Daypolitico

Позначка: інновації

  • В Україні тестують людиноподібних бойових роботів на фронті — CNBC

    В Україні тестують людиноподібних бойових роботів на фронті — CNBC

    В Україні розпочалися випробування людиноподібних бойових роботів безпосередньо в умовах реальних бойових дій — подія, яку експерти вже називають одним із перших практичних випадків застосування гуманоїдної робототехніки на полі бою. Про це повідомляє CNBC із посиланням на розробників, військові джерела та учасників програми тестування.

    Йдеться про американський стартап Foundation Future Industries (часто скорочено Foundation), який базується у Сан-Франциско та займається розробкою автономних роботизованих систем подвійного призначення. Компанія створює людиноподібних роботів, які можуть застосовуватися як у цивільній промисловості, так і у військових умовах, включно з логістикою, евакуацією та потенційною роботою в небезпечних бойових зонах.

    За даними видання, Foundation має зв’язки з політичним і бізнес-оточенням родини президента США Дональда Трампа, зокрема через участь Еріка Трампа як радника зі стратегічного розвитку, а також як попереднього інвестора проєкту. У компанії стверджують, що це партнерство спрямоване на масштабування виробництва робототехніки та повернення критичних технологій у США.

    Перші прототипи під назвою Phantom MK-1 були доставлені в Україну на початку року для пілотних випробувань. За словами розробників, це стало першим задокументованим випадком використання людиноподібних роботів у зоні активних бойових дій. Тестування проводилося у співпраці з українськими структурами та за участі американських технічних і оборонних консультантів.

    Основною метою випробувань стало перевірити, чи здатні гуманоїдні системи виконувати базові логістичні та допоміжні завдання в умовах високої загрози. Зокрема, йшлося про доставку боєприпасів, спорядження та медичних матеріалів у райони, де пересування військових є надзвичайно ризикованим через артилерійські обстріли, мінування та дронові атаки.

    Роботи MK-1, за даними компанії, можуть переносити до приблизно 20 кілограмів вантажу, пересуватися у складному середовищі та частково взаємодіяти з елементами інфраструктури. Водночас вони залишаються ранніми прототипами і мають суттєві обмеження: недостатню автономність, обмежений час роботи від батареї, відсутність повної водонепроникності та низьку адаптивність до екстремальних умов фронту.

    Попри це, у Foundation заявляють, що навіть ці перші моделі вже продемонстрували практичну цінність — передусім у зменшенні ризику для особового складу під час логістичних операцій. За словами представників компанії, використання роботів дозволяє «вивести людину з найнебезпечнішого етапу ланцюга постачання».

    Україна стала місцем для таких випробувань не випадково. Війна, яку розпочала Росія, перетворила територію бойових дій на один із найбільших у світі полігонів для тестування сучасних військових технологій — від безпілотних літальних апаратів до наземних роботизованих систем і елементів штучного інтелекту. Саме тут уже активно застосовуються автономні дрони для розвідки, коригування вогню та ударних операцій, а також наземні платформи для доставки вантажів.

    За словами гендиректора Foundation Санкаета Патака, Україна дозволяє перевірити технології «в найскладніших можливих умовах», що неможливо відтворити в лабораторіях або полігонах у мирних країнах. Він зазначає, що бойовий досвід є критично важливим для розвитку наступного покоління робототехніки.

    Компанія вже оголосила про плани відправити в Україну нову версію системи — Phantom 2. Вона, за заявами розробників, матиме збільшену вдвічі вантажопідйомність, покращену автономність, кращу стійкість до погодних умов і розширені функції взаємодії з військовими підрозділами. У перспективі ці системи можуть отримати напівавтономні або автономні режими роботи.

    Паралельно Foundation активно розширює співпрацю зі збройними силами США. Компанія вже отримала державні контракти на суму близько 24 мільйонів доларів для дослідження використання робототехніки в армії, флоті та повітряних силах. Йдеться про тестування систем у логістиці, інспекціях, транспортуванні вантажів і навіть потенційній роботі зі зброєю.

    У компанії заявляють, що кінцева мета — масштабне впровадження роботів у військові структури США протягом найближчих 12–18 місяців, включно з можливим використанням у зонах бойових дій. Це вже викликало дискусії серед аналітиків щодо швидкості інтеграції автономних систем у сучасну війну.

    Український досвід, за оцінками експертів, може стати ключовим фактором у формуванні нової військової доктрини Заходу. Застосування роботів у реальних бойових умовах дозволяє перевірити не лише технічні можливості, а й логістику, управління ризиками та взаємодію людини і машини на полі бою.

    Водночас фахівці застерігають, що розвиток людиноподібної військової робототехніки відкриває складні етичні та правові питання — зокрема щодо ступеня автономності систем і меж їхнього використання у бойових діях. Окремі експерти наголошують, що поява таких технологій може змінити саму природу війни, зменшивши роль людини у безпосередньому контакті на полі бою.

    Таким чином, Україна фактично стала не лише ареною сучасного збройного конфлікту, а й глобальним випробувальним майданчиком для технологій майбутнього, де формується нове покоління військової робототехніки, здатне визначити стандарти війни у найближчі десятиліття.

