Daypolitico

Позначка: російська армія

  • Вибух на дні народження російського генерала: серед поранених могла бути його донька

    Вибух на дні народження російського генерала: серед поранених могла бути його донька

    У справі про вибух біля елітного ресторану Balzi Rossi у центрі Москви з’явилася нова деталь. Російське видання «Верстка» стверджує, що серед постраждалих могла бути 25-річна Марія Чайко — донька генерал-полковника Олександра Чайка, який у травні 2026 року очолив Повітряно-космічні сили Росії. Офіційно російська влада особи більшості поранених не розкриває, тому на цьому етапі йдеться саме про версію журналістів, побудовану на інформації джерела та зіставленні даних із відкритих і витеклих баз.

    Вибух стався ввечері 1 серпня біля ресторану Balzi Rossi на Кудринській площі в центрі Москви. За даними російських правоохоронців, жінка принесла до закладу саморобний вибуховий пристрій. На вході її зупинив охоронець, після чого стався вибух. Російський Національний антитерористичний комітет повідомляв про трьох загиблих — саму жінку, охоронця та одного відвідувача ресторану — і щонайменше 21 пораненого. Пізніше російські медіа заявили, що ще двоє постраждалих померли в лікарні, через що кількість жертв могла зрости до п’яти, однак на момент перших повідомлень ця цифра не була офіційно підтверджена.

    Російські слідчі кваліфікували подію як теракт. Мер Москви Сергій Собянін назвав вибух «жорстоким терористичним актом». При цьому офіційно не встановлено ані замовника, ані остаточний мотив атаки. Жодна організація публічно не взяла на себе відповідальність. Слідство також перевіряє, чи усвідомлювала сама жінка, що в її пакунку міститься вибухівка, чи могла бути використана як кур’єр.

    Додаткової уваги історії надало те, що в Balzi Rossi того вечора проходив приватний захід. У російських Telegram-каналах та західних медіа з’явилася версія, що там могли святкувати 55-річчя генерал-полковника Олександра Чайка. The Times із посиланням на джерела також писала, що саме Чайко міг бути ймовірною ціллю атаки, хоча офіційного підтвердження цієї версії немає. За даними видання, на закритій вечірці могли бути присутні високопоставлені російські військові та чиновники.

    Сам Олександр Чайко народився 27 липня 1971 року, тобто напередодні вибуху йому справді виповнилося 55 років. У травні 2026 року російські ЗМІ повідомили про його призначення головнокомандувачем Повітряно-космічних сил РФ. До цього він командував Східним військовим округом і займав інші високі посади в російській армії.

    Саме з його родиною «Верстка» пов’язала одну з постраждалих у ресторані. У списках, які поширили пов’язані з російськими силовиками Telegram-канали 112 та РЕН ТВ, фігурувала 25-річна «Марія П.». У неї, за цими даними, діагностували відкриту черепно-мозкову травму.

    Журналісти «Верстки» звернули увагу, що доньці Чайка Марії також 25 років. Крім того, у витоках із російських баз даних вона, за твердженням видання, фігурує під прізвищем Передрій. У записах Чайко та Передрій збігаються дата народження й адреса проживання, а в телефонних довідниках вона нібито записана як «Чайко Марія» та «наречена».

    Ця версія частково підсилюється ще однією деталлю. Серед постраждалих у списках російських каналів значився 27-річний «Данило П.». За даними «Верстки», ним може бути Данило Передрій, який має такий самий вік і пов’язаний із Марією Чайко через соцмережі. Видання припускає, що Передрій може бути чоловіком або партнером доньки генерала.

    Водночас ці дані не були підтверджені офіційними структурами РФ. Російські правоохоронці не називали Марію Чайко серед постраждалих, тому достовірно стверджувати, що донька генерала була в ресторані, наразі не можна.

    Сам вибух став одним із найгучніших інцидентів останнього часу в центрі Москви. За даними Reuters, саморобний вибуховий пристрій був начинений уражальними елементами. Вибух стався біля входу до ресторану, після того як охоронець зупинив жінку з підозрілим пакунком. На місці загинули троє людей, ще 21 отримала поранення, причому частина потерпілих перебувала у важкому стані.

    Associated Press також повідомляло, що ресторан розташований у престижній сталінській висотці на Кудринській площі та належить до дорогих закладів центру Москви. Після вибуху район оточили силовики, а слідчі та вибухотехніки працювали на місці протягом кількох годин.

    Увага до можливого перебування Олександра Чайка в ресторані пов’язана і з його роллю у війні проти України. У березні 2026 року Рада Європейського Союзу внесла генерала до санкційного списку разом із ще вісьмома особами, яких ЄС пов’язує з масовими вбивствами цивільних у Бучі та інших населених пунктах Київської області.

    У документі Ради ЄС Чайка названо колишнім командувачем Східного військового округу та найвищим за рангом російським офіцером, який перебував в Україні на початку повномасштабного вторгнення. Європейський Союз окремо зазначає, що він був головним командувачем російських сил в Україні в момент, коли окупаційні війська увійшли до Бучі.

    Саме через цей бекграунд повідомлення про можливе святкування його дня народження у Balzi Rossi та ймовірне поранення доньки генерала отримали широкий резонанс.

    Однак наразі у цій історії залишається багато непідтверджених деталей. Не встановлено, чи справді приватний захід був святкуванням ювілею Чайка, чи перебував сам генерал у ресторані та чи була він конкретною ціллю атаки. Reuters наголошує, що версії про зв’язок вибуху з війною проти України та можливу присутність високопоставленого російського військового залишаються непідтвердженими. Українська сторона офіційно подію не коментувала.

    Російські спецслужби продовжують розслідування. Серед іншого вони намагаються встановити походження вибухівки, особу жінки, яка принесла пристрій, і те, чи діяла вона свідомо. Окремо перевіряють можливість дистанційного підриву.

    Вибух у Balzi Rossi відбувається на тлі серії резонансних атак на російських військових та силовиків у Москві й інших містах РФ. Серед попередніх випадків — ліквідація генерал-лейтенанта Ігоря Кирилова у грудні 2024 року та генерал-лейтенанта Ярослава Москалика у квітні 2025-го. Проте російські правоохоронці наразі офіційно не встановили зв’язку між цими подіями та вибухом 1 серпня.

