Daypolitico

Позначка: права людини

  • Путін дозволив арештовувати квартири та рахунки росіян за кордоном

    Путін дозволив арештовувати квартири та рахунки росіян за кордоном

    Російська влада продовжує посилювати контроль над громадянами, які залишили країну після початку повномасштабної війни проти України. Президент Росії Володимир Путін підписав новий закон, який суттєво розширює можливості держави щодо переслідування росіян, які перебувають за межами країни. Документ дозволяє накладати арешт на квартири, будинки, земельні ділянки, автомобілі, банківські рахунки та інші активи громадян РФ, якщо їхні дії будуть визнані такими, що суперечать інтересам держави.

    Про ухвалення закону повідомило видання The Moscow Times. Нові правила набудуть чинності з 1 вересня 2026 року і можуть стати одним із наймасштабніших інструментів тиску на російську еміграцію за весь час правління Путіна.

    Фактично Кремль отримує можливість застосовувати фінансові санкції проти власних громадян навіть у тому випадку, якщо вони давно залишили територію Росії та проживають в інших країнах. При цьому для застосування обмежень достатньо, щоб людина була визнана винною у так званому адміністративному правопорушенні, перелік яких останніми роками в Росії суттєво розширився.

    Згідно з новим законом, підставою для арешту майна можуть стати звинувачення у “дискредитації” російської армії, публічні заклики до посилення міжнародних санкцій проти Росії, поширення матеріалів, які влада відносить до екстремістських, демонстрація або пропаганда нацистської символіки, а також інші адміністративні порушення, які Кремль пов’язує із загрозою державним інтересам. Під санкції можуть потрапити навіть особи, які не сплатили раніше призначений штраф за подібні дії.

    Особливу увагу експерти звертають на те, що закон не встановлює чітких обмежень щодо вартості майна, яке може бути арештоване. Це означає, що у разі накладення штрафу на кілька десятків тисяч рублів під обмеження потенційно може потрапити нерухомість вартістю у мільйони рублів або значні суми на банківських рахунках. Фактично новий механізм дозволяє державі використовувати майновий тиск як інструмент покарання та стримування політичної активності.

    Новий закон став продовженням політики, яку російська влада послідовно проводить після початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. За цей час у країні було ухвалено десятки нормативних актів, спрямованих на обмеження свободи слова, діяльності незалежних медіа, правозахисних організацій та опозиційних рухів. Особливо активно застосовуються статті про “дискредитацію армії” та поширення так званих фейків про Збройні сили РФ.

    Саме за цими статтями протягом останніх років були оштрафовані або засуджені тисячі росіян, серед яких журналісти, політики, громадські активісти, діячі культури та звичайні громадяни. У багатьох випадках приводом для переслідування ставали антивоєнні публікації в соціальних мережах, участь у протестах або навіть висловлювання у приватних розмовах.

    З початком війни Росію залишили сотні тисяч громадян. За різними оцінками, хвилі еміграції охопили представників ІТ-сектору, журналістів, науковців, підприємців, студентів та політичних активістів. Значна частина з них оселилася в країнах Європи, на Кавказі та в Центральній Азії, однак продовжує володіти майном на території Росії.

    Саме ця категорія громадян, на думку експертів, може стати головною ціллю нового закону. Навіть перебуваючи за кордоном, люди ризикують втратити доступ до власних активів у Росії через публічну критику війни або влади. Таким чином Кремль фактично поширює механізми внутрішнього контролю за межі країни та демонструє намір зберігати вплив на громадян незалежно від того, де вони проживають.

    Окремо документ регулює питання судового розгляду справ щодо осіб, які перебувають за кордоном. Якщо людину неможливо повідомити про відкриття провадження, суд отримує право самостійно призначити їй захисника. Формально це подається як гарантія права на захист, однак правозахисники побоюються, що така практика може дозволити проводити розгляд справ фактично без участі самих обвинувачених.

    У пояснювальній записці до закону прямо зазначається, що він спрямований проти громадян, які після виїзду з Росії займаються діяльністю, що нібито суперечить інтересам держави. Автори документа стверджують, що новий механізм необхідний для боротьби із закликами до порушення територіальної цілісності Росії, підриву конституційного ладу та іншими діями, які влада вважає небезпечними.

    Водночас критики закону наголошують, що поняття “інтереси держави” в російському законодавстві трактуються надзвичайно широко. Це створює можливості для довільного застосування нових норм і використання їх проти будь-яких громадян, які відкрито висловлюють незгоду з офіційною політикою Кремля.

    На думку аналітиків, ухвалення такого закону свідчить про посилення репресивних тенденцій у Росії. Якщо раніше влада робила ставку на кримінальне переслідування, оголошення опозиціонерів у розшук або надання їм статусу “іноземних агентів”, то тепер дедалі більшого значення набувають економічні механізми тиску. Арешт майна може стати значно болючішим інструментом впливу, ніж традиційні штрафи або заборони.

