На фронті — новий король. Це не танк, не артилерія і не жива сила. Це дрон на оптоволокні — технологічний звір, який змінює правила гри. Він не боїться радіоперешкод, не “глушиться”, не зникає зі зв’язку. Сьогодні це найнебезпечніша зброя поля бою. Таку реальність окреслює військовослужбовець ЗСУ Єгор Фірсов, який прямо з передової розповідає: війна знову еволюціонувала. Сіра зона розтягується, тактика змінюється, а єдиний вихід для солдата, коли над головою висить дрон на волокні — тікати або ховатися глибше.
Противник масово запускає ці пристрої, і станом на сьогодні ефективної протидії їм немає. Водночас ЗСУ також адаптуються: розробляють власні дрони, перебудовують логістику, евакуацію, навчання. Але головна задача, наголошує Фірсов, — це не техніка. Це якісні командири й адекватна організація, без яких навіть найкращі дрони — марна справа.
На жаль, треба продовжувати бігти марафон.
На якому ми кілометрі? На 21 чи 39 му не зрозуміло, але фініш ще не проглядається.
Ще й бігти треба в гору.
Яка ситуація на фронті? Місяць чипів року тому — нам було легше.
Чати різних підрозділів гудять і вдень, і вночі: логістика, евакуація, організація різних типів БПЛК.
Дрони роблять новий виток еволюції: польоти на 30 кілометрів на оптоволокні — це реальність. Таких дронів стає все більше і більше. А значить — фактична сіра зона, в якій можна лише сидіти під землею — буде ставати ще довшою.
Противник взяв курс на оптоволокно — протидії цим дронам поки немає, окрім як збивати дрон рушницею. Або просто тікати від нього, чим швидше, тим краще (вміло)!
До речі, як тікати від дрона, коли ти водій — має стати важливим курсом під час підготовки військових.
Дрон на оптоволокні — починає бути королем фронту. Як агент з “Матриці”, з усіх героїв він невразливіший.
Покращення організації у війську — головна задача. Вона навіть головніша, ніж дрони. Бо останнє ми витягнемо, як завжди, колективним військовим розумом. Перше — вимагає аналізу власних помилок, і якісних старших командирів, яких має ставати все більше.