  • WSJ: Google і SpaceX планують дата-центри в космосі

    WSJ: Google і SpaceX планують дата-центри в космосі

    Google і SpaceX ведуть попередні переговори щодо запуску дата-центрів у космосі на навколоземній орбіті, які можуть використовуватися для обробки великих масивів даних та розвитку систем штучного інтелекту. Про це повідомляє The Wall Street Journal із посиланням на джерела, знайомі з перебігом обговорень.

    За даними видання, потенційна співпраця між двома технологічними гігантами розглядається як частина ширшої гонки за інфраструктуру для ШІ, де ключовим фактором стає доступ до дешевих і масштабованих обчислювальних потужностей. Орбітальні дата-центри в цьому контексті подаються як довгострокова альтернатива наземним об’єктам, які потребують значних земельних ресурсів, електроенергії та часто стикаються з локальним спротивом громад.

    Ідея розміщення серверних потужностей у космосі не є новою, однак останніми роками вона отримала новий імпульс через стрімкий розвиток штучного інтелекту і різке зростання попиту на обчислювальні ресурси. За задумом, орбітальні дата-центри могли б використовувати сонячну енергію без атмосферних втрат, а також уникати обмежень, пов’язаних із охолодженням обладнання на Землі. Водночас аналітики зазначають, що ці переваги наразі значною мірою теоретичні, тоді як витрати на запуск і обслуговування обладнання в космосі залишаються надзвичайно високими.

    Переговори між Google і SpaceX відбуваються на тлі активного розширення космічного бізнесу компанії Ілона Маска. За даними WSJ, SpaceX готується до потенційного первинного розміщення акцій (IPO) з оцінкою близько 1,75 трлн доларів, і концепція орбітальних дата-центрів може стати однією з ключових частин інвестиційної історії компанії. У цій моделі космос розглядається не лише як транспортна інфраструктура, а як майбутня платформа для обчислювальних технологій.

    Додатковим контекстом є нещодавня активність у сфері ШІ-інфраструктури. Повідомляється, що минулого тижня компанія Anthropic уклала угоду зі SpaceXAI (раніше пов’язаною з xAI) щодо використання обчислювальних ресурсів дата-центру в Мемфісі, штат Теннессі. У перспективі це може стати основою для розширення співпраці у напрямку космічних обчислювальних систем, де частина навантаження буде перенесена за межі Землі.

    Google, у свою чергу, паралельно веде консультації з іншими гравцями космічного ринку, оцінюючи технічну та економічну доцільність створення орбітальної інфраструктури. Компанія також розвиває власну ініціативу Project Suncatcher, в рамках якої планується запуск експериментальних супутників до 2027 року. Цей проєкт розглядається як перший крок до перевірки можливості розміщення обчислювальних систем у космосі.

    Ілон Маск уже неодноразово публічно підтримував концепцію орбітальних дата-центрів, стверджуючи, що вони можуть у перспективі стати дешевшими за наземні рішення. Серед потенційних переваг називають відсутність потреби у великих земельних ділянках, мінімізацію бюрократичних обмежень і доступ до стабільного сонячного живлення. Водночас критики підкреслюють, що навіть із урахуванням технологічного прогресу наземні дата-центри наразі залишаються значно дешевшими та практичнішими, особливо з огляду на складність запуску, ремонту та модернізації обладнання на орбіті.

    Окремо зазначається, що Google ще у 2015 році інвестувала близько 900 мільйонів доларів у SpaceX, що стало одним із перших стратегічних кроків у напрямку співпраці між компаніями. Нові переговори можуть свідчити про поглиблення цього партнерства та формування нового ринку — космічної обчислювальної інфраструктури.

    Аналітики наголошують, що навіть якщо проєкт залишиться на рівні концепції або експериментів, сама поява таких ініціатив свідчить про фундаментальну зміну підходів до розвитку цифрової інфраструктури. У майбутньому конкуренція між технологічними компаніями може переміститися не лише між країнами чи дата-центрами на Землі, а й у навколоземний простір, де формуватиметься новий сегмент глобальної економіки даних.

  • Без розрізів і ризику: у Вінниці вперше провели унікальні операції на серці, які рятують навіть найскладніших пацієнтів

    Без розрізів і ризику: у Вінниці вперше провели унікальні операції на серці, які рятують навіть найскладніших пацієнтів

    У Вінниці вперше виконали одну з найсучасніших кардіохірургічних процедур — транскатетерну імплантацію аортального клапана (TAVI). Операції провели у Вінницькому регіональному центрі серцево-судинної патології, і вони стали знаковою подією не лише для регіону, а й для всієї української медицини.

    За інформацією місцевої влади, втручання виконали двом пацієнтам із критичними серцевими патологіями, для яких класична відкрита операція була надто ризикованою. Йдеться про людей старшого віку — 82-річну жінку та 87-річного чоловіка, які мали тяжкий аортальний стеноз і супутні захворювання.

    Метод TAVI є інноваційним підходом у кардіохірургії. На відміну від традиційних операцій на відкритому серці, він не потребує великих розрізів. Замість цього клапан імплантується через судину — у даному випадку через стегнову артерію. Це значно знижує ризики для пацієнта, скорочує час перебування в лікарні та пришвидшує відновлення.

