Daypolitico

Позначка: Financial Times

  • Південна Корея зближується з Кремлем після скандалу з Україною

    Південна Корея зближується з Кремлем після скандалу з Україною

    Південна Корея поступово відновлює економічні та дипломатичні контакти з Росією, попри повномасштабну війну проти України та військову співпрацю Москви з Північною Кореєю. Така політика Сеула викликає дедалі більше занепокоєння серед європейських союзників, які побоюються, що економічні інтереси можуть переважити підтримку України. Ситуація загострюється на тлі дипломатичного конфлікту між Києвом і Сеулом через передачу двох північнокорейських військовополонених.

    Про це повідомляє Financial Times із посиланням на європейських дипломатів, південнокорейських посадовців та експертів із міжнародної політики.

    За даними видання, після приходу до влади президента Лі Чже Мьона Південна Корея почала активніше шукати можливості для відновлення відносин із Москвою. Йдеться про політичні контакти, торговельні маршрути та перспективи майбутньої економічної співпраці.

    Одним із сигналів такого зближення став рейс південнокорейського контейнеровоза PanStar Acro Північним морським шляхом уздовж арктичного узбережжя Росії. Цей маршрут дозволяє скоротити час доставки вантажів між Азією та Європою, проте його використання потребує взаємодії з російською стороною.

    У європейських дипломатичних колах такі кроки сприймають як ознаку готовності Сеула поступово повертатися до співпраці з Москвою, не чекаючи завершення війни.

    Особливе занепокоєння викликали повідомлення про масштабні постачання пального до Росії з південнокорейських портів.

    Як раніше з’ясувала газета The Guardian, у липні та серпні 2026 року сім танкерів здійснили 14 рейсів із Південної Кореї до російського Далекого Сходу, перевізши понад 176 тисяч тонн нафтопродуктів. Основну частину вантажів становило дизельне пальне.

    Щонайменше три судна, залучені до перевезень, перебували під санкціями Великої Британії або Європейського Союзу. При цьому окремі танкери декларували інші пункти призначення, а деякі вантажі перевантажувалися між суднами безпосередньо в морі.

    Ці поставки збіглися за часом із посиленням українських ударів по російських нафтопереробних заводах, які спричинили скорочення виробництва пального всередині РФ.

    Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив, що надходження нафтопродуктів із південнокорейських портів допомогло Москві частково компенсувати дефіцит дизеля після атак на російські НПЗ.

    Для України це питання має особливе значення, оскільки удари по нафтопереробній інфраструктурі спрямовані, зокрема, на обмеження можливостей Росії забезпечувати пальним свою економіку та військову логістику.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про російський імпорт дизеля з Азії після ударів по нафтопереробних заводах. Нетипові для Росії закупівлі нафтопродуктів почали фіксувати ще влітку 2026 року.

    Водночас офіційний Сеул заперечує, що країна здійснювала прямий задекларований експорт пального до Росії. За даними південнокорейської митниці, відповідних поставок у звітності немає.

    Уряд Південної Кореї заявив про готовність перевірити маршрути танкерів та можливі розбіжності між задекларованими пунктами призначення й фактичним рухом суден. При цьому сам факт відправлення пального з південнокорейських портів ще не доводить, що його експортували безпосередньо південнокорейські виробники або що всі перевезення порушували законодавство.

    Про офіційну реакцію Сеула на звинувачення щодо постачання пального до РФ «Ненька інфо» також писала раніше.

    Ще одним сигналом змін у зовнішній політиці Південної Кореї стало призначення політика Сон Йон Гіля радником президента з питань мирної дипломатії. Раніше він підтримував контакти з російським керівництвом та був нагороджений Володимиром Путіним орденом Дружби.

    За інформацією FT, між представниками Сеула та Москви тривають непублічні консультації. Російська сторона також заявляла, що отримує сигнали про бажання Південної Кореї нормалізувати двосторонні відносини після завершення війни.

    Європейські дипломати побоюються, що Сеул може заздалегідь готувати економічне повернення на російський ринок. При цьому вони звертають увагу, що Москва продовжує не лише війну проти України, а й військове співробітництво з КНДР, яка становить безпосередню загрозу національній безпеці Південної Кореї.

    На цьому тлі відносини Києва та Сеула переживають один із найскладніших періодів за останній час.

    Дипломатична суперечка розпочалася після того, як 23 вересня президент Володимир Зеленський під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН повідомив про передачу Південній Кореї двох військовослужбовців КНДР, яких українські сили раніше взяли в полон.

    Президент Лі Чже Мьон звинуватив українську сторону в порушенні домовленостей щодо конфіденційності передачі полонених. У Сеулі пояснили, що публічне розкриття інформації могло поставити під загрозу безпеку самих військових та їхніх родичів, які залишаються у Північній Кореї.

    Українська сторона заперечила існування домовленості про повне нерозголошення факту передачі полонених. Згодом представники адміністрації південнокорейського президента уточнили, що Київ попереджав про можливу публічну згадку цієї історії, однак не погодив усіх деталей повідомлення.

    На тлі конфлікту Сеул відкликав свого посла з України для консультацій, а дипломатична присутність Південної Кореї в Києві скоротилася.

    Раніше «Ненька інфо» писала про критику президента Лі Чже Мьона всередині Південної Кореї. Представники опозиції закликали владу не загострювати відносини з Україною та звернули увагу на те, що Київ передав Сеулу військових держави, яка безпосередньо допомагає Росії вести війну.

    Попри занепокоєння європейських партнерів, Міністерство закордонних справ Південної Кореї відкидає припущення про зміну зовнішньополітичного курсу на користь Росії.

    У Сеулі наголошують, що країна підтримує міжнародні зусилля, спрямовані на припинення війни проти України, та продовжує дотримуватися встановлених обмежень на експорт товарів подвійного призначення.

    Південнокорейські експерти також застерігають від однозначних висновків про проросійський розворот. На їхню думку, адміністрація Лі Чже Мьона намагається проводити прагматичнішу зовнішню політику, враховуючи економічні інтереси країни та складну безпекову ситуацію в регіоні.

    Особливість становища Сеула полягає в тому, що Росія одночасно залишається важливим сусідом у регіональній політиці та одним із головних військових партнерів Північної Кореї. Допомога Москви Пхеньяну може безпосередньо впливати на безпеку Корейського півострова.

    Додаткову складність ситуації створюють економічні та оборонні зв’язки Південної Кореї з Європою. Зокрема, європейські держави закуповують значні обсяги південнокорейського озброєння, що робить Сеул важливим партнером у сфері оборонної промисловості.

    Поки що немає підстав говорити про офіційне стратегічне зближення Південної Кореї з Росією або відмову від співпраці із західними союзниками. Однак нові економічні контакти, суперечки щодо санкційних обмежень та дипломатичний конфлікт із Києвом свідчать про зростання розбіжностей між Сеулом і його європейськими партнерами.

    Для України ключовим питанням залишається не лише подальша позиція Південної Кореї щодо війни, а й те, чи зможуть міжнародні партнери перекрити торговельні маршрути, які допомагають Росії компенсувати наслідки українських ударів по її енергетичній та нафтопереробній інфраструктурі.