    Отже, на цей момент підтверджено сам вибух біля ресторану, щонайменше три офіційно визнані смерті та 21 постраждалого. Дані про п’ятьох загиблих походять від російських ЗМІ й потребують остаточного підтвердження. Інформація про можливе поранення 25-річної доньки генерала Олександра Чайка також залишається журналістською версією. Саме результати слідства мають встановити, кого насправді намагалися атакувати та чи був вибух пов’язаний із приватним святкуванням російського воєначальника.

  • Ще мінус 1470 окупантів: ЗСУ за добу знищили понад 80 артсистем і майже 2 тисячі дронів РФ

    Ще мінус 1470 окупантів: ЗСУ за добу знищили понад 80 артсистем і майже 2 тисячі дронів РФ

    Сили оборони України протягом минулої доби, 31 липня, знешкодили ще близько 1470 російських військовослужбовців. Загальні бойові втрати армії РФ у живій силі від початку повномасштабного вторгнення, за оцінкою Генерального штабу Збройних сил України, сягнули приблизно 1 млн 447 тис. 620 осіб.

    Водночас українські військові продовжили завдавати значних втрат російській артилерії, безпілотній авіації, автомобільній техніці та засобам протиповітряної оборони.

    Оновлені дані про втрати противника Генеральний штаб ЗСУ оприлюднив уранці 1 серпня. У штабі традиційно наголошують, що через високу інтенсивність бойових дій підрахунок уточнюється.

    Особливо великими минулої доби стали втрати росіян у артилерії. Сили оборони знищили 82 артилерійські системи противника. Артилерія залишається одним із головних інструментів російської армії на фронті, тому систематичне ураження гармат і самохідних установок безпосередньо впливає на можливості російських підрозділів підтримувати штурмові дії та обстрілювати українські позиції.

    Крім того, за добу російські війська втратили чотири реактивні системи залпового вогню та два засоби протиповітряної оборони.

    Ще чотири одиниці бойових броньованих машин були знищені або виведені з ладу.

    Найпомітнішою цифрою у новому зведенні стали втрати російських безпілотників. За інформацією Генштабу, протягом доби було знешкоджено 1838 БпЛА оперативно-тактичного рівня.

    Високі втрати безпілотних систем відображають те, наскільки масштабно обидві сторони нині використовують дрони на полі бою. Йдеться про розвідувальні апарати, ударні FPV-дрони, баражувальні боєприпаси та інші безпілотні платформи, які використовуються для розвідки, коригування артилерії та безпосереднього ураження цілей.

    Російська армія також втратила 16 наземних робототехнічних комплексів. Такі системи дедалі активніше використовуються на фронті для логістики, доставки боєприпасів, евакуації, мінування та виконання інших завдань у небезпечних районах.

    Значних втрат противник зазнав і в автомобільній техніці. За даними Генштабу, українські військові за добу знищили або пошкодили 463 одиниці автомобільної техніки та автоцистерн, а також одну одиницю спеціальної техніки.

    Автомобільний транспорт має критичне значення для забезпечення російських підрозділів на передовій. Саме ним доставляють особовий склад, боєприпаси, пальне, продовольство та інше спорядження, тому великі втрати цієї категорії створюють додаткові проблеми для логістики окупаційних сил.

    Загалом, за даними Генштабу ЗСУ, бойові втрати Росії у живій силі від 24 лютого 2022 року до 1 серпня 2026 року оцінюються приблизно у 1 447 620 осіб. Цей показник включає вбитих і поранених військовослужбовців противника, які були виведені з бойового складу.

    Українська сторона не розкриває детальної методології щоденного підрахунку втрат противника. Незалежно перевірити всі цифри в умовах активних бойових дій неможливо, тому вони залишаються оперативною оцінкою Генерального штабу.

    Водночас дані про втрати техніки частково підтверджуються відео та фотографіями з фронту, матеріалами підрозділів Сил оборони та відкритими OSINT-джерелами. Остаточні цифри можуть уточнюватися після отримання додаткової інформації з районів бойових дій.

    Високі добові втрати Росії фіксуються на тлі продовження інтенсивних боїв одразу на кількох напрямках фронту. Російські війська продовжують проводити штурмові дії, активно застосовуючи артилерію, авіацію та ударні безпілотники.

    Українські сили, своєю чергою, концентруються на ураженні живої сили, артилерійських позицій, пунктів управління, логістики та безпілотних систем противника. Окремим напрямом залишається боротьба із російськими засобами ППО та далекобійними системами, знищення яких дозволяє розширювати можливості українських ударних засобів.

    Таким чином, лише за одну добу російська армія, за оцінкою Генштабу, втратила близько півтори тисячі військових, десятки артилерійських систем та сотні одиниць техніки. Найбільша кількісна втрата припала на безпілотники — понад 1,8 тисячі апаратів різного призначення.

    У Генеральному штабі наголошують, що дані оперативні та продовжують уточнюватися в міру надходження інформації з передової.

  • У Держдумі РФ відкрито назвали максимальну мету війни: окупанти хочуть дійти до західних кордонів України

    У Держдумі РФ відкрито назвали максимальну мету війни: окупанти хочуть дійти до західних кордонів України

    Депутат Державної думи Росії, генерал-лейтенант запасу Віктор Соболєв заявив, що російські війська мають прагнути виходу до західних кордонів України. За його словами, передумов для завершення повномасштабної війни у 2026 році він не бачить, а створення обмеженої так званої «зони безпеки» вздовж кордону нібито не розв’яже поставлених Москвою завдань.

    Соболєв, який входить до комітету Держдуми РФ з оборони, озвучив цю позицію в коментарі російському виданню News.ru. Його слова поширили російські пропагандистські та українські медіа. Йдеться про особисту заяву депутата, а не про формально затверджену військову доктрину чи офіційне рішення російської влади. Водночас висловлювання представника парламентського оборонного комітету демонструє збереження максималістських територіальних вимог у частини політичної та військової еліти РФ.

    «Жодних передумов для завершення “СВО” поки що немає. Потрібно досягти цілей спеціальної військової операції. На мою думку, це вихід на західні кордони України», — заявив Соболєв.

    Фактично така позиція передбачає спробу окупації всієї території України до її державних кордонів із Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Це означало б захоплення не лише нині окупованих регіонів чи територій сходу та півдня, на які претендує Москва, а й центральних і західних областей України.

    У Росії не вважають «буферну зону» достатньою

    Соболєв також заявив, що не вважає достатнім створення так званої «зони безпеки» на українській території. Представники Кремля та російського військового керівництва використовують цей термін для виправдання нових наступальних операцій і захоплення територій України, які Москва подає як необхідні для захисту прикордонних регіонів РФ.

