3.7 C
Kyiv
Субота, 21 Грудня, 2024

Україна укріплює свій європейський шлях: новий імпульс для аграрного експорту

У 2023 році Україна вражає світ своїми аграрними досягненнями: частка експорту сільгосппродукції зростає до 62%, що є найвищим показником за період незалежності. За звітом заступника директора Інституту аграрної економіки та академіка Національної академії аграрних наук Миколи Пугачова, рік 2023 відзначився рекордними обсягами експорту заморожених ягід та фруктів, досягненням суми у $22,1 мільярда.

Хоча обсяг експорту зменшився на 21% порівняно з рекордним 2021 роком, Україна залишається в лідерах серед країн незалежності. Важливим є той факт, що в умовах повномасштабного вторгнення Росії на схід України, країна вдало утримується від орієнтації на ринки Європейського Союзу.

Експорт сільгосппродукції в азіатські та африканські країни також зазнав зменшення, проте вирішальним для України стало утримання фокусу на європейському напрямку, який склав 57% від усього обсягу українського агроекспорту.

У рейтингу імпортерів української агропродукції за 2023 рік Румунія посіла перше місце, здійснивши закупівлі на $2,875 млрд. Китай та Туреччина розташувалися на другому та третьому місцях відповідно. Важливо відзначити, що обмеження Польщі щодо української сільськогосподарської продукції призвели не лише до втрати статусу основного покупця, а й до зменшення вартості імпорту на третину.

Усі ці фактори свідчать про впевнене розвиток аграрного сектору та експортної активності України навіть у складних геополітичних умовах.

Український аграрний сектор і надалі утримується на вершині світового експорту, пропонуючи глобальному ринку різноманітні та високоякісні продукти. Споживачі по всьому світу продовжують цінувати найважливіші продукти українського аграрного експорту, які традиційно включають зернові культури, олії та жири, різноманітні олійні продукти, а також м'ясо та субпродукти.

Однак, зокрема в році 2023, світова тенденція зниження цін на продовольство відзначила свій вплив і на українських експортерів. В сегментах м'яса, зерна та олій спостерігалась одночасна динаміка зростання кількісних обсягів закордонних продажів та зниження валютного виторгу.

Нещодавно відзначеною та важливою рисою експортного року стало значуще збільшення обсягів експорту українського цукру та кондитерських виробів. Ці напрямки агропродукції в цілому склали 89% вартісних обсягів галузевого експорту, що свідчить про стратегічний розвиток та гнучкість українського аграрного сектору в адаптації до глобальних змін.

Українські експортери продовжують відзначатися не лише кількісним зростанням обсягів, а й вдосконаленням якісних характеристик продукції, сприяючи зміцненню позицій країни на світовому аграрному ринку.

У 2023 році український аграрний сектор продемонстрував вражаючі результати, несмотря на глобальні тенденції зниження цін на продовольство, що вразило доходи експортерів. Зернові культури, олії, м'ясо та субпродукти залишаються ключовими продуктами експорту, але варто відзначити значне зростання обсягів експорту цукру та кондитерських виробів.

Європейський союз залишається основним ринком для української агропродукції, але важливо враховувати зміну у динаміці вартості продажів. Несмотря на виклики, такі як вторгнення Росії та зниження цін, українські фермери та експортери виявили гнучкість та стратегічний підхід, розвиваючи нові напрямки та підвищуючи якість експортної продукції.

Рекордні показники експорту цукру та кондитерських виробів свідчать про потенціал для додаткового росту та розширення асортименту експортних товарів. Український аграрний сектор залишається важливим ігроком на світовому ринку, і його успіх у 2023 році підкреслює високий рівень конкурентоспроможності та адаптивності країни в умовах глобальних викликів.

Солене питання: Як Україні відмовитися від імпортованої солі і забезпечити власне споживання?

Україна, колись самодостатня у виробництві стратегічно важливого продукту – солі, нині стикається з проблемою імпорту та зростанням цін. Після втрати соляних шахт у Донбасі, країна швидко перейшла на імпорт, але попит залишається високим, викликаючи хвилю нервовості серед населення, особливо за поширенням фейків від російських ЗМІ.

Ситуація з сольовим дефіцитом, разом із дефіцитом пального, виявилася однією з перших проблем після початку війни. Зараз солі вистачає, проте Україна активно працює над зменшенням залежності від імпорту та власним виробництвом. Зокрема, Закарпаття виражає намір значно збільшити виробництво та стати власним постачальником солі для країни. Вже перевезли фахівців з Донбасу, демонструючи важливі кроки у відновленні виробництва.

