат та бюджетних показників.

    Уряд паралельно продовжує працювати над середньостроковою бюджетною моделлю. Бюджетна декларація на 2027–2029 роки передбачає поступове скорочення дефіциту, збереження оборони головним пріоритетом та обережне підвищення соціальних стандартів. Кабмін наголошує, що метою є одночасне забезпечення обороноздатності, фінансової стабільності та підтримки найбільш вразливих груп населення.

    Отже, якщо Верховна Рада не змінить запропоновані цифри, вже з 1 січня 2027 року мінімальна зарплата зросте з 8647 до 9546 грн, загальний прожитковий мінімум — з 3209 до 3559 грн, для працездатних осіб — до 3691 грн, а для людей, які втратили працездатність, — до 2878 грн. Остаточно ці суми стануть гарантованими лише після ухвалення Держбюджету-2027 парламентом.

  • НБУ продає понад $1 млрд щотижня: що відбувається з резервами і чи чекати долар по 50

    НБУ продає понад $1 млрд щотижня: що відбувається з резервами і чи чекати долар по 50

    Національний банк України вже вісім тижнів поспіль продає на валютному ринку понад мільярд доларів на тиждень. На перший погляд цифри справді виглядають тривожно: лише за серпень чистий продаж валюти сягнув майже $4,85 млрд, міжнародні резерви скоротилися на $2,5 млрд, а на початок вересня становили $48,7 млрд. Однак це ще не означає ані наближення валютної кризи, ані неминучого стрибка долара до 50 гривень.

    Причина великих інтервенцій передусім у тому, як нині влаштований український валютний ринок. НБУ працює в режимі керованої гнучкості курсу і фактично закриває структурний дефіцит валюти: український бізнес і населення потребують більше доларів та євро для імпорту й інших операцій, ніж експортери заводять валютної виручки. Регулятор продає валюту з резервів, щоб цей дисбаланс не перетворювався на різкі курсові стрибки. Сам НБУ прямо називає валютні інтервенції інструментом покриття структурного дефіциту та згладжування надмірних коливань.

    Масштаби таких операцій останнім часом дійсно зросли. З 10 до 14 серпня НБУ продав близько $1,101 млрд, наступного тижня — $1,194 млрд, 24–28 серпня — $1,272 млрд, а за 31 серпня – 4 вересня вже $1,329 млрд. Це був восьмий поспіль тиждень, коли продаж перевищував $1 млрд. Станом на 4 вересня від початку 2026 року регулятор продав на ринку приблизно $33,86 млрд, тоді як купівля валюти залишалася символічною — близько $2,3 млн.

    Для порівняння, за весь 2025 рік НБУ продав близько $36,1 млрд. Тобто вже на початку вересня обсяг інтервенцій майже наздогнав результат попереднього повного року. Це свідчить про значно сильніший попит на іноземну валюту, але саме по собі ще не є сигналом, що резерви «закінчуються».

    У серпні міжнародні резерви України знизилися на 5% — із понад $51 млрд до $48,662 млрд. За даними НБУ, основними причинами стали значні валютні інтервенції та менші, ніж місяцем раніше, надходження міжнародної допомоги. За місяць регулятор продав $4,8507 млрд і придбав лише $0,5 млн, тобто чистий продаж становив $4,8502 млрд. Водночас на валютні рахунки уряду надійшло лише $927,3 млн, переважно через Світовий банк.

    Саме ця різниця пояснює значну частину серпневого падіння резервів. Україна продовжує отримувати зовнішнє фінансування, але гроші надходять нерівномірно: в одному місяці можуть прийти багатомільярдні транші, в іншому — значно менші суми. Тому оцінювати стійкість резервів лише за одним місяцем некоректно.

    Крім того, не вся міжнародна допомога автоматично потрапляє до резервів. Наприклад, у серпні Україна отримала ще $1,63 млрд від ЄС у межах оборонного траншу Ukraine Support Loan, але через цільове призначення ці кошти безпосередньо міжнародні резерви НБУ не збільшили.

    Чому Україні зараз потрібно так багато валюти

    Одна з ключових проблем — дедалі більший розрив між експортом та імпортом.

