Daypolitico

Позначка: економіка України

  • Бензин знову рвонув угору: великі АЗС переписали ціни після вихідних

    Бензин знову рвонув угору: великі АЗС переписали ціни після вихідних

    Українські водії зустрічають останній день літа з оновленими цінниками на автозаправних станціях. Після вихідних одразу кілька великих мереж підвищили вартість бензину, а подекуди дорожчим став і автогаз. Найбільш помітне зростання становить одну гривню на літрі. Водночас дизельне пальне у більшості найбільших мереж поки залишилося на попередньому рівні, а частина операторів, навпаки, знизила окремі ціни.

    Станом на ранок понеділка, 31 серпня, зміни зафіксовані насамперед у преміальному сегменті та серед популярних марок бензину.

    Одним із операторів, який переписав стели після вихідних, стала мережа OKKO. Тут преміальний бензин Pulls 100 подорожчав на одну гривню — з 92,90 до 93,90 грн за літр. Такий самий крок зробили щодо Pulls 95: його ціна зросла з 85,90 до 86,90 грн за літр.

    Стандартний А-95 Євро на OKKO тепер коштує 83,90 грн за літр проти 82,90 грн раніше.

    Таким чином, за одну заправку 50-літрового бака водій, який користується одним із бензинів, що подорожчали на гривню, тепер витратить приблизно на 50 гривень більше, ніж до зміни цін.

    На дизельному сегменті OKKO різких змін за вихідні не відбулося. ДП Євро коштує 93,90 грн за літр, преміальний Pulls — 96,90 грн. Автогаз продають по 44,90 грн за літр.

    Свій прайс змінила і мережа WOG, хоча підвищення торкнулося не всіх позицій.

    Бензин із октановим числом 100 подорожчав із 92,90 до 93,90 грн за літр. Водночас Mustang 95 залишився на рівні 85,90 грн, а звичайний А-95 Євро — 82,90 грн за літр.

    Дизель Mustang у мережі коштує 96,90 грн за літр, звичайне дизельне пальне Євро-5 — 93,90 грн. Ціна автомобільного газу становить 44,50 грн за літр.

    Ще масштабніше бензинові цінники переглянула SOCAR.

    Преміальний NANO 100 тут також подорожчав на гривню — до 93,90 грн за літр. NANO 95 тепер коштує 86,90 грн, а звичайний А-95 — 83,90 грн за літр.

    Крім бензину, в SOCAR на одну гривню подорожчав автогаз, ціна якого досягла 44,90 грн за літр.

    Дизель NANO Extro продають по 97,90 грн за літр, а NANO — по 94,90 грн. Саме преміальні дизельні позиції залишаються одними з найдорожчих серед великих мереж.

    На цьому тлі державна «Укрнафта» за вихідні свої ціни не змінювала.

    Бензин А-95 у мережі коштує 78,90 грн за літр, А-92 — 76,90 грн. Брендований бензин 95 Energy пропонують по 81,90 грн.

    Звичайне дизельне пальне коштує 89,90 грн за літр, Energy — 91,90 грн. Автогаз — 42,90 грн.

    При цьому бензин А-98 Energy, який раніше продавався по 85,90 грн за літр, у мережі наразі відсутній.

    Водночас говорити про суцільне підвищення вартості пального по всій Україні було б некоректно. Інші ранкові моніторинги показують, що ринок рухається різноспрямовано.

    Так, станом на 31 серпня у мережі KLO окремі види пального подешевшали приблизно на 1–2 гривні за літр, а на «БРСМ-Нафта» незначно знизилися ціни на А-95 та автомобільний газ.

    За одним із моніторингів великих мереж, середня вартість А-95 серед представлених операторів становить близько 80,62 грн за літр, а дизельного пального — 91,91 грн.

    Тобто нинішній рух цін не можна описати просто як загальноукраїнське подорожчання. Найпомітніше підвищення після вихідних відбулося саме у частини великих преміальних мереж.

    Розрив між різними операторами при цьому залишається значним.

    Наприклад, стандартний А-95 в «Укрнафті» коштує 78,90 грн, тоді як в OKKO та SOCAR — 83,90 грн. Різниця становить п’ять гривень на одному літрі.

    Для стандартного 50-літрового бака це вже близько 250 гривень різниці залежно від того, на якій заправці водій купує пальне.

    Ще більшим може бути розрив між звичайними та преміальними марками. Найдорожчий бензин у великих мережах уже наблизився до 94 гривень за літр.

    Цінова ситуація на українському паливному ринку протягом літа була вкрай нестабільною.

    Наприкінці липня бензин і особливо дизель пережили суттєве подорожчання. На ціни одночасно вплинули кілька факторів: загострення на Близькому Сході, дорогі європейські нафтопродукти, проблеми з переробними потужностями, зміни логістики та додатковий сезонний попит.

    У другій половині серпня ситуація дещо змінилася. Світові котирування нафти почали знижуватися, а разом із ними поступово пішли вниз і гуртові ціни на дизель.

    За оцінками учасників ринку, із середини серпня гуртова вартість дизельного пального в Україні знизилася приблизно на три гривні на літрі. Дефіциту ресурсу на загальнонаціональному рівні станом на кінець серпня не фіксували.

    Однак це не означає, що роздрібні ціни повинні автоматично та одночасно знизитися на всіх АЗС.

    Україна значною мірою залежить від імпорту готових нафтопродуктів із європейського ринку. Тому на кінцеву ціну впливає не лише поточна вартість сирої нафти, а й ціна закупленої раніше партії пального, вартість його переробки, доставка, курс валют, податки та операційні витрати мереж.

    До цього додається ще один фактор, який став особливо відчутним під час війни, — безпека логістики.

    Російські війська регулярно атакують українську паливну інфраструктуру, автозаправні комплекси, нафтобази та транспорт, який перевозить пальне.

    За даними Міністерства енергетики, які наводили українські медіа наприкінці серпня, Росія від початку повномасштабної війни пошкодила або повністю знищила близько 300 заправок.

    Особливо складною залишається ситуація у прифронтових та прикордонних областях. Там вартість пального значно вища за середню по країні через ризики для логістики та самих АЗС.

    Наприклад, на Донеччині ціна дизельного пального вже перевищувала 103 грн за літр, тоді як у середньому по країні воно коштує близько 92 грн. Автогаз у регіоні також істотно дорожчий.

    Проблемою може бути не стільки відсутність пального в Україні загалом, скільки можливість доставити його до конкретного населеного пункту, особливо поблизу лінії фронту.

    На цьому тлі паливний ринок входить у вересень із неоднозначними сигналами.