    Російський депутат пояснив свою позицію розвитком українських безпілотних технологій. За його словами, дальність українських дронів постійно збільшується, тому окупація лише окремої смуги території вздовж кордону не гарантуватиме безпеки Росії.

    Така аргументація фактично дозволяє Кремлю постійно розширювати заявлені територіальні вимоги. Зі збільшенням дальності українського озброєння будь-яку раніше окуповану територію російська сторона може називати недостатньою для створення «буферної зони». Це перетворює нібито безпекове обґрунтування на виправдання для спроби ліквідації української державності.

    Соболєв не вперше виступає проти припинення бойових дій. У березні 2025 року він відкидав ідею 30-денного перемир’я, заявляючи, що пауза нібито дозволить Україні перегрупувати сили та підготуватися до подальших бойових дій.

    Депутат РФ не очікує завершення війни у 2026 році

    За словами російського генерала, він не бачить умов, за яких війна могла б завершитися до кінця 2026 року. Він виступив проти припинення вогню до досягнення заявлених Москвою цілей і стверджував, що замороження бойових дій нібито призведе до ще масштабнішої війни в майбутньому.

    Соболєв також повторив традиційну тезу російської пропаганди про загрозу з боку європейських країн. Він заявив, що Європа нібито не дозволить Росії «спокійно жити», тому Москва має продовжувати війну.

    При цьому депутат не надав доказів існування планів європейських держав атакувати Росію. Його заява повторює кремлівський наратив, за допомогою якого агресію проти України представляють як нібито оборонну війну проти Заходу.

    Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Москва називала серед своїх цілей «демілітаризацію» та «денацифікацію», не пояснюючи їхнього чіткого змісту. Пізніше російська влада почала вимагати визнання окупації українських територій, нейтрального статусу України, обмеження чисельності її Збройних сил та відмови від вступу до НАТО.

    Заява Соболєва демонструє, що для окремих представників російської влади навіть виконання цих вимог може бути недостатнім, оскільки вони відкрито говорять про вихід російської армії до західних кордонів України.

    Чи є це офіційною позицією Кремля

    Офіційно Кремль не оголошував вихід до західних кордонів України затвердженою метою війни. Тому слова Соболєва не слід автоматично прирівнювати до наказу російським військам або узгодженого плану російського керівництва.

    Водночас він є членом парламентського комітету з оборони та колишнім військовим високого рангу, а його заяви регулярно поширюють російські державні й наближені до влади медіа. Через це висловлювання можна розглядати як показник настроїв у частині російської еліти та спробу підготувати суспільство РФ до тривалого продовження війни.

    Раніше російські чиновники неодноразово озвучували різні й часто суперечливі територіальні цілі. Частина вимагала повного захоплення Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які Росія незаконно оголосила своїми. Інші російські політики закликали окупувати Одесу, Харків, Миколаїв або створити контрольований Москвою режим у Києві.

    Тепер Соболєв фактично озвучив найбільш радикальний сценарій — встановлення російського контролю над усією Україною.

    Заява пролунала на тлі розмов про можливе припинення війни

    Слова депутата Держдуми пролунали на тлі міжнародних дискусій щодо можливого припинення вогню та майбутніх переговорів. Кремль періодично заявляє про готовність до дипломатичного врегулювання, однак пов’язує його з виконанням власних вимог.

    Речник президента Росії Дмитро Пєсков раніше стверджував, що Москва готова припинити бойові дії після досягнення поставлених цілей. Водночас російські представники не демонструють готовності відмовитися від претензій на українські території чи вивести окупаційні війська.

    Заява Соболєва додатково ставить під сумнів твердження Кремля про прагнення до компромісного миру. Вихід до західного кордону України неможливий без повної окупації країни, масштабного розширення бойових дій та прямого наближення російських військ до кордонів держав НАТО і Європейського Союзу.

    Тому слова російського депутата можна розцінювати не лише як погрозу Україні, а й як сигнал європейським країнам. У разі реалізації такого сценарію російські війська опинилися б безпосередньо на кордонах Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії.

    Українська влада неодноразово наголошувала, що російська агресія не обмежується територіальними претензіями, а спрямована на знищення незалежної української держави. Публічна заява представника оборонного комітету Держдуми про необхідність дійти до західних кордонів стала ще одним підтвердженням того, що частина російської еліти не приховує максималістських планів щодо України.

  • Росія підвищує “ціну контракту”: регіони змушують платити мільйони за нових військових

    Росія підвищує “ціну контракту”: регіони змушують платити мільйони за нових військових

    Влада Росії продовжує стимулювати набір контрактників до армії, змушуючи регіони збільшувати одноразові виплати за підписання контрактів із Міністерством оборони. При цьому багато суб’єктів РФ уже стикаються з гострими бюджетними проблемами, однак Кремль вимагає спрямовувати дедалі більше коштів саме на поповнення війська.

    Про це повідомив Центр протидії дезінформації при РНБО України.

    У Центрі зазначають, що попри погіршення фінансового становища російських регіонів федеральна влада фактично змушує місцеві адміністрації брати участь у так званому “аукціоні смерті”, постійно підвищуючи розмір виплат громадянам за укладення контракту з Міноборони РФ.

    За даними ЦПД, найбільші виплати наразі пропонують у Ханти-Мансійському автономному окрузі, де новобранцям обіцяють до 4,1 млн рублів. Аналогічні суми пропонують і в Дагестані — від 3,6 до 4,1 млн рублів. У Карачаєво-Черкесії за контракт готові виплатити 3,1 млн рублів, тоді як у Смоленській області розмір одноразової винагороди становить близько 2,1 млн рублів.

    У Центрі протидії дезінформації наголошують, що зростання виплат свідчить про дедалі гостріший дефіцит охочих вступати до російської армії. Через нестачу добровольців у деяких регіонах Росії навіть запровадили фінансові бонуси для осіб, які залучають нових контрактників до війська.

    За оцінкою ЦПД, після значних втрат російської армії у війні проти України кількість громадян, готових добровільно підписувати контракти, помітно скоротилася. Саме тому Кремль змушений компенсувати небажання росіян воювати дедалі більшими грошовими виплатами.

    Водночас така політика створює серйозний тиск на місцеві бюджети. У Центрі зазначають, що для фінансування контрактних виплат регіональна влада вимушена скорочувати або відкладати фінансування інших важливих напрямків. Йдеться насамперед про соціальні програми, розвиток освіти, систему охорони здоров’я, а також ремонт і модернізацію інфраструктури.