  • Смертоносніше за Перську затоку: Чорне море стало найнебезпечнішим маршрутом у світі

    Смертоносніше за Перську затоку: Чорне море стало найнебезпечнішим маршрутом у світі

    Чорне море у 2026 році стало найсмертоноснішим регіоном світу для торговельного судноплавства. Через різке зростання кількості атак на кораблі та портову інфраструктуру морські перевезення опинилися під загрозою масштабного скорочення. Від початку року в регіоні зафіксували ураження понад 570 суден, а щонайменше 40 моряків загинули. За деякими оцінками, інтенсивність атак у Чорному морі вже більш ніж у шість разів перевищує показники Перської затоки.

    Про це повідомляє Financial Times із посиланням на дані компанії з морської безпеки Ambrey та Міжнародної морської організації (IMO).

    Для порівняння, у районі Ормузької протоки, де також тривають військові дії та атаки на торговельні судна, від початку року підтвердили загибель 24 моряків.

    Найбільш різке загострення ситуації у Чорному морі відбулося влітку. За даними Ambrey, лише з липня до вересня під удари потрапили близько 387 суден — більш ніж уп’ятеро більше, ніж у попередньому кварталі.

    У цей період аналітики фіксували в середньому понад чотири атаки на день.

    Причому небезпека загрожує не лише кораблям, які перевозять військові вантажі. Під удари потрапляють торговельні судна, нафтові танкери, зерновози та інші цивільні плавзасоби.

    Частина кораблів зазнає пошкоджень під час обстрілів портової інфраструктури. Інші стають безпосередніми цілями ракет, ударних безпілотників або морських дронів.

    За оцінкою Ambrey, приблизно 90% атак на судноплавство протягом останніх 45 днів здійснила Росія.

    Водночас Україна також проводить операції проти російської морської логістики, зокрема суден, залучених до перевезення пального, нафтопродуктів та інших вантажів.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про операцію «МоЛоЧКа», у межах якої Сили безпілотних систем ЗСУ атакували російські судна в Чорному та Азовському морях.

    Українське командування заявляло про десятки уражених танкерів, суховантажів та допоміжних плавзасобів. При цьому ураження не завжди означає повне знищення або затоплення корабля.

    Одним із останніх трагічних інцидентів стала атака 23 жовтня на вантажне судно Khoryv поблизу румунського узбережжя.

    За повідомленнями ЗМІ, корабель перебував приблизно за 24 кілометри від порту Констанца, коли зазнав удару безпілотника.

    Після атаки на борту спалахнула пожежа, а згодом судно затонуло.

    Дев’ятьох членів екіпажу вдалося врятувати. Один моряк загинув, ще троє вважаються зниклими безвісти.

    Трагедія стала черговим свідченням того, що небезпека поширюється далеко за межі безпосередніх районів бойових дій.

    Крім атак, судноплавству загрожують морські міни та втручання в роботу супутникових навігаційних систем.

    Усе це змушує судновласників переглядати маршрути, підвищувати витрати на безпеку або взагалі відмовлятися від рейсів.

    За оцінками страховиків, вартість страхування суден від воєнних ризиків у Чорному морі може сягати 15% вартості їхнього корпусу.

    Це майже вдвічі дорожче, ніж аналогічне покриття для суден у Перській затоці.

    Через високі витрати частина перевізників використовує старіші кораблі, які дешевше страхувати. Деяким із них уже близько 50 років.

    Однак експлуатація застарілих суден створює додаткові ризики для екіпажів, особливо в умовах воєнних загроз.

    Наслідки морської ескалації особливо відчутні для українських портів.

    За даними приватного портового оператора TIS, у вересні порти Великої Одеси прийняли менш ніж десять суден, хоча ще в липні їхня кількість становила приблизно 400.

    Частину українського експорту переорієнтували на дунайські порти та альтернативні маршрути.

    Водночас скорочення морських перевезень безпосередньо впливає на аграрний сектор. У серпні експорт сільськогосподарської продукції морем знизився приблизно до 1,4 мільйона тонн — на 75% менше, ніж до повномасштабного вторгнення.

    Це створює додаткове фінансове навантаження на українських аграріїв і може впливати на доступність продовольства в країнах Африки та Азії.

    Раніше «Ненька інфо» писала про зміну правил експорту зерна й олії через російські удари. Національний банк України тоді надав аграріям додатковий час для розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

    Зростання небезпеки вже стало предметом міжнародних переговорів.

    У вересні Туреччина запропонувала Україні та Росії проєкт домовленості про припинення атак на цивільні судна.

    Як повідомляла «Ненька інфо», Анкара запропонувала створити механізм захисту торговельного судноплавства, використовуючи досвід попередньої Чорноморської зернової ініціативи.

    Проте підтвердженої угоди про нове морське перемир’я наразі немає.

    За оцінками міжнародних експертів, подальше загострення ситуації може ще більше скоротити кількість торговельних рейсів, підвищити вартість перевезень і посилити ризики для моряків.

    Таким чином, Чорне море, яке десятиліттями залишалося одним із ключових маршрутів світової торгівлі зерном, нафтою та іншими товарами, перетворилося на одну з найнебезпечніших зон міжнародного судноплавства.

    І поки бойові дії тривають, наслідки цього протистояння відчувають не лише Україна та Росія, а й міжнародні перевізники, страхові компанії та країни, залежні від постачання продовольства.

  • Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ опинився в періоді небезпечної міжнародної нестабільності, коли одночасне загострення кількох воєн може призвести до значно масштабнішого протистояння. Війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану, протистояння Китаю і Тайваню та десятки інших криз дедалі сильніше впливають одна на одну. Оглядач Financial Times Гідеон Рахман попереджає, що міжнародна спільнота ризикує недооцінити небезпеку поступового наближення до Третьої світової війни. На його думку, особливу загрозу становлять послаблення міжнародних гарантій безпеки, суперництво великих держав та невизначеність щодо того, як світові лідери відреагують на наступну серйозну кризу.

    Про це Рахман пише в аналітичній колонці Financial Times «Are we sleepwalking into World War III?», опублікованій 17 жовтня 2026 року.

    Автор звертає увагу, що світ дедалі більше нагадує періоди, які передували найбільшим військовим катастрофам XX століття.

    Однак ідеться не про прогноз неминучого початку світової війни, а про аналіз обставин, за яких окремі регіональні конфлікти можуть перерости у пряме зіткнення провідних держав.

    65 конфліктів одночасно: що відбувається у світі

    За інформацією, наведеною Financial Times, Міжнародна кризова група відстежує приблизно 65 конфліктів і криз у різних частинах світу.

    У матеріалі цей показник називають свідченням небезпечного зростання міжнародної нестабільності.

    Водночас важливо враховувати, що не всі 65 ситуацій є повномасштабними війнами. Моніторинг Міжнародної кризової групи охоплює також політичні й безпекові кризи, які можуть перерости в збройне протистояння.