    Процедуру виконали кардіохірурги Роман Гуцуляк та Антон Томашкевич. За словами лікарів, операції стали результатом тривалої підготовки: спеціалізованого навчання, міжнародних стажувань і співпраці з провідними українськими та європейськими медичними установами, зокрема Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова.

    Під час операції медики використовували спеціальний катетер діаметром до 7 мм, який вводиться через артерію і під контролем обладнання доставляє штучний клапан безпосередньо до серця. Уражений клапан розширюють, після чого на його місце встановлюють новий — із біологічними стулками, максимально наближений до природного.

    Особливістю цих втручань стало також використання нової моделі клапана, яка раніше не застосовувалася в Україні. Це ще один крок до інтеграції української медицини у світові стандарти лікування серцево-судинних захворювань.

    Міський голова Сергій Моргунов підкреслив, що впровадження таких технологій стало можливим завдяки розвитку матеріально-технічної бази, міжнародному партнерству та постійному підвищенню кваліфікації лікарів. За його словами, це відкриває нові можливості для лікування пацієнтів, які раніше не мали шансів на оперативне втручання.

    Директор центру Костянтин Ліваковський зазначив, що проведені операції є пілотними, і подальший розвиток цього напрямку залежатиме від фінансування. Водночас сам факт їх успішного виконання вже свідчить про високий рівень підготовки медиків.

    Пацієнти добре перенесли втручання. Післяопераційний період проходив стабільно, без ускладнень. Уже на 6-й та 9-й день після операції їх виписали додому. Лікарі планують і надалі контролювати їхній стан за допомогою регулярних обстежень — УЗД, електрокардіограм та лабораторних аналізів.

    Кардіохірурги наголошують, що метод TAVI є особливо важливим для пацієнтів із високим хірургічним ризиком. У багатьох випадках саме ця технологія стає єдиною можливістю врятувати життя, оскільки класичне оперативне втручання є надто небезпечним.

    Аортальний стеноз — це одне з найпоширеніших і водночас найнебезпечніших захворювань серця, особливо серед людей похилого віку. Воно призводить до звуження клапана, що ускладнює кровообіг і може спричинити серйозні ускладнення, включно з серцевою недостатністю та смертю.

    Запровадження TAVI у Вінниці є важливим кроком у розвитку кардіохірургії в Україні. Це означає, що сучасні технології стають доступнішими не лише у столиці, а й у регіонах. Такий підхід дозволяє значно розширити доступ пацієнтів до високоякісної медичної допомоги.

    Експерти зазначають, що подальше поширення таких методик в Україні залежить від інвестицій у медицину, підготовки кадрів і міжнародної співпраці. Водночас уже зараз очевидно, що українські лікарі здатні впроваджувати найсучасніші технології та досягати результатів, які відповідають світовим стандартам.

    Цей випадок у Вінниці демонструє, що навіть у складних умовах система охорони здоров’я продовжує розвиватися, впроваджуючи інновації та рятуючи життя пацієнтів, які ще донедавна вважалися безнадійними.

  • ШІ заходить у війну: Пентагон відкриває доступ Big Tech до засекречених військових мереж

    ШІ заходить у війну: Пентагон відкриває доступ Big Tech до засекречених військових мереж

    Сполучені Штати роблять новий стратегічний крок у розвитку військових технологій, суттєво розширюючи роль штучного інтелекту у сфері оборони. Міністерство оборони США уклало низку домовленостей із провідними технологічними компаніями, що відкривають можливість використання передових ШІ-рішень навіть у засекречених військових мережах. Йдеться про партнерство з такими гігантами, як Amazon Web Services, Microsoft, NVIDIA, Oracle та стартапом Reflection AI.

    Ці угоди фактично означають новий етап у трансформації американської армії — перехід до моделі, де штучний інтелект стає невід’ємною частиною як аналітичних, так і оперативних процесів. За даними західних медіа, включно з Bloomberg, нові правила дозволяють так зване «законне оперативне використання» ШІ — формулювання, яке значно розширює попередні обмеження на застосування таких технологій у військовій сфері.

    Йдеться не лише про допоміжні функції. Штучний інтелект планують інтегрувати у системи аналізу великих масивів даних, управління логістикою, прогнозування ризиків і навіть у процеси ухвалення рішень під час бойових операцій. Таким чином, технології, які ще кілька років тому використовувалися переважно в цивільному секторі — від хмарних обчислень до машинного навчання — тепер стають ключовим елементом сучасної війни.

    Розширення співпраці з Big Tech стало частково наслідком попередніх суперечностей між Пентагоном і компанією Anthropic. Раніше ця компанія пропонувала жорсткі обмеження щодо використання її моделей у військових цілях, що фактично заблокувало повноцінне партнерство. У відповідь оборонне відомство США активізувало пошук альтернативних постачальників, щоб уникнути залежності від одного розробника.

    У результаті сформувалася нова стратегія — диверсифікація технологічних партнерів. До неї вже входять не лише класичні ІТ-корпорації, а й компанії з різних сегментів інноваційного ринку, включно з OpenAI, Google та навіть SpaceX, які раніше також укладали окремі угоди з Пентагоном.

    Представники оборонного відомства наголошують, що ключовою метою цих домовленостей є підвищення ефективності військових операцій і забезпечення технологічної переваги США в умовах глобальної конкуренції. У сучасному світі, де конфлікти дедалі більше переходять у гібридну та цифрову площину, швидкість обробки інформації та точність аналітики стають критичними факторами.