    У ЦПД вважають, що подібна практика матиме довгострокові негативні наслідки для самої Росії. Постійне вилучення коштів із регіональних бюджетів на військові потреби, поєднане зі значними людськими втратами на фронті, сприятиме поглибленню економічної кризи та демографічних проблем, які з часом можуть стати незворотними.

    Про фінансові труднощі Росії свідчать і останні рішення російської влади. Наприкінці липня в РФ вкотре заявили про пріоритетність фінансування військових витрат, визнавши водночас, що коштів для забезпечення всіх потреб бюджету бракує.

    Крім того, раніше повідомлялося про різке зростання попиту на оренду та купівлю житла серед громадян Росії у Вірменії. За оцінками експертів, ця тенденція нагадує хвилю виїзду росіян восени 2022 року після оголошення Кремлем “часткової мобілізації”, що може свідчити про побоювання населення щодо нових етапів набору до армії.

  • У Росії стріляли в керівника компанії, що виробляє дрони для армії РФ

    У Росії стріляли в керівника компанії, що виробляє дрони для армії РФ

    У російському місті Тула скоїли напад на керівника компанії, яка займається виробництвом безпілотних систем для потреб російської армії. Невідомий підстеріг чоловіка у під’їзді житлового будинку та кілька разів вистрілив у нього, після чого зник з місця події. Про це повідомляє російський Telegram-канал Mash.

    За інформацією каналу, напад стався біля помешкання керівника компанії “Російська лабораторія повітряного транспорту” Андрія Черезова. Повідомляється, що нападник заздалегідь влаштував засідку в під’їзді житлового будинку, дочекався появи чоловіка та тричі вистрілив у нього.

    Після стрілянини потерпілий отримав вогнепальні поранення. Його госпіталізували до лікарні, де медики надають необхідну допомогу. Інформація про його стан наразі офіційно не уточнюється.

    За даними Mash, особу стрільця поки не встановлено. Російські правоохоронні органи проводять розшукові заходи та з’ясовують усі обставини нападу, однак офіційних заяв щодо можливих мотивів злочину поки не оприлюднили.

    Компанія “Російська лабораторія повітряного транспорту”, яку очолює Черезов, спеціалізується на розробці та виробництві безпілотних авіаційних систем. Її продукція використовується для потреб російської армії.

    За інформацією російських джерел, нещодавно підприємство отримало державні контракти майже на 30 мільйонів рублів. Вони передбачають постачання комплектів для складання безпілотників, а також систем управління для дронів.

    На цей момент невідомо, чи пов’язують російські правоохоронці напад із професійною діяльністю керівника підприємства або ж розглядають інші версії. Офіційного підтвердження мотивів замаху поки немає.

    Водночас інцидент стався на тлі інших резонансних нападів на представників окупаційної адміністрації та осіб, пов’язаних із російським військово-промисловим комплексом. Раніше в тимчасово окупованому Мелітополі стався замах на заступника начальника так званого “обласного управління внутрішніх справ”, коли вибуховий пристрій спрацював біля воріт його будинку. Тоді чоловік також отримав поранення та був госпіталізований. Наразі російська влада не повідомляє про можливий зв’язок між цими подіями.

  • Президент провів окрему зустріч із “Флешем”: про що говорили після кадрових змін у Міноборони

    Президент провів окрему зустріч із “Флешем”: про що говорили після кадрових змін у Міноборони

    Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із фахівцем у сфері військових технологій Сергієм Бескрестновим, більш відомим за позивним «Флеш». Головною темою розмови стали розвиток сучасних оборонних технологій, впровадження нових рішень для українського війська та оперативне реагування на технологічні зміни, які впроваджує російська армія. За підсумками зустрічі глава держави заявив, що сторони домовилися про максимально тісну співпрацю, а найближчим часом будуть ухвалені відповідні рішення.

    Про зустріч Зеленський повідомив у своїх офіційних соціальних мережах. За словами президента, вони детально обговорили всі найактуальніші питання, пов’язані з технологічною складовою української оборони.

    «Зустріч із Сергієм Бескрестновим – “Флешем”. Дуже детально обговорили все, що зараз найбільш актуально щодо технологічної складової нашої оборони. Саме технологічна спроможність зберігає життя наших воїнів і повертає цю війну додому – до Росії», – зазначив Зеленський.

    Президент наголосив, що одним із ключових факторів успіху України у війні є швидке впровадження нових технологій. Йдеться не лише про розвиток безпілотних систем, а й про засоби радіоелектронної боротьби, зв’язку, автоматизації управління військами та інші інноваційні рішення, які дозволяють ефективніше виконувати бойові завдання та мінімізувати втрати особового складу.

    Окрему увагу під час розмови приділили тому, як Росія змінює свої технологічні підходи до ведення війни. Зеленський підкреслив, що Україна має оперативно реагувати на появу нових російських розробок.

    «Важливо завжди своєчасно реагувати на військові інновації, які з’являються у силах і засобах армії агресора. Принцип простий: знаємо деталі – ефективно протидіємо», – зазначив глава держави.

    За словами президента, результатом зустрічі стала домовленість про максимально тісну співпрацю.

    «Домовилися із Сергієм максимально співпрацювати. Будуть рішення», – повідомив Зеленський, не уточнивши, про які саме кадрові чи організаційні кроки йдеться.

    Зустріч відбулася лише через кілька днів після масштабних кадрових змін у Міністерстві оборони. Напередодні Сергій Бескрестнов повідомив, що більше не виконує обов’язків радника міністра оборони після відставки Михайла Федорова. Саме Федоров у січні 2026 року запросив «Флеша» до команди як радника з питань оборонних технологій. Основними напрямами його роботи були розвиток безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби, аналіз російських технологій та експертна оцінка нових військових розробок.

    Сергій Бескрестнов вважається одним із найвідоміших українських експертів у сфері безпілотної авіації, радіозв’язку та РЕБ. Від початку повномасштабного вторгнення він регулярно аналізує нові російські технології, проводить навчання для українських військових і публічно звертає увагу на критичні проблеми, які потребують швидких технологічних рішень.

    Наприкінці червня «Флеш» наголошував, що одним із найбільших викликів для Сил оборони залишаються російські керовані авіабомби (КАБ), а також швидкий розвиток російських систем радіоелектронної боротьби та нових засобів керування ударними безпілотниками. Він закликав прискорити створення серійних засобів протидії КАБам і активніше впроваджувати сучасні рішення для боротьби з ворожими БПЛА.