Доповідь ВВС розглядає можливість функціонування України без відомої “Артемсолі”, аналізує джерела імпортної солі та розглядає перспективи самодостатнього забезпечення ринку власним продуктом у найближчому майбутньому.

Перед початком війни Україна, завдяки “Артемсолі”, була лідером у виробництві та експорті солі в Європі. Однак російське вторгнення спричинило втрату шахт та змусило країну переглянути свою ситуацію. Спроби реформ “Артемсолі” та інших підприємств, що виробляли сіль в різних областях, свідчать про стратегічний план зменшення залежності від імпорту та відновлення власного виробництва.

Вже у перший місяць війни, підприємство "Артемсоль" стало мішенню обстрілів, а видобуток солі припинився в квітні. Незважаючи на це, до травня 2022 року підприємство продовжувало виплачувати зарплати працівникам, але в червні його діяльність було зупинено. Наслідком військових дій стали пожежі, зруйноване обладнання та пошкоджені будівлі. Багато співробітників були змушені покинути свої домівки. Район соляних копалень — Бахмут та Соледар — перетворився на поле бою від липня 2022 року до січня 2023 року.

У січні 2023 року Збройні сили України повністю відступили з Соледара, залишивши його під російською окупацією. Після зупинки "Артемсолі", яке забезпечувало 90% видобутку, ціни на сіль в Україні стрімко зросли. Країна, колишній великий експортер солі, нині змушена імпортувати цей продукт. З початком імпорту ціни почали зменшуватися, але сіль від "Артемсолі" зникла з магазинів і стала своєрідним сувеніром. За допомогою проєкту UNITED24, прибуток від продажу цієї солі був відданий на потреби української армії, збираючи понад 1,6 мільйона доларів для придбання безпілотників для українських розвідників.

Зараз ринок солі в Україні стабільний завдяки імпортним поставкам, хоча ціни вищі, і виникло більше морської солі. Експертка Лариса Гук вказує, що українські підприємці та торговельні мережі змінили підхід до цього ринку, використовуючи імпортні поставки та переупаковуючи сіль, що виходить більш прибутковим.

Протягом першого півріччя 2023 року Україна імпортувала понад 211 тисяч тонн солі на суму понад 46 мільйонів доларів, повідомляє Державна митна служба. Частка солі в загальному обсязі імпорту підвищилася, але залишається невеликою – всього 0,15%. У порівнянні з попереднім роком, коли Україна імпортувала майже 440 тисяч тонн солі на суму 92 мільйони доларів, видно певне зниження обсягів.

Найбільшим постачальником солі в Україну є Туреччина, яка забезпечує приблизно третину загального обсягу соляного імпорту. Також сіль постачається з Румунії та Єгипту. Зазначимо, що минулого року серед основних постачальників солі була також Польща, але її роль українського експорту значно зменшилася.

Важливо враховувати, що обговорюючи імпорт солі, необхідно враховувати два її види – харчову та технічну. Харчова сіль використовується в галузі харчової промисловості, тоді як технічна сіль застосовується в металургії, нафтопереробці, хімічній промисловості, виробництві паперу, скла, фарб та лаків, а також для обробки доріг та злітних смуг.

Враховуючи припинення діяльності "Артемсолі", яка виробляла значні обсяги технічної солі, та знищення важливих клієнтів, таких як Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, виникає питання про внутрішні потреби України у цьому виді солі. До початку війни цей показник становив близько 907 тисяч тонн, і важливо вирішити питання щодо забезпечення цих потреб національними чи імпортними ресурсами.

На сучасному етапі видно, що потреби України в технічній солі суттєво зменшилися через руйнування ключових металургійних підприємств, таких як "Азовсталь" і "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", що на даний момент не контролюються Україною через війну. Це призвело до значного скорочення виробництва інших вітчизняних металургійних підприємств. Зменшення чисельності населення через виїзд українців за кордон та втрати від війни також вплинуло на зниження внутрішнього попиту.

Крім того, спостерігається зміна у харчових звичках, зокрема, перехід від кам'яної солі до морської. Це виявляє вплив не лише на господарства та господинь у побуті, але й на промисловість, де морська сіль, зокрема груба, виявляється ефективною. Такі зміни характеризуються не лише економічними аспектами, але й культурними та гастрономічними перетвореннями.