    Водночас така трансформація викликає серйозні дискусії. Експерти звертають увагу на ризики, пов’язані з використанням штучного інтелекту у військових рішеннях. Серед ключових питань — можливі помилки алгоритмів, недостатня прозорість роботи моделей та небезпека надмірної довіри до автоматизованих систем у критичних ситуаціях.

    Особливо гостро стоїть питання автономності. Чим більше функцій передається ШІ, тим складніше контролювати процес ухвалення рішень. У військовому контексті це може мати прямі наслідки для життя людей, тому міжнародна спільнота вже кілька років обговорює необхідність регулювання використання штучного інтелекту в оборонній сфері.

    Однак у США підхід залишається прагматичним: технологічна перевага розглядається як ключовий фактор стримування потенційних противників. У Пентагоні прямо заявляють, що інтеграція ШІ — це не просто модернізація, а фундаментальна зміна характеру війни. Саме тому нові угоди з Big Tech мають стратегічне значення.

    Контекст цих рішень також пов’язаний із глобальною безпековою ситуацією. Зокрема, наприкінці березня президент США Дональд Трамп заявляв про можливість звернення до Конгресу з проханням виділити додаткові 200 мільярдів доларів на фінансування військових операцій, зокрема на Близькому Сході. Частина цих коштів може бути спрямована на розвиток оборонної промисловості та впровадження нових технологій, включно зі штучним інтелектом.

    Аналітики зазначають, що така політика вписується у ширшу тенденцію мілітаризації інновацій. Якщо раніше технологічні компанії дистанціювалися від військових контрактів, то нині ситуація змінюється: співпраця з оборонними структурами стає дедалі більш поширеною, особливо в умовах зростання глобальних загроз.

    У підсумку, нові угоди між Пентагоном і Big Tech можуть стати переломним моментом у розвитку військових технологій. Вони не лише змінюють підхід до ведення війни, а й формують нову реальність, у якій штучний інтелект відіграє центральну роль — від аналізу даних до потенційної участі у бойових рішеннях.

    Проте разом із технологічним проривом постає і головне питання: чи готове людство до того, що війни майбутнього дедалі більше визначатимуть не люди, а алгоритми.

  • Німеччина визнає несподівану вигоду від війни в Україні: що отримує Берлін

    Німеччина визнає несподівану вигоду від війни в Україні: що отримує Берлін

    Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що військова підтримка України у війні проти Росії приносить Берліну не лише політичні та стратегічні результати, а й відчутні практичні вигоди, зокрема у сфері технологій та оборонних інновацій.

    Про це він сказав під час круглого столу за участі представників урядів України та Німеччини, а також німецького оборонного та промислового сектору. Його заяву цитує DW.

    Пісторіус наголосив, що Україна в умовах повномасштабної війни змогла стрімко розвинути власні оборонні технології, особливо у сферах безпілотних систем і кіберзахисту.

    За його словами, цей досвід є унікальним, адже українські розробки створюються і вдосконалюються безпосередньо в умовах бойових дій, що дозволяє швидко адаптувати технології до реальних загроз.

    «Україна – це країна, яка з необхідності розвинула неймовірний потенціал у сфері інновацій та оперативності. Вони розробляють технології не в лабораторних умовах, а – у буквальному сенсі – на полі бою», – зазначив міністр.

    Фактично, за словами Пісторіуса, це робить Україну важливим партнером для європейських країн у сфері розвитку сучасних оборонних рішень.

    Окремо глава німецького оборонного відомства повідомив про плани посилити присутність Німеччини в Україні. Зокрема, Міністерство оборони ФРН має намір направити до німецького посольства в Києві додаткових військових аташе.

    Вони виконуватимуть роль контактних осіб для розширення співпраці між оборонними відомствами двох країн, а також сприятимуть координації спільних проєктів.

    Цей крок розглядається як частина ширшої стратегії поглиблення партнерства у сфері безпеки та оборони, яке активізувалося після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

    Під час зустрічі також обговорювалися економічні та промислові аспекти співпраці. Міністерка економіки Німеччини Катеріна Райхе заявила про намір створити спеціальне координаційне бюро.

    Його завданням стане підтримка німецьких компаній, які планують співпрацювати з українським оборонним та технологічним сектором. Очікується, що це спростить комунікацію між бізнесом двох країн і пришвидшить реалізацію спільних проєктів.

    Таким чином, співпраця виходить за межі виключно державного рівня і поступово залучає приватний сектор, який зацікавлений у використанні українського досвіду в умовах війни.

    Паралельно з оборонними ініціативами, у Німеччині готують довгострокове фінансування допомоги Україні. Міністр фінансів Ларс Клінгбайль повідомив, що проєкт бюджету Німеччини на 2027 рік передбачатиме продовження значної фінансової підтримки Києва.

    За попередніми планами, Німеччина має намір надати Україні 11,6 млрд євро у 2027 році. Надалі передбачається щорічне фінансування на рівні 8,5 млрд євро у період з 2028 по 2030 роки.

    Ці цифри, за словами німецьких урядовців, демонструють довгостроковий характер підтримки України з боку Берліна, яка розглядається як елемент європейської безпеки.