    Ухвалення нового документа також відбувається на тлі складної соціально-економічної ситуації всередині Росії. Раніше Служба зовнішньої розвідки України повідомляла, що через гострий дефіцит кадрів російська влада планує активніше залучати до роботи пенсіонерів та громадян передпенсійного віку. За даними української розвідки, нестача працівників спостерігається у промисловості, транспорті, логістиці, медицині та низці інших галузей.

    Економісти пов’язують кадрову кризу з наслідками війни, мобілізації, значними втратами на фронті та масштабною еміграцією населення. Саме тому останні рішення Кремля дедалі частіше розглядаються як спроба не лише посилити політичний контроль, а й стримати подальший відтік громадян за кордон.

    Новий закон може стати ще одним сигналом для росіян, які залишили країну після початку війни. Відтепер критика дій влади або підтримка міжнародного тиску на Росію потенційно може загрожувати не лише штрафами чи забороною на повернення до країни, а й втратою житла, заощаджень та іншого майна, що залишається на території РФ.

  • Росія приховує сліди злочинів? В ОГП розповіли, в якому стані повертають тіла полонених

    Росія приховує сліди злочинів? В ОГП розповіли, в якому стані повертають тіла полонених

    Понад три сотні українських військових та цивільних загинули у російському полоні від початку повномасштабного вторгнення. Такі дані 9 червня оприлюднив Офіс генерального прокурора України у відповідь на запит LIGA.net. За інформацією правоохоронців, наразі офіційно відомо про 311 загиблих громадян України, які перебували в російській неволі. Водночас експерти наголошують: реальна кількість жертв може бути значно більшою, адже встановити всі обставини смерті часто вкрай складно.

    В ОГП повідомили, що на сьогодні вдалося ідентифікувати лише 85 тіл із числа повернутих в Україну загиблих полонених. Решта випадків потребують додаткових експертиз та слідчих дій. Правоохоронці зазначають, що процес встановлення особи часто ускладнюється станом тіл, які повертає російська сторона.

    Особливу увагу слідчі звертають на ознаки катувань та жорстокого поводження. За даними прокуратури, наразі в Україні розслідується 518 кримінальних проваджень за фактами катувань, нелюдського поводження та інших воєнних злочинів, вчинених щодо українських військовополонених і цивільних осіб. Уже 24 обвинувальні акти передані до суду, а щодо двох осіб винесено обвинувальні вироки.

    Слідство використовує широкий спектр доказів для документування злочинів. Йдеться про свідчення звільнених з полону українців, показання очевидців, результати судово-медичних експертиз, фото- та відеоматеріали, речові докази, а також інформацію з відкритих джерел. Саме завдяки комплексному підходу вдається відтворювати картину того, що відбувалося в російських місцях утримання.

    Окремою проблемою залишається стан тіл, які Росія передає Україні в межах репатріаційних заходів. В Офісі генерального прокурора повідомили, що у більшості випадків тіла повертаються із суттєвими гнилісними змінами. Це значно ускладнює або навіть унеможливлює повне встановлення причин смерті та характеру отриманих ушкоджень. Через це експертам інколи важко довести факт катувань або визначити точний механізм загибелі людини.

    Крім того, слідчі регулярно фіксують ознаки попереднього втручання в тіла загиблих. У прокуратурі заявили про непоодинокі випадки, коли під час огляду виявляли сліди медичних маніпуляцій або інших дій, виконаних уже після смерті людини. Такі обставини викликають додаткові питання щодо можливих спроб приховати справжні причини загибелі українських полонених.

    Проблема смертей у російському полоні залишається однією з найболючіших тем війни. Раніше представники Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими повідомляли, що під час репатріаційних заходів Росія повернула Україні сотні тіл громадян, які перебували у неволі. За даними штабу, стан багатьох тіл свідчив про ознаки фізичного виснаження, відсутність належної медичної допомоги та можливе застосування катувань.

    За інформацією Координаційного штабу, лише в межах однієї з репатріаційних операцій Росія передала тіла 375 українських військових і цивільних, які загинули під час перебування в місцях несвободи. Статус частини з них був підтверджений Міжнародним комітетом Червоного Хреста, а щодо інших перебування в полоні встановлювали за свідченнями звільнених побратимів та інших доказів.

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець неодноразово наголошував, що ситуація з українськими полоненими залишається критичною. Особливо складною він називав долю оборонців Маріуполя, значна частина яких досі перебуває в російському полоні. Українська влада та міжнародні партнери продовжують вимагати від Росії дотримання норм міжнародного гуманітарного права та забезпечення доступу міжнародних організацій до місць утримання полонених.

    Документування злочинів проти українських військовополонених є важливою частиною роботи українських правоохоронців. Зібрані матеріали передаються не лише до національних судів, а й використовуються для розслідувань міжнародних інституцій, зокрема Міжнародного кримінального суду. Україна наполягає, що всі причетні до катувань, жорстокого поводження та вбивств полонених мають бути встановлені та притягнуті до відповідальності.

    На тлі нових даних Офісу генерального прокурора питання долі українських полонених знову опинилося в центрі суспільної уваги. Опублікована статистика стала черговим нагадуванням про масштаби гуманітарних наслідків війни та про те, що боротьба за повернення кожного українця з російської неволі триває.

