Інститут вивчення війни (ISW) заявив, що звинувачення Росії та Білорусі на адресу України щодо нібито удару по автобусу з дитячою футбольною командою є частиною скоординованої інформаційної операції, спрямованої на формування міжнародного наративу про «українські атаки на цивільних» та виправдання подальшої ескалації бойових дій. Аналітики підкреслюють, що такі заяви не мають незалежного підтвердження та відповідають типовій схемі російських інформаційних кампаній, які регулярно супроводжують масштабні удари по території України.
Позначка: ISW
-
Путін уникає зустрічі із Зеленським не просто так: висновок ISW
Росія продовжує демонструвати небажання вести прямі переговори з Україною на найвищому рівні, а послідовні відмови Кремля від зустрічі президента України Володимира Зеленського з російським лідером Володимиром Путіним свідчать про відсутність реальної зацікавленості Москви у припиненні війни. Саме такого висновку дійшли аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) у своєму новому звіті.
Експерти вважають, що дії Кремля демонструють незмінність стратегічної мети Росії — домогтися умов, які фактично означатимуть капітуляцію України, а не пошук взаємоприйнятного мирного врегулювання.
Новий етап дипломатичних зусиль України розгорнувся під час саміту G7, де президент України Volodymyr Zelenskyy провів переговори з президентом США Donald Trump.
Під час зустрічі сторони обговорили можливість створення нового переговорного формату за участю України, Росії та Сполучених Штатів. Однією з ідей, яку просуває Київ, стало проведення переговорів на території США.
За словами Зеленського, такий формат може значно ускладнити для Кремля можливість уникати діалогу.
Український президент повідомив, що ще 14 червня обговорював із Трампом перспективу організації прямої зустрічі на американській території. На переконання Києва, проведення переговорів у США може створити додатковий міжнародний тиск на Москву та зменшити простір для дипломатичних маневрів Кремля.
Особливу увагу привернула заява Дональда Трампа, який під час саміту наголосив, що Росія повинна укласти угоду з Україною для завершення війни.
Ця позиція пролунала на тлі активізації міжнародних дипломатичних зусиль щодо пошуку можливих шляхів врегулювання найбільшого збройного конфлікту в Європі з часів Другої світової війни.
У Києві вважають, що до початку наступної зими існує можливість сформувати новий переговорний майданчик, який дозволить просунутися до політичного врегулювання.
Втім, головною проблемою залишається позиція Кремля.
Аналітики ISW нагадують, що нинішня ініціатива не є першою спробою України організувати особисту зустріч між Зеленським і Путіним.
Зокрема, 4 червня президент України направив відкритий лист російському лідеру із пропозицією розпочати прямі переговори між главами держав.
Однак Москва фактично проігнорувала цю пропозицію.
Крім того, раніше українська сторона пропонувала провести переговори на полях міжнародних заходів, зокрема під час саміту G7. Проте і ці ініціативи не отримали позитивної відповіді з боку Кремля.
В Інституті вивчення війни вважають, що така поведінка не є випадковою.
На думку аналітиків, систематичні відмови від зустрічей на найвищому рівні свідчать про небажання Росії розглядати компромісні варіанти завершення війни.
Експерти наголошують, що Кремль продовжує демонструвати прихильність до максималістських цілей, які включають суттєве обмеження суверенітету України та реалізацію політичних вимог Москви.
У своєму звіті ISW прямо зазначає, що регулярне уникнення переговорів із Зеленським демонструє відсутність готовності Росії припиняти війну на умовах, відмінних від фактичної капітуляції України.
Водночас українська сторона продовжує наполягати на необхідності прямого діалогу між лідерами держав.
У Києві переконані, що лише переговори на найвищому рівні можуть створити умови для реального політичного врегулювання та припинення бойових дій.
На цьому тлі важливу роль може відігравати позиція США.
Після повернення Дональда Трампа до Білого дому міжнародні партнери уважно стежать за тим, якою буде американська стратегія щодо війни в Україні.