    Пісторіус раніше також підкреслював, що українські оборонні технології вже виходять за межі країни та користуються попитом у світі. Йдеться, зокрема, про інновації у сфері дронів, систем спостереження та кіберзахисту.

    У Німеччині вважають, що цей досвід може бути інтегрований у європейську оборонну промисловість, що посилить її конкурентоспроможність.

    На початку квітня міністр оборони України Михайло Федоров провів телефонну розмову з Пісторіусом, під час якої сторони обговорили запуск нових спільних оборонних проєктів. Очікується, що частина з них буде реалізована вже найближчим часом.

    Таким чином, співпраця між Україною та Німеччиною у сфері оборони поступово переходить у більш структурований та системний формат, що охоплює як державні інституції, так і приватний сектор.

  • Україну можуть відсунути від ринку зброї майбутнього: чому ЄС формує правила без повної участі Києва

    Україну можуть відсунути від ринку зброї майбутнього: чому ЄС формує правила без повної участі Києва

    Україна ризикує опинитися на другорядних ролях у формуванні нової європейської оборонної індустрії, попри те, що саме її досвід війни став основою для багатьох сучасних військових технологій і рішень. Йдеться насамперед про нову програму Європейського Союзу — European Defence Industry Programme, яка визначатиме розвиток оборонної промисловості Європи у найближчі роки.

    Ця програма розглядається як ключовий інструмент зміцнення оборонних спроможностей ЄС у 2026–2027 роках. Вона передбачає фінансування спільних виробництв, підтримку оборонних компаній, розвиток промислових ланцюгів і створення нових технологічних рішень. Окремо в межах ініціативи передбачено компонент підтримки України — так званий Ukraine Support Instrument.

    Формально це виглядає як значний крок назустріч Києву: на участь України закладено близько 300 мільйонів євро, а також передбачені спеціальні умови для залучення українських компаній. Однак експерти та представники оборонного сектору застерігають — проблема не в обсязі фінансування, а в механіці доступу до нього.

    Головне питання полягає в тому, хто саме визначає правила гри. У сучасній оборонній економіці вирішальне значення мають не лише гроші, а й контроль над процесами: хто формує консорціуми, хто управляє заявками, кому належать права інтелектуальної власності, хто отримує доступ до масштабного виробництва і довгострокових контрактів.

    Саме на цих рівнях Україна наразі має обмежений вплив. Існує ризик, що українські компанії будуть залучені до проєктів як постачальники досвіду чи окремих рішень, але не як рівноправні учасники стратегічного планування. У такому випадку країна фактично перетвориться на партнера другого рівня — із обмеженим доступом до ключових ресурсів і рішень.

    Парадокс ситуації полягає в тому, що Європа активно використовує український досвід війни. Саме українські безпілотники, швидкі інновації на полі бою, нові підходи до логістики і управління військами стали основою для переосмислення сучасної війни. Європейські країни вивчають ці рішення, адаптують їх і закладають у свої оборонні програми.

    Водночас українська промисловість не завжди отримує відповідний доступ до фінансування і ринку. Часто її розглядають як джерело практичного досвіду, а не як повноцінного партнера у створенні нової оборонної архітектури.

    Європейська сторона пояснює такі обмеження питаннями безпеки, контролю за технологіями, перевіркою власності компаній і захистом критичної інфраструктури. Однак для українських виробників ці правила можуть стати серйозною перешкодою. Вони працюють в умовах війни, швидко змінюють технології, адаптуються до фронту і не завжди можуть відповідати складним бюрократичним процедурам ЄС.

    Це створює асиметрію: країна, яка фактично формує нові стандарти війни, може не отримати повноцінного місця в системі, що ці стандарти закріплює.

    Аналітики наголошують, що така модель несе ризики не лише для України, а й для самого Європейського Союзу. Система, яка використовує бойовий досвід, але не інтегрує його носіїв у виробничі та фінансові процеси, може виявитися менш ефективною. Вона буде повільнішою, дорожчою і менш адаптованою до реальних викликів.

    У цьому контексті дедалі частіше звучать заклики до створення постійної української платформи у Брюсселі, яка б системно відстоювала інтереси оборонної промисловості. Йдеться не лише про участь у конкретних програмах, а про повноцінне представництво у всіх процесах — від формування правил до розподілу ресурсів.

    Експерти підкреслюють, що Україна має перейти від реактивної до проактивної політики. Це означає не чекати на запрошення до участі, а активно формувати порядок денний, пропонувати рішення і відстоювати свої позиції на рівні ЄС.

    Особливу роль у цьому відіграє питання інтелектуальної власності. Українські компанії створюють інноваційні рішення в умовах війни, але без належного захисту можуть втратити контроль над власними розробками. Це ще один фактор, який визначає їхню роль у майбутній оборонній екосистемі.

    Також важливим є доступ до консорціумів — об’єднань компаній, які реалізують великі оборонні проєкти. Саме через них розподіляються основні кошти і формуються довгострокові партнерства. Якщо українські виробники не отримають рівного доступу до таких структур, їхні можливості будуть обмежені.

    Ситуація ускладнюється тим, що конкуренція за ресурси у Європі зростає. Країни-члени ЄС прагнуть захистити власні компанії і зміцнити національні оборонні індустрії. У таких умовах Україні доводиться боротися за місце в системі, яка вже частково сформована.