    З одного боку, здешевлення нафти та гуртового дизелю створює передумови для поступового зниження цін. Наприкінці серпня експерти вже говорили, що ринок почав «розвертатися» після літнього піку.

    З іншого боку, будь-яке нове загострення на Близькому Сході або проблеми з Ормузькою протокою можуть швидко змінити ситуацію. Саме через цей маршрут проходять величезні обсяги світової торгівлі нафтою, тому військова ескалація одразу відбивається на котируваннях.

    Ще наприкінці минулого тижня Brent торгувалася приблизно біля 86 доларів за барель після падіння приблизно на 7% за тиждень. Експерти оцінювали рівень близько 80 доларів як значно комфортніший для подальшої стабілізації цін на пальне.

    Однак нова ескалація між США та Іраном наприкінці серпня знову створила ризик для нафтового ринку, тому прогноз на початок осені залишається невизначеним.

    Таким чином, останній день літа український ринок пального зустрічає без єдиного тренду: у частині найбільших мереж бензин подорожчав на гривню, деінде ціни залишилися стабільними, а окремі оператори навіть почали знижувати їх.

    Для водіїв це означає, що різниця між АЗС зараз особливо помітна. За один і той самий тип пального залежно від мережі можна заплатити на кілька гривень більше або менше за літр, а при повному баку різниця вже обчислюється сотнями гривень.

  • Росія добиває «Запоріжсталь»: п’ять ракет влучили в те саме місце

    Росія добиває «Запоріжсталь»: п’ять ракет влучили в те саме місце

    Російські війська в ніч проти 27 серпня знову атакували металургійний комбінат «Запоріжсталь» у Запоріжжі. За інформацією народного депутата та голови підкомітету Верховної Ради з питань промислової політики Муси Магомедова, по підприємству влучили п’ять ракет — причому саме в ту частину промислового майданчика, яка вже зазнала руйнівного удару 11 серпня.

    Наслідки нової атаки Магомедов назвав надзвичайно серйозними. За його словами, наразі неможливо навіть точно спрогнозувати, скільки часу знадобиться для відновлення виробничих потужностей.

    «Росіяни буквально знищують українську металургію», — заявив депутат, коментуючи повторний удар.

    Нічна атака на «Запоріжсталь» стала частиною масштабного комбінованого удару Росії по Україні 27 серпня. За даними Повітряних сил, РФ застосувала дві протикорабельні ракети «Онікс», балістичні ракети «Іскандер-М»/KN-23 та 258 безпілотників різних типів. Українська протиповітряна оборона збила або подавила 233 повітряні цілі, однак влучання були зафіксовані щонайменше на 15 локаціях. Під ударом опинилися також Київ, Одеса, Кривий Ріг, Полтавщина та інші регіони.

    Для «Запоріжсталі» ця атака стала вже другою надзвичайно важкою за неповні три тижні.

    У ніч проти 11 серпня російські війська завдали балістичного удару по виробничих потужностях групи «Метінвест» у Запоріжжі, серед яких був і металургійний комбінат «Запоріжсталь».

    Тоді удар мав трагічні наслідки.

    За офіційною інформацією підприємства, балістична ракета влучила в момент, коли працівники після оголошення повітряної тривоги прямували до укриття.

    Загинули семеро співробітників «Запоріжсталі», ще 21 працівник дістав поранення.

    Після атаки підприємство повністю припинило роботу. Було пошкоджено енергетичні підрозділи та інфраструктуру запорізьких підприємств «Метінвесту», а також основні й допоміжні потужності коксового та доменного виробництва. Інші виробничі майданчики групи в Запоріжжі змушені були перейти на роботу зі зниженими потужностями.

    Таким чином, новий удар 27 серпня припав по підприємству, яке фактично ще не встигло оговтатися від попередньої атаки.

    Саме це робить нинішній обстріл особливо небезпечним для подальшої роботи комбінату: йдеться не просто про нові пошкодження, а про повторне ураження вже пошкодженої промислової інфраструктури.

    Причому між двома великими атаками минуло лише 16 днів.

    Додатково 13 серпня російські війська вже атакували ще один промисловий об’єкт у Запоріжжі. Тоді начальник Запорізької ОВА Іван Федоров повідомляв про удар без постраждалих.

    Тобто протягом серпня російські атаки на промислову інфраструктуру Запоріжжя фактично набули системного характеру.

    «Запоріжсталь» при цьому є не рядовим заводом, а одним із найбільших металургійних підприємств України.

    Комбінат входить до групи «Метінвест» і є частиною великого виробничого ланцюга української гірничо-металургійної галузі. Саме такі підприємства забезпечують роботою тисячі людей, формують значну частину промислового виробництва та експорту і генерують валютну виручку для держави.

    Тому масштабні руйнування «Запоріжсталі» можуть мати наслідки далеко за межами самого Запоріжжя.

    Проблеми комбінату почали накопичуватися ще до серпневих ракетних ударів.

    За підсумками першого півріччя 2026 року «Запоріжсталь» отримала 1,06 млрд гривень чистого збитку, тоді як за аналогічний період 2025 року підприємство показувало 1,37 млрд гривень чистого прибутку.

    Водночас виручка підприємства за перші шість місяців 2026 року становила близько 38,7 млрд гривень.

    Ці цифри показують, наскільки великим економічним активом є комбінат навіть у воєнних умовах.

    І кожен тиждень простою означає не лише прямі збитки для підприємства, а й менше виробництва сталі, менше експорту, нижчі податкові надходження та скорочення замовлень для компаній, які працюють із металургійним сектором.

    Ситуація стає ще складнішою через загальну кризу української металургії.

    Муса Магомедов заявив, що повторний удар по «Запоріжсталі» відбувається в момент, коли гірничо-металургійний комплекс одночасно стикається одразу з кількома важкими викликами.

    Серед них він назвав проблеми з роботою портів Великої Одеси, можливе зростання вантажних тарифів «Укрзалізниці», нові європейські обмеження та квоти на імпорт сталі, а також запровадження європейського механізму вуглецевого коригування CBAM.

    За словами депутата, поєднання військових ударів і економічних обмежень створює для української металургії критичну ситуацію.

    Магомедов навіть попередив, що без термінових рішень уряду Україна ризикує втратити значну частину галузі вже до весни.

    При цьому йдеться не лише про «Запоріжсталь».

    За роки повномасштабної війни українська металургія вже втратила частину своїх найбільших активів.

    Після захоплення Маріуполя Україна фактично втратила металургійні комбінати «Азовсталь» та ММК імені Ілліча. Авдіївський коксохімічний завод був зруйнований унаслідок тривалих бойових дій і російської окупації міста.

    Тепер під постійною загрозою перебувають підприємства, які продовжують працювати на контрольованій Україною території.