    За даними НБУ, у липні український товарний експорт становив близько $2,9 млрд, тоді як імпорт зріс приблизно до $8,8 млрд. Отже, лише за товарами виникає величезний дефіцит, який частково потрібно фінансувати валютою, що надходить через державний сектор та міжнародну допомогу.

    Ситуацію ускладнили російські атаки на портову, енергетичну та промислову інфраструктуру. Менше експорту означає менше валютної виручки. Водночас війна збільшує потребу в імпорті — від енергоносіїв і трансформаторів до комплектуючих для військової техніки, дронів, медикаментів та обладнання для відновлення.

    Додатковий удар завдала ситуація на світовому енергетичному ринку. МВФ у липні прямо зазначав, що макроекономічні умови для України погіршилися не лише через посилення російських ударів, а й через наслідки війни на Близькому Сході. Фонд також повідомив, що Україна не виконала показник чистих міжнародних резервів на кінець червня, частково саме через зовнішній енергетичний шок.

    Але слово «спалює» щодо резервів тут дещо спотворює картину. Резерви саме для цього й існують — щоб країна могла оплачувати зовнішні потреби та підтримувати стабільність валютного ринку в періоди сильних шоків.

    НБУ наголошує, що нинішнього рівня резервів достатньо для підтримання стійкості валютного ринку.

    Чому Нацбанк просто не відпустить гривню

    Теоретично регулятор міг би продавати менше доларів і дозволити курсу швидше знайти нову рівновагу. Проблема в тому, що різка девальвація відразу вдарила б по цінах.

    Україна значну частину товарів купує за кордоном. Чим дорожчий долар, тим дорожчими стають паливо, техніка, медикаменти, обладнання та інші імпортні товари. Потім подорожчання поширюється і на українську продукцію, виробництво якої залежить від імпортної сировини чи комплектуючих.

    Саме тому НБУ не ставить перед собою завдання утримати якусь конкретну цифру курсу. За режиму керованої гнучкості гривня може як дешевшати, так і зміцнюватися, але регулятор втручається, коли коливання стають надто сильними. Мета — не «намалювати» курс, а не дозволити валютному шоку розкрутити інфляцію та панічні очікування.

    Цим пояснюється і монетарна політика НБУ. З 31 липня облікова ставка становить 15,5% річних. Підвищена ставка має підтримувати привабливість гривневих заощаджень та стримувати інфляційний і валютний тиск.

    Чи можуть резерви справді закінчитися

    Таке питання виникло б, якби нинішній темп продажу валюти зберігався тривалий час без нових надходжень від партнерів. Але саме це припущення поки не відповідає базовому сценарію міжнародних кредиторів.

    МВФ після липневого перегляду програми заявив, що українська програма залишається повністю профінансованою як у базовому, так і в негативному сценарії. Фонд говорить про великі обсяги підтримки від Європейського Союзу, механізму G7 ERA, двосторонніх партнерів та власної програми EFF.

    За оцінкою МВФ, на період від третього кварталу 2026-го до другого кварталу 2027 року існують підтверджені або достатньо надійні джерела офіційного фінансування приблизно на $52,3 млрд без урахування коштів самого МВФ.

    Саме тому теза про те, що Україна нібито гарантовано може втратити близько $20 млрд допомоги вже до кінця року через проблеми з реформами, потребує обережності. МВФ справді зафіксував затримки з окремими структурними маяками та попереджає, що невиконання умов здатне затримувати майбутні виплати. Але офіційний липневий висновок Фонду наразі інший: програма профінансована, а Україна має підтверджені ресурси на найближчі 12 місяців.

    Отже, найбільшим ризиком є не поточний рівень резервів як такий, а поєднання одразу кількох негативних факторів — затяжного падіння експорту, високих цін на імпорт, тривалих масштабних інтервенцій і одночасної затримки міжнародного фінансування.

    То чи буде долар по 50 гривень

    Сама величина валютних інтервенцій не дає підстав стверджувати, що курс 50 грн за долар неминучий до кінця 2026 року.

    НБУ не публікує цільового курсу і не обіцяє тримати гривню на конкретній позначці. Тому ні 45, ні 50 грн не є для регулятора формальною «червоною лінією». Курс залежатиме від обсягів експорту, імпорту, міжнародних надходжень, інфляції, ситуації на фронті та поведінки бізнесу й населення.