Останні заяви президента США про необхідність укладення угоди між Києвом і Москвою були позитивно сприйняті європейськими союзниками України.
Втім, аналітики зазначають, що будь-який переговорний процес матиме шанси на успіх лише за умови готовності обох сторін брати в ньому участь.
Поки що дії Кремля демонструють протилежне.
На думку ISW, Росія продовжує використовувати дипломатію переважно як інструмент політичного тиску, не демонструючи реальної готовності до компромісів.
Саме тому чергові відмови Москви від зустрічі Зеленського та Путіна експерти розглядають як ще одне підтвердження того, що Кремль не відмовився від своїх початкових стратегічних цілей у війні проти України.
У таких умовах міжнародні посередницькі зусилля, зокрема з боку США та європейських партнерів, залишаються важливими для підтримки дипломатичного каналу комунікації. Однак, як зазначають аналітики, ключовим фактором залишається готовність Росії перейти від ультиматумів до реальних переговорів, чого наразі не спостерігається.
-
Путін видав чергову порцію пропаганди: незалежні аналітики спростували майже все
Путін вкотре спробував переконати росіян та міжнародну аудиторію у тому, що Росія нібито впевнено рухається до досягнення своїх цілей у війні проти України. Під час наради, присвяченої так званому розвитку окупованих територій України, російський диктатор заявив, що війська РФ продовжують наступ на всіх напрямках, а удари України по російській території не здатні вплинути на ситуацію на фронті.
Втім, аналіз відкритих джерел, оцінки незалежних експертів та дані міжнародних аналітичних центрів свідчать про зовсім іншу картину. Більше того, останні місяці стали одними з найскладніших для російських військ з точки зору темпів просування та досягнення поставлених Кремлем цілей.
Володимир Путін під час наради заявив, що російська армія нібито просувається вперед на всіх ділянках фронту, а українська сторона через неможливість стримати наступ Росії буцімто вдається до “терористичних методів”. Такі заяви вже давно стали частиною офіційної риторики Кремля, який намагається створити враження невідворотної російської перемоги.
Однак незалежні аналітики звертають увагу на те, що реальні результати бойових дій не підтверджують подібного оптимізму. Інститут вивчення війни (ISW) наголошує, що темпи просування російських військ систематично знижуються ще з листопада 2025 року. Більше того, у квітні та травні 2026 року російські сили зазнали чистих територіальних втрат на окремих напрямках, що є вкрай рідкісним явищем для Кремля після завершення українського контрнаступу 2023 року.
Аналітики також зазначають, що російське військове командування регулярно подає керівництву країни надто оптимістичну інформацію про ситуацію на фронті. Це формує у Путіна викривлене уявлення про реальний стан справ і підштовхує його до висування дедалі амбітніших та менш реалістичних вимог щодо продовження війни.
Окрему увагу експерти звертають на те, що російська влада продовжує ігнорувати результати українських ударів по військовій та логістичній інфраструктурі РФ. За останні місяці Україна значно розширила кампанію далекобійних ударів по складах боєприпасів, паливних базах, мостах, залізничних вузлах та об’єктах військової логістики. Саме такі атаки дедалі частіше створюють труднощі для забезпечення російських військ на фронті.
Особливо відчутними стали удари по транспортних маршрутах, які пов’язують окупований Крим із захопленими територіями півдня України. Експерти зазначають, що руйнування логістичних ланцюгів не завжди одразу відображається на лінії фронту, проте поступово послаблює здатність Росії проводити масштабні наступальні операції.
Водночас заяви Путіна про безрезультатність українських атак суперечать і реакції самої Росії. Останніми місяцями Кремль активно посилює систему протиповітряної оборони навколо стратегічних об’єктів та перекидає додаткові ресурси для захисту внутрішніх регіонів країни. Це свідчить про те, що українські удари створюють реальні ризики для російської військової інфраструктури.