  • Змушували носити капці в зубах і «гавкати»: гучний скандал в Одеському СІЗО обернувся відстороненням керівництва

    Змушували носити капці в зубах і «гавкати»: гучний скандал в Одеському СІЗО обернувся відстороненням керівництва

    У центрі гучного скандалу опинився Одеський слідчий ізолятор після того, як у мережі з’явилося відео, на якому чоловіка змушують виконувати принизливі дії, поводячись як собака. Резонансний запис викликав хвилю обурення в суспільстві та став підставою для службової перевірки. За даними, Державної кримінально-виконавчої служби України, на час розслідування керівництво установи вже відсторонили від виконання службових обов’язків.

    Інцидент набув широкого розголосу після публікації відео, яке, за даними низки українських медіа, було зняте в одному з корпусів Одеського СІЗО приблизно тиждень тому. На кадрах видно чоловіка, який на колінах переносить капці зубами та виконує команди, що імітують дресирування тварини. Автори публікацій стверджують, що потерпілим може бути колишній співробітник територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

    За інформацією одеського видання «Думська», яку цитують інші медіа, до інциденту нібито може бути причетний так званий «смотрящий» одного з корпусів ізолятора на прізвисько Спортик. Саме він, за даними журналістів, змушував ув’язненого виконувати принизливі дії перед іншими арештантами. Водночас офіційного підтвердження цих обставин наразі немає, а всі факти перевіряються правоохоронцями.

    Після появи відео Державна кримінально-виконавча служба України повідомила про початок службової перевірки. У відомстві наголосили, що наразі ще не отримано експертного висновку щодо автентичності відеозапису, однак суспільний резонанс та серйозність можливих порушень змусили оперативно реагувати. Саме тому керівництво Одеського СІЗО було відсторонене на період проведення перевірки.

    У ДКВС заявили, що до установи направили спеціальну групу з числа керівного складу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. Її завданням є з’ясування всіх обставин події, перевірка інформації про можливе порушення прав людини та встановлення ролі співробітників ізолятора в інциденті. Перевірка проводиться спільно з іншими правоохоронними органами.

    У відомстві підкреслили, що особливу увагу приділять питанню можливого потурання кримінальній субкультурі всередині установи. Якщо буде встановлено, що співробітники СІЗО знали про подібні випадки або не вживали заходів для їхнього припинення, це може спричинити не лише дисциплінарну, а й кримінальну відповідальність.

    Скандал знову привернув увагу до давньої проблеми української пенітенціарної системи — впливу неформальних кримінальних структур у місцях позбавлення волі. Правозахисники неодноразово заявляли про існування в окремих установах так званих «смотрящих», які фактично контролюють частину внутрішнього життя ув’язнених та можуть впливати на інших арештантів. У випадку з Одеським СІЗО саме ця версія зараз активно обговорюється в інформаційному просторі, хоча офіційних висновків розслідування поки що немає.

    Додаткової уваги ситуації додає імовірна особа потерпілого. Через суспільно чутливу тему діяльності ТЦК відео швидко поширилося соціальними мережами та викликало тисячі коментарів. Водночас правоохоронці поки офіційно не підтвердили, що чоловік на відео дійсно є колишнім працівником територіального центру комплектування. Ця інформація наразі залишається на рівні повідомлень медіа та джерел журналістів.

    У Міністерстві юстиції та Державній кримінально-виконавчій службі наголосили, що результати перевірки будуть оприлюднені після її завершення. Там запевняють, що будь-які факти порушення прав людини в місцях несвободи отримають належну правову оцінку. Також у відомстві заявили про намір максимально об’єктивно встановити всі обставини події та осіб, які могли бути причетними до знущань.

    Експерти зазначають, що історія може мати далекосяжні наслідки для всієї пенітенціарної системи. Якщо факти, зафіксовані на відео, підтвердяться, це стане одним із найгучніших скандалів у сфері виконання покарань за останній час. У такому разі перевірка може перерости у масштабне службове розслідування з кадровими рішеннями не лише на рівні Одеського СІЗО, а й у вищих структурах системи виконання покарань.

    Поки що головним питанням залишається автентичність відео та роль адміністрації ізолятора в подіях, які могли відбуватися за стінами установи. Від відповіді на нього залежатиме подальша доля посадовців, відсторонених від роботи, а також можливі кримінальні провадження щодо осіб, причетних до приниження ув’язненого. Українське суспільство вже очікує від правоохоронців та Міністерства юстиції швидкої та прозорої відповіді на те, що насправді сталося в Одеському СІЗО.

  • Лубінець уперше зустрівся з новою омбудсманкою РФ: після трьох годин переговорів додому повернулися п’ятеро українців

    Лубінець уперше зустрівся з новою омбудсманкою РФ: після трьох годин переговорів додому повернулися п’ятеро українців

    У день чергового обміну військовополоненими між Україною та Росією відбулася подія, яка може вплинути на подальші гуманітарні переговори між сторонами війни. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець уперше провів офіційну робочу зустріч із новою уповноваженою з прав людини Російської Федерації Яною Лантратовою. Переговори тривали понад три години і завершилися конкретними домовленостями щодо військовополонених, цивільних заручників та возз’єднання розділених війною сімей.