    Але нинішня ситуація принципово відрізняється від класичної валютної паніки. Резерви становлять майже $49 млрд, міжнародна фінансова підтримка продовжується, а Нацбанк має як валютні інтервенції, так і процентну політику та валютні обмеження для стабілізації ринку.

    Тож головний сигнал останніх тижнів полягає не в тому, що гривня стоїть перед неминучим обвалом. Він у тому, що утримувати валютний ринок стабільним стало значно дорожче.

    Мільярдні щотижневі продажі — це ціна великого торговельного дефіциту, війни, проблем з експортом та високої залежності від критичного імпорту. Поки ці витрати компенсуються резервами й зовнішньою допомогою, НБУ має простір для маневру. Якщо ж одночасно скоротяться експортні надходження і затримаються гроші партнерів, тоді питання курсу стане значно гострішим.

    Тому дивитися сьогодні потрібно не лише на цифру долара в обміннику, а на три показники: темпи інтервенцій НБУ, надходження зовнішнього фінансування та стан українського експорту. Саме їхня комбінація визначить, чи залишиться девальвація контрольованою, чи Нацбанку доведеться дозволити гривні слабшати швидше.

  • Українська сталь провалилася до рівнів 2022 року: за місяць виробництво обвалилося на 57%

    Українська сталь провалилася до рівнів 2022 року: за місяць виробництво обвалилося на 57%

    Українська металургія у серпні пережила один із найгірших місяців від початку повномасштабної війни. Підприємства виплавили лише 277 тис. тонн сталі — на 57,3% менше, ніж у серпні минулого року, і на 39,4% менше, ніж у липні. За оцінкою GMK Center, нижчими місячні показники за весь період великої війни були лише у квітні та грудні 2022 року — у моменти, коли галузь фактично перебудовувалася після втрати частини виробничих потужностей, окупації Маріуполя та розриву традиційної логістики.

    Падіння охопило не тільки виплавку сталі. За даними ОП «Укрметалургпром», виробництво чавуну у серпні становило 257,1 тис. тонн. Це на 65,6% менше, ніж роком раніше, та на 40,5% нижче липневого рівня. Виробництво товарного металопрокату скоротилося до 269,5 тис. тонн — мінус 57,4% у річному вимірі та мінус 29,6% лише за місяць. Таким чином, різке просідання одночасно відбулося практично на всіх ключових етапах металургійного виробництва.

    Якщо дивитися на перші вісім місяців року, картина поки що виглядає менш драматичною, але тенденція також негативна. У січні–серпні українські підприємства виробили 4,3 млн тонн сталі, що на 12,5% менше, ніж за аналогічний період 2025 року. Випуск чавуну впав на 14,8% — до 4,35 млн тонн, товарного прокату — на 15,6%, до 3,59 млн тонн. Ще після семи місяців року падіння сталі становило лише 5,6%, тобто саме серпень суттєво погіршив загальну статистику.

    Одним із головних ударів для галузі стала зупинка «Запоріжсталі». У ніч на 11 серпня промисловий майданчик у Запоріжжі атакувала російська балістика. За даними «Метінвесту», загинули семеро працівників підприємства, ще 21 людина дістала поранення. Компанія повідомляла, що удар стався фактично відразу після оголошення повітряної тривоги, коли частина працівників прямувала до укриттів. Після атаки виробництво на комбінаті було зупинене.

    На цьому удари не припинилися. Вранці 27 серпня російські війська знову атакували «Запоріжсталь» — цього разу, за інформацією підприємства, одразу п’ятьма балістичними ракетами. Влучання припали на обладнання доменного цеху, енергетичну й транспортну інфраструктуру та відкриті території комбінату. На той момент завод ще не відновив повноцінної роботи після першої серпневої атаки.

    Наслідки видно безпосередньо у виробничих цифрах. У серпні «Запоріжсталь» встигла випустити лише 46,2 тис. тонн сталі, 42,4 тис. тонн чавуну та 45 тис. тонн прокату. Для порівняння: ще у липні підприємство виробило 192,7 тис. тонн сталі, 217,3 тис. тонн чавуну та 171,4 тис. тонн прокату. Тобто лише на одному з найбільших металургійних підприємств країни виробництво сталі за місяць скоротилося більш ніж у чотири рази.