Показовим є і той факт, що на тлі заяв про успішний наступ Кремль продовжує нарощувати чисельність своїх збройних сил. Російська влада офіційно збільшила штатну чисельність армії до 1,5 мільйона військовослужбовців. Таке рішення багато експертів розглядають як непряме визнання нестачі особового складу та великих втрат, яких зазнала Росія за час повномасштабної війни.
Аналітики також звертають увагу на інформаційний аспект ситуації. На їхню думку, Кремль дедалі більше залежить від створення образу успішної війни для внутрішньої аудиторії. Саме тому російська пропаганда регулярно повідомляє про нібито стратегічні прориви, навіть коли незалежні дані свідчать про протилежне.
У попередніх звітах ISW вже неодноразово фіксувалося, що заявлені Кремлем масштаби просування російських військ суттєво перевищували фактичні результати на полі бою. Аналітики вказували на розбіжності між офіційними заявами Москви та реальною ситуацією на фронті.
Окремі експерти наголошують, що нинішня ситуація дедалі більше нагадує історичні приклади, коли політичне керівництво отримувало викривлену інформацію від військового командування та ухвалювало рішення на основі завищених оцінок власних успіхів. У довгостроковій перспективі це може стати серйозною проблемою для Кремля.
На цьому тлі Україна продовжує робити ставку на виснаження російської військової машини, розвиток безпілотних технологій та удари по тилових об’єктах противника. Саме ці фактори дедалі частіше згадуються західними аналітиками як такі, що здатні суттєво впливати на перебіг війни.
Попри чергові заяви Путіна про успіхи та наближення досягнення цілей так званої “спеціальної військової операції”, незалежні оцінки свідчать про інше. Темпи російського просування сповільнюються, втрати залишаються високими, а українські удари по логістиці та військових об’єктах дедалі сильніше впливають на можливості армії РФ. Саме тому між офіційною риторикою Кремля та реальною ситуацією на полі бою продовжує зростати розрив, який стає дедалі важче приховувати навіть російській пропаганді.
-
«Гроші йдуть на яхти та палаци»: депутат Держдуми влаштував рознос російській еліті
У Росії дедалі частіше лунають публічні сигнали невдоволення наслідками війни проти України. Цього разу резонанс викликала заява депутата Державної думи РФ від Комуністичної партії В’ячеслава Мархаєва, який несподівано виступив із різкою критикою російської влади, економічної політики Кремля та підходів до ведення війни.
Заява російського парламентаря привернула увагу не лише російських незалежних медіа, а й міжнародних аналітиків. На неї окремо звернули увагу експерти американського Інституту вивчення війни (ISW), які зазначили, що подібні висловлювання з боку чинного депутата Держдуми залишаються рідкісним явищем у нинішній російській політичній системі.
У своєму зверненні Мархаєв фактично поставив під сумнів офіційну картину стабільності та процвітання, яку намагається демонструвати російська влада. Він заявив, що масштабні державні заходи, зокрема святкування Дня перемоги та Петербурзький міжнародний економічний форум, використовуються Кремлем для створення ілюзії благополуччя, тоді як реальна ситуація в країні залишається складною.
Особливо різкими стали слова депутата щодо російської еліти. За його оцінкою, за показовими форумами та урочистими подіями приховується не розвиток держави, а особисте збагачення наближених до влади груп. Мархаєв заявив, що значна частина ресурсів використовується не для модернізації інфраструктури чи покращення життя населення, а для накопичення багатств представниками владних кіл.
Депутат також навів приклади соціально-економічних проблем. За його словами, за останні десятиліття тарифи на житлово-комунальні послуги в Росії зросли більш ніж утричі, тоді як інфраструктура продовжує деградувати. Він звинуватив чиновників у бездіяльності та заявив, що росіяни дедалі більше відчувають фінансовий тиск на тлі економічних труднощів.
Окремий блок критики стосувався війни проти України. Мархаєв визнав, що російська армія стикається з серйозними викликами, а удари українських безпілотників та далекобійних засобів ураження продовжують розширювати географію. Він прямо зазначив, що атаки на російські регіони не припиняються, а їхній масштаб збільшується. Такі оцінки помітно контрастують із традиційною риторикою російської пропаганди, яка зазвичай применшує наслідки українських ударів.