    Саме тому удари по «Запоріжсталі» мають не лише військовий або локальний економічний вимір.

    Фактично Росія завдає ударів по одному з небагатьох великих металургійних центрів, які Україна зберегла після втрати промислових потужностей Донбасу та Приазов’я.

    Офіційно російська сторона під час масштабних атак традиційно заявляє, що атакує військові або військово-промислові об’єкти. Однак «Метінвест» після удару 11 серпня окремо наголошував, що його запорізькі підприємства є цивільними промисловими об’єктами, які виробляють металургійну та коксохімічну продукцію й забезпечують роботою десятки тисяч людей.

    Після нового удару головним питанням залишається, чи зможе «Запоріжсталь» відновити виробництво і скільки часу для цього знадобиться.

    Після атаки 11 серпня підприємство вже перебувало в режимі повної зупинки, а фахівці оцінювали масштаби пошкоджень та можливості ремонту.

    Тепер п’ять нових ракет, за словами Магомедова, влучили саме в район попереднього удару.

    Якщо інформація про повторне ураження одних і тих самих виробничих вузлів підтвердиться остаточними технічними оцінками підприємства, це може суттєво ускладнити і здорожчити відновлення.

    Водночас точний тип усіх п’яти ракет, масштаби пошкоджень окремих агрегатів та конкретні строки можливого запуску виробництва станом на момент публікації офіційно не розкриті.

    Тому говорити про повне знищення комбінату наразі неправильно.

    Але вже відомі факти достатньо серйозні: після балістичного удару 11 серпня «Запоріжсталь» втратила сімох працівників, понад два десятки людей були поранені, а виробництво повністю зупинилося. Через 16 днів підприємство отримало новий удар — цього разу, за даними Магомедова, п’ятьма ракетами в район попереднього влучання.

    На тлі збитків у понад мільярд гривень за перше півріччя, проблем із логістикою та експортом і загального падіння стійкості металургійної галузі новий удар може стати для комбінату одним із найважчих за весь час повномасштабної війни.

    І саме тому історія «Запоріжсталі» сьогодні — це вже не просто новина про ще один обстріл Запоріжжя.

    Це питання про те, чи зможе Україна зберегти одну зі своїх ключових промислових галузей під системними російськими ударами.

  • НБУ дав аграріям додаткові 30 днів: через удари РФ змінюють правила експорту зерна та олії

    НБУ дав аграріям додаткові 30 днів: через удари РФ змінюють правила експорту зерна та олії

    Національний банк України пішов на тимчасове пом’якшення валютних обмежень для аграрного сектору на тлі різкого погіршення ситуації з морською логістикою. Регулятор збільшив зі 120 до 150 календарних днів граничні строки розрахунків за експортними операціями з низкою ключових видів української аграрної продукції. Нові правила поширюються на операції, здійснені з 1 липня 2026 року, і діятимуть до кінця серпня 2027 року.

    Фактично українські експортери отримали додаткові 30 днів для завершення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. Це має особливе значення зараз, коли через російські атаки на порти та цивільне судноплавство звичні маршрути експорту працюють із серйозними перебоями, а перевезення вантажів альтернативними шляхами потребує значно більше часу.

    Рішення закріплене постановою Правління НБУ від 25 серпня 2026 року №97 і набрало чинності 26 серпня.

    Якої продукції стосуються нові правила

    Послаблення не поширюється автоматично на весь український експорт. НБУ визначив конкретний перелік аграрних товарів.

    Йдеться про продукцію за кодами УКТ ЗЕД 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1205, 1206 00, 1507, 1512, 1514 та 2306.

    До нього потрапили насамперед зернові культури, насіння олійних культур, рослинні олії та побічні продукти їх переробки.

    Новий 150-денний строк застосовуватиметься до відповідних експортних операцій, здійснених у період з 1 липня 2026 року до 31 серпня 2027 року включно.

    Це важливе уточнення: йдеться не просто про контракти, укладені після набрання постановою чинності 26 серпня. НБУ фактично поширив новий режим і на операції, здійснені починаючи з 1 липня.

    Чому НБУ терміново змінив правила

    Причиною рішення стала ситуація в Чорному морі.

    У липні та серпні Росія суттєво посилила атаки на українську портову інфраструктуру та цивільні судна. Через загрозу судноплавству аграрні компанії зіткнулися із затримками відвантажень та необхідністю використовувати довші й дорожчі альтернативні маршрути.

    Ситуація в окремі періоди ставала критичною. Після російських ударів у липні захід суден за агропродукцією до чорноморських портів України тимчасово призупинявся. Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький пов’язував це, зокрема, з атакою 19 липня на судно з кукурудзою, внаслідок якої загинули десять моряків.

    Масштаби проблеми добре демонструють дані за серпень.

    За інформацією Адміністрації морських портів, яку наводило Reuters, у перші два тижні серпня експорт зерна з України впав приблизно на 75% порівняно з аналогічним періодом минулого року. В липні та на початку серпня було зафіксовано понад 70 атак РФ на українську портову інфраструктуру та 62 удари по суднах.

    Для України це особливо болісно, оскільки Чорне море залишається ключовою артерією аграрної торгівлі: близько 90% експорту основних зернових та олійних культур проходило саме морським шляхом.

    Агроекспорт різко просів

    Проблеми з портами вже позначилися на реальних обсягах торгівлі.

    За даними Української аграрної конфедерації, лише за перші 12 днів серпня експорт основних зернових культур різко скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року.

    Зокрема, пшениці було експортовано близько 175 тисяч тонн проти 759 тисяч тонн роком раніше. Експорт ячменю впав із 206 тисяч до приблизно 37 тисяч тонн, а кукурудзи — зі 184 тисяч до 68 тисяч тонн.

    Міністр агрополітики Тарас Висоцький 14 серпня повідомляв, що через проблеми з портами аграрний експорт у серпні фактично впав приблизно на 70% від потенційного рівня.

    І проблема полягає не тільки у фізичній можливості вивезти зерно.

    Коли судно не може своєчасно зайти в український порт, вантаж доводиться перенаправляти залізницею, автомобільним транспортом або через Дунай та порти сусідніх держав. У результаті логістичний ланцюг стає довшим, дорожчим і менш прогнозованим.

    Наприклад, українські зернові вантажі, які прямують залізницею до румунської Констанци, можуть простоювати по кілька днів через завантаженість портових терміналів.

    Саме за таких обставин встановлений раніше 120-денний строк для завершення валютних розрахунків почав створювати додаткові ризики вже для самих українських експортерів.

    Аграрії просили збільшити строк

    Зміна правил не була несподіваною.