    Найбільшу увагу міжнародної спільноти привертають війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану та напруженість у Східній Азії.

    Однак паралельно тривають інші руйнівні війни.

    Зокрема, в Судані багаторічне протистояння призвело до масштабної гуманітарної катастрофи.

    Мільйони людей змушені були залишити власні домівки, а мирне населення продовжує потерпати від насильства, нестачі продовольства та руйнування інфраструктури.

    На думку Рахмана, небезпека полягає не лише в кількості конфліктів, а й у тому, що вони дедалі частіше перетинаються з інтересами великих держав.

    Чому Росія, Китай та Іран готові ризикувати

    Однією з головних причин міжнародної нестабільності оглядач Financial Times називає зміну глобального балансу сил.

    Після завершення холодної війни США та їхні союзники мали значний вплив на міжнародну систему безпеки.

    Однак із часом зросли амбіції держав, які прагнуть переглянути чинний міжнародний порядок.

    Серед них Рахман виділяє Росію, Китай та Іран.

    За його оцінкою, відносне послаблення західного впливу створило для цих країн більше можливостей для ризикованих зовнішньополітичних дій.

    Прикладом є російська політика протягом останніх двох десятиліть.

    У 2008 році Росія здійснила військову агресію проти Грузії, у 2014 році окупувала й незаконно анексувала український Крим, а згодом розпочала військове втручання в Сирії.

    У 2022 році Москва почала повномасштабне вторгнення в Україну.

    На думку автора FT, ці події необхідно розглядати як послідовне посилення готовності Кремля застосовувати військову силу для досягнення політичних цілей.

    Китай і Тайвань: ще один небезпечний осередок

    Окрему увагу Financial Times приділяє ситуації у Східній Азії.

    Китай послідовно нарощує військову присутність у Південнокитайському морі.

    Пекін побудував військову інфраструктуру на низці штучних островів і продовжує територіальні суперечки з сусідніми державами.

    Одним із прикладів є конфлікт навколо мілини Скарборо, на яку претендують Китай і Філіппіни.

    Ще серйозніше міжнародне занепокоєння викликає ситуація навколо Тайваню.

    Пекін вважає острів частиною своєї території та не виключає застосування сили для встановлення контролю над ним.

    Водночас Тайвань має власні демократичні органи влади, а США підтримують його обороноздатність.

    У разі військового загострення навколо острова існує ризик втягування в протистояння інших держав регіону.

    Особливо небезпечним сценарієм стало б пряме військове зіткнення США та Китаю.

    Проте наразі немає підстав стверджувати, що така війна вже неминуча або має визначену дату початку.

    Чому війна в Україні важлива для глобальної безпеки

    Російська агресія проти України стала одним із найсерйозніших викликів європейській безпеці після завершення Другої світової війни.

    Війна продемонструвала, що масштабне військове вторгнення з метою захоплення територій залишається реальною загрозою.

    Для європейських держав особливе значення має питання довіри до міжнародних гарантій безпеки.

    Якщо одна держава може змінювати кордони силою без достатніх наслідків, це створює ризик повторення подібних дій в інших регіонах.

    У цьому контексті допомога Україні розглядається її партнерами не лише як підтримка окремої держави, а й як елемент ширшої системи європейської безпеки.

    Водночас позиції країн щодо обсягів і форм такої підтримки можуть відрізнятися.

    Чим небезпечна ідея поділу світу на сфери впливу

    Гідеон Рахман звертає увагу на повернення концепції, відповідно до якої великі держави повинні мати переважний вплив на своїх найближчих сусідів.

    Прихильники такого підходу вважають, що домовленості між провідними центрами сили можуть зменшити ймовірність глобального конфлікту.

    За цією логікою, держави мають визнавати особливі інтереси одна одної в окремих регіонах.

    Однак Рахман критикує такий підхід, оскільки він може ігнорувати суверенітет і волю менших країн.

    Наприклад, Україна має право самостійно визначати власну зовнішню політику та безпекові пріоритети.

    Те саме стосується інших держав, які опиняються між інтересами великих міжнародних гравців.

    Коли долю менших країн намагаються вирішувати без їхньої участі, це може не зменшувати напруженість, а створювати нові причини для конфліктів.

    Трамп, Путін, Сі та Нетаньягу: роль світових лідерів

    У колонці FT окремо аналізується роль керівників провідних держав.

    Гідеон Рахман звертає увагу на політичний стиль Дональда Трампа, Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Біньяміна Нетаньягу.

    На думку оглядача, персоналізований підхід до політики, прагнення демонструвати силу та готовність переглядати звичні правила міжнародної взаємодії впливають на загальну атмосферу нестабільності.

    Однак конкретні дії та інтереси цих лідерів суттєво відрізняються.

    Росія веде повномасштабну агресивну війну проти України, Китай посилює військовий тиск у регіоні, США переглядають окремі аспекти зовнішньої та безпекової політики, а Ізраїль бере участь у збройних конфліктах на Близькому Сході.

    Небезпека, на думку автора, полягає в можливості взаємного непорозуміння та неправильного оцінювання намірів інших сторін.

    Історичні паралелі з двома світовими війнами

    Одним із центральних висновків Financial Times стала аналогія із ситуацією перед Першою та Другою світовими війнами.

    Автор нагадує, що масштабні конфлікти можуть починатися не лише через свідоме прагнення держав розв’язати світову війну.

    Іноді вирішальну роль відіграють помилкові припущення щодо реакції інших країн.

    Напередодні Першої світової війни німецьке керівництво недооцінило готовність Великої Британії захищати нейтралітет Бельгії.

    Ця помилка стала одним із чинників розширення конфлікту.

    Схожа небезпека може виникати і сьогодні, якщо одна держава припускає, що її противники або їхні союзники не наважаться відповісти на застосування сили.

    Особливо важливим стає питання довіри до оборонних союзів.

    Якщо гарантії безпеки сприймаються як ненадійні, це може підштовхувати окремі держави до ризикованих рішень.

    Чи означає це, що Третя світова війна вже почалася

    Попри тривожний аналіз, Financial Times не повідомляє про офіційний початок Третьої світової війни.

    Гідеон Рахман розглядає можливі ризики майбутнього глобального зіткнення та обставини, які здатні збільшувати ймовірність небезпечної ескалації.

    Історичні паралелі також не є доказом того, що світ обов’язково повторить події 1914 або 1939 років.

    Сьогодні міжнародні відносини мають інші механізми стримування, включно з ядерним фактором, економічною взаємозалежністю та міжнародними організаціями.

    Проте ці механізми не гарантують повного захисту від помилкових рішень.

    Головне застереження Financial Times полягає в тому, що найбільша небезпека може виникнути тоді, коли великі держави перестануть розуміти, наскільки далеко готові зайти їхні суперники та союзники.

    На тлі війни Росії проти України, протистояння навколо Ірану та зростання напруженості у Східній Азії такі прорахунки можуть мати наслідки далеко за межами окремих регіонів.