Ще однією резонансною тезою стала вимога представити громадянам чіткий і зрозумілий план завершення війни. На думку депутата, влада повинна пояснити росіянам, яким бачить завершення так званої «спеціальної військової операції» та які конкретні цілі переслідує. Мархаєв заявив, що відсутність такого плану створює небезпечну невизначеність для суспільства.
Найгучнішою частиною звернення стало попередження про можливий «соціальний вибух». Російський парламентарій заявив, що якщо нинішні тенденції збережуться, країна може зіткнутися з масштабною суспільною кризою. Відповідальність за таку ситуацію він поклав на незмінну владу та її політику.
Аналітики звертають увагу, що Мархаєв не є типовим представником російської політичної системи. Раніше він уже демонстрував окремі критичні позиції щодо рішень Кремля. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році депутат заявляв, що російське керівництво не повідомило парламентарям про плани широкомасштабної війни, а також критикував окремі рішення влади щодо України.
Водночас експерти наголошують, що наразі не йдеться про формування організованої опозиції всередині російської влади. У Кремлі зберігається жорсткий контроль над політичним полем, а поодинокі критичні заяви рідко переростають у системні зміни. Проте сама поява подібних висловлювань свідчить про зростання дискусій навіть серед представників офіційних структур.
На цьому тлі західні аналітичні центри дедалі частіше звертають увагу на внутрішні проблеми Росії. Війна, санкції, зростання витрат на оборону та кадрові втрати створюють додатковий тиск на економіку країни. Водночас російська влада продовжує демонструвати впевненість у здатності вести війну стільки, скільки буде потрібно.
Заява Мархаєва стала однією з найрезонансніших внутрішніх критик Кремля за останній час. Вона привернула увагу як російських, так і міжнародних спостерігачів через поєднання критики економічної ситуації, згадки про особисте збагачення еліт, визнання ефективності українських ударів та вимоги представити план завершення війни. Чи стане це початком ширшої дискусії всередині російського політичного класу, наразі залишається відкритим питанням.
-
Україна відрізає Крим від окупованого півдня
Українські Сили оборони продовжують методично руйнувати російську військову логістику на півдні України. Серія ударів по мостах, транспортних вузлах та маршрутах постачання між окупованою частиною Херсонської області та Кримом вже створює серйозні проблеми для російського угруповання військ і може вплинути на підготовку нових наступальних операцій армії РФ.
Такого висновку дійшли аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW), які у новому звіті звернули увагу на системне посилення української кампанії з ураження логістичних маршрутів противника. За оцінкою експертів, Україна дедалі активніше завдає ударів середньої дальності по ключових військових об’єктах та транспортних артеріях окупованого півдня, що створює для росіян серйозні труднощі з постачанням пального, боєприпасів і техніки.
Однією з головних цілей останніх днів став Чонгарський міст – одна з найважливіших транспортних артерій, яка з’єднує окупований Крим із захопленими районами Херсонської області. За інформацією українських посадовців, після ударів 7 та 9 червня міст зазнав критичних пошкоджень і фактично став непридатним для повноцінного руху транспорту. Російська окупаційна влада була змушена тимчасово перекривати рух та шукати альтернативні маршрути постачання.
Аналітики зазначають, що Чонгарський міст є частиною важливого транспортного коридору Р-280, який сполучає Ростовську область Росії з Кримом через окуповані території Донеччини та Херсонщини. Саме цією дорогою російська армія доставляє значну частину боєприпасів, пального та військової техніки для угруповання на південному фронті.
Після пошкодження Чонгарського мосту окупанти були змушені переорієнтувати логістику через Армянськ. Однак і цей маршрут невдовзі потрапив під українські удари. За словами командира одного з українських підрозділів, українські військові виявили велике скупчення російських вантажівок, які перевозили паливо та боєприпаси, і завдали по ньому удару. За попередніми оцінками, було пошкоджено або знищено близько 50 військових автомобілів.