    Ще 20 серпня міністр аграрної політики Тарас Висоцький повідомляв, що відомство планує звернутися до уряду з пропозицією рекомендувати НБУ збільшити строк повернення валютної виручки за експортом основних зернових, олійних культур та рослинної олії зі 120 до 150 днів.

    21 серпня Кабінет Міністрів ухвалив відповідне розпорядження №833-р.

    Після цього НБУ провів консультації з Міністерством аграрної політики та представниками аграрного бізнесу й погодився на тимчасове пом’якшення правил.

    Таким чином, від публічного оголошення ініціативи до фактичного набрання новими правилами чинності минуло менше тижня.

    Що 150 днів означають для аграріїв

    Граничний строк розрахунків — це період, протягом якого має бути завершена валютна частина зовнішньоекономічної операції.

    Для експортера це означає, що після постачання товару за кордон валютна виручка повинна надійти у визначений законодавством строк. Якщо цього не відбувається, виникає ризик порушення валютного законодавства.

    У звичайних умовах 120 днів могли бути достатнім періодом. Але нинішня ситуація створила обставини, які часто не залежать від аграрія або трейдера: затримку судна, перенесення відвантаження, зміну порту, перевантаження товару на інший транспорт або повну перебудову маршруту.

    Тому додаткові 30 днів — це насамперед страховка від ситуації, коли український бізнес формально порушує валютні правила через затримки, спричинені війною.

    У самому НБУ очікують, що рішення допоможе підтримати експортерів, мінімізувати ризики порушення валютного законодавства та зберегти експортний потенціал аграрної галузі. При цьому регулятор вважає, що продовження строків не створить додаткових загроз для макрофінансової стабільності України.

    Чому рішення важливе не лише для аграріїв

    Аграрний експорт залишається одним із ключових джерел валютних надходжень України, тому проблеми з морською торгівлею виходять далеко за межі одного сектору.

    Крім того, нинішня ситуація накладається на початок нового маркетингового сезону, коли на ринок надходить урожай і виробникам необхідно звільняти сховища та отримувати кошти для наступного виробничого циклу.

    Аналітики «УкрАгроКонсалту» оцінювали експорт агропродукції в липні приблизно у 2,9 млн тонн — на 33% менше, ніж у червні, тобто ще до подальшого серпневого погіршення ситуації.

    Тому рішення НБУ не вирішує головної проблеми — воно не розблоковує порти і не робить Чорне море безпечнішим. Проте воно прибирає частину регуляторного тиску з компаній, які через воєнні ризики фізично не можуть працювати за довоєнною логікою.

    І саме в цьому полягає головна зміна: держава фактично визнала, що після нового загострення ситуації в Чорному морі 120 днів для частини аграрного експорту вже недостатньо.

    Новий режим діятиме до 31 серпня 2027 року, якщо до того часу правила не будуть переглянуті знову.

  • Українські облігації стали одними з найприбутковіших у світі: інвестори заробили 150% з 2023 року

    Українські облігації стали одними з найприбутковіших у світі: інвестори заробили 150% з 2023 року

    Українські державні облігації, попри повномасштабну війну та високі економічні ризики, стали однією з найуспішніших інвестицій на ринку боргових паперів країн, що розвиваються. З початку 2023 року індекс українського боргу зріс приблизно на 150%, а лише від початку 2026-го — ще на 12%.

    Про це повідомляє Bloomberg. Зростанню вартості українських паперів сприяли стійкість країни під час війни, масштабна фінансова підтримка партнерів та домовленості з кредиторами щодо реструктуризації державного боргу.

    Особливо помітно змінилася ціна українських облігацій із погашенням у 2029 році. Наразі вони торгуються приблизно по 85 центів за $1 номіналу, тоді як у червні 2025 року їх можна було придбати приблизно за 58 центів.

    Дохідність цих паперів становить близько 13%.

    Український борг продовжує дорожчати

    За даними індексу Bloomberg, який відстежує дев’ять доларових випусків суверенних облігацій України, протягом 2025 року їхня вартість зросла приблизно на 10%. Від початку 2026 року приріст становить уже близько 12%.

    Водночас скорочується різниця між дохідністю українських паперів та казначейських облігацій США. Спред зменшився приблизно до 7,4 процентного пункта — на 2,5 пункта менше, ніж на початку року.

    Для ринку це свідчить про те, що інвестори оцінюють ризики українського боргу дещо нижче, ніж раніше, хоча вони все ще залишаються значними.

    Одним із ключових факторів стало посилення підтримки з боку Європи. На початку 2026 року європейські партнери погодили для України кредитний пакет на €90 млрд.

    Заробляють і власники корпоративних облігацій

    Зростання не обмежилося державними паперами. Український корпоративний борг також демонструє високу дохідність.

    Зокрема, облігації Metinvest NV від початку року принесли інвесторам близько 31%, а папери «Нафтогазу» — приблизно 23%.

    Таким чином, українські боргові інструменти залишаються надзвичайно ризиковими, але потенційно прибутковими активами для інвесторів, готових приймати ризики, пов’язані з війною.

    Ризики залишаються величезними

    Попри потужне зростання українських паперів, Bloomberg звертає увагу на низку факторів, здатних швидко змінити ситуацію.

    Насамперед це продовження війни. Переговори щодо її завершення поки не дали результату, а російські удари по енергетичній, промисловій та портовій інфраструктурі створюють додаткові ризики для української економіки.

    Особливо важливим залишається стан чорноморських портів, від яких залежить значна частина українського експорту та валютних надходжень.

    Серйозним викликом є і рівень державного боргу. За оцінкою Київської школи економіки, він уже перевищує річний ВВП України. До 2027 року співвідношення державного боргу до ВВП може сягнути приблизно 110%.

    Україні можуть знову знадобитися боргові домовленості

    Додатковим фактором для інвесторів залишається позиція Міжнародного валютного фонду.

    МВФ затвердив для України чотирирічну програму фінансування обсягом $8,1 млрд. Фонд наразі не вимагає негайної нової реструктуризації, однак допускає, що надалі країні може знадобитися додаткове врегулювання боргового навантаження.

    За негативного сценарію МВФ оцінює сукупну потребу України у фінансуванні протягом чотирьох років у $146,3 млрд.

    Тому подальша вартість українських облігацій залежатиме одразу від кількох ключових факторів: ситуації на фронті, масштабів фінансової допомоги партнерів, стану економіки та перспектив завершення війни.

    Поки ж інвестори, які зробили ставку на український борг у найбільш ризиковий період, отримали значний прибуток: з початку 2023 року індекс українських облігацій зріс приблизно на 150%.