    Останніми місяцями експерт також попереджав про використання Росією елементів штучного інтелекту у безпілотниках типу «Молнія» та прогнозував, що аналогічні технології з часом можуть інтегрувати і в ударні дрони типу Shahed. На його думку, саме швидкість адаптації визначатиме перевагу на полі бою.

    Паралельно із зустріччю з «Флешем» президент провів низку нарад із військовим командуванням, присвячених ситуації на фронті, розвитку оборонної промисловості та забезпеченню українських військових сучасними технологічними рішеннями. Це свідчить про те, що технологічний компонент війни залишається одним із головних пріоритетів українського керівництва.

    Хоча Зеленський не розкрив деталей майбутніх рішень, його заява про максимально тісну співпрацю з одним із найвідоміших експертів у сфері військових технологій може свідчити про намір посилити взаємодію держави з профільними фахівцями для швидшого впровадження інновацій на фронті.

  • Перші чотири роки «триденної війни» найважчі: у Німеччині висміяли геніальний «план Путіна»

    Перші чотири роки «триденної війни» найважчі: у Німеччині висміяли геніальний «план Путіна»

    Німецький письменник і публіцист Крістоф Брумме у сатиричній колонці для видання Frankfurter Allgemeine Zeitung проаналізував головну формулу російської пропаганди — твердження Кремля про те, що війна проти України нібито продовжує розвиватися «за планом». На його думку, ця фраза давно втратила будь-який зв’язок із реальністю, але залишається незамінною для російського режиму, який змушений видавати колосальні втрати, військові невдачі та економічні проблеми за частину продуманої стратегії.

    Авторський матеріал про «успіхи» Путіна в Україні вийшов в Frankfurter Allgemeine Zeitung під заголовком «Кожен день успішний з усіх точок зору»

    Український переклад матеріалу опублікував «Главком» під назвою «План Путіна. Що не день – то нові успіхи». Автор іронічно описує війну, яку російське керівництво планувало провести блискавично, але яка триває вже п’ятий календарний рік. Брумме використовує популярний жарт про «перші чотири роки триденної війни», щоб підкреслити величезну прірву між початковими очікуваннями Кремля та фактичними результатами російського вторгнення.

    За логікою російської пропаганди, зазначає автор, практично будь-яку подію можна оголосити частиною великого задуму президента РФ. Знищення російської техніки стає доказом самовідданості армії, удари дронів по нафтопереробних заводах — можливістю перевірити роботу протиповітряної оборони, а вибухи в Москві чи ліквідації російських генералів — черговими епізодами боротьби з нібито всесильним Заходом.

    Особливо показовою Брумме називає ситуацію з Чорноморським флотом РФ. Росія, яка ще до повномасштабного вторгнення мала значну перевагу на морі, втратила частину кораблів і була змушена відвести основні сили від окупованого Севастополя. Україна при цьому не мала класичного великого військового флоту, однак завдяки ракетам, безпілотним системам і морським дронам змогла істотно обмежити можливості російських кораблів у західній частині Чорного моря.

    Не менш промовистою є ситуація на суші. Кремль регулярно заявляє про успіхи «на всіх напрямках», хоча реальні темпи російського просування залишаються надзвичайно повільними порівняно з масштабами людських і матеріальних ресурсів, які Москва кидає у війну. За оцінкою Інституту вивчення війни, у червні 2026 року російські війська просувалися в середньому приблизно на один квадратний кілометр на добу.

    Дані українського аналітичного проєкту DeepState також свідчать, що за червень російські сили захопили близько 84 квадратних кілометрів української території. Водночас, якщо враховувати ділянки, звільнені Силами оборони України, чистий результат для РФ міг бути значно меншим, а за окремими підрахунками — навіть від’ємним другий місяць поспіль.

    Водночас головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський наприкінці червня заявив, що від початку 2026 року українські підрозділи повернули під контроль понад 670 квадратних кілометрів території. Ці цифри не означають завершення російського наступу чи зникнення загрози, однак демонструють, наскільки пропагандистське уявлення про безперервне просування РФ відрізняється від складної та мінливої ситуації на фронті.

    Брумме наголошує, що для путінського режиму визнання поразки або навіть серйозної невдачі є майже неможливим. Російська пропаганда роками переконувала населення, що українці не є окремою нацією, Україна нібито не здатна самостійно ухвалювати рішення, а її керівництво повністю контролюється Заходом. Тому нездатність швидко перемогти країну, яку Кремль зображав слабкою та неспроможною чинити опір, стала б руйнівним ударом по міфу про «непереможну російську армію».

    Саме через це офіційна Москва постійно змінює пояснення причин і цілей війни. Спочатку йшлося про так звані «демілітаризацію» та «денацифікацію», згодом російська пропаганда почала стверджувати, що РФ воює не з Україною, а з усім блоком НАТО. Така інтерпретація дозволяє Кремлю пояснювати, чому війна, яку планували як коротку операцію, затягнулася на роки й потребує дедалі більшої кількості військових, грошей і техніки.

    Водночас теза про війну проти НАТО має очевидну суперечність: країни Альянсу підтримують Україну зброєю, фінансами та розвідданими, але їхні регулярні армії не беруть безпосередньої участі у бойових діях проти Росії. НАТО не зазнає втрат на фронті, тоді як основний тягар війни несуть українські військові та цивільне населення.

    Щоб виправдати затягування війни та величезні втрати, російська пропаганда дедалі частіше використовує релігійну й апокаліптичну риторику. Державні телеведучі називають вторгнення «священною війною», а західні країни — силами «сатанізму». Така мова допомагає перевести обговорення з площини конкретних військових результатів у площину міфічного протистояння добра і зла. Якщо війна оголошена священною, будь-які втрати можна представити як необхідну жертву, а будь-які переговори — як зраду.

    Автор також звертає увагу, що невизначеність російських цілей є не випадковістю, а важливим елементом політичної конструкції. Коли цілі не сформульовані чітко, Кремль може змінювати критерії перемоги залежно від ситуації. Захоплення Києва не вдалося — значить, це нібито й не було головним завданням. Росія не змогла встановити контроль над усією Україною — отже, перемогою можна оголосити утримання сухопутного коридору до Криму чи частини окупованих областей.

    Подібний механізм уже простежується в матеріалах про можливу інформаційну підготовку російського суспільства до завершення війни без досягнення максимальних цілей. У травні 2026 року видання The Telegraph повідомило про внутрішній документ, який свідчив, що Путін не має чіткої стратегії виходу з війни, а його найближче оточення перебуває у стані політичного паралічу й не може відкрито заперечувати президентові.