    Саме тому питання міжнародних гарантій безпеки, стримування агресії та дипломатичних механізмів врегулювання конфліктів стають дедалі важливішими для глобальної стабільності.

  • Угорщина готова послабити блокування вступу України до ЄС

    Угорщина готова послабити блокування вступу України до ЄС

    Угорщина може послабити своє блокування подальшого просування України та Молдови в переговорах про вступ до Європейського Союзу. Йдеться про можливе відкриття ще двох переговорних кластерів — «Внутрішній ринок» та «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання». Про це пише Financial Times із посиланням на двох посадовців, знайомих із переговорами.

    За даними видання, прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр доручив угорським дипломатам не блокувати процедурні кроки, які дозволять Україні та Молдові наблизитися до формального відкриття цих кластерів.

    Водночас повна політична підтримка Будапешта залежатиме від окремої умови — голосування Верховної Ради України за зміни у сфері освіти національних меншин. За інформацією Financial Times, відповідний законопроєкт мають розглянути 12 жовтня.

    Якщо парламент підтримає зміни, це, за словами співрозмовників видання, може відкрити шлях до офіційного політичного рішення ще до наступного саміту лідерів ЄС у Брюсселі.

    Питання прав угорської меншини на Закарпатті вже тривалий час залишається одним із ключових у відносинах Києва та Будапешта. Раніше Петер Мадяр заявляв, що подальший рух України до ЄС залежатиме від розширення прав угорської національної меншини. Про це раніше писала й «Ненька інфо».

    Водночас позиція нового угорського уряду вже помітно відрізняється від курсу попередньої влади. У квітні Мадяр заявляв, що не підтримує прискорений вступ України, однак і не наполягав на повному блокуванні процесу. Він наголошував, що Київ має пройти стандартну процедуру переговорів та виконати всі критерії членства.

    Раніше Будапешт уже заявляв, що більше не блокуватиме початок переговорів, однак наголошував на необхідності виконання домовленостей щодо прав національних меншин.

    Україна вже офіційно відкрила два переговорні кластери. У червні ЄС відкрив перший кластер — «Основи», який охоплює верховенство права, функціонування демократичних інституцій, державне управління, публічні закупівлі, статистику та фінансовий контроль.

    У липні було відкрито шостий кластер — «Зовнішні відносини», до якого входять зовнішня політика, торгівля, безпека та оборона.

    Загалом переговори про вступ до ЄС охоплюють 33 розділи, згруповані у шість кластерів. Для їхнього відкриття та закриття потрібна згода всіх 27 держав-членів ЄС.

    Якщо Угорщина справді погодиться на відкриття ще двох кластерів, Україні залишатимуться два великі блоки — «Зелений порядок денний та стале сполучення» і «Ресурси, сільське господарство та згуртованість». За даними FT, Європейська комісія сподівається досягти прогресу і щодо них до кінця року.

    Раніше «Ненька інфо» також писала, що президент Володимир Зеленський закликав Угорщину не блокувати подальший рух України в ЄС і наголошував, що Київ виконав необхідні технічні та політичні вимоги для продовження переговорів. Ненька

    Таким чином, головним питанням найближчих днів стане голосування Верховної Ради щодо освіти національних меншин. Саме від нього, за даними Financial Times, значною мірою залежатиме, чи погодиться Будапешт остаточно розблокувати наступний етап переговорів України з ЄС.

     

  • Арешт інкасаторів обернувся проти Орбана: в Угорщині готують офіційне обвинувачення

    Арешт інкасаторів обернувся проти Орбана: в Угорщині готують офіційне обвинувачення

    В Угорщині справа про затримання українських інкасаторів Ощадбанку та вилучення великої суми готівки й золота може стати першим епізодом, який приведе до офіційного кримінального звинувачення проти колишнього прем’єр-міністра Віктора Орбана. За даними Financial Times, розслідування вже наближається до завершення, а слідство перевіряє, чи саме Орбан особисто наказав провести операцію навесні 2026 року.

    Йдеться про події 5 березня, коли неподалік Будапешта угорський антитерористичний підрозділ зупинив два броньовані автомобілі Ощадбанку, які прямували з Австрії до України. У машинах перевозили 40 млн доларів, 35 млн євро та 9 кг золота. Семеро українських працівників банку були затримані, а кошти й дорогоцінний метал вилучені. Угорська влада тоді заявляла про підозри у відмиванні грошей і можливому політичному фінансуванні.

    Україна від самого початку наполягала, що це була звичайна банківська операція в межах регулярного транспортування валютної готівки та золота з Австрії. Ощадбанк заявляв, що маршрут був погоджений заздалегідь, а всі документи на вантаж були оформлені належним чином. Пізніше цю позицію фактично підтвердили й самі угорські правоохоронці: у серпні Національна податкова та митна адміністрація Угорщини закрила провадження щодо інкасаторів через відсутність складу злочину та визнала походження коштів і золота законним.

    Саме після цього увага слідства змістилася з українських інкасаторів на те, хто і навіщо дав команду на саму операцію.

    Financial Times пише, що колишній прокурор Пал Фюрхт, який навесні працював із цією справою, стверджує: рішення про затримання українців було продиктоване політичним керівництвом, а безпосередній наказ нібито походив від Орбана. За словами Фюрхта, він повідомляв про це керівництву, після чого отримав догану, а згодом щодо нього почали внутрішню перевірку.

    Цю версію підсилюють і раніше оприлюднені дані угорського видання Telex. У червні журналісти повідомляли з посиланням на джерела, знайомі з підготовкою операції, що рішення про перехоплення українського «золотого конвою» ухвалювалося на найвищому політичному рівні, а сам Орбан нібито особисто погодив проведення затримання. Telex також писав, що професійних підстав для настільки силової операції не було.

    Ще одна важлива деталь — позиція тодішнього керівника антитерористичного центру TEK Яноша Хайду. За даними FT, у внутрішніх матеріалах справи він вказував, що силовики діяли на підставі рішення особи, яка формально не мала бути залучена до цієї справи. У матеріалах розслідування цю особу пов’язують саме з Орбаном. Сам Хайду нині фігурує у справі про незаконне затримання українських працівників банку та жорстоке поводження з ними.

    Контекст операції робить справу ще більш політично чутливою.

    На момент затримання інкасаторів Угорщина входила у передвиборчу кампанію. Орбан публічно звинувачував Україну у втручанні у внутрішню політику та можливому фінансуванні опозиції. Вилучені гроші й золото тоді намагалися подати як можливий доказ прихованого фінансування політичних суперників влади. Проте після подальшої перевірки ця версія не підтвердилася.

    Після виборів політична ситуація в країні докорінно змінилася. До влади прийшов Петер Мадяр, а його уряд розпочав масштабну антикорупційну кампанію проти практик і чиновників епохи Орбана. Financial Times описує цю кампанію як частину спроби демонтувати систему впливу, яка сформувалася за 16 років попереднього правління.

    Справу Ощадбанку в новій владі розглядають як одну з найбільш підготовлених у доказовому сенсі.