  • «Цього разу не спрацює»: Гетманцев попередив про серйозні проблеми з бюджетом України

    «Цього разу не спрацює»: Гетманцев попередив про серйозні проблеми з бюджетом України

    Ситуація з фінансуванням державного бюджету України стає дедалі складнішою. Проблеми з покриттям видатків можуть виникнути навіть у тому разі, якщо держава повністю виконає взяті на себе зобов’язання, а міжнародні партнери перерахують усі вже підтверджені кошти.

    Про це заявив голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Ситуацію з фінансуванням бюджетних видатків він назвав «тривожною».

    За словами депутата, до нинішнього становища призвела сукупність одразу кількох факторів: проблеми з виконанням дохідної частини бюджету, окремі рішення щодо оборонних витрат та об’єктивне уповільнення української економіки.

    На цьому тлі Гетманцев закликав Верховну Раду не затягувати з виконанням домовленостей України з Міжнародним валютним фондом та Європейським Союзом.

    Навіть виконання всіх планів не гарантує відсутності проблем

    Головне у заяві Гетманцева полягає в тому, що ризики для бюджету вже не зводяться виключно до питання своєчасності міжнародної допомоги.

    За його оцінкою, труднощі можуть виникнути навіть за найсприятливішого сценарію — коли Україна виконає всі свої зобов’язання та отримає весь обсяг уже підтвердженого фінансування.

    «Проблеми будуть навіть зі 100% виконанням усіх наших зобов’язань і отриманням усіх підтверджених грошей», — наголосив депутат.

    Це відбувається на тлі значного навантаження на державні фінанси через війну. Основним напрямом витрат залишається сектор безпеки та оборони, тоді як можливості економіки генерувати додаткові доходи залишаються обмеженими.

    МВФ у липні також констатував погіршення економічного прогнозу для України. Фонд очікує, що реальне зростання ВВП у 2026 році становитиме лише 1–1,6%. Серед причин — продовження російської війни, посилення атак на критичну інфраструктуру та негативні зовнішні фактори.

    Для порівняння, у 2024 році українська економіка зросла на 3,2%, а у 2025-му — на 1,8%. Таким чином, цьогоріч темпи відновлення можуть сповільнитися ще більше.

    Величезні видатки та дефіцит

    Масштаб бюджетної проблеми добре видно з оцінок Міжнародного валютного фонду.

    За прогнозом МВФ, державні доходи у 2026 році становитимуть близько 66,5% ВВП, тоді як видатки — приблизно 77,9% ВВП. Загальний баланс сектору державного управління без урахування грантів прогнозується на рівні мінус 21,1% ВВП.

    Водночас державний борг, за прогнозом Фонду, може сягнути близько 111,8% ВВП наприкінці року.

    Ще під час формування програми з МВФ передбачалося, що загальні державні видатки у 2026 році залишатимуться надзвичайно високими. Найбільша частина коштів спрямовується на оборону, тоді як серед невоєнних пріоритетів залишаються соціальний захист, охорона здоров’я та освіта.

    Фактично Україна продовжує працювати в умовах економіки воєнного часу, коли значну частину внутрішніх доходів необхідно спрямовувати на оборонні потреби, а фінансування багатьох інших видатків значною мірою залежить від міжнародної допомоги.

    Економіка зростає повільніше, ніж очікувалося

    Додатковою проблемою стало погіршення економічної динаміки.

    Ще на початку року прогнози були оптимістичнішими. Однак уже влітку МВФ переглянув очікування та заявив, що економічні перспективи України погіршилися.

    Фонд прямо пов’язує це, зокрема, з інтенсивнішими російськими атаками на критичну інфраструктуру.

    Повільніше зростання економіки означає і складніші умови для наповнення бюджету. Якщо бізнес виробляє та продає менше, ніж передбачалося прогнозами, держава може недоотримувати заплановані податкові надходження.

    На це фактично і вказує Гетманцев, говорячи про проблеми з виконанням дохідної частини бюджету.

    Ситуацію ускладнюють дефіцит робочої сили, воєнні ризики, пошкодження інфраструктури, значні потреби оборонного сектору та невизначеність щодо тривалості війни.

    МВФ називає ризики для української економіки «винятково високими».

    Міжнародна допомога залишається критично важливою

    За таких умов зовнішня фінансова підтримка залишається одним із ключових факторів макроекономічної стабільності України.

    У лютому 2026 року МВФ затвердив для України нову чотирирічну програму Extended Fund Facility обсягом близько 8,1 млрд доларів. Вона є частиною значно більшого пакета міжнародної підтримки, який на момент затвердження програми оцінювався у 136,5 млрд доларів.

    У липні Виконавча рада МВФ завершила перший перегляд програми, що дозволило Україні отримати ще близько 690 млн доларів. Загальна сума виплат за новою програмою після цього сягнула приблизно 2,2 млрд доларів.

    МВФ зазначає, що програма наразі залишається повністю профінансованою за базовим та негативним сценаріями завдяки масштабній підтримці партнерів. Серед ключових джерел Фонд називає фінансування Європейського Союзу, механізм G7 ERA та двосторонню допомогу.

    Однак Фонд окремо наголошує: зовнішня допомога повинна надходити своєчасно та прогнозовано.

    Гетманцев закликав Раду не ризикувати співпрацею з МВФ і ЄС

    На цьому тлі голова фінансового комітету закликає депутатів якомога швидше ухвалити рішення, необхідні для виконання міжнародних домовленостей.

    За його словами, Верховній Раді протягом пленарного тижня необхідно проголосувати за виконання зобов’язань перед МВФ та Європейським Союзом.

    Гетманцев закликав колег відмовитися від «політики за крок до прірви», оскільки затримка необхідних рішень може ще більше ускладнити фінансову ситуацію.

    Це важливо ще й тому, що виконання структурних маяків та реформ безпосередньо пов’язане з продовженням міжнародних програм.

    МВФ після першого перегляду програми повідомляв, що Україна виконала всі кількісні критерії станом на кінець березня, однак реалізація частини структурних реформ сповільнилася: кілька маяків були виконані із затримкою або пропущені. Для них погодили нові строки та коригувальні заходи.

    Тобто міжнародні партнери продовжують фінансувати Україну, але очікують виконання погоджених реформ і бюджетних умов.

    Що буде з економікою далі

    Нинішня ситуація не означає, що Україна опинилася перед негайною фінансовою кризою. МВФ наголошує, що макроекономічну та фінансову стабільність країні поки вдається зберігати завдяки економічній політиці та масштабній підтримці партнерів.

    Однак запас міцності залишається безпосередньо залежним від ситуації на фронті, масштабів російських атак, внутрішніх бюджетних надходжень та безперебійного зовнішнього фінансування.

    На 2027 рік МВФ наразі прогнозує прискорення економічного зростання України приблизно до 3,5%, але такі оцінки в умовах війни мають надзвичайно високий рівень невизначеності.