    Найближчі роки стануть визначальними для українського оборонного сектору. Саме зараз закладаються правила, за якими працюватиме європейський ринок мілтеху. І від того, наскільки активно Україна зможе вплинути на ці процеси, залежить її роль у майбутній системі безпеки.

    Таким чином, питання участі у програмі EDIP виходить далеко за межі фінансування. Йдеться про стратегічне позиціонування країни у глобальній оборонній індустрії. І якщо Україна не зможе відстояти свої інтереси, вона ризикує опинитися не серед тих, хто визначає правила, а серед тих, хто змушений їх виконувати.

    Оригінал

  • «Без цього не буде прориву»: Буданов назвав ключові напрямки для розвитку українських дронів

    «Без цього не буде прориву»: Буданов назвав ключові напрямки для розвитку українських дронів

    Керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив, що подальший розвиток українських безпілотників напряму залежить від двох критичних напрямків — штучного інтелекту та створення власних систем управління і зв’язку. Саме ці технології, за його словами, визначать ефективність дронів на полі бою в найближчі роки. Про це чиновник заявив в інтерв’ю медіа NV на одній із оборонних конференцій.

    Виступаючи на оборонній конференції, Буданов підкреслив, що українським виробникам уже зараз необхідно інвестувати в ці сфери, інакше галузь не зможе рухатися далі. Йдеться про всі типи безпілотників — повітряні, наземні та морські, незалежно від дальності їх дії.

    За його словами, сучасна війна перетворилася на постійне технологічне змагання, де ключову роль відіграють саме інновації. Україна і Росія вже фактично вийшли на межу можливостей у базових технологіях, тому подальший розвиток можливий лише за рахунок якісного стрибка.

    Одним із таких стрибків має стати впровадження штучного інтелекту. Хоча перші спроби інтеграції ШІ у дрони не завжди були успішними — зокрема через складність ураження рухомих цілей — у 2026 році ситуація може змінитися. Аналітики відзначають, що технології дозрівають, і найближчим часом можуть суттєво підвищити точність і автономність безпілотників.

    Другим критичним напрямком Буданов назвав незалежність у системах управління та передачі сигналу. Зараз значна частина українських дронів залежить від іноземних компонентів, що створює ризики — як через можливі обмеження постачання, так і через вразливість до радіоелектронної боротьби.

    Саме тому розвиток власних рішень у сфері зв’язку та навігації розглядається як питання національної безпеки. Йдеться про створення стійких каналів управління, які не можна легко заглушити або перехопити.

    Окремо порушується питання мікроелектроніки. Україна досі значною мірою залежить від імпортних комплектуючих, зокрема з Китаю. За оцінками ринку, будівництво повноцінного заводу з виробництва мікрочипів може коштувати близько мільярда доларів і зайняти кілька років.

    Буданов визнав, що це складне і дороге завдання, яке потребує системного підходу та підтримки держави. За його словами, бізнес має бути впевнений, що інвестиції в такі проєкти матимуть довгострокову перспективу — зокрема через гарантовані контракти.

    Експерти оборонної галузі зазначають, що за останні роки українська «оборонка» зробила значний ривок. Інвестиції в сектор зросли у десятки разів, а кількість виробників дронів стрімко збільшилася. Проте наступний етап розвитку вимагатиме значно складніших технологій і більших ресурсів.

    На фронті дрони вже відіграють одну з ключових ролей. Вони використовуються для розвідки, коригування вогню, атак і навіть логістики. За окремими оцінками, безпілотники забезпечують значну частину уражень техніки та живої сили противника.

    Водночас противник активно розвиває власні технології, що змушує Україну постійно адаптуватися. Саме тому конкуренція у сфері дронів дедалі більше нагадує «гонку озброєнь», де вирішальним фактором стає швидкість інновацій.

    У підсумку, за словами Буданова, майбутнє українських безпілотників залежить від здатності перейти від масового виробництва до технологічної переваги. Штучний інтелект, власні системи управління та незалежна мікроелектроніка можуть стати тим фактором, який визначить баланс сил на фронті.

  • 181 тисяча дронів і техніки для фронту: як працює система «єБали» і що вона змінила на війні

    181 тисяча дронів і техніки для фронту: як працює система «єБали» і що вона змінила на війні

    У 2026 році українські військові отримали понад 181 тисячу одиниць техніки через інноваційну систему «єБали», яка працює в межах платформи Brave1. Про це повідомив міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров.

    За його словами, загальна сума замовлень у межах програми вже сягнула 14 мільярдів гривень. Йдеться про дрони, наземні роботизовані комплекси (НРК), системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) та іншу критично важливу техніку, яка постачається безпосередньо під потреби підрозділів на фронті.

    Система «єБали» дозволяє військовим самостійно обирати та замовляти перевірені у бойових умовах рішення через спеціалізований маркетплейс. Це принципово відрізняється від традиційної моделі централізованого забезпечення, адже підрозділи отримують саме ту техніку, яка їм потрібна тут і зараз.

    Федоров підкреслив, що такі поставки є додатковими до державного забезпечення і значно підсилюють оперативні можливості Збройних сил.