    За словами Лубінця, головною метою зустрічі стало збереження та розширення гуманітарного напрямку співпраці між сторонами. Йдеться насамперед про питання повернення військовополонених, незаконно утримуваних цивільних осіб, пошук зниклих безвісти та підтримку зв’язку між полоненими й їхніми родинами.

    Український омбудсман повідомив, що сторони домовилися продовжити роботу за всіма напрямками, які раніше вдалося напрацювати під час взаємодії з попередньою російською омбудсманкою Тетяною Москальковою. Серед ключових питань — верифікація списків військовополонених, перевірка місць утримання, передача листів та особистих речей, а також сприяння поверненню цивільних громадян додому.

    Одним із найважливіших результатів зустрічі стало повернення до України п’яти громадян. Крім того, за сприяння Міжнародного комітету Червоного Хреста вдалося возз’єднати три сім’ї, які були розділені через війну. За словами Лубінця, саме гуманітарний діалог дозволяє досягати таких результатів навіть за відсутності прогресу на політичному рівні.

    Особливу увагу привернула історія 74-річної українки, яку російська сторона раніше депортувала з Маріуполя. Жінка перебуває у важкому стані здоров’я, пересувається на кріслі колісному та потребує постійного стороннього догляду. Завдяки проведеним переговорам вона зможе повернутися в Україну та возз’єднатися зі своєю донькою. Найстаршій особі серед повернених українців виповнилося 84 роки.

    Окремим напрямком переговорів стала верифікація списків військовополонених і цивільних осіб, які перебувають у місцях несвободи. Лубінець наголосив, що саме точна перевірка даних є одним із ключових елементів для організації майбутніх обмінів та повернення людей додому.

    Зустріч відбулася менш ніж через місяць після кадрових змін у Росії. У травні 2026 року Державна дума РФ призначила новою уповноваженою з прав людини Яну Лантратову, яка змінила на посаді Тетяну Москалькову після завершення її максимального терміну перебування на посаді.

    Ще до офіційної зустрічі з Лубінцем представники офісу Лантратової брали участь у гуманітарних контактах під час одного з попередніх обмінів. Тоді російська сторона погодилася передати українським військовополоненим партію листівок від родичів та обговорила низку питань, пов’язаних із захистом прав утримуваних осіб. Лубінець тоді заявляв, що бачить готовність нової команди російського омбудсмана до продовження комунікації, хоча закликав оцінювати співпрацю виключно за конкретними результатами.

    Напередодні нинішньої зустрічі сама Лантратова публічно анонсувала переговори з українським омбудсманом. За її словами, сторони мали обговорити питання взаємного відвідування військовополонених, повернення цивільних громадян та інші аспекти гуманітарної взаємодії. Російська сторона також заявляла про намір порушувати питання повернення мешканців Курської області, які опинилися поза територією РФ під час бойових дій.

    Водночас призначення Лантратової викликало неоднозначну реакцію. Українські правоохоронні органи раніше повідомляли про її можливу причетність до незаконного вивезення українських дітей із тимчасово окупованих територій Херсонської області у 2022 році. Саме тому будь-які контакти з новою російською омбудсманкою перебувають під пильною увагою як українського суспільства, так і міжнародних правозахисних організацій.

    Попри складний політичний контекст, українська сторона наголошує: гуманітарний діалог залишається одним із небагатьох механізмів, який дозволяє повертати громадян додому. За словами Лубінця, без переговорів неможливо вирішувати питання військовополонених, цивільних заручників, депортованих осіб та людей, які роками чекають бодай якоїсь інформації про своїх рідних.

    «Саме за столом перемовин вирішуються всі найскладніші питання, у тому числі питання миру», — наголосив український омбудсман після завершення переговорів.

    На тлі чергового обміну військовополоненими та повернення 185 українських захисників ця зустріч стала ще одним свідченням того, що гуманітарний напрямок залишається одним із найактивніших каналів взаємодії між Києвом і Москвою навіть під час повномасштабної війни. Подальша ефективність цього механізму стане зрозумілою вже найближчими тижнями, коли сторони почнуть реалізовувати досягнуті домовленості на практиці.

  • Понад 8 тисяч скарг за чотири місяці: військовий омбудсман розкрила головні проблеми бійців ЗСУ

    Понад 8 тисяч скарг за чотири місяці: військовий омбудсман розкрила головні проблеми бійців ЗСУ

    В Україні продовжує набирати обертів робота Офісу військового омбудсмана, створеного для захисту прав військовослужбовців під час повномасштабної війни. За перші чотири місяці роботи до установи надійшло понад 8 тисяч звернень від військових, а тисячам захисників уже вдалося поновити порушені права.

    Про це повідомила військова омбудсманка Ольга Решетилова під час зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським. За її словами, кількість звернень свідчить про значний суспільний запит на ефективний механізм захисту прав військовослужбовців, які сьогодні виконують бойові завдання на фронті та забезпечують оборону держави.