    Адвокат українських інкасаторів Лорант Хорват заявив Financial Times, що саме цей епізод може стати першим, де проти Орбана буде висунуто офіційне обвинувачення. За його словами, інші корупційні розслідування щодо колишнього прем’єра та його оточення також тривають, але перебувають на менш просунутій стадії.

    Водночас говорити про вирок чи навіть гарантоване пред’явлення обвинувачення ще рано. Наразі йдеться про розслідування та свідчення, які мають бути перевірені прокуратурою і судом. Сам Орбан раніше заперечував корупційні звинувачення та заявляв, що дії його уряду мали законні підстави. Це важливо, оскільки кримінальна відповідальність може бути встановлена лише судом.

    Паралельно нова угорська влада вже взялася за інших представників попередньої системи. Наприкінці вересня парламент позбавив недоторканності двох колишніх міністрів уряду Орбана, після чого їх затримали у справах про підозрюване хабарництво та зловживання державними коштами. Обидва заперечують провину.

    Окремо тривають розслідування щодо колишнього голови центробанку Дьордя Матолчі та його сина. Уряд Мадяра створив новий антикорупційний орган, який уже відкрив низку справ, пов’язаних із можливими зловживаннями за часів попередньої влади.

    Історія з українським «золотим конвоєм» при цьому залишається особливою ще й тому, що тут уже є чітко встановлений фінал попереднього провадження: угорські правоохоронці не знайшли злочину в діях працівників Ощадбанку.

    У серпні 2026 року угорська податкова служба офіційно припинила справу щодо перевезення готівки й золота. Вона встановила законне походження активів, перевірила митні документи, маршрути, електронні пристрої та інформацію від інших європейських правоохоронних органів і не знайшла підстав для продовження кримінального переслідування українців.

    Сам вантаж ще раніше повернули Україні.

    Таким чином, головне питання тепер звучить інакше: якщо транспорт Ощадбанку рухався законно, а версія про відмивання грошей не підтвердилася, то хто саме наказав провести силове затримання і на яких підставах?

    Саме відповідь на це питання може стати юридично найнебезпечнішою для Орбана.

    За даними Financial Times, слідство вже має свідчення колишнього прокурора, внутрішні документи та покази керівників силових структур. Якщо прокуратура визнає ці матеріали достатніми, справа може перейти з політичного скандалу у площину офіційного кримінального обвинувачення.

    Поки що це лише ймовірний наступний крок, але сама історія вже стала одним із найбільш символічних епізодів зміни влади в Угорщині: операція, яку навесні використовували проти України у передвиборчій кампанії, восени може стати однією з перших справ проти самого колишнього прем’єра.

  • «Тепер правил немає»: Зеленський заявив про новий наказ Путіна російській армії

    «Тепер правил немає»: Зеленський заявив про новий наказ Путіна російській армії

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що у вересні російський президент Володимир Путін нібито наказав військовому керівництву РФ відмовитися від попередніх обмежень під час повітряних атак на Україну. За словами Зеленського, українська розвідка дізналася про таку вказівку з перехоплених розмов представників Кремля. Про це він розповів Financial Times в інтерв’ю, опублікованому 2 жовтня.

    Ключова фраза, яку Зеленський приписує Путіну, звучала так: «Тепер правил немає». Президент України пов’язує цю нібито вказівку з різким посиленням російських атак на цивільну та критичну інфраструктуру у вересні та на початку жовтня.

    Важливо, що це твердження ґрунтується на інформації українських спецслужб, яку публічно не оприлюднювали у повному обсязі. Незалежно перевірити сам перехоплений наказ або його точне формулювання наразі неможливо. Кремль, зі свого боку, продовжує заперечувати, що Росія навмисно атакує школи, лікарні чи інші цивільні об’єкти.

    За словами Зеленського, зміна підходу відбулася у вересні, коли Росія почала посилювати удари по великих українських містах. Financial Times пише, що серед об’єктів, які потрапляли під атаки, були школи, лікарні, дата-центри та інша цивільна інфраструктура. Сам Зеленський дав інтерв’ю FT у бомбосховищі київської школи, пошкодженої російським реактивним дроном.

    Саме ця школа стала одним із найпомітніших епізодів атаки на Київ 1 жовтня. За даними Reuters, російський дрон влучив у навчальний заклад, де в цей момент перебували понад сто дітей. Усі вони встигли спуститися в укриття і не постраждали. Будівля зазнала пошкоджень, були вибиті вікна та пошкоджені конструкції.

    Того ж дня російські дрони неодноразово атакували Південний міст у Києві, що призвело до серйозних транспортних обмежень. Уже в ніч проти 2 жовтня нові удари по столиці пошкодили багатоповерховий житловий будинок: одна людина загинула, ще двоє були поранені. У результаті атак рух через Південний міст перекрили, а на мостах Патона та Метро запроваджували додаткові обмеження.

    Напередодні ударів по школі та мосту російські атаки також зачепили Інститут ядерних досліджень НАН України, де розташований дослідницький реактор. Реактор не був пошкоджений, радіаційної загрози не виникло. Reuters також зазначав, що останніми днями під російськими ударами опинилися Національна академія наук та інші цивільні об’єкти столиці.

    На цьому тлі заява Зеленського про нібито наказ Путіна «зняти обмеження» набуває особливої ваги. Президент стверджує, що Москва свідомо посилює кампанію повітряного тиску на українські міста, намагаючись виснажити систему ППО та створити максимальний тиск на цивільне населення.

    Окремою проблемою стали реактивні безпілотники. За даними, які навів Зеленський у розмові з FT, Росія вже здатна запускати сотні дронів протягом одного дня, причому значна частина нових апаратів оснащена реактивними двигунами. Такі дрони рухаються швидше за класичні Shahed і суттєво скорочують час, який має українська ППО для їхнього перехоплення.

    Це безпосередньо впливає на витрати ППО. Україна дедалі активніше залучає F-16, авіаційні гармати та розробляє швидкі дрони-перехоплювачі, оскільки використовувати дорогі зенітні ракети проти кожного безпілотника надто дорого. Зеленський також критикував повільне технічне обслуговування частини американських F-16 у Європі та закликав партнерів швидше закривати українські потреби.

    Водночас Кремль пояснює нинішню ескалацію інакше.

    28 вересня речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Україна нібито «платить ціну» за власні удари по російській території та що російські атаки триватимуть. Москва прямо пов’язувала нову хвилю ударів із українською кампанією проти російських нафтопереробних підприємств та інших об’єктів у тилу РФ.

    Сам Путін 1 жовтня визнав, що українські удари по нафтовій інфраструктурі завдали російській економіці помітної шкоди. За його оцінкою, атаки на НПЗ частково досягли своєї мети та коштували Росії близько 1% ВВП. Одночасно він заявив, що Москва відповідає Україні «тим самим».

    Тобто російська сторона сама публічно пов’язує посилення ударів із діями України, хоча продовжує наполягати, що атакує лише об’єкти, які вважає пов’язаними з військовою інфраструктурою.