Попри зменшені потреби в солі, важливо враховувати, що внутрішні резерви складають значущий актив, але доступні лише заходу країни через війну та російську окупацію. Для забезпечення внутрішнього ринку важливо не лише мати наявні резерви, але й активно розвивати видобуток. На сьогоднішній день єдиним вітчизняним виробником солі залишається Дрогобицька солеварня, але важливо прискорити процес збільшення обсягів видобутку для забезпечення потреб ринку.

Окрім того, останніми місяцями чутно заяви про можливість відновлення експорту солі з України, зокрема з іншого західного регіону – Закарпаття. Закарпаття славиться своєю історією видобутку солі, і його можливість задовольнити внутрішні потреби та навіть відновити експорт стає предметом обговорення.

Солотвино, знамените своїми соляними шахтами, налічує свою історію від часів Радянського Союзу. Колись люди спускалися на глибину 300 метрів, щоб насолоджуватися корисними властивостями солоного повітря, яке легше подихати та корисне при хворобах дихальних шляхів та астмі.

Проте у 2007 році солотвинські шахти стали жертвою підтоплення, що викликало формування карстових провалень. З того часу діяльність шахт була припинена, а саме селище отримало статус зони надзвичайної ситуації. Нинішнім ландшафтом стали глибокі солоні озера, що виникли на місці колишніх провалень.

У серпні 2023 року Закарпатська обласна рада заявила про 140 ділянок розвитку карстових провалень в Солотвині. Місцева влада висловила впевненість, що Закарпаття може стати постачальником солі для всієї України. Голова Закарпатської обласної влади Віктор Микита прогнозує, що протягом наступних років область зможе забезпечувати 100% технічної та харчової солі для країни. Недавно розпочатий видобуток технічної солі на Тереблянському родовищі вже дає позитивні результати.

Влада планує розширювати потужності видобутку та відновлювати славу, яку колись мав Солотвинський сільовий регіон та пов'язані з ним оздоровчі курорти. Важливо уникнути повторення помилок минулого, коли видобуток солі відбувався на занадто великій швидкості, і це призвело до негативних наслідків. Зараз колишні співробітники "Артемсолі" знайшли роботу у Солотвині та активно беруть участь у відновленні сільового виробництва.

Тереблянське родовище, яке розробляється компанією "Катіон Інвест", вже дає свої перші плоди. Спеціальний технічний засіб, подібний комбайну, використовується для видобутку солі. Цей процес відрізняється високою вмістом натрію – близько 90%, що робить тереблянську сіль ідеальною для технічних потреб. За словами директора підприємства, Сергія Кондратьєва, співпраця з експертами з "Артемсолі" забезпечить успішне розвиток Тереблянського родовища.

Однак, незважаючи на позитивні зміни, важливо утримувати баланс і уникати повторення екологічних та виробничих помилок минулого. Здатність Закарпаття забезпечити Україну сіллю стає ключовим аспектом розвитку регіону, а привернення досвіду та фаховості колишніх співробітників "Артемсолі" грає важливу роль у цьому процесі.

Тереблянська сіль на сьогодні визнається менш якісною порівняно з Артемсольською, але експерти впевнені, що з часом якість поліпшиться. Поклади якісної харчової солі в Тереблянському родовищі великі, але для її видобутку потрібен час. Планується, що другою половиною 2024 року розпочнеться видобуток харчової солі, яка зможе задовольнити половину потреб України в "екстра" солі. Прогнози Віктора Микити говорять про повне задоволення потреб України в харчовій та технічній солі вже до 2025 року.

Запаси Тереблянського родовища оцінюються приблизно в 500 мільйонів тонн технічної солі та сто мільйонів тонн харчової. Влада розглядає цей родовище як потенційного лідера в солевидобутку, який може забезпечувати країну сіллю на десятиліття вперед. Віктор Микита висловив впевненість, що експорт солі з Закарпаття буде не тільки внутрішнім, а й здатен конкурувати на міжнародному ринку.

Однак існують виклики, які влада визнає. Логістичні питання та віддаленість родовища від транспортних мереж можуть ускладнити експорт. Розбудова і покращення інфраструктури стають актуальними завданнями для успішного вивезення солі за кордон.