    І серпнем проблеми не закінчилися. У ніч на 5 вересня кілька російських балістичних ракет вдарили по комбінату «Каметсталь» у Кам’янському. П’ятеро людей загинули, ще четверо працівників дістали поранення. Було пошкоджено агломераційне виробництво, системи енергопостачання та транспортну інфраструктуру, після чого підприємство повністю зупинило виробничі процеси. Терміни відновлення на момент останніх повідомлень залишалися невідомими.

    Масштаб цієї зупинки особливо відчутний, якщо врахувати потужність підприємства. За підсумками 2025 року «Каметсталь» випустила близько 2 млн тонн сталі. Комбінат виробляє квадратну заготовку, арматуру та фасонний прокат. Тому повна зупинка такого активу вже у вересні створює ризик нового просідання загальноукраїнської статистики — навіть нижче серпневого мінімуму.

    Головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко вже попередив, що вересневі цифри можуть виявитися ще гіршими. За його словами, серпневі 277 тис. тонн — один із найнижчих результатів за весь період повномасштабної війни. Експерт називає одразу кілька факторів: проблеми з морською логістикою, обмеження експорту до Євросоюзу та прямі російські удари по виробничих потужностях.

    Проблеми з портами для металургії мають подвійний ефект. Через море підприємства не лише експортують готову продукцію, а й отримують частину необхідної сировини. У серпні, наприклад, «Запоріжкокс» скоротив виробництво доменного коксу майже на 40% порівняно з липнем — до 38,1 тис. тонн. У GMK Center пояснювали падіння, серед іншого, скороченням поставок вугільного концентрату через атаки Росії на торговельні судна та фактичне ускладнення роботи чорноморської логістики. У річному вимірі випуск коксу на підприємстві впав більш ніж наполовину.

    Для металургійного комбінату дефіцит коксу чи вугілля — це не просто дорожча доставка. Це ризик скорочення завантаження доменних печей і, як наслідок, падіння випуску чавуну та сталі. Саме тому удари по портах, енергетиці, залізниці та безпосередньо по металургійних підприємствах складаються для галузі в один ланцюг проблем.

    Додатковий тиск у 2026 році прийшов із боку європейського ринку, який після початку повномасштабної війни став особливо важливим для українських експортерів. Від 1 січня в ЄС почав діяти основний режим механізму CBAM — вуглецевого коригування імпорту. Він охоплює, зокрема, залізо та сталь і має зрівняти вуглецеву ціну імпортної продукції з тією, яку несуть виробники всередині ЄС.

    Для українських заводів проблема полягає в тому, що значна частина металургійних потужностей побудована на традиційній доменно-конвертерній технології з високими викидами CO₂. Модернізація потребує мільярдних інвестицій, тоді як підприємства одночасно витрачають кошти на ремонти після атак, резервне енергозабезпечення та воєнну логістику. Українська влада ще раніше зверталася до Єврокомісії щодо можливості застосувати для України спеціальні умови через форс-мажор, пов’язаний із російською агресією. Водночас станом на 2026 рік країна готує підприємства до виконання вимог CBAM.

    З липня з’явився ще один бар’єр. Євросоюз запровадив новий механізм захисту власної сталеливарної промисловості: загальна тарифна квота на безмитний імпорт сталі встановлена на рівні 18,3 млн тонн на рік — приблизно на 47% нижче рівня квот 2024 року. За постачання понад визначені квоти діє мито у 50%. Єврокомісія пояснює це глобальним надлишком сталеливарних потужностей та необхідністю захищати європейських виробників. Для партнерів ЄС за угодами про вільну торгівлю передбачено сприятливіший розподіл квот, однак сам режим усе одно означає жорсткіші рамки доступу на європейський ринок.

    Особливо контрастно нинішні цифри виглядають на довшому часовому горизонті. У 2021 році, до повномасштабного вторгнення, Україна виплавила 21,4 млн тонн сталі і посідала 14-те місце серед найбільших виробників світу. У 2025 році виробництво становило вже лише 7,4 млн тонн, а Україна опустилася на 23-тє місце світового рейтингу.

