З моменту початку повномасштабної агресії Росії проти України в 2022 році світовий спортивний сектор виявив рішучість, відсторонивши російських і білоруських спортсменів від участі в міжнародних змаганнях. Проте вже у 2023 році розпочався процес поступового зняття обмежень, що призвело до часткового або повного повернення атлетів з цих країн на міжнародну арену.
Спочатку спортсмени з Росії та Білорусі стикнулися з максимально жорсткими заходами. У лютому та березні 2022 року Міжнародний олімпійський комітет (МОК) наполіг на недопущенні атлетів з цих країн до змагань, а Міжнародний паралімпійський комітет (МПК) повністю усунув їх від участі в Паралімпійських іграх 2022 року. До осені того ж року обидва національні паралімпійські комітети втратили своє членство.
Однак вже в 2023 році ситуація почала змінюватися. МПК дозволив участь деяких спортсменів у нейтральному статусі, а МОК розпочав процес допуску окремих атлетів до Олімпійських ігор 2024 року без національної символіки. У 2025 році ця тенденція продовжила набирати популярності: МПК відновив членство національних комітетів Росії та Білорусі, а МОК заговорив про послаблення обмежень для молодіжних змагань, що сигналізувало міжнародним федераціям.
Наприкінці 2025 року розпочалося масове повернення спортсменів під національними прапорами у деяких видах спорту, зокрема в кікбоксингу, дзюдо, самбо, шахах і фехтуванні на юнацькому рівні. У 2026 році ця тенденція отримала ще ширше визнання, оскільки федерації почали знімати або частково скасовувати санкції. Росія та Білорусь повернулися до змагань з тхеквондо, водних видів спорту, гандболу, боротьби, гімнастики, муай-тай та інших дисциплін, і в деяких випадках участь вже відбувається під власними символами.
За останні два роки спортсмени з Росії повернулися до міжнародних змагань в щонайменше 10 видах спорту на дорослому рівні, а також у ще більшій кількості на молодіжному. У випадку з Білоруссю процес відновлення участі відбувається швидше через централізовану політику МОК.
Проте не всі міжнародні федерації підтримують таку політику. Деякі організації в легкій атлетиці та тенісі продовжують зберігати обмеження. Експерти зазначають, що ключовою тенденцією стало поступове повернення Росії у світовий спорт за рішеннями конкретних федерацій, а не завдяки єдиній політиці МОК. Ця ситуація призвела до створення фрагментованої системи, де правила відрізняються в залежності від виду спорту.
В Україні та деяких країнах Європи активно намагаються вплинути на організаторів турнірів, щоб обмежити участь російських спортсменів, навіть у нейтральному статусі. Попри офіційні заяви про санкції, фактичні тренди свідчать про поступове розширення участі атлетів з Росії та Білорусі в міжнародному спорті, що стосується як дорослих, так і молодіжних змагань, а в деяких випадках — і виступів під національною символікою.
Отже, аналітики спортивної політики підкреслюють, що процес повернення набув системного характеру, і його подальший розвиток залежить не лише від глобальних рішень, а й від політики окремих федерацій і країн-господарів турнірів.
