У вересні поточного року російський суд у місті Ярославль виніс безпрецедентно суворий вирок чоловікові середнього віку, засудивши його до чотирнадцяти років позбавлення волі у виправній колонії. Єдиним злочином засудженого стало фотографування надгробків російських військовослужбовців, які були ліквідовані під час бойових дій на території України. Поки політичне керівництво Російської Федерації продовжує тотальне замовчування реальних масштабів втрат на фронті, незалежні активісти та дослідники змушені використовувати саме такі фотографії з місць поховань для фіксації справжньої кількості загиблих окупантів.
За останні місяці каральні органи Росії розгорнули масштабну кампанію залякування власного населення. Федеральна служба безпеки почала регулярно патрулювати міські та сільські кладовища у пошуках порушників негласного правила. Наразі офіційні відомства відкрито попереджають, що будь-яка спроба фотофіксації військових могил може обернутися для громадян довічним ув’язненням. Починаючи з літа, по всій країні заарештовано вже кілька десятків осіб. На закритих судових процесах їм висувають тяжкі звинувачення у державній зраді, мотивуючи це нібито «співпрацею з українськими спецслужбами».
«Дедалі більше могил – це, ймовірно, те, що дуже турбує владу, адже це нагадує їй про провал путінської війни, – зазначив науковець німецького Центру сучасної історії імені Лейбніца Ян Берендс. – Загинуло надто багато людей».
Зібрані в умовах жорсткої цензури дані виявляються катастрофічно більшими за ті цифри, які Москва готова визнати публічно. Зокрема, незалежна база даних «Russia 200», яка акумулює інформацію з відкритих джерел та соціальних мереж, вже містить імена майже 283 тисяч ідентифікованих мертвих російських солдатів із детальним описом обставин їхньої смерті. Проте навіть ці колосальні списки не відображають повної картини через об’єктивну нестачу ресурсів для документування кожного факту загибелі. Офіційні відомства західних країн наводять значно більші масштаби. За спільними підрахунками Міністерства закордонних справ Великої Британії та розвідки Нідерландів, втрати російської армії вже перевищили пів мільйона осіб. Водночас у липні цього року президент України Володимир Зеленський повідомив, що у війні загинуло 700 тисяч росіян.
Для порівняння, навіть найскромніші оцінки нинішніх втрат РФ багаторазово перевищують радянські показники за майже десять років війни в Афганістані, яка почалася у 1979 році. Тодішній Кремль діяв за аналогічною схемою приховування справжньої ціни збройного конфлікту.
«Не можна було ніяк позначити могилу так, щоб було зрозуміло: людина померла на війні, – розповідає професор історії Університету Північної Кароліни Джефф Джонс. – Деяких родичів навіть змушували проводити похорони вночі, щоб не привертати уваги».
Згодом радянська влада пішла на мінімальні поступки, дозволивши карбувати на пам’ятниках абстрактні написи штибу «героїчно загинув під час виконання інтернаціонального обов’язку», однак пряме формулювання «загинув в Афганістані» так і залишилося під суворим табу.
Показово, що на початку повномасштабного вторгнення в Україну керівництво РФ намагалося діяти дещо відкритіше. У вересні 2022 року, через пів року після початку агресії, тодішній міністр оборони Сергій Шойгу публічно визнав загибель 5937 російських солдатів. Після цієї заяви будь-які офіційні зведення припинилися назавжди. Оскільки конфлікт набув затяжного характеру, держава почала планомірно перекривати кожен новий канал, яким користувалися розслідувачі. А у квітні 2024 року офіційний представник Кремля прямо наголосив, що будь-яка інформація про втрати є «державною таємницею», а повідомлення про них залишається «виключною прерогативою Міністерства