    При цьому 2025 рік ще давав галузі обережну надію на стабілізацію: виплавка чавуну збільшилася на 11,2% — до 7,88 млн тонн, виробництво товарного прокату зросло на 4,8% — до 6,52 млн тонн, хоча випуск сталі скоротився на 2,2% — до 7,41 млн тонн. Серпень 2026 року фактично показав, наскільки швидко ця крихка стабілізація може бути зруйнована кількома великими атаками та логістичними проблемами.

    І це важливо далеко не лише для самих металургів. За оцінкою GMK Center, якщо враховувати пов’язані ланцюги постачання, гірничо-металургійний комплекс забезпечує близько 5,5% українського ВВП та приблизно 15% експортних доходів країни. У 2025 році експортна виручка галузі перевищувала $6 млрд. Тому тривала зупинка найбільших комбінатів означає менший експорт, менше валютної виручки, скорочення вантажів для залізниці та портів, нижчі податкові надходження і ризики для десятків тисяч робочих місць не лише безпосередньо на заводах.

    Ситуація на початку вересня виглядає ще складнішою, ніж серпнева статистика. «Запоріжсталь» після двох балістичних атак залишається одним із головних факторів падіння виробництва, а до неї додалася повна зупинка «Каметсталі». Крім того, у ніч на 5 вересня російський удар пошкодив виробничі потужності Дніпровського металургійного заводу.

    Тому серпневі 277 тис. тонн можуть виявитися не дном, а лише попередженням. Якщо великі підприємства швидко не повернуться до роботи, а проблеми з портами та експортом до ЄС збережуться, у вересні українська металургія ризикує отримати ще слабший результат. Після чотирьох із половиною років великої війни галузь, яка колись виплавляла понад 20 млн тонн сталі на рік, знову опинилася в ситуації, коли обсяги виробництва визначають не стільки попит і ціни на світовому ринку, скільки можливість заводів фізично пережити наступний російський удар.

  • Осінь може принести нове подорожчання: атаки РФ змінили інфляційні розрахунки НБУ

    Осінь може принести нове подорожчання: атаки РФ змінили інфляційні розрахунки НБУ

    Серія російських ударів по складах, розподільчих центрах та іншій логістичній інфраструктурі України може відчутно позначитися на цінах уже цієї осені. Національний банк оцінює, що необхідність перебудовувати ланцюги постачання та збільшення витрат бізнесу здатні додати близько 0,4–0,6 відсоткового пункту до річної інфляції на кінець 2026 року. При цьому цей фактор не був закладений у базовий макроекономічний прогноз, який регулятор оновив наприкінці липня.

    Про нові ризики заявив заступник голови НБУ Володимир Лепушинський. За його словами, основна частина ефекту від пошкодження логістичної інфраструктури має проявитися восени. Водночас Нацбанк не прогнозує одномоментного різкого стрибка цін: додаткові витрати поступово проходитимуть через ланцюжок від виробника та постачальника до магазину і кінцевого покупця. Частину цього тиску, як розраховує регулятор, стримуватимуть конкуренція між компаніями та відносно слабший споживчий попит.

    Осінь може принести нове подорожчання: атаки РФ змінили інфляційні розрахунки НБУ
    ФОТО: Володимир Лепушинський, заступник голови Національного банку України

    Це важливе уточнення, оскільки ще 30 липня НБУ погіршив прогноз інфляції на 2026 рік із 9,4% до 10%, а прогноз на 2027 рік — із 6,5% до 6,9%. Тоді регулятор уже звертав увагу на стійкіше зростання витрат українського бізнесу, зокрема на логістику, оплату праці та енергоресурси. Однак нова хвиля атак на склади й розподільчі центри в цей прогноз ще не входила.

    Тобто названі зараз 0,4–0,6 відсоткового пункту — саме додатковий проінфляційний фактор. Водночас НБУ поки не оголошував нового офіційного прогнозу інфляції на рівні 10,4–10,6%. Наступний прогноз може враховувати й інші фактори, які здатні як прискорити, так і стримати зростання цін.

    Причиною перегляду ризиків стала масштабна серія ударів по українському бізнесу протягом серпня. Однією з найбільш руйнівних стала атака 5 серпня. Тоді російські удари пошкодили логістичні об’єкти одразу низки великих компаній. Зокрема, два розподільчі центри «Сільпо» зазнали пожеж, а компанія повідомила про загибель шістьох працівників. Логістичний центр NOVUS отримав кілька прямих влучань і на певний час повністю припинив роботу. Компанія одразу почала перерозподіляти товарні запаси, щоб підтримати постачання до магазинів.