Незважаючи на оптимістичні плани влади, експерти висловлюють застереження. Ксенія Оринчак, директорка Національної асоціації видобувної промисловості, вказує на складнощі відновлення видобутку солі у Солотвино, а також на інші родовища в західній частині України. Великий термін на отримання необхідних дозволів, будівництво нових шахт та технічні виклики затягнуть процес і перешкоджатимуть швидкому зростанню вітчизняного видобутку солі. Імпорт солі, ймовірно, залишиться актуальним протягом найближчих років.

У висновках можна зазначити наступне:

• Тереблянське родовище солі в Закарпатті потенційно може стати важливим джерелом якісної харчової та технічної солі для України.

• Якість Тереблянської солі наразі визнається менш якісною, ніж у вже довідкових Артемсольських покладах, але експерти висловлюють оптимізм щодо поліпшення цієї ситуації з часом.

• Прогнози на майбутнє передбачають, що вже до другої половини 2024 року почнеться видобуток харчової солі, яка зможе задовольнити значну частину внутрішнього попиту.

• Запаси Тереблянського родовища надають можливість розглядати Закарпаття як ключового гравця на ринку солі, але експорт потребує вирішення логістичних питань.

• Альтернативи імпорту солі на внутрішньому ринку поки що залишаються актуальними через труднощі і терміновість відновлення вітчизняного видобутку.

• Важливі завдання включають розбудову інфраструктури для полегшення експорту та вирішення технічних труднощів у відновленні видобутку солі.

• Економічний та соціальний виграш від розвитку солевидобутку в Закарпатті вбачається як шлях до створення робочих місць та покращення економічного становища регіону.

Брюссель продовжує безмитний міст між Україною та ЄС: Доступ гарантовано до червня 2025 року

Європейська Комісія продовжила безмитний доступ для українського імпорту: Прозорі обмеження для захисту фермерів

Європейська Комісія внесла пропозицію про продовження безмитного доступу українського імпорту до Європейського Союзу принаймні до червня 2025 року. Однак, щоб стримати можливі проблеми серед фермерів, деякі види сільськогосподарської продукції, такі як цукор, м'ясо птиці та яйця, обмежать на рівні 2022-2023 років.

Безмитні заходи спочатку були введені після вторгнення Росії в Україну у 2022 році з метою підтримки української економіки. Вони тимчасово скасували мита, які залишилися за межами угоди про вільну торгівлю ЄС з Україною. Аналогічні заходи також будуть застосовані до торговельної угоди з Молдовою.

Рішення Комісії вразило спочатку, оскільки вона вирішила обмежити деякі види української продукції через тиск внутрішніх чинників, зокрема, фермерських протестів у країнах ЄС. Протести стали ключовою деталлю, що вплинула на зміну позиції Комісії.

Президент Комісії Урсула фон дер Ляєн та її команда врахували необхідність забезпечити підтримку фермерів перед виборами до ЄС у червні. Важливою постатью в цьому контексті став комісар з сільського господарства Януш Войцеховський, що виступав за обмеження імпорту.

Пропозицію Комісії тепер мають схвалити країни ЄС та Європейський парламент. Також оголошено, що фермерам ЄС буде надано звільнення від заходів екологічного землеробства, які вимагають від них виділяти частину землі для підтримки біорізноманіття.

Брюссель поступив під тиском Франції та вніс зміни у зелені правила: Фермерам дозволено отримувати субсидії при вирощуванні азотфіксаторів та товарних культур

Брюссель прийняв рішення змінити зелені правила у сільському господарстві, послабивши обмеження для фермерів. Цей крок був зумовлений тиском Франції та передував візиту президента Еммануеля Макрона до Брюсселя, де він мав виступити проти торговельної угоди Меркосур з латиноамериканськими країнами.

Згідно зі зміненими правилами, фермери можуть продовжувати отримувати субсидії за вирощування азотфіксаторів та товарних культур на відведених землях, якщо не використовують пестициди. Це дозволить їм дотримуватися вимог безпеки для навколишнього середовища.

Хоча фермерам було надано звільнення від вимог у 2023 році, Комісія раніше стверджувала, що юридично неможливо впровадити подібні заходи цього року. Протести фермерів та негативна реакція на зелені правила, що передбачають відводження 4% землі для збереження, змусили Брюссель стати більш гнучким у вирішенні цього питання.

Також раніше прийняте рішення дозволити вирощувати зернові культури на необроблених землях у 2023 році отримало критику за відсутність сприяння вирощуванню їжі для людей, але використання цих площ для вирощування кормів для тварин.