    «За чотири місяці роботи ми опрацювали понад 8 тисяч скарг. Тисячам військовослужбовців уже поновлено їхні права», — повідомила Решетилова.

    Найчастіше військові звертаються до омбудсмана через проблеми з лікуванням, проходженням військово-лікарських комісій та отриманням необхідної медичної допомоги. Саме питання медичного забезпечення сьогодні є одним із найболючіших для багатьох військовослужбовців, які після поранень або тривалого перебування в зоні бойових дій потребують якісного лікування та належного оформлення документів.

    За словами омбудсманки, значна частина звернень стосується направлення на ВЛК, тривалих бюрократичних процедур, затримок із проходженням комісій та труднощів із підтвердженням стану здоров’я після отриманих поранень чи захворювань під час служби.

    Окремим напрямком роботи Офісу військового омбудсмана залишається захист прав іноземців та осіб без громадянства, які вступили до лав українських Сил оборони після початку повномасштабного вторгнення Росії. За словами Решетилової, офіс уже провів комплексне дослідження проблем, з якими стикаються іноземні добровольці, та підготував відповідні пропозиції щодо їх вирішення.

    Під час зустрічі з президентом також обговорювалися системні порушення прав військовослужбовців в окремих підрозділах Сил оборони України. Омбудсманка наголосила, що ключовим завданням залишається не лише реагування на конкретні скарги, а й усунення причин, які призводять до їх виникнення.

    «Важливо, щоб була готовність командирів не замовчувати, а вирішувати проблеми та взаємодіяти з Офісом військового омбудсмана», — зазначила Решетилова.

    Володимир Зеленський підтримав подальше посилення інституції військового омбудсмана та обговорив із керівницею офісу питання співпраці з Міністерством оборони, Генеральним штабом ЗСУ та іншими структурами сектору безпеки і оборони.

    Окрему увагу під час зустрічі приділили міжнародному напрямку роботи. Президент погодив проведення першого міжнародного форуму військових омбудсманів у Києві. Очікується, що захід стане майданчиком для обміну досвідом між Україною та країнами-партнерами щодо захисту прав військовослужбовців в умовах воєнних конфліктів.

    Зеленський наголосив, що Україна вже має унікальний досвід створення механізмів захисту прав військових під час повномасштабної війни та готова ділитися цими напрацюваннями на міжнародному рівні.

    «Україна має унікальний досвід розбудови системи захисту прав військовослужбовців під час повномасштабної війни й готова ділитися своїми напрацюваннями з партнерами», — заявив глава держави.

    Інститут військового омбудсмана в Україні почав формуватися наприкінці 2024 року. Саме тоді президент Володимир Зеленський призначив Ольгу Решетилову на цю посаду. Вже за перші 20 днів роботи вона повідомила про отримання 3876 звернень від військовослужбовців, що продемонструвало масштаб проблематики та необхідність створення окремого механізму захисту прав захисників.

    Важливим етапом розвитку інституції стало ухвалення у вересні 2025 року закону про військового омбудсмана. Документ визначив правові засади діяльності установи та встановив, що військовий омбудсман призначається строком на п’ять років.

    Того ж року указом президента було офіційно створено Офіс військового омбудсмана як постійний допоміжний орган при Президентові України. Його головною функцією став цивільний контроль за дотриманням прав військовослужбовців усіх складових Сил оборони.

    Створення такої інституції стало однією з відповідей держави на виклики повномасштабної війни. Умови тривалих бойових дій, масштабна мобілізація та значне навантаження на військову систему призвели до виникнення великої кількості питань щодо соціального захисту, медичного забезпечення, проходження служби та забезпечення законних прав військових.

    Сьогодні Офіс військового омбудсмана фактично став додатковим механізмом комунікації між військовослужбовцями та державними структурами. Кількість звернень продовжує зростати, а результати перших місяців роботи демонструють, що запровадження такого інструменту стало важливим кроком для посилення захисту українських захисників під час війни.

  • 23 роки у трудовому рабстві: на Львівщині судитимуть підприємця, який тримав однокласника в неволі

    23 роки у трудовому рабстві: на Львівщині судитимуть підприємця, який тримав однокласника в неволі

    На Львівщині до суду скерували резонансну справу про багаторічну трудову експлуатацію людини. Правоохоронці стверджують, що 71-річний мешканець міста Городок протягом 23 років утримував свого однокласника у фактичному трудовому рабстві, позбавивши його свободи пересування, документів та можливості самостійно розпоряджатися власним життям.

    Про це повідомив Офіс генерального прокурора.

    За даними слідства, історія розпочалася ще у 2002 році. Сестра потерпілого звернулася до місцевого підприємця з проханням допомогти її братові, який мав проблеми із зловживанням алкоголем, знайти житло та роботу. Як колишній однокласник чоловіка, бізнесмен запропонував йому роботу по господарству з проживанням на власній території.

    Однак, як стверджують правоохоронці, згодом звичайне працевлаштування перетворилося на багаторічну експлуатацію.