    За описом Брумме, Кремль здатен оголосити перемогою навіть вимушене перемир’я. Російському населенню можуть заявити, що країна здобула нові території, ресурси, вихід до Азовського моря та сухопутний коридор до окупованого Криму. Величезні людські втрати, санкції, руйнування економіки та нездатність підкорити Україну при цьому будуть винесені за межі офіційної картини.

    Окрему увагу автор приділяє імперській суті російської політики. На його переконання, кінцевою метою Москви залишається не лише захоплення територій, а й позбавлення України політичної суб’єктності. Кремль прагне отримати можливість впливати на українську внутрішню та зовнішню політику, обмежити її зв’язки із Заходом і примусити Київ існувати в межах російської сфери контролю.

    Брумме також нагадує про історичну практику радянської та російської влади використовувати депортації, примусове переселення та зміну демографічного складу територій як засоби підкорення народів. Саме тому риторика російських чиновників про «перевиховання», освоєння Сибіру або переселення населення окупованих регіонів сприймається в Україні не як абстрактна пропаганда, а як реальна загроза.

    У колонці підкреслюється, що російська агресія проти України не є історичним винятком. У додатках до російського закону «Про ветеранів» перелічені десятки військових кампаній і бойових операцій, у яких після Другої світової війни брали участь радянські та російські військові. До них належать події в Угорщині, Китаї, Кореї, В’єтнамі, Афганістані, Анголі, Мозамбіку, Сирії, Чечні, Грузії та інших країнах.

    Російський соціолог Лев Гудков пояснював агресивну антизахідну риторику комплексом меншовартості та відчуттям історичної образи, яке систематично підтримує державна пропаганда. Після розпаду СРСР Росія не змогла перетворитися на сучасну демократичну державу та сприйняла успіхи сусідніх країн не як приклад, а як загрозу власній імперській моделі.

    У цій системі Захід постає одночасно слабким, розбещеним і надзвичайно небезпечним. Російська пропаганда переконує громадян, що західні держави десятиліттями мріють знищити Росію, але водночас нібито не здатні витримати тривалу конфронтацію. Кремль розраховує на політичну втому, суперечки між союзниками України та прагнення європейців якнайшвидше повернутися до звичного життя.

    Саме тому Брумме критикує й західні країни, які досі не сформували єдиного довгострокового плану протидії російській агресії. Москва прагне нав’язати світу порядок, заснований на силі, шантажі та праві великих держав контролювати слабших сусідів. Європа ж декларує захист міжнародних правил, але часто діє повільно та нерішуче.

    Головний висновок автора полягає в тому, що легендарний «план Путіна» — це не детально продумана стратегія перемоги, а механізм збереження влади. Його суть полягає у тому, щоб ніколи не визнавати помилок, постійно змінювати цілі, пояснювати невдачі втручанням Заходу та оголошувати будь-який результат історичним досягненням.

    За такої моделі війна може тривати доти, доки російське суспільство погоджується приймати пропагандистську картину світу. Кораблі можуть тонути, нафтобази — палати, економіка — втрачати технології, а армія — витрачати місяці на захоплення невеликих населених пунктів. Проте державне телебачення щодня повторюватиме незмінну формулу: Росія знову досягла успіху, а все відбувається точно за планом.

  • У Донецьку спалахнув склад боєприпасів: детонація тривала годинами

    У Донецьку спалахнув склад боєприпасів: детонація тривала годинами

    У тимчасово окупованому Донецьку в ніч проти 13 липня стався потужний вибух на складі боєприпасів, після чого розпочалася тривала детонація снарядів. У мережі з’явилися численні відео, на яких видно масштабну пожежу та серію вибухів, що не припинялися протягом тривалого часу.

    Про інцидент повідомили моніторингові Telegram-канали, а також місцеві пабліки, які публікували кадри з різних районів окупованого міста. Через значну відстань до місця події на відеозаписах можна розгледіти лише велике полум’я, яке освітлює нічне небо, однак добре чути безперервні вибухи.

    За повідомленнями очевидців, після першого потужного вибуху на складі розпочалася неконтрольована детонація боєприпасів. Снаряди вибухали один за одним, а уламки та боєприпаси хаотично розліталися в повітрі. Через характер вибухів можна припустити, що вогонь охопив значний запас боєкомплекту, хоча офіційного підтвердження цієї інформації наразі немає.

    Станом на цей момент причини займання залишаються невідомими. Також не розголошуються точне місце розташування складу, масштаби руйнувань та інформація про можливі втрати серед особового складу чи техніки окупаційних військ. Представники окупаційної адміністрації Донецька інцидент поки що не коментували.

    Подібні вибухи на складах боєприпасів мають суттєвий вплив на забезпечення військ, адже можуть призводити до втрати значних запасів снарядів, необхідних для ведення бойових дій. Водночас офіційного підтвердження того, що саме стало причиною пожежі та вибухів, наразі немає.

    Останнім часом на тимчасово окупованих територіях дедалі частіше повідомляють про вибухи, пожежі та пошкодження військової логістики російських окупаційних сил. Зокрема, раніше стало відомо про знищення мосту, який сполучав Донецьк із Маріуполем. Після цього рух транспорту через переправу став неможливим, що змусило окупаційні війська шукати альтернативні маршрути для перекидання особового складу, техніки та боєприпасів.

    Крім того, останніми днями повідомлялося і про інші удари по військовій інфраструктурі на тимчасово окупованих територіях. За даними українських ЗМІ, серія атак спричинила паніку серед окупаційних військ, а також посилила проблеми із забезпеченням окремих напрямків. Зокрема, експерти зазначають, що регулярні удари по складах, логістичних вузлах та транспортній інфраструктурі можуть суттєво ускладнювати можливості російської армії підтримувати інтенсивність бойових дій.

    Наразі незалежно підтвердити обставини нічної пожежі та вибухів у Донецьку неможливо. Інформація про наслідки інциденту продовжує уточнюватися.

  • Війна розвертається проти Путіна: WSJ назвав переломний момент

    Війна розвертається проти Путіна: WSJ назвав переломний момент

    Війна Росії проти України входить у нову фазу, в якій час уперше за тривалий період може перестати працювати на Кремль. Українські війська не лише зберегли обороноздатність, а й дедалі активніше тиснуть на слабкі місця противника, тоді як російський наступ сповільнюється, армія зазнає значних втрат, а далекобійні удари по нафтопереробній та логістичній інфраструктурі створюють проблеми вже глибоко всередині РФ.