Висновки: Брюссель змінює зелені правила для фермерів

Рішення Брюсселя змінити зелені правила для фермерів стало наслідком тиску Франції та передувало візиту президента Макрона до Брюсселя. Зміни дозволяють фермерам отримувати субсидії за вирощування азотфіксаторів та товарних культур на відведених землях, якщо не використовують пестициди. Це рішення враховує проблеми безпеки навколишнього середовища та відповідає протестам фермерів.

Зміна також розслаблює обмеження щодо використання необроблених земель у 2023 році, що спричинило критику за відсутність підтримки вирощуванню їжі для людей. Таке рішення стає компромісом між вимогами безпеки та потребами фермерів, але викликає дискусії щодо наслідків для екології та продовольчої безпеки.

Ініціатива від України: Створення Реєстру Виробників Технічної Коноплі

Міністерство аграрної політики України взяло на себе ініціативу зі створення реєстру виробників технічної коноплі, інформація про яких включатиметься разом із обсягами вирощування. Про це заявив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький. Згідно з законопроєктом № 7457, спрямованим на впорядкування обігу канабісу в медичній, промисловій та науковій сферах, робота над реєстром та регламентом відбору проб розпочалася навіть до підписання відповідного законопроєкту президентом України Володимиром Зеленським.

Створення реєстру має на меті забезпечити прозорість у сфері вирощування технічної коноплі, визначити обсяги виробництва та використання насіння. Важливо підкреслити, що виробники не будуть зобов'язані отримувати ліцензії чи дозволи на вирощування. Також влада готує постанову щодо регламенту відбору проб коноплі під час цвітіння.

Вже у грудні 2023 року парламент ухвалив у другому читанні законопроєкт № 7457, який регулює обіг рослин роду коноплі в медичних, промислових, наукових та науково-технічних цілях. Основна мета цього закону — спростити процедури медичного використання ліків на основі канабісу та розширити перелік медичних препаратів на основі цієї рослини.

У висновках до згаданої статті важливо відзначити, що Міністерство аграрної політики України демонструє активність у впровадженні новацій в аграрному секторі. Ініціатива створення реєстру виробників технічної коноплі є кроком у напрямку впорядкування обігу цієї рослини в різних сферах, таких як медицина, промисловість і наука.

Важливо відзначити, що робота над реєстром та регламентом відбору проб розпочалася навіть до прийняття відповідного законопроєкту, що свідчить про серйозність та наполегливість у вирішенні цього питання. За словами першого заступника міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, створення реєстру спрямоване на забезпечення прозорості у галузі вирощування технічної коноплі, визначення обсягів та використання насіння.

Неабияким досягненням є також те, що виробники не будуть зобов'язані отримувати ліцензії чи дозволи на вирощування, що сприятиме спрощенню процедур у цій галузі. Законопроєкт № 7457, який регулює обіг коноплі в різних галузях, вже ухвалений парламентом, демонструє важливий крок у розвитку медичного використання канабісу та розширенні переліку лікарських препаратів на його основі.

Реформа в Мінобороні: Впровадження Інноваційної Системи Спільного Урядування

На старті нового етапу розвитку розпочато цикл курсів "Підвищення кваліфікації з питань спільного урядування в системі Міністерства оборони України". Учасниками є державні службовці, військовослужбовці Збройних Сил України та представники Адміністрації Держспецтрансслужби. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Міністерства оборони, цей інноваційний навчальний процес базується на "трирівневій моделі (головний, функціональний, допоміжний) спільного урядування в системі Міністерства оборони", що взята із практичного досвіду країн ЄС та членів НАТО.

Розробка курсів відбувалася у співпраці з міжнародними експертами проєкту PROTECT 2 Національного університету оборони України за ініціативою Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони. Основною метою цих курсів є впровадження ефективних методів управління, які враховують сучасні вимоги та стандарти оборонних моделей. Відзначено, що багаторівнева структура посідань комітетів, комісій і рад сприяє прозорому та ефективному прийняттю рішень, а також забезпечує корпоративне управління в оборонних структурах.

Генерал-лейтенант Олександр Павлюк, перший заступник Міністра оборони України, підкреслив важливість спільного урядування як ключового елементу системних трансформацій на шляху до євроатлантичної інтеграції України. "Минулоріч ми розробили методичні рекомендації для впровадження системи спільного урядування в Міністерстві. Тепер прийшов час їх практичної інтеграції", — додав він, висловлюючи переконаність у позитивному впливі цього нововведення на оборонну сферу країни.