    Слідство встановило, що підприємець забрав у чоловіка паспорт та фактично позбавив його можливості вільно пересуватися. За виконання різноманітних господарських робіт потерпілий не отримував заробітної плати. Натомість йому надавали мінімальний набір продуктів харчування, цигарки та місце для проживання, що, за версією правоохоронців, створювало повну залежність від роботодавця.

    Прокурори зазначають, що чоловік виконував різноробочі завдання на території господарства, а також працював на об’єктах, пов’язаних із діяльністю підприємця. Зокрема, упродовж весняно-осіннього періоду його вивозили на територію агропідприємства для охорони озера та догляду за свинями.

    Умови проживання, за даними слідства, були вкрай важкими. Потерпілий мешкав у металевому контейнері без вікон, освітлення, водопостачання, опалення та санітарних умов. Узимку його переводили до господарської будівлі поблизу будинку підприємця. Приміщення опалювалося буржуйкою, однак через неналежний стан дверей тепло майже не зберігалося. Відсутність води, належного туалету та умов для приготування їжі робили проживання фактично непридатним.

    Правоохоронці стверджують, що протягом багатьох років чоловік зазнавав як психологічного, так і фізичного насильства. За неналежне, на думку роботодавця, виконання роботи його могли бити палицею, принижувати та залякувати.

    Особливо тривожними є результати медичних та психологічних експертиз. За інформацією Офісу генпрокурора, нині потерпілому 72 роки. Лікарі виявили у нього серцево-судинні захворювання, травми рук та повну відсутність зубів.

    Психологічна експертиза засвідчила, що роки ізоляції, залежності та систематичного насильства суттєво вплинули на психічний стан чоловіка. Експерти дійшли висновку, що він поступово втратив здатність чинити опір, самостійно приймати рішення та адаптуватися до життя поза умовами залежності.

    Саме це, за версією слідства, дозволяло обвинуваченому роками утримувати потерпілого під своїм контролем.

    Звільнити чоловіка вдалося лише наприкінці вересня 2025 року. Після цього його влаштували до геріатричного пансіонату, де він нині отримує необхідну медичну допомогу та догляд.

    Прокурори Яворівської окружної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт щодо 71-річного підприємця. Йому інкримінують вербування та переміщення людини з метою експлуатації, вчинені шляхом обману та використання вразливого стану потерпілого, поєднані із застосуванням насильства та погрозами його застосування.

    У разі доведення вини остаточне покарання визначатиме суд.

    Ця справа вже стала однією з найрезонансніших у сфері протидії торгівлі людьми в Україні за останні роки. Вона вкотре привернула увагу до проблеми трудової експлуатації, яка може існувати не лише за кордоном, а й усередині країни, залишаючись непомітною для оточення протягом десятиліть.

  • У Києві протестували проти нового Цивільного кодексу

    У Києві протестували проти нового Цивільного кодексу

    У Києві в Маріїнському парку відбулася акція протесту проти нового проєкту Цивільного кодексу України, який Верховна Рада підтримала у першому читанні. Подія зібрала громадських активістів, правозахисників та небайдужих громадян, які висловили занепокоєння окремими положеннями законопроєкту та вимагали його суттєвого доопрацювання до другого читання.

    Учасники акції прийшли з плакатами, на яких були написані різні гасла: «Красти землю – це теж доброзвичайність?», «Київ проти 15150», «15150 тільки для депутатів», «Ганьба» та інші. Люди наголошували, що документ має значний вплив на базові правові механізми держави та права громадян, тому не може ухвалюватися без широкого суспільного обговорення та врахування правок експертного середовища.

    Під час протесту в Маріїнському парку лунали скандування: «Руки геть від прав людини!», «Українська земля не для дерибану!» та «Не допустимо відкат!». Протестувальники заявляли, що низка положень нового Цивільного кодексу викликає серйозні запитання щодо їх відповідності принципам правової держави та захисту громадянських свобод.

    Основними претензіями до законопроєкту учасники акції називають потенційні зміни у визначенні поняття родини, можливі корективи у сфері права власності та механізмах захисту державного майна. Окремо висловлюється занепокоєння, що деякі норми можуть ускладнити роботу журналістів-розслідувачів та обмежити доступ до інформації, яка становить суспільний інтерес.

    На думку частини учасників, нова редакція Цивільного кодексу потребує додаткового аналізу з боку правників, профільних експертів та громадських організацій, оскільки може вплинути на баланс між державним регулюванням, приватною власністю та свободою слова.

    Передісторія

    28 квітня Верховна Рада України ухвалила у першому читанні проєкт нового Цивільного кодексу. Документ фактично має замінити чинну редакцію, яка діє вже багато років та регулює ключові цивільно-правові відносини в країні — від права власності до сімейних і договірних відносин.

    Попередній варіант законопроєкту вже викликав суспільний резонанс через низку спірних норм, зокрема щодо сімейного законодавства. У ході дискусій найбільш критиковані положення були переглянуті, зокрема пропозиції щодо зниження шлюбного віку до 14 років було вилучено після суспільного обговорення.