    Таку оцінку наводить The Wall Street Journal, аналізуючи зміни на фронті, розвиток української дронової кампанії та дедалі складніше стратегічне становище російського правителя Володимира Путіна.

    Водночас видання застерігає: нинішня ситуація ще не означає близької поразки Росії або автоматичного завершення війни. Москва зберігає значні ресурси, продовжує наступальні операції та має серйозну перевагу в балістичних ракетах. Сам Путін не демонструє готовності відмовлятися від максималістських вимог.

    Час більше не є безумовним союзником Кремля

    Протягом чотирьох років російське керівництво будувало стратегію на припущенні, що РФ здатна довше за Україну витримувати війну на виснаження. Кремль розраховував на більші людські резерви, потужнішу промисловість, поступове скорочення західної допомоги та втому українського суспільства.

    Однак Україна не зазнала очікуваного Москвою військового краху. Навпаки, вона створила масштабну індустрію безпілотників, адаптувала оборону та отримала можливість уражати об’єкти за тисячі кілометрів від кордону.

    Одним із найпоказовіших став удар по Омському нафтопереробному заводу — найбільшому НПЗ Росії, розташованому приблизно за 2700 кілометрів від контрольованої Україною території. Після атаки підприємство зупинило перероблення нафти, що посилило дефіцит пального в РФ.

    Українські дрони також атакували НПЗ у Саратові, Татарстані, Самарській області, портову інфраструктуру, трубопровідні станції та танкери в Азовському морі. Reuters повідомляв про одночасне ураження трьох російських НПЗ, танкерів і насосних станцій у межах однієї масштабної операції.

    Удари по нафті створили фізичний дефіцит пального

    Наслідки української кампанії вже не обмежуються тимчасовими пожежами на підприємствах. За оцінками, які наводила The Wall Street Journal, станом на 20 червня близько 28% російських нафтопереробних потужностей не працювали.

    Експерти наголошували, що йдеться вже не лише про логістичні труднощі або дисбаланс між регіонами, а про фізичну нестачу бензину та дизельного пального.

    У низці регіонів Росії виникли черги на автозаправках, зросли ціни, а влада була змушена обмежити експорт дизеля та збільшувати імпорт. Зупинка Омського НПЗ, який є одним із головних виробників бензину в країні, лише поглибила кризу.

    Особливо складною стала ситуація в окупованому Криму, де українські удари по підстанціях, енергомосту та морській логістиці спричинили перебої зі світлом і пальним.

    У липні Україна також суттєво посилила атаки на судноплавство в Азовському морі. За повідомленнями західних медіа, удари по десятках танкерів, поромів та інших суден змусили Росію обмежувати рух на важливих морських маршрутах.

    Величезна територія Росії стала її слабкістю

    Розмір Росії протягом століть вважався її стратегічною перевагою. Проте в умовах масового застосування далекобійних безпілотників ця перевага починає працювати проти Кремля.

    Москва змушена захищати сотні нафтопереробних заводів, складів, портів, військових аеродромів, підстанцій, трубопроводів і промислових підприємств на величезній території. Повністю закрити всі ці об’єкти системами ППО неможливо.

    The Wall Street Journal раніше писала, що українська дронова кампанія перевантажує російську протиповітряну оборону, а удари з березня могли пошкодити близько 20% нафтопереробних потужностей РФ.

    Кожен комплекс ППО, який Кремль перекидає з фронту до НПЗ або стратегічного підприємства, перестає прикривати російські війська, склади та штаби на окупованих територіях.

    Одночасно утримувати щільну оборону фронту й забезпечувати захист усієї території РФ стає дедалі складніше.

    Російський наступ дає менше результатів

    Російські війська продовжують атакувати на Донеччині та інших напрямках, однак темпи просування вже не відповідають масштабам втрат і витрачених ресурсів.

    Західні розвідки оцінювали російські втрати приблизно у 35 тисяч військових щомісяця — більше, ніж Кремль здатний залучати добровольців і контрактників.

    Якщо така тенденція збережеться, Путін може опинитися перед вибором: скорочувати інтенсивність наступу або проводити нову примусову мобілізацію. Другий варіант є політично небезпечним, оскільки мобілізація 2022 року викликала невдоволення та масовий виїзд росіян за кордон.

    WSJ зазначає, що російська армія все ще має локальні просування, зокрема на Донеччині. Однак на відміну від попередніх періодів вона вже не рухається вперед майже по всій лінії фронту.

    Українські підрозділи проводять локальні контратаки, відтісняють росіян на окремих ділянках і значно ефективніше протидіють диверсійним та штурмовим групам.

    Українська армія швидше адаптується

    Однією з головних змін стала здатність України швидко впроваджувати нові технології безпосередньо на полі бою.

    Українські сили створили багаторівневу систему виявлення та знищення російських дронів середньої дальності. До неї входять акустичні датчики, засоби радіоелектронної боротьби, мобільні вогневі групи, розвідувальні системи та дрони-перехоплювачі.

    Комерційні супутникові знімки також дедалі швидше потрапляють безпосередньо до військових, скорочуючи час між виявленням російського об’єкта та нанесенням удару. WSJ писала, що така оперативна передача розвідувальних даних робить українські атаки значно точнішими.

    Українська оборонна промисловість щороку збільшує виробництво FPV-дронів, далекобійних безпілотників, морських дронів і перехоплювачів. Західні уряди почали фінансувати закупівлю безпілотників безпосередньо в українських виробників.

    Зокрема, Німеччина профінансувала закупівлю 50 тисяч ударних FPV-дронів Shrike, а Велика Британія анонсувала передачу Україні ще 150 тисяч безпілотників.

    Трамп змінив тон щодо України

    Окрему увагу WSJ звертає на зміну ставлення президента США Дональда Трампа.

    Ще у 2025 році він заявляв Зеленському, що Україна нібито не має достатніх «карт» для боротьби з Росією. Проте під час саміту НАТО в Анкарі у липні 2026 року тон розмови був значно теплішим.

    За даними видання, Трампу демонстрували розвідувальні матеріали про нові українські далекобійні можливості. Масштаб і точність ударів по російській енергетичній інфраструктурі справили на нього враження.

    Після зустрічі із Зеленським американський президент публічно підтримав українські далекобійні удари та заявив про готовність дозволити виробництво ракет для Patriot в Україні.