У висновках до вищезгаданої статті важливо відзначити, що цикл курсів "Підвищення кваліфікації з питань спільного урядування в системі Міністерства оборони України" є ключовим кроком у сучасній реформі оборонної сфери країни. Реалізація трирівневої моделі, взятої з практики країн ЄС та НАТО, покликана забезпечити ефективність та прозорість управління в Міністерстві оборони.

Навчальний процес був розроблений у співпраці з міжнародними експертами, що дозволяє враховувати найсучасніші та ефективні підходи до спільного урядування. Важливо відзначити, що ці курси стали результатом ініціативи Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони, а їх реалізація є частиною ширшого проєкту PROTECT 2 Національного університету оборони України.

Висловлена переконаність першого заступника Міністра оборони України генерал-лейтенанта Олександра Павлюка в тому, що спільне урядування є не лише формою ухвалення рішень, а й ключовим елементом системних змін на шляху до євроатлантичної інтеграції України, підкреслює важливість впровадження цього нововведення для подальшого розвитку оборонного сектору країни.

Триумф Міноборони: Судова перемога над постачальником 100 тисяч мінометних мін для ЗСУ

Міністерство оборони України здобуло значущу перемогу в судовому процесі проти компанії "Львівський арсенал", яка не виконала свої зобов'язання по поставці 100 тисяч мінометних мін для Збройних Сил. За рішенням Північного апеляційного господарського суду, що підтвердив рішення Господарського суду Києва, компанія зобов'язана сплатити понад 1,3 мільярда гривень передоплати, більше 90 мільйонів гривень пені та понад 96 мільйонів гривень штрафу.

Це правомірне рішення, яке вимагає обов'язкового виконання, адже "Львівський арсенал" виявився невиконавцем угоди з Міноборони. Поза цим, вже розглядається судовий процес у Господарському суді міста Києва, спрямований на стягнення додаткового штрафу у розмірі 163 мільйонів гривень від компанії за тим самим контрактом. До того ж, рахунки та майно "Львівського арсеналу" були піддані арешту.

Ця справа може отримати міжнародний відтінок, оскільки виявлено можливу зв'язаність з діяльністю міжнародного злочинного угруповання, що незаконно апропріювало кошти України та порушувало свої зобов'язання. Спільно із цим, розслідування великої афери у Великій Британії вказує на можливу участь українських чиновників та підприємців у розкраданні коштів, призначених для Збройних Сил України, що може бути пов'язане з міжнародною мережею дій української, чеської та американської сфер влади.

У висновках можна виділити наступне:

• Правомірна перемога Міністерства оборони: Міноборони України завдяки судовій перемозі отримало можливість стягнути понад 1,5 мільярда гривень з компанії "Львівський арсенал" за невиконання угоди про поставку 100 тисяч мінометних мін для Збройних Сил.

• Юридична обгрунтованість рішення: Рішення судів, включаючи Північний апеляційний господарський суд та Господарський суд Києва, підтверджується законом, що вимагає обов'язкового виконання рішення стосовно стягнення платежів та штрафів від "Львівського арсеналу".

• Подальші юридичні кроки: Зазначено, що судовий процес щодо стягнення додаткового штрафу у розмірі 163 мільйонів гривень ще триває, що вказує на визнання додаткових порушень та невиконання угоди.

• Міжнародний аспект: Враховуючи можливу діяльність міжнародного організованого злочинного угруповання, справа набуває міжнародного відтінку, особливо у контексті розкрадання коштів, передбачених для Збройних Сил. Розслідування афери в Великій Британії додатково підтверджує можливість міжнародної взаємодії українських, чеських та американських суб'єктів управління.

Прокопенко: Технології важливі, але навчені військові залишаються нев substitutable

Незважаючи на стрімкий розвиток технологій та штучного інтелекту в різних галузях, військові експерти настійно підкреслюють невід'ємне значення досвідчених та відданих солдат на фронті. Денис Прокопенко, командир "Азову", відомий як "Редіс", наголосив, що війна — це, прежде всього, мистецтво, а не лише гонитва за передовими технологіями. Він висловив обурення ідеєю повного заміщення військових роботизованою технікою, яка, на його думку, може призвести до стагнації в підготовці солдат.