    За даними DW, лише внаслідок атаки 5 серпня руйнувань або пожеж зазнали складські, виробничі та логістичні об’єкти щонайменше 14 великих українських та міжнародних компаній. Під удар потрапили, серед інших, Rozetka, «Нова пошта», «Епіцентр», INTERTOP та інші підприємства. Такі втрати означають не лише необхідність відбудови самих приміщень, а й терміновий пошук альтернативних складів, зміну маршрутів, перерозподіл запасів та збільшення транспортного плеча.

    Наприкінці серпня удари по логістиці продовжилися. 27 серпня було пошкоджено або знищено об’єкти, якими користувалися Comfy, «Будинок Іграшок», «Фора», «Аврора», Roshen та інші компанії. Зокрема, «Будинок Іграшок» повідомив про знищення основного розподільчого центру, де зберігалася значна частина товарних запасів мережі.

    Ще один удар припав на склад мережі Varus на Київщині в ніч проти 31 серпня. Компанія повідомила про пошкодження та знищення значного обсягу товарних запасів і попередила, що певний час можливі затримки з постачанням та тимчасова відсутність окремих позицій у магазинах.

    Саме такі випадки і формують той додатковий ціновий тиск, про який зараз говорить Нацбанк. За оцінкою Лепушинського, логістика та зберігання в середньому становлять близько 8% кінцевої споживчої ціни товару. Тому навіть повне знищення певного складу не означає, що вся сума збитків автоматично буде перенесена на покупця. Частину втрат компанії беруть на себе, частину можуть покривати страхуванням або резервами, а сильна конкуренція не завжди дозволяє просто підняти роздрібну ціну на величину нових витрат.

    Однак проблема стає серйознішою, коли удари повторюються. Бізнес змушений переходити від великих централізованих логістичних центрів до більш розосередженої моделі з кількома складами та альтернативними маршрутами. Це робить систему менш вразливою до одного удару, але водночас може зробити її дорожчою: збільшуються витрати на оренду, транспортування, персонал, охорону, енергозабезпечення та резервні потужності.

    Наприклад, у Varus після попередніх атак розповідали, що компанія розподіляє постачальників і товарні категорії між різними складами, не концентрує запаси в одній точці та залишає резерв логістичних потужностей. Такий підхід допомагає швидко перенаправляти товарні потоки після пошкодження одного з об’єктів, але фактично означає формування нової, дорожчої моделі роботи в умовах постійної воєнної загрози.

    НБУ при цьому вже фіксує прискорення загальної інфляції. За даними Держстату, у липні вона становила 7,7% у річному вимірі, тоді як у червні була на рівні 7,2%. Базова інфляція у річному вимірі залишалася на рівні близько 8,1%.

    За оперативними оцінками Нацбанку, у серпні зростання цін продовжилося. Загалом така тенденція не стала несподіванкою для регулятора, однак фактична інфляція виявляється дещо вищою за траєкторію, яку НБУ закладав у липневий сценарій.

    Водночас загрози масштабного дефіциту продуктів влада наразі не бачить. Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький на початку вересня заявив, що українцям немає необхідності переходити до панічного скуповування товарів. Через війну варто мати мінімальний домашній запас продуктів на випадок тимчасових перебоїв із доставкою, проте передумов для формування запасів на місяці вперед немає.

    Отже, найбільш реалістичний сценарій на найближчі місяці — не зникнення товарів із полиць, а поступове подорожчання частини продукції, локальні перебої з асортиментом та дорожча доставка. Наскільки великим буде цей ефект, залежатиме насамперед від інтенсивності подальших атак, здатності бізнесу швидко перебудовувати поставки та від того, яку частину нових витрат компанії зможуть взяти на себе.

    Поки НБУ оцінює безпосередній внесок перебудови логістики в 0,4–0,6 відсоткового пункту річної інфляції до кінця року. Але якщо удари по економічній та логістичній інфраструктурі продовжаться, цей ризик залишатиметься одним із ключових для цін в Україні восени та напередодні зими.