    Наприклад, після останніх ударів по Києву російське Міністерство оборони заявляло, що серед цілей були міст, енергетичні об’єкти та портова інфраструктура, які начебто використовувалися у військових цілях. Українська сторона це заперечує. Reuters зазначає, що серед фактично пошкоджених об’єктів були школа, житловий будинок і транспортна інфраструктура.

    Саме тут важливо розділяти дві різні речі.

    Перше — заява Зеленського про конкретний наказ Путіна, яка наразі базується на українській розвідувальній інформації й не має незалежно оприлюдненого підтвердження.

    Друге — фактичне зростання кількості ударів по цивільній інфраструктурі та цивільних жертв, яке документують міжнародні медіа та правозахисні структури.

    Росія вже кілька років заявляє, що не атакує цивільні об’єкти навмисно. Однак удари по житлових будинках, лікарнях, школах, енергетиці й транспорті регулярно призводять до загибелі та поранень цивільних. Для юридичного висновку щодо навмисності кожного конкретного удару потрібне окреме розслідування.

    Примітно, що буквально напередодні своєї заяви Зеленському довелося реагувати на зовсім протилежну риторику Путіна. Під час виступу на «Валдаї» 1 жовтня російський президент стверджував, що Москва нібито «не починала війну» й «не атакує першою» цивільну інфраструктуру.

    Уже наступного дня Зеленський фактично представив прямо протилежну картину: за його словами, Путін не просто дозволив посилити повітряні атаки, а нібито прямо заявив військовому керівництву, що «правил більше немає».

    Поки що повного тексту або аудіозапису перехоплених розмов Україна не опублікувала. Тому коректно називати це саме твердженням Зеленського, заснованим на даних української розвідки, а не незалежно доведеним фактом.

    Водночас сама інтенсивність російської повітряної кампанії останніх тижнів очевидно зросла. Удари по Києву, школі, житлових будинках, наукових установах, мостах, енергетичній і портовій інфраструктурі демонструють, що осінь 2026 року починається для України з нового витка повітряної війни.

  • Путін уже обманював Трампа з «енергетичним перемир’ям»: чому нова пауза може стати пасткою для України

    Путін уже обманював Трампа з «енергетичним перемир’ям»: чому нова пауза може стати пасткою для України

    Президент США Дональд Трамп знову просуває ідею взаємного припинення ударів України та Росії по енергетичній інфраструктурі. 14 вересня він заявив, що Київ і Москва нібито вже погодилися на такий формат. Проте українська сторона швидко дала зрозуміти: формальної домовленості поки немає, а будь-яка деескалація можлива лише за умови реальної взаємності та гарантій виконання з боку Росії. Кремль, своєю чергою, привітав саму ідею, але не підтвердив готовність безумовно припинити атаки на українську енергетику.

    Ситуація виглядає особливо неоднозначною через мотиви всіх трьох сторін. Для Вашингтона тема енергетичного перемир’я тісно пов’язана не лише з війною в Україні, а й із внутрішньою американською політикою. Ціни на дизельне пальне у США різко зросли на тлі перебоїв із постачанням енергоносіїв через конфлікт навколо Ірану та Ормузької протоки. Financial Times повідомляє, що дизель у США сягнув рекордних $6,06 за галон, а високі ціни на пальне стають дедалі чутливішою темою напередодні проміжних виборів до Конгресу.

    На цьому тлі Трамп публічно пов’язав подорожчання дизеля насамперед із російсько-українською війною та закликав Володимира Зеленського припинити удари по російській паливній інфраструктурі. Водночас Financial Times зазначає, що перебої через конфлікт на Близькому Сході мають дуже серйозний вплив на глобальний ринок. Тобто твердження, що саме українські удари по російських НПЗ є головною причиною високих цін у США, залишається спірним.

    Для України логіка пропозиції інша. Київ не заперечує можливість взаємного припинення ударів, але прагне значно ширшої домовленості. Володимир Зеленський заявив, що захищеними мають бути не лише об’єкти енергетики, а й інша критична інфраструктура, зокрема об’єкти, пов’язані із забезпеченням продовольством та базовими потребами населення.

    Український президент прямо наголосив, що Україна готова зробити свої деескалаційні кроки, якщо американські партнери зможуть забезпечити реальну готовність Росії діяти так само. Інакше одностороння відмова від ударів лише дасть Москві додаткові можливості.

    Зеленський також планує обговорити параметри можливої домовленості під час контактів із Трампом. Паралельно Київ готується до потенційного відновлення тристоронніх переговорів за участю України, США та Росії. За даними Reuters, українська сторона орієнтується на жовтень, однак точні дата і місце поки не погоджені. Серед можливих майданчиків називали Туреччину, ОАЕ та Швейцарію.

    Позиція Кремля набагато менш однозначна. 15 вересня речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Москва позитивно оцінює ідею енергетичного перемир’я. Але разом із цим Кремль одразу почав висувати додаткові умови: безпека комерційного судноплавства, зокрема нафтових танкерів, а також скасування міжнародних санкцій, яке Москва пов’язує зі стабілізацією ринку пального.

    Фактично це означає, що Кремль намагається розширити розмову далеко за межі простого принципу «не бити по енергетиці». Для Москви можливе припинення українських ударів по НПЗ є важливим саме зараз, адже останні місяці російська переробна інфраструктура зазнає серйозного тиску.

    Українські удари вже змусили Росію обмежувати експорт окремих видів пального. Reuters повідомляє про дефіцит у низці регіонів та зростання внутрішнього тиску на паливний ринок. Це створює для Кремля реальний стимул домовлятися хоча б про тимчасову паузу.

    Водночас є інший фактор, який штовхає Путіна у протилежний бік, — наближення зими.

    За даними Financial Times, частина людей, обізнаних із позицією Кремля, вважає, що Путін не хоче укладати стійку домовленість до зимового періоду. Москва розраховує, що нові удари по українській енергетиці під час холодів можуть посилити тиск на Київ і створити для Росії сильнішу переговорну позицію.

    Саме тут і виникає головна проблема нового «енергетичного перемир’я». Для України будь-яка пауза має сенс лише тоді, коли вона не перетворюється на час для перегрупування Росії.

    Подібний ризик уже проявлявся раніше. РБК-Україна нагадує, що наприкінці січня 2026 року після розмови Трампа з Путіним оголосили про коротку паузу в ударах по енергетичній інфраструктурі на тлі сильних морозів. Москва публічно підтверджувала домовленість, а Україна заявляла про готовність діяти дзеркально.

    Однак затишшя виявилося коротким. Уже 30–31 січня Росія продовжувала окремі атаки, а в ніч на 3 лютого здійснила новий масштабний удар по Україні.

    Саме після таких епізодів Київ дедалі наполегливіше вимагає не просто політичних заяв, а чіткої системи контролю та відповідальності за порушення.

    Цікаво, що ще на початку лютого Financial Times повідомляла про багаторівневий механізм реагування на можливі порушення майбутнього режиму припинення вогню. За цим планом перше порушення мало б спричинити дипломатичне попередження, подальша ескалація — військову реакцію України та союзників, а серйозне порушення могло б передбачати ширшу відповідь коаліції за участю США. Reuters тоді зазначав, що самостійно не зміг підтвердити всі деталі такого плану.