"Можливо, технології гратимуть ключову роль у майбутньому, але важливість досвіду та відданості піхоти залишається невід’ємною. Підготовка і дисципліна піхоти є вирішальними, особливо в контексті високотехнологічних воєнних конфліктів", — наголосив командир. Прокопенко також зауважив, що ефективна взаємодія з сильним противником вимагає добре підготовленої та дисциплінованої піхоти, навіть у контексті концепції мережецентричної війни.

Він підкреслив, що при неефективній підготовці піхоти технології можуть втратити свою ефективність, особливо при широких фронтових атаках. "Навіть з високорозвиненою протиповітряною обороною та потужною РЕБ, багато інноваційних технологій можуть бути нейтралізовані. У нас є власний підхід до підготовки, де основну роль відіграє мотивований, добре підготовлений солдат, підтримуваний сучасною технікою", — підкреслив він.

Висновки з цієї статті вказують на те, що незважаючи на стрімкий розвиток технологій та впровадження штучного інтелекту у військовій сфері, досвід та відданість військових залишаються невід’ємною складовою ефективної оборони. Командир "Азову" Денис Прокопенко висловив обурення ідеєю повного заміщення солдат роботизованою технікою, наголосивши, що війна вимагає мистецтва та враховання глибини досвіду.

Прокопенко підкреслив, що технології, хоча можуть грати ключову роль, не повинні витісняти важливість дисципліни та підготовки піхоти. Його думка полягає в тому, що високорозвинені технології можуть втратити свою ефективність без добре підготовленого, мотивованого солдата, особливо при великих фронтових атаках. У контексті мережецентричної війни взаємодія з сильним противником вимагає високої підготовки та дисципліни піхоти.

Зазначається, що навіть з високорозвиненою протиповітряною обороною та РЕБ, інноваційні технології можуть бути нейтралізовані, і тому необхідно зберігати баланс між використанням новітніх технічних рішень і підтримкою досвідченої, добре підготовленої піхоти для забезпечення ефективності оборони.

Успіх Євросоюзу: Виконано обіцянку – 1 млн снарядів для України забезпечено

Європейський Союз виконав свою обіцянку щодо підготовки артилерійських снарядів для постачання до Києва до березня 2024 року. Незважаючи на те, що фактичні поставки ще не досягли запланованого мільйона боєприпасів, Тьєррі Бретон, фактичний уповноважений з питань оборони виконавчої влади ЄС, стверджує, що мета Брюсселя досягнута, і виробництво снарядів вже перевищує поставлені цілі.

Зазначаючи успіх, Бретон повідомив, що Європейська комісія випереджає графік імплементації у здатності виробляти більше боєприпасів, не лише для України, а й для власної безпеки. Зазначено, що обіцяний мільйон боєприпасів для України має бути доставлений до кінця березня 2024 року.

У зусиллях підтримки України проти російської агресії, Європейський Союз виділив значні кошти на обладнання та підтримав країну оборонними засобами на мільярди євро. Французький комісар підкреслив, що збільшення потужності виробництва боєприпасів у Європі досягло 1,4 мільйона патронів у 2024 році та планується досягти 2 мільйонів патронів у 2025 році.

Зазначено також, що новий закон ЄС, спрямований на підтримку виробництва боєприпасів, передбачає виділення 500 мільйонів євро для країн, які бажають розширити свої виробничі можливості. Бретон підкреслив, що сер

Висновки з даної інформації можуть бути наступними:

• Виконання обіцянки ЄС: Європейський Союз виявив високий рівень відповідальності, виконавши свою обіцянку щодо готовності постачання артилерійських снарядів для України до березня 2024 року. Навіть при незначному зменшенні фактично постачених обсягів, стверджується, що мета була досягнута.

• Підтримка України в умовах війни: Зазначається, що обладнання та витрати на оборону від заходів союзників, спрямовані на допомогу Україні, відіграють важливу роль у стратегічному опорі проти війни з Росією. Євросоюз підтверджує свою підтримку та готовність забезпечити безпеку України.

• Рост виробництва боєприпасів в Європі: Заява Тьєррі Бретона про досягнення виробничої місткості в обсязі виробництва боєприпасів свідчить про успіх у виконанні планів. Підкреслюється, що це стає джерелом безпеки не лише для України, але і для Європейського Союзу.

• Стратегія розвитку виробництва боєприпасів: Зазначено, що плани ЄС щодо підтримки виробництва боєприпасів передбачають важливі інвестиції для країн, які бажають розбудовувати виробничі потужності. Виділена сума 500 мільйонів євро, а обрання проектів для субсидій свідчить про стратегічний підхід до цього питання.