    Саме тому заява Гетманцева є сигналом не стільки про припинення міжнародного фінансування, скільки про погіршення внутрішньої бюджетної арифметики.

    Навіть якщо зовнішні кошти надійдуть за планом, слабше економічне зростання, недовиконання доходів і високі воєнні видатки можуть змусити владу шукати додаткові джерела фінансування або переглядати окремі бюджетні показники.

    Сам Гетманцев попереджає, що розраховувати на те, що фінансова проблема вирішиться сама собою, цього разу не варто.

    «І ні, “як-небудь буде, тому що ніколи не було, щоб ніяк не було” — цього разу не спрацює», — підсумував він.

  • Зеленський незадоволений співпрацею Пишного з МВФ: Bloomberg дізнався про причини

    Зеленський незадоволений співпрацею Пишного з МВФ: Bloomberg дізнався про причини

    Президент України Володимир Зеленський, за даними Bloomberg, незадоволений характером відносин голови Національного банку України Андрія Пишного з Міжнародним валютним фондом. У президента, як стверджують джерела видання, є претензії до політики регулятора та його підходу до підтримки української економіки в умовах повномасштабної війни.

    За інформацією Bloomberg, Зеленський вважає Пишного надто близьким до МВФ. На думку президента, Національний банк недостатньо активно підтримує економіку країни, зокрема через проведення жорсткої грошово-кредитної політики.

    Водночас співрозмовники видання зазначають, що наразі Зеленський не планує звільняти Пишного з посади голови НБУ. Крім того, президент нібито не бачить очевидного кандидата, який міг би замінити чинного керівника регулятора.

    У Національному банку заперечили, що питання, описані Bloomberg, обговорювалися на рівні керівництва держави.

    «Питання, які ви підняли, не обговорювалися — ні з погляду їхньої безпосередньої суті, ні з погляду наслідків, які вони мають», — заявили в НБУ.

    За даними Bloomberg, напруженість у відносинах між Банковою та керівництвом НБУ могла посилитися на тлі нової програми співпраці України з МВФ. Йдеться про чотирирічну програму обсягом близько 8,1 млрд доларів.

    Програма передбачає виконання Україною низки економічних та фінансових зобов’язань. Серед них — заходи зі збільшення доходів бюджету, зокрема податкові зміни, які вже викликали дискусії та критику всередині країни.

    Водночас МВФ окремо наголошував на необхідності збереження незалежності Національного банку України. Для міжнародних партнерів незалежність НБУ є одним із важливих елементів стабільності української фінансової системи та виконання взятих Україною зобов’язань.

    Окремим фактором невдоволення, за інформацією Bloomberg, могла стати грошово-кредитна політика Нацбанку. У липні регулятор несподівано підвищив облікову ставку на тлі прискорення інфляції.

    Таке рішення спрямоване на стримування інфляційних процесів, однак водночас робить кредитування дорожчим і може створювати додаткові обмеження для економічної активності. Саме цей баланс між боротьбою з інфляцією та необхідністю підтримувати економіку в умовах війни залишається одним із ключових питань економічної політики України.

    Позиція НБУ полягає в необхідності забезпечувати макрофінансову стабільність, контроль над інфляцією та стійкість гривні. Водночас частина представників влади та бізнесу зацікавлена в доступнішому кредитуванні та більш м’яких фінансових умовах для підприємств.

    На тлі війни ця дискусія стала особливо гострою. Українська економіка значною мірою залежить від міжнародної фінансової допомоги, водночас держава має забезпечувати значні видатки на оборону та підтримку економіки.

    Попри можливі розбіжності, МВФ продовжує надавати Україні фінансову підтримку. Минулого місяця фонд перерахував Києву майже 700 млн доларів у межах чинної програми після завершення чергового перегляду її виконання.

    Загалом Національний банк оцінює обсяг прямої бюджетної підтримки України від міжнародних партнерів у 2026 році приблизно у 54 млрд доларів. Ці кошти відіграють важливу роль у забезпеченні фінансової стабільності держави та фінансуванні бюджетних потреб в умовах війни.

    Виконавча рада МВФ раніше схвалила для України новий транш на 690 млн доларів після завершення чергового перегляду чотирирічної програми фінансування. Це відкрило Києву доступ до відповідних коштів одразу після ухвалення рішення.

    Таким чином, ситуація навколо Андрія Пишного демонструє складний баланс між економічними потребами України, вимогами міжнародних кредиторів та необхідністю зберігати незалежність центрального банку.

    Водночас наразі немає підтверджень того, що президент готує звільнення голови НБУ. Bloomberg із посиланням на джерела зазначає, що питання можливої заміни Пишного наразі не стоїть на порядку денному, а в Офісі президента не визначилися з очевидним кандидатом на цю посаду.

  • Оборона, бізнес та ЄС: уряд презентував план роботи на найближчий період

    Оборона, бізнес та ЄС: уряд презентував план роботи на найближчий період

    В Україні презентували проєкт програми діяльності уряду, який визначає ключові завдання та пріоритети Кабінету міністрів. Серед основних напрямів — посилення обороноздатності та стійкості держави, підтримка громадян і бізнесу, а також прискорення процесу європейської інтеграції України.

    Про це повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький.

    Проєкт програми Кабінет міністрів разом із міністрами представив під час засідання Ради коаліції. Документ має визначити основні напрями роботи уряду та конкретні завдання, які він планує реалізовувати.

    Одним із ключових пріоритетів у програмі визначено посилення оборони та стійкості держави. Уряд планує зосередитися на забезпеченні потреб Сил оборони, зміцненні спроможності держави протистояти російській агресії та забезпеченні необхідних ресурсів для функціонування країни в умовах війни.

    Окремий блок стосується підтримки українських громадян і бізнесу. Уряд планує створювати умови для збереження економічної активності, підтримувати підприємців та забезпечувати функціонування критично важливих сфер економіки.

    Ще одним стратегічним напрямом визначено прискорення євроінтеграції. Йдеться про продовження реформ та виконання завдань, необхідних для подальшого зближення України з Європейським Союзом.

    За словами Корецького, основними принципами роботи уряду мають стати ефективність, оперативність ухвалення рішень та відповідальність членів Кабміну за конкретний результат перед парламентом і суспільством.

    Прем’єр-міністр зазначив, що під час підготовки документа уряд опрацював пропозиції народних депутатів. Представлений на засіданні Ради коаліції проєкт ще не є остаточною версією програми.

    Після врахування зауважень і пропозицій, які пролунали під час обговорення з парламентською коаліцією, документ мають доопрацювати. Після цього його планують затвердити на засіданні Кабінету міністрів.