    Саме відсутність подібного механізму є слабким місцем нинішньої ініціативи. Поки Трамп говорить про «домовленість», ні Київ, ні Москва не оприлюднили спільного документа, дату початку режиму тиші, перелік заборонених цілей або процедуру фіксації порушень.

    Це залишає великий простір для різного трактування.

    Наприклад, що саме вважати енергетичною інфраструктурою? Чи потрапляють до цього переліку нафтопереробні заводи, нафтобази, термінали, газосховища, електропідстанції, електростанції або об’єкти, які одночасно мають цивільне й військове значення?

    Без узгодженого списку сторони можуть звинувачувати одна одну в порушеннях практично після будь-якого удару.

    Ще складніше питання — контроль.

    Якщо атака відбувається дроном або ракетою, необхідно мати механізм незалежної перевірки її походження. В умовах війни інформація про цілі, тип боєприпасів та наслідки ударів часто є частиною військової таємниці.

    Тому життєздатне перемир’я потребує не просто політичної обіцянки Трампа, а системи верифікації, яка буде прийнятною для обох сторін.

    Для України є ще одна принципова проблема. За роки війни Москва неодноразово використовувала удари по енергетичних об’єктах саме як інструмент тиску на цивільне населення. Відмова від такого важеля перед зимою означала б для Росії втрату одного з основних засобів примусу.

    Саме тому скепсис Києва щодо готовності Кремля до довгострокової домовленості має цілком практичні причини.

    Для Путіна пауза, навпаки, може бути вигідною в іншому сенсі. Вона дозволила б знизити темп українських атак на НПЗ, стабілізувати частину паливного ринку та відремонтувати пошкоджені об’єкти.

    Для Трампа ж навіть тимчасове припинення атак може стати політичним результатом, який можна представити американським виборцям як доказ того, що Вашингтон знижує геополітичні ризики та намагається стримати ціни на пальне.

    Саме ця різниця мотивів і робить нинішню ситуацію особливо хиткою.

    Вашингтону потрібен швидкий результат. Києву потрібна гарантована взаємність. Москві — умови, які дадуть стратегічну перевагу.

    Тим часом бойові дії не припиняються. Reuters повідомляє, що навіть після заяв Трампа сторони продовжили атакувати енергетичні об’єкти одна одної. Це ще раз підтверджує: фактичного режиму енергетичного перемир’я станом на 15 вересня немає.

    Тому нинішня ситуація поки більше нагадує дипломатичну пропозицію, ніж завершену угоду.

    У найближчі дні ключовими стануть кілька питань: чи представить Вашингтон конкретний текст домовленостей, чи погодиться Москва на дзеркальне припинення ударів, які саме об’єкти потраплять під захист і головне — що станеться у випадку порушення.

    Без відповідей на ці питання будь-яка «тиша» може виявитися лише тимчасовою паузою.

    І попередній досвід уже показав, чим така пауза здатна завершитися.

  • «Дрони в обмін на Patriot»: Федоров запропонував США угоду, яка може допомогти Україні пережити зиму

    «Дрони в обмін на Patriot»: Федоров запропонував США угоду, яка може допомогти Україні пережити зиму

    Колишній міністр оборони України Михайло Федоров заявив про готовність допомогти Сполученим Штатам створити власну «армію дронів», запропонувавши фактично обмін українського бойового досвіду та технологічних напрацювань на критично необхідні Україні ракети-перехоплювачі для систем протиповітряної оборони Patriot. За словами Федорова, додаткові перехоплювачі потрібні Україні, щоб протистояти російським повітряним атакам майбутньої зими.

    Про це Федоров розповів в інтерв’ю британській газеті Financial Times.

    «Я був би дуже радий допомогти Америці створити армію дронів — особливо в обмін на [перехоплювачі] Patriot, щоб ми вижили цієї зими», — заявив колишній міністр.

    Федоров прямо зазначив, що готовий піти на такий обмін.

    Йдеться не про вже укладену угоду між Києвом і Вашингтоном, а про пропозицію, яку колишній очільник українського оборонного відомства публічно озвучив американській стороні.

    Україна за роки повномасштабної війни накопичила унікальний досвід застосування безпілотних систем у бойових умовах. Дрони використовуються практично на всіх рівнях — від тактичної розвідки та FPV-ударів безпосередньо на лінії фронту до далекобійних операцій проти об’єктів російської військової та промислової інфраструктури.

    Саме цей досвід потенційно може становити значний інтерес для США та інших західних союзників.

    Натомість для України одним із найбільш критичних питань залишається посилення протиповітряної оборони, зокрема забезпечення комплексів Patriot ракетами-перехоплювачами.

    Росія регулярно застосовує проти українських міст балістичні та крилаті ракети, ударні безпілотники та комбінує різні типи засобів ураження під час масштабних повітряних атак. На цьому тлі питання запасів ракет для ППО набуває особливого значення напередодні холодного сезону.

    Однак пропозиція щодо Patriot виявилася не єдиною резонансною частиною інтерв’ю Федорова.

    Financial Times із посиланням на поінформовані джерела повідомила про деталі його контактів із засновником SpaceX Ілоном Маском.

    За даними видання, Маск раніше нібито говорив Федорову, що готовий дозволити Україні використовувати безпілотники із супутниковою системою Starlink за межами українських кордонів для ударів по цілях на території Росії.

    Водночас мільярдер, за словами співрозмовників FT, наголосив, що відповідне рішення має політичний характер і його повинен ухвалити Білий дім.

    Сам Михайло Федоров коментувати зміст своїх розмов з Ілоном Маском відмовився.

    Так само він не став повідомляти, чи планує під час перебування у Вашингтоні зустрічатися з представниками адміністрації президента США Дональда Трампа.

    Ця частина історії особливо важлива з огляду на роль Starlink у сучасній війні. Супутниковий зв’язок став одним із ключових технологічних інструментів для українських військових, а можливості його використання безпілотними платформами можуть мати значення для розвитку далекобійних систем.

    Паралельно Федоров планує значно активніше працювати із західними країнами у сфері оборонних технологій.

    Нещодавно він погодився стати радником міністра оборони Італії Гвідо Крозетто. Водночас в інтерв’ю FT Федоров повідомив, що прагнутиме отримати подібні консультативні ролі й в інших країнах-партнерах України.

    Серед потенційних держав він назвав Францію та Сполучені Штати.

    У прес-офісі Федорова раніше пояснювали, що його колишня посада міністра оборони України не створює обмежень для роботи радником урядів інших держав. При цьому він планує й надалі жити та працювати в Україні.

    Ще один великий напрям його подальшої діяльності — створення фонду оборонних технологій.

    Федоров хоче залучити до нього американський капітал і використати накопичений Україною досвід для створення нових військових технологій.

    За інформацією Financial Times, він уже шукає підтримки серед венчурних фондів, приватних інвесторів та американських технологічних компаній.