    «Готуємо нові рішення для посилення ефекту програми на фронті», — зазначив він після зустрічі з командою, яка розвиває систему.

    Станом на квітень 2026 року до програми вже долучено близько 95% дронових підрозділів. Це свідчить про високу ефективність інструменту та його швидке впровадження у військову практику.

    Одним із ключових елементів системи є механізм нарахування балів за підтверджені результати бойової роботи. Військові отримують «єБали» за ураження цілей, які підтверджуються відео. Ці бали можна використати для замовлення нової техніки.

    Зокрема, пів року тому було змінено підхід до пріоритетів: основний акцент зробили на ураженні особового складу противника. Кількість балів за ліквідованих або важкопоранених окупантів збільшили, що дало відчутний результат.

    У березні 2026 року було зафіксовано рекордні показники: понад 35 тисяч ліквідованих і важкопоранених російських військових, а також понад 151 тисячу уражених цілей.

    Окрім дронових підрозділів, до програми поступово долучаються й інші компоненти Сил оборони. Нещодавно почали нараховувати бали за бойову роботу армійської авіації, мобільних вогневих груп, які протидіють дронам типу Shahed, а також снайперів.

    У найближчій перспективі програму планують розширити на нові напрями, що дозволить охопити ще більше підрозділів і типів озброєння.

    Важливу роль у функціонуванні системи відіграє цифрова платформа DELTA. Вона забезпечує збір і аналіз верифікованих даних із поля бою. Кожне ураження має відеопідтвердження, що дозволяє формувати точну картину бойових дій.

    Цей масив даних уже використовується не лише для внутрішнього аналізу, а й у співпраці з міжнародними партнерами. Зокрема, на його основі тренуються системи штучного інтелекту, які допомагають вдосконалювати тактику та технології ведення війни.

    Експерти відзначають, що система «єБали» фактично створює нову модель війни — так звану «математику бою», де ефективність вимірюється у конкретних результатах, підтверджених даними.

    Такий підхід дозволяє не лише підвищити мотивацію військових, а й оптимізувати використання ресурсів. Підрозділи, які демонструють високу ефективність, отримують більше можливостей для посилення.

    Крім того, система сприяє розвитку українського оборонного технологічного сектору. Виробники отримують прямий зворотний зв’язок від військових і можуть швидше вдосконалювати свої рішення.

    «єБали» стали важливим елементом сучасної військової екосистеми України. Вони поєднують технології, аналітику та мотиваційні механізми, створюючи новий стандарт ведення війни.

    У Міністерстві цифрової трансформації наголошують, що розвиток цієї системи триватиме, адже вона вже довела свою ефективність у реальних бойових умовах.

  • Без солдатів у штурмі: ЗСУ вперше взяли позицію РФ лише дронами і роботами

    Без солдатів у штурмі: ЗСУ вперше взяли позицію РФ лише дронами і роботами

    Війна Росії проти України входить у нову фазу — технологічну. Після масштабного застосування повітряних і морських безпілотників, бойові дії дедалі активніше змінюються і на суходолі. Як повідомляє Politico, українські військові почали системно використовувати наземні роботизовані комплекси, які разом із дронами дозволяють проводити операції без прямої участі піхоти.

    Про переломний момент у тактиці війни заявив Володимир Зеленський. За його словами, українські сили вперше змогли захопити позицію російських військ виключно за допомогою безпілотних систем — без залучення особового складу на етапі штурму. Йдеться про комбіноване використання повітряних дронів і наземних роботів, які виконували як ударні, так і допоміжні функції.

    Це стало безпрецедентним випадком у сучасній війні, що демонструє перехід до нової моделі ведення бойових дій. Якщо раніше ключову роль у штурмах відігравала піхота, то тепер її функції частково беруть на себе автономні або дистанційно керовані системи.

    За словами командира підрозділу наземних роботизованих систем Третьої штурмової бригади Миколи Зінкевича, така трансформація стала відповіддю на нові умови фронту. Простір над лінією бойових дій насичений безпілотниками, що робить будь-яке пересування людей надзвичайно небезпечним.

    «У таких умовах наземні роботизовані системи дозволяють виконувати найризикованіші завдання без залучення військових», — пояснив він.

    Сьогодні подібні системи використовуються для широкого спектра задач. Серед них — доставка боєприпасів, евакуація поранених, інженерні роботи, розвідка, мінування територій, а також безпосередня участь у штурмах укріплених позицій. У деяких випадках роботи можуть діяти як «камікадзе», знищуючи техніку або укріплення противника.

    Одним із показових прикладів ефективності нової тактики став епізод у Харківській області. За словами військових, два наземні роботи-камікадзе у взаємодії з дронами змусили російських військових залишити позиції та здатися. При цьому жоден український військовий не брав безпосередньої участі в бою — піхота лише зайшла на вже очищену територію.

    Цей випадок демонструє зміну логіки ведення війни: замість прямого зіткнення сил відбувається дистанційне ураження та психологічний тиск на противника.

    Експерти зазначають, що Україна вже певний час формує технологічну перевагу на полі бою. Раніше саме масове використання безпілотників перетворило значну частину фронту на так звану «сіру зону», де пересування техніки та живої сили стало надзвичайно ризикованим. За оцінками аналітиків, зона глибиною до 50 кілометрів фактично перебуває під постійним контролем дронів.