Втомлені війною: Спільна турбота військових та цивільних українців

Українці відчувають втому від триваючого конфлікту, який став причиною нестабільності як для військовослужбовців, так і для мирного населення. Спільно з тим, коли Росія продовжує наступальні дії на сході та півдні, а поставки західної військової допомоги затримуються, українське керівництво в пошуках зміцнення оборони стикається із зрослим тиском на мобілізацію нових сил.

Законопроект про реформу призовного процесу свідчить про спроби влади адаптувати систему до нових реалій. Однак розкол в суспільстві щодо обов'язкової військової служби викликає обурення серед тих, хто вже віддав своє життя за країну, та тих, хто сприймає воєнний конфлікт як загрозу національній безпеці. Суперечливість поглядів на обов'язкову службу та побоювання за безпеку рідних створюють розкол в українському суспільстві, що може бути небезпечним для його єдності та стійкості.

У висновках до згаданої статті важливо відзначити, що понад два роки війни в Україні залишають свій важкий відбиток на обох сторонах конфлікту — як на військових, так і на цивільному населенні. Зростаюча напруженість та розкол в суспільстві стосовно призову до армії свідчать про серйозні внутрішні виклики, які стоять перед країною.

Необхідність у поповненні рядів Збройних Сил та реформування призовного процесу ставить перед владою завдання забезпечення національної безпеки в умовах тривалого конфлікту. Проте, водночас, важливо враховувати різні погляди громадян на цю проблему, оскільки деякі вважають, що більше людей мають служити в армії, тоді як інші висловлюють опір подібним ініціативам.

Розкол в суспільстві та побоювання за майбутнє країни внаслідок тривалого конфлікту потребують ретельного вирішення з боку влади та розуміння громадянського суспільства. Забезпечення підтримки ветеранам та їх сім'ям, а також проведення ефективних комунікаційних кампаній є ключовими аспектами, що допоможуть зменшити розкол та зміцнити єдність українського суспільства.

Секрети ЗСУ: Юрій Ігнат викриває подробиці ефективної атаки на аеродром ‘Бельбек’ у Криму

На кордоні визначено: Україна розпочала атаку на аеродром "Бельбек" у тимчасово анексованому Криму. Речник Командування Повітряних сил ЗСУ, Юрій Ігнат, розкриває деталі вражаючого удару, спрямованого на потенційно небезпечні літаки-винищувачі, зокрема Су-27, МіГ-29, та Су-30, які базувалися на цьому летовищі.

Ігнат вказує на наявність інформації про МіГ-31 і підкреслює його особливе призначення як носія ракет, таких як Р-37, що становить загрозу для літаків та гелікоптерів на південному напрямку. Аеродром "Бельбек" визнано російськими окупантами одним із ключових на півострові, що використовується активно, наголошує представник Повітряних сил ЗСУ.

Узагальнюючи ситуацію в Криму, вказується на послуговування окупантами п'ятьма аеродромами від початку вторгнення. Щодо результатів удару, Ігнат застерігає від попередніх висновків до отримання підтверджень щодо втрат техніки противника. Підкреслюється, що знищення інфраструктури аеродрому є ключовим елементом, спрямованим на обмеження впливу Росії в акваторіях обох морів та зменшення загрози для безпеки України.

У важливому воєнному кроці, Україна здійснила атаку на аеродром "Бельбек" в анексованому Криму, спрямовану на обмеження потенційної загрози від російських літаків-винищувачів. Розкриття деталей атаки речником Командування Повітряних сил ЗСУ, Юрієм Ігнатом, вказує на присутність ворожих Су-27, МіГ-29, та Су-30 на аеродромі, а також вказується на можливу загрозу від МіГ-31.

Летовище "Бельбек" визнано одним із ключових на півострові, що підтверджується активним його використанням російськими силами. У контексті обстановки в Криму відзначається, що окупанти користуються ще чотирма аеродромами з початку вторгнення. Ігнат застерігає від швидких висновків стосовно результатів удару, закликаючи дочекатись офіційних підтверджень втрат техніки ворога.

Особливий акцент робиться на знищенні інфраструктури аеродрому, розглядаючи це як ключовий крок для обмеження впливу Росії в акваторіях обох морів та зменшення загрози для національної безпеки України. В цілому, проведена операція свідчить про визначений курс України на забезпечення власної безпеки та відстоювання своїх національних інтересів в умовах російської агресії.

Актуально