    Фінальну версію програми уряд має представити на розгляд Верховної Ради. Таким чином, парламент отримає можливість оцінити запропоновані Кабміном пріоритети та завдання його подальшої роботи.

    Одним із найбільш нагальних питань для уряду залишається фінансування оборони. Раніше Корецький повідомляв, що Кабінет міністрів шукає додаткові ресурси для забезпечення повного фінансування армії до кінця року.

    Частину необхідних коштів, за словами прем’єра, планують залучити за підтримки міжнародних партнерів. В умовах повномасштабної війни забезпечення стабільного фінансування Сил оборони залишається одним із головних завдань держави.

    Водночас уряд працює і над заходами для підтримки бізнесу в умовах постійних атак по українській інфраструктурі. Зокрема, влада планує забезпечити підприємствам пріоритетний доступ до приміщень, які можна використовувати для розосередження складських запасів.

    Такий механізм має допомогти бізнесу зменшити ризики втрати товарів та матеріальних ресурсів унаслідок російських ударів по окремих об’єктах. Уряд уже визначив термін, до якого має бути сформований перелік відповідних приміщень.

    Таким чином, представлений проєкт програми діяльності Кабміну охоплює одразу кілька ключових для України напрямів — оборону, економічну стійкість, підтримку громадян та бізнесу і подальшу інтеграцію з Європейським Союзом.

    Остаточний зміст програми може змінитися після врахування пропозицій депутатів та її доопрацювання урядом. Після затвердження Кабміном документ має бути переданий до Верховної Ради.

     

  • Після удару РФ у «Сільпо» та інших мережах можливий дефіцит товарів: Fozzy Group назвала терміни відновлення

    Після удару РФ у «Сільпо» та інших мережах можливий дефіцит товарів: Fozzy Group назвала терміни відновлення

    Унаслідок російського масованого обстрілу в ніч на 5 серпня були пошкоджені чотири розподільчі центри Fozzy Group. Через перебудову логістики в магазинах компанії може виникнути тимчасовий дефіцит окремих товарів.

    Про це представники Fozzy Group розповіли в коментарі «Суспільному».

    У компанії зазначили, що наслідки російської атаки виявилися значними. Йдеться як про суттєві матеріальні збитки, так і про людські втрати. Під час удару загинули працівники компанії, що стало найтяжчим наслідком атаки для колективу.

    «Втрати значні. Найважчою для нас стала загибель наших колег. Вагомими є й матеріальні збитки. Водночас ми відчуваємо підтримку держави, постачальників та наших гостей», — заявили у Fozzy Group.

    Пошкодження чотирьох розподільчих центрів безпосередньо вплинуло на роботу логістичної системи компанії. Саме через ці об’єкти проходить значна частина товарів перед їхнім подальшим доставленням до торговельних мереж.

    У результаті руйнувань постачання продукції до магазинів тимчасово ускладнилося. Через це покупці можуть помітити відсутність окремих позицій на полицях. У компанії наголошують, що йдеться саме про ситуативний дефіцит певних товарів, а не про повне припинення роботи магазинів.

    Проблема може торкнутися мереж, які входять до Fozzy Group, зокрема супермаркетів «Сільпо», «Фора» та Thrash. Асортимент у різних магазинах може відрізнятися залежно від того, наскільки швидко компанії вдасться перенаправити постачання через альтернативні логістичні маршрути.

    Водночас Fozzy Group уже проводить екстрену перебудову логістики. Компанія намагається компенсувати втрату пошкоджених розподільчих центрів та забезпечити магазини необхідними товарами з використанням інших можливостей для зберігання і доставки продукції.

    У компанії розраховують, що повноцінний звичний асортимент у торговельних мережах вдасться відновити до Дня Незалежності України — 24 серпня. Таким чином, тимчасові перебої з окремими товарами, за очікуваннями Fozzy Group, не повинні тривати довго.

    Російський удар по об’єктах Fozzy Group стався під час масованої атаки в ніч на 5 серпня. Тоді на двох розподільчих центрах «Сільпо» виникли масштабні пожежі. Внаслідок обстрілу загинули шестеро працівників.

    Окрім об’єктів Fozzy Group, під час тієї ж атаки були пошкоджені об’єкти інших великих українських компаній. Під удар потрапили, зокрема, «Епіцентр», ROZETKA та «Нова пошта».

    Удар по логістичній інфраструктурі великих торговельних компаній створює додаткові проблеми для українського бізнесу, який працює в умовах повномасштабної війни. Пошкодження розподільчих центрів впливають не лише на самі компанії, а й на стабільність постачання товарів у різні регіони країни.

    Попри значні руйнування, Fozzy Group продовжує роботу торговельних мереж і намагається максимально швидко відновити нормальне постачання. У компанії закликають враховувати, що тимчасова відсутність окремих товарів може бути пов’язана саме з наслідками російського удару та перебудовою логістики.

    Якщо плани компанії реалізуються, до 24 серпня магазини «Сільпо», «Фора» та Thrash мають повернутися до звичного рівня асортименту. До цього часу в окремих торговельних точках можуть спостерігатися перебої з наявністю певних товарів.

  • Українська металургія на межі зупинки: блокування портів і тарифи УЗ створили логістичну кризу

    Українська металургія на межі зупинки: блокування портів і тарифи УЗ створили логістичну кризу

    Гірничо-металургійний комплекс України опинився в критичній ситуації через проблеми з логістикою. Блокування доступу до чорноморських портів, обмежені можливості альтернативних маршрутів та різке зростання вартості залізничних перевезень створюють загрозу подальшої зупинки українських гірничо-збагачувальних комбінатів і скорочення експорту металопродукції.

    Про це йдеться у колонці президента ОП «Укрметалургпром» Олександра Каленкова для GMK Center.

    За його словами, українська металургійна галузь фактично втратила можливість повноцінно використовувати традиційні експортні маршрути через чорноморські порти. Спроби переорієнтувати поставки на західні напрямки наразі не дають можливості компенсувати втрати, оскільки альтернативна логістика виявилася надто дорогою та обмеженою за пропускною спроможністю.

    Одним із головних проблемних напрямків залишається доставка залізної руди та окатків до Польщі. Каленков зазначив, що транспортування окатків до Гданська нині коштує близько 50–60 доларів за тонну. За таких витрат експорт за цим маршрутом стає економічно невигідним для українських підприємств.

    Ситуацію не можуть повною мірою виправити й дунайські порти. Наразі їхня робота додатково ускладнена низьким рівнем води. Навіть після нормалізації умов вони, за оцінкою представника галузі, зможуть забезпечити лише близько 10% тих обсягів перевезень, які українська промисловість могла здійснювати раніше.

