Одинадцятого листопада Іспанію паралізував перший за останні чотирнадцять років загальнонаціональний страйк, який вивів на вулиці мільйони обурених громадян. Масштабні протестні акції охопили всі ключові регіони країни, ставши кульмінацією тривалого суспільного невдоволення безпрецедентною житловою кризою. Головними вимогами страйкарів стали негайне зупинення стрімкого зростання орендної плати, припинення примусових виселень та подолання критичного дефіциту доступного житла. За даними найбільших іспанських профспілок та об’єднань орендарів, які виступили організаторами акцій, до протестів долучилися близько чотирьох мільйонів працівників різних галузей.
Цей потужний соціальний вибух відбувається у вкрай напружений політичний момент — менш ніж за три тижні до дострокових парламентських виборів, призначених на двадцять дев’яте листопада. Політична криза загострилася після того, як парламент країни провалив два урядові декрети, спрямовані на посилення захисту прав орендарів. Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння іспанського суспільства та спровокувала масову мобілізацію, стало резонансне примусове виселення в Мадриді 87-річної жінки, яка невдовзі після цього померла. Цей трагічний інцидент став каталізатором і символом беззахисності звичайних громадян перед жорсткими законами ринку нерухомості.
Масштаби проблеми підтверджуються офіційною статистикою. За оцінками Банку Іспанії, наразі дефіцит на ринку житла становить близько 750 тисяч будинків, і, за прогнозами, найближчими роками ця цифра може перевищити мільйон. Ситуація є особливо критичною для молоді: згідно з даними Іспанської молодіжної ради, середня вартість оренди сягнула 1176 євро на місяць, що поглинає майже 99 відсотків середньої місячної зарплати молодого спеціаліста.
Економічні наслідки страйку виявилися надзвичайно відчутними. У ранкові години попит на електроенергію в країні впав на 15,5 відсотка, що прямо свідчить про масову зупинку підприємств. У портах та автомобільній промисловості, зокрема на потужних заводах виробників Volkswagen та SEAT, рівень участі у страйку сягнув 90 відсотків. У великих мегаполісах масово зачинялися магазини та заклади сфери послуг. Фінансові аналітики вже попереджають, що один день такої масштабної зупинки економіки може призвести до зниження річного ВВП Іспанії на 0,1–0,2 відсотка.
Незважаючи на те, що більшість денних акцій, які проходили за складних штормових погодних умов, мали мирний характер, надвечір ситуація суттєво загострилася. У столиці країни Мадриді та в Барселоні спалахнули жорсткі сутички між радикально налаштованими мітингувальниками та правоохоронцями. Поліція була змушена застосувати сльозогінний газ, спеціальні пінопластові кулі та перцевий спрей для розгону натовпу. За офіційними даними влади, по всій країні було заарештовано щонайменше 73 особи у зв’язку з більш ніж тисячею правопорушень, серед яких перекриття індустріальних зон та масові підпали сміттєвих контейнерів. Зі свого боку профспілкові лідери заявили про двадцятьох поранених учасників протестів та оголосили про намір подати кримінальні позови проти поліції через непропорційне і надмірне застосування сили.
Учасники протестів рішуче налаштовані продовжувати боротьбу до повного перегляду житлової моделі в країні, наполягаючи на тому, що нерухомість має задовольняти базову потребу людей у проживанні, а не бути виключно інструментом збагачення за рахунок спекулятивних орендних ставок. Ця криза неминуче стане ключовим викликом для нового уряду, який буде сформований за підсумками майбутніх виборів.