    Втім, оновлена редакція документа також стала предметом критики. Громадські активісти та правозахисні організації заявляють, що низка формулювань залишаються недостатньо чіткими або можуть створити ризики для прав громадян. У березні в Києві вже проходив «Марш жінок», учасники якого виступали проти окремих положень нового Цивільного кодексу, а 5 травня в столиці відбулася ще одна акція протесту.

    Також учасники попередніх зібрань повідомляли про випадки, які вони розцінювали як спроби обмеження змісту плакатів з боку правоохоронців, зокрема вимоги прибрати окремі написи.

    Окремо зазначається, що представники Європейського Союзу, серед яких посол ЄС в Україні Катаріна Матернова, заявили про аналіз положень проєкту Цивільного кодексу на відповідність європейським стандартам права.

    Наразі обговорення законопроєкту триває, а громадські організації закликають до відкритого діалогу та внесення змін до документа до його розгляду у другому читанні у Верховній Раді України.

  • У Росії змінили омбудсмена: Москалькова залишила посаду

    У Росії змінили омбудсмена: Москалькова залишила посаду

    У Росії відбулася зміна уповноваженого з прав людини: Тетяна Москалькова залишила посаду після завершення максимально дозволеного законом строку повноважень, а Державна дума РФ призначила нову омбудсменку — Яну Лантратову. Про це повідомляють російські державні агентства ТАСС і РИА Новости, а також Російська служба BBC News.

    За даними цих джерел, Москалькова обіймала посаду уповноваженого з прав людини два строки поспіль, що становить близько 10 років. Саме такий термін є граничним відповідно до російського законодавства для цієї посади. Її повноваження формально завершилися ще у квітні, після чого постало питання про оновлення керівництва інституту омбудсмена.

    Протягом своєї каденції Москалькова залишалася однією з ключових фігур у російській системі державного захисту прав людини, при цьому її діяльність неодноразово ставала предметом міжнародної критики. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році її роль значно зросла в контексті гуманітарних питань, зокрема обмінів військовополоненими та передачею тіл загиблих.

    За повідомленнями російських медіа, саме через офіс уповноваженої здійснювалася частина координації обмінних процесів між Росією та Україною. Москалькова публічно брала участь у відповідних переговорах та комунікаціях щодо списків військовополонених, а також гуманітарних процедур, пов’язаних із репатріацією тіл.

    Водночас її діяльність супроводжувалася значним міжнародним резонансом. Москалькова перебуває під санкціями Європейського Союзу, США, Канади, Австралії, Японії та низки інших країн. У санкційних рішеннях, зокрема, йшлося про її роль у підтримці політики російської держави щодо окупованих територій України, а також звинувачення у запереченні або виправданні так званих «фільтраційних заходів» та причетності до системних порушень прав людини. Окремо згадувалися звинувачення у зв’язку з депортацією українських дітей, які Росія заперечує.

    Після завершення її каденції Державна дума РФ 14 травня ухвалила рішення про призначення нового уповноваженого з прав людини. Цю посаду обійняла депутатка від партії «Справедлива Росія» Яна Лантратова.

    Призначення Лантратової відбулося в межах стандартної процедури оновлення інституту омбудсмена після завершення максимального строку повноважень попереднього керівника. Очікується, що нова уповноважена продовжить роботу інституту в умовах триваючої війни проти України та міжнародного санкційного тиску на Росію.

    Зміна омбудсмена відбувається на тлі загального посилення уваги до гуманітарних питань, пов’язаних із війною, зокрема обмінів полоненими, утриманням цивільних осіб та міжнародних звинувачень щодо порушень прав людини.

  • Помолилися — отримали штраф: у Донецьку покарали іноземців за намаз у кафе

    Помолилися — отримали штраф: у Донецьку покарали іноземців за намаз у кафе

    У тимчасово окупованому Донецьку представники так званої судової системи притягнули до відповідальності іноземців за проведення релігійного обряду в громадському місці. Йдеться про громадян Узбекистану та Таджикистану, яких оштрафували за вечірню молитву в одному з місцевих кафе без дозволу окупаційної адміністрації.

    Як повідомляють російські медіа з посиланням на рішення окупаційного «суду», інцидент стався ще 19 березня. Двоє чоловіків — Акрам Алікулов та Різвон Самієв — здійснили намаз у приміщенні кафе, що, за версією «суду», було кваліфіковано як «публічне богослужіння без погодження». Сам релігійний обряд, згідно з матеріалами справи, тривав близько дев’яти хвилин.

    Рішення про притягнення до відповідальності було ухвалене наприкінці квітня — 24 та 27 числа. Обом чоловікам призначили штрафи по 20 тисяч російських рублів. При цьому справу розглядали за нормами законодавства Російської Федерації, яке застосовується окупаційною владою на тимчасово захоплених територіях України.

    Під час розгляду справи обидва іноземці заявили, що не були обізнані з обмеженнями щодо здійснення релігійних обрядів у громадських місцях. За їх словами, вони не знали, що в кафе не можна молитися без окремого дозволу. Однак ці аргументи не вплинули на рішення «суду».