    На морі подібна тактика також принесла результати: українські морські дрони завдали суттєвих втрат Чорноморський флот РФ, що змусило російські сили змінити свою присутність у Чорному морі.

    Тепер аналогічна трансформація відбувається і на суші. Наземні роботизовані комплекси стають логічним продовженням розвитку безпілотних технологій. Вони здатні діяти в умовах, де використання людей є надто небезпечним або неефективним.

    Водночас повністю замінити піхоту такі системи поки не можуть. Остаточне закріплення позицій, зачистка територій і утримання контролю все ще потребують присутності військових. Проте роль людини в бою поступово змінюється — від безпосереднього учасника до оператора і координатора технологій.

    Ще одним важливим аспектом є зменшення втрат особового складу. В умовах затяжної війни це має критичне значення. Використання роботизованих систем дозволяє зберігати життя військових, виконуючи при цьому складні бойові завдання.

    Аналітики також звертають увагу на психологічний ефект. Для противника поява автономних або дистанційно керованих систем створює додатковий тиск і невизначеність. Це може впливати на моральний стан військ і змушувати їх відмовлятися від позицій без прямого бою.

    Україна поступово формує новий підхід до ведення війни, де ключову роль відіграють технології, швидкість адаптації та інновації. Поєднання повітряних дронів, морських безпілотників і наземних роботів створює комплексну систему, яка змінює баланс сил на полі бою.

    Експерти не виключають, що цей досвід стане орієнтиром для інших армій світу. Війна в Україні вже зараз називається однією з перших масштабних війн епохи дронів, а впровадження наземних роботизованих систем може стати наступним етапом цієї еволюції.

    У перспективі це може призвести до ще більшої автоматизації бойових дій, де роль людини буде зосереджена на управлінні, аналізі та прийнятті стратегічних рішень, а основну роботу виконуватимуть машини.

  • Ринок дронів в Україні за 2025 рік зріс більш ніж удвічі, а весь defence tech-сектор сягнув $6,8 млрд

    Ринок дронів в Україні за 2025 рік зріс більш ніж удвічі, а весь defence tech-сектор сягнув $6,8 млрд

    Український ринок оборонних технологій у 2025 році досяг $6,8 млрд, а найбільшим сегментом залишилося виробництво безпілотників. За оцінками KSE Institute, підготовленими спільно з Brave1 і Defence Builder, обсяг ринку БпЛА за рік зріс на 137% — до $6,3 млрд.

    У структурі ринку саме дрони формують основну частку оборонного tech-виробництва. Якщо у 2022 році виробництво БпЛА оцінювали лише у $0,1 млрд, то у 2023 році цей показник зріс до $0,4 млрд, у 2024-му — до $2,7 млрд, а в 2025-му — вже до $6,3 млрд. Таким чином, за три роки сегмент збільшився у 60+ разів.

    Реальний обсяг ринку є ще більшим, оскільки значна частина закупівель проходить поза офіційною статистикою — через благодійні фонди, прямі контракти військових підрозділів і власне виробництво бригад.

    Окрім дронів, найшвидше у 2025 році зростав сегмент наземних роботизованих комплексів. Його обсяг збільшився на 488% — до $252 млн. Ще одним швидкозростаючим напрямом стали системи радіоелектронної боротьби: їхній ринок зріс на 215% і досяг $220 млн.

    Змінилася і структура ринку дронів. Якщо у 2022–2023 роках його основу складали переважно розвідувальні безпілотники, то у 2024–2025 роках домінуючу частку зайняли FPV-дрони, deep strike-системи та перехоплювачі.

    Паралельно зростає індустріальна база. У 2026 році виробничий потенціал оборонної промисловості України оцінюється приблизно у $55 млрд, а понад 70% витрат на закупівлю озброєння у 2025 році було спрямовано на українських виробників. Вітчизняна промисловість уже забезпечує понад половину потреб Сил оборони.

    Кількість defence tech-компаній стрімко зросла і оцінюється приблизно у 1200 підприємств — більш ніж удвічі більше, ніж у 2023 році. Їхня сукупна виробнича спроможність обчислюється десятками мільярдів доларів.

    Фізичні обсяги виробництва також різко збільшилися: з приблизно 800 тисяч дронів у 2023 році до близько 2 млн у 2024-му, а у 2025 році виробництво оцінюється на рівні до 5 млн одиниць, з яких більшість становлять FPV-дрони.

    Зростає і практичне застосування нових технологій. Наземні роботизовані системи у 2026 році вже використовуються тисячами місій, а кількість підрозділів, які їх застосовують, за короткий період збільшилася у кілька разів.

    Інвестиційна активність також зростає: у 2025 році українські defence tech-компанії залучили щонайменше $129 млн інвестицій і грантів, при цьому фактичні обсяги можуть бути вищими через закриті угоди.

    На глобальному фоні Україна одночасно залишається одним із найбільших імпортерів озброєнь і швидко нарощує власне високотехнологічне виробництво, що формує нову модель оборонної економіки.

    Загалом український defence tech за роки повномасштабної війни перетворився на один із найдинамічніших секторів економіки, де ключовими драйверами є швидкість розробки, адаптація до бойових умов і масштабування виробництва.