    Зеленський повідомив, що домовленість щодо ліцензій уже досягнута на політичному рівні. Україна також веде переговори про спільне виробництво дронів зі Сполученими Штатами та створення окремої європейської антибалістичної системи.

    Балістика залишається головною перевагою Росії

    Попри стратегічні проблеми Кремля, Україна залишається надзвичайно вразливою до російських балістичних ракет.

    На початку липня The Wall Street Journal повідомила, що запас ракет-перехоплювачів Patriot в України практично вичерпаний. Через це Київ та інші міста мають обмежені можливості для знищення балістичних цілей.

    Зеленський назвав балістичні удари останньою серйозною перевагою Росії. За його словами, більшість інших військових завдань Україна вже здатна вирішувати самостійно, однак для перехоплення ракет «Іскандер-М» і подібних цілей потрібні Patriot та сучасні боєприпаси до них.

    Президент неодноразово наголошував, що поповнення запасів ракет для Patriot є головним пріоритетом. На початку липня він визнав, що політичної волі США було б достатньо для подолання дефіциту, однак необхідних постачань поки бракує.

    Без достатньої кількості перехоплювачів Росія може продовжувати завдавати значних втрат українським містам навіть у разі погіршення власної ситуації на фронті.

    Путін може отримувати викривлену картину

    Однією з причин, через які Кремль не змінює стратегію, може бути недостовірна інформація, яку російські генерали передають Путіну.

    Аналітики припускають, що військове керівництво продовжує доповідати про нібито неминучий прорив на Донеччині та перебільшує успіхи російської армії.

    Сам Путін публічно повторює максималістські вимоги: визнання окупованих територій російськими, обмеження української армії та фактичну відмову України від самостійної зовнішньої політики.

    Ознак того, що він готовий погодитися на справедливе припинення вогню, наразі немає. Росія паралельно посилює удари по українських містах, підприємствах і цивільній інфраструктурі.

    Поворот ще не означає перемоги

    Нинішня ситуація є переломною, але результат цього повороту ще не визначений.

    Росія може спробувати адаптуватися до української переваги в дронах, посилити ППО, розосередити виробництво або провести нову мобілізацію. Вона також зберігає великий ракетний арсенал, авіацію та здатність концентрувати значні сили на окремих напрямках.

    Україна, зі свого боку, залежить від постачання боєприпасів для ППО, міжнародного фінансування та стабільного поповнення особового складу.

    Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний раніше застерігав, що нинішній баланс більше нагадує взаємне стримування, ніж близьку вирішальну перемогу однієї зі сторін.

    Проте головна зміна вже відбулася: Кремль більше не може бути впевнений, що просте продовження війни автоматично наближатиме його до перемоги.

    Російські втрати перевищують темпи поповнення, стратегічні підприємства палають за тисячі кілометрів від фронту, паливна система працює з перебоями, а Україна зберігає здатність оборонятися й розширює можливості для ударів.

    Саме тому The Wall Street Journal робить висновок, що час уперше починає працювати не на Путіна. Однак російський правитель поки не демонструє наміру зупинятися — навіть якщо ціна продовження війни для його армії, економіки та власної влади стає дедалі вищою.

  • ЗСУ спалили С-400, з якої могли бити по Києву: оприлюднено відео удару

    ЗСУ спалили С-400, з якої могли бити по Києву: оприлюднено відео удару

    Українські оператори Сил безпілотних систем заявили про успішне знищення російського зенітного ракетного комплексу С-400 у Брянській області РФ. За інформацією 413-го полку СБС «Рейд», саме з цього району російські війська регулярно здійснювали пуски балістичних ракет у напрямку Києва та інших українських міст. Відео бойової операції вже оприлюднили військові.

    Про успішне ураження повідомив 413-й полк Сил безпілотних систем «Рейд». За словами військових, оператори безпілотників виявили пускову установку російського зенітного ракетного комплексу С-400, після чого завдали по ній точного удару. Опубліковані кадри демонструють влучання дронів та подальшу потужну пожежу на місці розташування комплексу.

    ЗРК С-400 (росЗМІ)

    У підрозділі зазначили, що Брянська область є одним із районів, звідки російська армія здійснює пуски балістичних ракет по українській столиці. Саме тому знищення такого комплексу, на думку військових, безпосередньо впливає на безпеку цивільного населення України.

    Водночас важливо зазначити, що С-400 «Тріумф» за своїм основним призначенням є зенітним ракетним комплексом великої дальності, створеним для ураження літаків, крилатих і балістичних ракет. Однак під час повномасштабної війни Росія неодноразово застосовувала ракети комплексу С-400 для ударів по наземних цілях в Україні. Саме про таке використання комплексу повідомляли українські військові та міжнародні аналітичні центри.

    За інформацією бійців «Рейду», під час останньої масованої атаки Росії по Україні комплекс перебував у районі, звідки здійснювалися ракетні пуски. У підрозділі наголосили, що успішне ураження установки могло зірвати або ускладнити подальше застосування балістичних засобів ураження проти українських міст.

    Офіційного підтвердження з боку Міністерства оборони Росії щодо втрати комплексу С-400 станом на момент публікації немає. Російська сторона традиційно не коментує або заперечує інформацію про втрати стратегічних систем ППО.

    С-400 «Тріумф» вважається одним із найдорожчих елементів російської протиповітряної оборони. До складу одного дивізіону входять командний пункт, радіолокаційні станції, пускові установки та транспортно-заряджальні машини. Комплекс здатний одночасно супроводжувати десятки повітряних цілей і застосовувати кілька типів ракет залежно від дальності та характеру загрози.

    З початку повномасштабного вторгнення українські Сили оборони неодноразово демонстрували здатність уражати російські системи ППО як на тимчасово окупованих територіях, так і безпосередньо в прикордонних регіонах РФ. Втрата таких комплексів не лише знижує можливості російської протиповітряної оборони, а й відкриває додаткові можливості для роботи українських далекобійних безпілотників.

    Останніми місяцями 413-й полк СБС «Рейд» регулярно повідомляє про успішні удари по військовій інфраструктурі противника. Раніше оператори підрозділу заявляли про ураження локомотивів, які забезпечували військову логістику окупантів у Брянській області, а також інших важливих військових об’єктів.

    Українське командування систематично наголошує, що пріоритетними цілями залишаються засоби протиповітряної оборони, радіолокаційні станції, логістичні вузли та інші військові об’єкти, які забезпечують російські удари по території України.