Додатковим підтвердженням масштабів проблем російської логістики стали заяви окупаційної адміністрації Херсонщини. Так званий «губернатор» Володимир Сальдо повідомив про удари по кількох мостах через Північно-Кримський канал поблизу Преображенки, Мирного та Армянська. Російська сторона визнала пошкодження переправ та необхідність проведення термінових перевірок їхнього стану.
Супутникові знімки, оприлюднені журналістами та аналітиками, підтверджують пошкодження мостів на кримському напрямку. Крім того, поруч із Чонгарським мостом російські військові були змушені розгорнути понтонну переправу, що також свідчить про серйозність завданих руйнувань.
В ISW наголошують, що нинішня кампанія України не обмежується лише мостами. Останніми тижнями українські безпілотники та ракети регулярно атакують паливні бази, залізничну інфраструктуру, військові склади та транспортні вузли в окупованому Криму, Маріуполі, Бердянську та інших районах півдня. Така стратегія поступово формує так званий «каскадний ефект», коли кожен новий удар змушує російське командування шукати альтернативні маршрути, які також потрапляють під вогонь українських сил.
Окрему увагу експерти приділяють Криму. Півострів залишається одним із головних логістичних центрів російської армії на південному напрямку. Через нього проходять поставки пального, техніки, особового складу та боєприпасів для військ, які діють у Запорізькій та Херсонській областях. Саме тому удари по транспортних коридорах до Криму мають стратегічне значення для всієї кампанії на півдні України.
За даними українських військових, попередні удари по Маріуполю, Бердянську та інших логістичних вузлах уже змусили окупантів переносити маршрути постачання дедалі ближче до Криму. Водночас українські сили демонструють здатність контролювати й ці напрямки, що поступово звужує можливості Росії для маневру.
Аналітики ISW підкреслюють, що продовження таких атак може безпосередньо вплинути на здатність російської армії проводити нові наступальні операції. Зростання відстаней постачання, нестача пального, затримки з доставкою боєприпасів та необхідність перекидати ресурси на ремонт інфраструктури створюють додаткове навантаження на російську військову машину. Саме тому удари по мостах і логістичних вузлах можуть мати не менший вплив на ситуацію на фронті, ніж успішні бойові дії безпосередньо на лінії зіткнення.
У підсумку в ISW зазначають, що українська кампанія з ураження транспортної та військової інфраструктури на окупованому півдні поступово перетворюється на одну з ключових загроз для російських планів у 2026 році. Якщо нинішня тенденція збережеться, Кремль може зіткнутися з дедалі більшими труднощами у забезпеченні своїх військ на південному напрямку та підготовці нових наступів.
-
Росія може розширити удари по Україні цієї зими
Росія цієї зими може суттєво розширити перелік цілей для масованих ударів по території України, змістивши фокус із традиційних атак на енергетичну інфраструктуру на більш широкий спектр критично важливих об’єктів. Йдеться, зокрема, про залізничну інфраструктуру та системи водопостачання, що, за оцінками західних аналітиків, може мати на меті посилення гуманітарного та логістичного тиску в холодний період року. -
Росія змінює головний напрям наступу на Донеччині
Росія змінила пріоритети своєї наступальної кампанії на Донеччині та після невдалої спроби прориву в напрямку Слов’янська зосередила основні зусилля на захопленні Костянтинівки. Про це йдеться у новому аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW), який описує перегрупування російських військ і зміну оперативних цілей на цьому напрямку.
Аналітики зазначають, що російське командування фактично скоригувало плани весняно-літньої наступальної кампанії 2026 року, визначивши Костянтинівку ключовою ціллю на Донеччині. Це місто розглядається як важливий вузол у системі української оборони, зокрема через його транспортне значення та розташування в межах так званого “укріпленого поясу” регіону.
За даними ISW, російська армія перекинула на цей напрямок значні сили, сформувавши багатокомпонентне угруповання, до складу якого входять елементи одразу кількох загальновійськових армій. Йдеться про спробу створення концентрованого ударного кулака для поступового просування в міській агломерації та навколишніх населених пунктах.