    Відповідно до російського законодавства, проведення релігійних обрядів дозволяється без додаткових погоджень лише у спеціально визначених місцях — культових спорудах, місцях паломництва, на кладовищах або в житлових приміщеннях. Усі інші випадки, зокрема в публічному просторі, прирівнюються до масових заходів і потребують попереднього погодження з владою — за аналогією з мітингами чи демонстраціями.

    Правозахисники неодноразово звертали увагу на те, що подібна практика може використовуватися як інструмент контролю над релігійною діяльністю, особливо на окупованих територіях. Обмеження свободи віросповідання, зокрема для іноземців або представників релігійних меншин, стають частиною ширшої політики регулювання громадського життя.

    Окремо експерти наголошують, що ситуація в тимчасово окупованих регіонах відрізняється від міжнародно визнаних стандартів дотримання прав людини. Зокрема, свобода релігії передбачає можливість здійснювати обряди як індивідуально, так і колективно, без необґрунтованих обмежень з боку держави.

    У цьому випадку мова йде про короткотривалу молитву, яка не супроводжувалася жодними публічними закликами чи масовим зібранням. Проте навіть такий формат був кваліфікований як порушення встановлених правил.

    Контекст цієї справи також пов’язаний із загальною ситуацією в регіоні, де окупаційна влада продовжує впроваджувати власні правові норми та практики. Це стосується не лише релігійної сфери, а й інших аспектів життя — від свободи слова до пересування.

    Водночас випадок у Донецьку піднімає ширше питання про становище іноземців на окупованих територіях. Громадяни інших держав, які перебувають у таких регіонах, часто опиняються в умовах правової невизначеності, де правила можуть суттєво відрізнятися від тих, до яких вони звикли.

    На цьому тлі правозахисні організації закликають міжнародну спільноту уважніше стежити за ситуацією з дотриманням прав людини на окупованих територіях України. Особливу увагу вони звертають на випадки обмеження свободи віросповідання, які можуть мати системний характер.

    Станом на зараз інформації про оскарження рішення або подальшу долю оштрафованих осіб немає. Також відсутні офіційні коментарі від представників міжнародних організацій щодо цього конкретного випадку.

    Ця історія ще раз демонструє, як навіть коротка приватна молитва може стати підставою для покарання в умовах обмеженого правового поля. Вона підкреслює складність ситуації на окупованих територіях, де звичні для демократичних суспільств права можуть суттєво обмежуватися.

  • Російським призовникам закрили виїзд навіть через Білорусь

    Російським призовникам закрили виїзд навіть через Білорусь

    Громадяни Російської Федерації, які отримали обмеження на виїзд із країни через вручення повісток або перебування у статусі призовників, фактично не можуть залишити територію РФ навіть через Білорусь. Про це заявили у Державному прикордонному комітеті Білорусі.

    У білоруському прикордонному відомстві зазначили, що між Росією та Білоруссю діє система обміну даними щодо осіб, які перебувають на військовому обліку або мають заборону на виїзд. Це означає, що навіть спроба перетнути кордон через Білорусь не дозволяє обійти обмеження, накладені російською стороною.

    У Державному прикордонному комітеті Республіки Білорусь підкреслили, що прикордонники діють у межах доступної інформації та спільних баз даних. У відомстві наголосили, що відповідальність за заборону виїзду повністю лежить на Російській Федерації. У Білорусі це сформулювали коротко: якщо виїзд заборонений, усі питання слід адресувати російській стороні.

    Підставою для обговорення ситуації став випадок, про який повідомили російські правозахисники з ініціативи «Рух свідомих відмовників». За їхніми даними, молодий чоловік із міста Saint Petersburg, який мав обмеження на виїзд через призовний статус, намагався залишити Росію через територію Білорусі.

    Спочатку, 23 квітня, йому відмовили у посадці на рейс із Мінська до Тбілісі. Згодом, 25 квітня, йому також відмовили у виїзді до Єревану, причому як і в попередньому випадку, письмових пояснень причин відмови надано не було.

    Правозахисники вважають, що подібні випадки можуть свідчити про поступове впровадження спільної системи перевірки даних між Росією та Білоруссю. Йдеться про можливу інтеграцію електронних реєстрів військового обліку та баз даних, які містять інформацію про повістки, призовний статус і заборони на виїзд.

    Якщо такі системи справді працюють у повному обсязі, це означає, що громадяни Росії можуть бути перевірені вже на території Білорусі, навіть якщо формально вони залишили РФ. Це фактично унеможливлює використання Білорусі як транзитного шляху для обходу обмежень.

    Офіційно деталі роботи таких баз даних не розкриваються, однак обидві сторони підтверджують координацію між прикордонними службами. Росія і Білорусь входять до союзних інтеграційних структур і мають тісну співпрацю у сфері безпеки та прикордонного контролю.

    У цьому контексті останні повідомлення про блокування виїзду призовників через Білорусь можуть свідчити про подальше посилення контролю за переміщенням громадян, які підлягають військовому обліку. Це також вказує на зменшення можливостей для обходу російських обмежень на виїзд і на більш жорстку координацію між двома державами у сфері безпеки та мобілізаційного контролю.