    Сам Федоров заявив, що переговори ведуться з «великою кількістю» потенційних інвесторів, які зацікавлені в українських технологічних розробках.

    Його задум полягає не просто у фінансуванні окремих стартапів. Фонд має створювати та управляти компаніями, які займатимуться розробкою нових видів озброєнь і технологічних рішень для поля бою.

    При цьому Федоров не розкрив деталей своєї майбутньої ролі в управлінні структурою та не уточнив, чи передбачає вона для нього особисту фінансову вигоду.

    За оцінкою колишнього міністра, Росія може намагатися затягувати війну.

    Якщо бойові дії триватимуть ще два-три роки, новий фонд, за задумом Федорова, повинен створювати найсучасніші рішення для поля бою, одночасно надаючи інвесторам доступ до унікального досвіду, який Україна отримала протягом повномасштабної війни.

    Ще 22 серпня Федоров повідомляв, що після завершення роботи в уряді планує зосередитися одразу на кількох напрямах. Серед них — венчурний фонд для інвестування в українські оборонні стартапи, аналітичний центр, громадська діяльність та викладання в університетах.

    Тоді він також категорично заперечував повідомлення про нібито намір під час поїздки до США заручитися політичною підтримкою Дональда Трампа. Водночас Федоров не виключав можливості зустрічі з Ілоном Маском.

    Уже 28 серпня стало відомо, що колишній український міністр прийняв пропозицію очільника Міноборони Італії Гвідо Крозетто стати його радником.

    Тепер пропозиція допомогти США зі створенням «армії дронів» показує ще один напрям можливої співпраці.

    Для України головним питанням у такій моделі залишається практична віддача: Федоров прямо пов’язує передачу українського досвіду та допомогу американцям у розвитку безпілотних сил із можливістю отримати додаткові перехоплювачі Patriot.

    На тлі постійних російських ракетно-дронових атак і наближення холодного сезону саме ракети для систем протиповітряної оборони залишаються одним із найцінніших ресурсів для захисту українських міст.

  • Іран може атакувати військові об’єкти США в Європі у разі ескалації війни — FT

    Іран може атакувати військові об’єкти США в Європі у разі ескалації війни — FT

    Іранська влада розглядає можливість розширення географії протистояння зі Сполученими Штатами та ударів по американських військових об’єктах у Європі. Такий сценарій у Тегерані нібито обговорюють на випадок подальшої ескалації з боку Вашингтона.

    Про це пише Financial Times із посиланням на два джерела в Тегерані.

    За даними видання, потенційні удари по американських силах у країнах південно-східної Європи розглядаються як один зі способів підвищити ставки у протистоянні зі США. Водночас джерела наголошують: реалізація такого сценарію залежатиме від подальших кроків Вашингтона.

    Які країни опинилися в зоні ризику

    Серед потенційних напрямків у матеріалі згадується Болгарія. Минулого місяця Софія дозволила використовувати авіабазу Безмер для дозаправлення американських військових літаків.

    Ще одним можливим напрямком називається Кіпр. У березні розташована там британська авіабаза вже зазнала атаки ударного безпілотника.

    Крім того, раніше з Тегерана лунали попередження на адресу Великої Британії щодо її військових об’єктів, які можуть використовувати американські сили під час операцій проти Ірану.

    Таким чином, за інформацією FT, потенційне розширення конфлікту може зачепити об’єкти за межами Близького Сходу.

    Тегеран розглядає й інші сценарії

    За словами співрозмовників видання, військовими об’єктами можливі заходи у відповідь не обмежуються. В Ірані нібито також розглядають варіанти пошкодження підводних кабелів, що проходять через район Ормузької протоки.

    Цей маршрут має стратегічне значення для світової торгівлі та енергетичних поставок, а ситуація навколо протоки залишається одним із ключових факторів напруженості між Іраном та США.

    Водночас джерела FT підкреслюють, що рішення про розширення географії протистояння ще не ухвалене. Подальші дії Тегерана, за їхніми словами, безпосередньо залежатимуть від того, чи піде Вашингтон на нову ескалацію.

    Напруженість уже виходила за межі регіону

    У березні протиповітряна оборона країн НАТО перехопила кілька іранських балістичних ракет поблизу або безпосередньо в повітряному просторі Туреччини.

    Нові повідомлення з’явилися на тлі чергового загострення риторики між Вашингтоном і Тегераном. 18 серпня президент США Дональд Трамп опублікував карту, на якій Ормузьку протоку було позначено як «нову територію США».

    Якщо інформація FT про дискусії всередині Ірану підтвердиться, це означатиме ризик значного розширення географії нинішнього протистояння — від Близького Сходу до військових об’єктів США та їхніх союзників у Європі.

  • Трамп відмовив Зеленському в ракетах Patriot

    Трамп відмовив Зеленському в ракетах Patriot

    Президент США Дональд Трамп відмовився надати Україні додаткові ракети-перехоплювачі для систем протиповітряної оборони Patriot, попри особисте прохання президента Володимира Зеленського. Причиною такого рішення, за даними ЗМІ, стала нестача боєприпасів у США.

    Про це повідомляє Financial Times.

    За інформацією видання, питання постачання ракет обговорювалося під час зустрічі президентів у Білому домі 28 липня. Зеленський попросив американського лідера передати Україні ще кілька сотень ракет-перехоплювачів для комплексів Patriot.

    Втім, як стверджують співрозмовники Financial Times, Дональд Трамп одразу дав зрозуміти, що не готовий задовольнити це прохання.

    За словами джерел, президент США пояснив свою позицію тим, що запаси таких ракет у Сполучених Штатах суттєво скоротилися. Він також зазначив, що наявні перехоплювачі необхідні для захисту американських військових об’єктів на Близькому Сході та союзників у країнах Перської затоки на тлі протистояння з Іраном.

    Повідомлення Financial Times з’явилося після масованої російської атаки на Україну в ніч на 5 серпня. За даними Повітряних сил ЗСУ, Росія випустила по Україні 28 ракет і 115 безпілотників. Українська протиповітряна оборона знищила майже сотню дронів, однак цього разу не змогла перехопити жодної з балістичних ракет.

    Після атаки президент Володимир Зеленський вкотре закликав міжнародних партнерів посилити підтримку України.

    “Партнери, які не готові допомагати активніше з постачанням перехоплювачів уже зараз, можуть допомогти новими санкційними кроками. Значна частина російського виробництва балістичних ракет не перебуває під санкціями. Досі”, — наголосив глава держави.

    Президент також закликав країни G7, Європейський Союз та інших союзників посилити санкційний тиск на Росію, щоб обмежити її можливості виробляти балістичні ракети.

    Нагадаємо, 5 серпня Володимир Зеленський публічно заявив про необхідність якнайшвидшого постачання Україні додаткових засобів протиракетної оборони. Водночас, за інформацією ЗМІ, американська адміністрація продовжує обговорювати можливість передачі Україні ліцензій на виробництво або обслуговування систем Patriot, попри стриману позицію Дональда Трампа щодо нових поставок ракет-перехоплювачів.