Український військовий спостерігач Костянтин Машовець, на якого посилається ISW, повідомив, що штурмові дії на Костянтинівському напрямку здійснюють дві великі тактичні групи противника, умовно позначені як “Бахмут” і “Дзержинськ” (Торецьк). За його оцінками, передові підрозділи цих угруповань перебувають на відстані приблизно двох кілометрів один від одного, що свідчить про поступове стискання фронту навколо міста.
Тактична група “Бахмут”, за даними спостережень, просунулася від району Ступочок у напрямку Новодмитрівки та частково закріпилася в її південній частині. Крім того, російські підрозділи змогли зайти в північно-східні райони Костянтинівки та розширити зону контролю вздовж траси Т-0504 Покровськ — Бахмут, наблизившись до залізничної інфраструктури міста.
Паралельно угруповання “Дзержинськ” діяло з боку Іллінівки, намагаючись охопити місто з західного та південно-західного напрямків. За оцінками аналітиків, цій групі вдалося здійснити тактичне просування в окремих секторах західної частини Костянтинівки, що створює ризик подальшого розширення зони бойових дій у міській забудові.
Водночас, як зазначає ISW, російським військам поки що не вдалося встановити контроль над ключовими транспортними вузлами міста. Зокрема, залишається під українським контролем залізнична станція “Костянтинівка”, яка має важливе значення для логістики та пересування в регіоні.
Українські сили, за інформацією аналітиків, також проводили локальні контрдії, спрямовані на стримування просування противника. Зокрема, повідомляється про зачистку окремих ділянок у районі Довгої Балки на південний захід від міста, де діяли російські диверсійно-розвідувальні групи. Це свідчить про збереження активної боротьби за контроль над підступами до Костянтинівки.
Інститут вивчення війни підкреслює, що російська армія, ймовірно, продовжить спроби проникнення вглиб міста та закріплення в окремих районах протягом літньої кампанії. Однак аналітики наголошують, що навіть у разі тактичних просувань такі дії можуть супроводжуватися надзвичайно високими втратами та не гарантують досягнення оперативного прориву на рівні всього укріпленого району.
Фактично, за оцінками ISW, Росія намагається реалізувати поступову тактику “тиску і просочування”, коли замість швидкого прориву застосовується методичне витіснення українських сил із позицій шляхом постійних штурмів і локальних атак. Проте ефективність цієї стратегії значною мірою залежить від ресурсів, які Росія змушена витрачати на утримання темпу наступу.
Водночас українське військове керівництво неодноразово заявляло, що Сили оборони утримують ключові рубежі та завдають противнику значних втрат під час спроб штурмів. У Генштабі ЗСУ підкреслюють, що ситуація на Донеччині залишається складною, але контроль над критично важливими напрямками зберігається.
Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що найближчі місяці можуть стати визначальними для перебігу війни, оскільки результат бойових дій на ключових напрямках безпосередньо впливатиме як на військову, так і на дипломатичну ситуацію навколо України.
Таким чином, ситуація навколо Костянтинівки, за оцінками ISW, стає одним із центральних елементів російської літньої кампанії на Донеччині, де триває інтенсивне протистояння без ознак швидкого оперативного прориву з боку РФ, але з високою інтенсивністю бойових дій та постійною ескалацією на локальному рівні.
-
Путін вірить у перемогу над Україною і не скорочує воєнні витрати — ISW
Російський диктатор Володимир Путін продовжує виходити з припущення, що Росія здатна досягти своїх стратегічних цілей у війні проти України військовим шляхом у відносно короткостроковій або середньостроковій перспективі, попри все більш помітні економічні обмеження, зростання бюджетного навантаження та попередження російських фінансово-економічних органів про перегрів економіки.Про це йдеться в новому аналітичному звіті Інституту вивчення війни, який розглядає політичну логіку Кремля та причини, через які Москва не зменшує рівень воєнних витрат навіть на тлі стагнаційних процесів у російській економіці.