    Ще одним потенційним маршрутом є румунський порт Констанца. Однак і він не здатен повністю замінити чорноморські порти України. Порт уже стикається з перевантаженістю, а логістика через нього залишається дорогою, що суттєво обмежує можливості українських експортерів.

    «За відсутності доступу до чорноморських портів гірничо-збагачувальні комбінати продовжать зупинятися, оскільки реальної альтернативи немає», — заявив Каленков.

    Проблеми з логістикою вже позначаються на роботі підприємств. Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат працює на мінімальних потужностях, Південний ГЗК зупинений, а Інгулецький ГЗК тривалий час перебуває у простої.

    За таких умов українська металургія ризикує втратити значну частину своїх експортних можливостей. За оцінкою Каленкова, втрати експорту металопродукції можуть перевищити 50% нинішніх обсягів.

    Окремим фактором, який посилює тиск на галузь, стало підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниці». Йдеться про збільшення тарифів на 30%, що безпосередньо впливає на собівартість транспортування української продукції до західних кордонів.

    Президент «Укрметалургпрому» закликав уряд скасувати це рішення та повернути попередні ставки на західному напрямку. На його думку, в умовах, коли українські виробники вже змушені використовувати дорожчі та складніші альтернативні маршрути, додаткове збільшення залізничних тарифів лише погіршує їхнє становище.

    За оцінкою Каленкова, сукупне зростання витрат на транспортування до західних прикордонних переходів уже становить 80–90% у межах України. Для підприємств, які працюють на експорт і залежать від великих обсягів перевезень сировини та готової продукції, таке збільшення витрат може зробити частину поставок економічно невигідними.

    У галузі наголошують, що проблема має комплексний характер. На роботу ГМК одночасно впливають обмеження морської логістики, дорожчі залізничні перевезення, висока вартість електроенергії та нові торговельні квоти Європейського Союзу.

    Каленков назвав поєднання цих факторів «ідеальним штормом» для української гірничо-металургійної галузі. За його словами, уникнути масштабнішого падіння виробництва та експорту можна лише завдяки оперативним рішенням українського уряду та підтримці міжнародних партнерів.

    Особливо критичною ситуація є для гірничо-збагачувальних комбінатів, оскільки їхня робота безпосередньо залежить від можливості регулярно експортувати вироблену продукцію. Якщо підприємства не матимуть доступного маршруту для поставок, скорочення або повна зупинка виробництва можуть стати неминучими.

    Представники галузі вже зверталися до уряду із закликом невідкладно переглянути рішення про підвищення вантажних тарифів залізницею. На їхню думку, за нинішніх умов державна політика має бути спрямована не на збільшення логістичного навантаження на експортерів, а на збереження конкурентоспроможності української промисловості.

    Для України проблема має значення не лише для окремих металургійних підприємств. ГМК є одним із ключових секторів української економіки та важливим джерелом валютних надходжень від експорту. Тривале скорочення виробництва може вплинути на податкові надходження, зайнятість, роботу суміжних підприємств і загальні обсяги українського експорту.

    Таким чином, без відновлення доступних морських маршрутів або створення економічно конкурентної альтернативи українська металургія ризикує й надалі скорочувати виробництво. У галузі очікують від уряду рішень, які дозволять знизити логістичне навантаження та не допустити подальшої зупинки підприємств.

  • Російський удар зруйнував склад Rozetka у Броварах: компанія почала скорочувати працівників

    Російський удар зруйнував склад Rozetka у Броварах: компанія почала скорочувати працівників

    Rozetka розпочала оптимізацію штату після знищення російським ударом автоматизованого складського комплексу в Броварах. Підприємство було одним із ключових логістичних об’єктів компанії та щодня обробляло близько 100 тисяч замовлень.

    Про це повідомила співзасновниця Rozetka Ірина Чечоткіна.

    Російські війська атакували склад 5 серпня. Попри масштабні руйнування, об’єкт відновив роботу вже приблизно через дві години після удару.

    За словами Чечоткіної, під час першої атаки шахеда постраждали шестеро співробітників. Наразі вони завершують лікування. Водночас під час ракетного удару на території об’єкта перебували 92 працівники, і ніхто з них не постраждав.

    Важливу роль у порятунку людей відіграло укриття, яке компанія облаштувала ще у 2022 році. За словами співзасновниці Rozetka, бомбосховище витримало удар балістичної ракети та дозволило людям залишатися всередині й отримувати кисень, поки навколо тривала пожежа.

    Знищення складського комплексу змусило компанію переглянути організацію роботи. На об’єкті в Броварах працювали понад 1000 людей, і тепер Rozetka проводить оптимізацію штату.

    Чечоткіна пояснила, що більшість співробітників планують перевести на інші складські об’єкти. Компанія також намагається знайти для них альтернативні робочі місця.

    Однак забезпечити роботою абсолютно всіх працівників після втрати такого великого об’єкта наразі неможливо.

    Скорочення стосуватимуться окремих підрозділів та відділів компанії.

    «Ми змушені оптимізувати штат», — зазначила співзасновниця Rozetka

    Окрім кадрових рішень, російський удар змушує Rozetka прискорити трансформацію бізнес-моделі.

    Компанія планує суттєво зменшити частку власних продажів та активніше розвивати маркетплейс. Таким чином, після втрати великого автоматизованого центру бізнес намагається перебудувати логістику та структуру операцій.

    Склад у Броварах був одним із найважливіших логістичних об’єктів Rozetka. Його потужності дозволяли обробляти близько 100 тисяч замовлень щодня, тому його знищення стало серйозним ударом по операційній діяльності компанії.

    Раніше співзасновник Rozetka Владислав Чечоткін оцінював збитки від атаки у мільярди гривень. Попри масштаб руйнувань, компанія продовжила роботу та почала перебудовувати логістичні процеси.

    Удар по об’єкту Rozetka стався на тлі серії атак на складську та промислову інфраструктуру в районі Броварів.

    Під час масованої атаки 5 серпня Росія застосувала 28 ракет і 115 ударних безпілотників. Частина ракет, зокрема балістичних, досягла цілей.

    Окрім того, 1 серпня російські дрони атакували складські приміщення на околиці Броварів. Унаслідок того удару загинула людина, були також постраждалі.

    Для українського бізнесу такі атаки означають не лише безпосереднє знищення майна. Руйнування великих логістичних центрів призводить до перебудови ланцюгів постачання, переміщення працівників та додаткових витрат.

    У випадку Rozetka наслідки удару вже позначилися на структурі компанії та зайнятості працівників: бізнес змушений скорочувати частину штату та одночасно шукати нову модель роботи після втрати одного з найбільших складських комплексів.