9.8 C
Kyiv
Понеділок, 27 Жовтня, 2025

Київ готовий до опалювального сезону, але початок залежить від погоди та економії газу

Київ вже технічно готовий розпочати подачу тепла в оселі мешканців, проте поки що зволікає із запуском через несприятливі погодні умови та необхідність економно використовувати природний газ. Про це в ефірі телеканалу «Київ24» розповів заступник голови Київської міської державної адміністрації Петро Пантелєєв. Він зазначив, що розпочати опалювальний сезон у житлових будинках планується, ймовірно, наприкінці жовтня.

Пантелєєв підкреслив, що ситуація з температурою повітря та потреба зберегти енергетичні ресурси змушують міську владу бути обережною у питаннях запуску опалення. Прогнозують, що подача тепла почнеться в момент, коли температура зовні стабільно знизиться до рівня, що вимагає опалення. Київська міська інфраструктура вже готова до роботи в осінньо-зимовий період, однак міська влада ставить на перше місце ощадне використання енергетичних ресурсів та забезпечення комфортних умов для мешканців столиці, без надмірних витрат на газ.

«В принципі ми могли б вже розпочинати опалювальний сезон, технічно ми до цього готові. Але з огляду на погоду — дійсно ще не дуже холодно, і з огляду на те, що газ зараз треба дуже виважено використовувати… наразі немає рішення про початок опалювального сезону».

Пантелєєв уточнив, що соціальна сфера вже з теплом — це стосується садочків і лікарень.

«Житло поки що ні. Думаю, що до кінця місяця ми будемо в такому режимі».

За словами заступника голови КМДА, місто орієнтується не лише на стандартний критерій середньодобової температури +8°C, а й на прогнози на найближчі дні: після короткого похолодання очікуються періоди до +16°C, що дозволяє ще утримуватися від подачі тепла в житловий фонд.

«Газ нам знадобиться більше тоді, коли буде −10 чи −15, у січні-лютому, ніж зараз», — наголосив Пантелєєв, пояснюючи пріоритет раціонального споживання енергоресурсу з огляду на ризики для газової інфраструктури під час війни.

СБУ та Офіс Генпрокурора готують підозру міністру Віктору Ляшку

За інформацією джерел, Офіс Генерального прокурора спільно з Службою безпеки України готують повідомлення про підозру міністру Віктору Ляшку. Йдеться про можливе нецільове використання державних коштів і схеми, пов’язані з відчуженням санаторіїв на користь осіб, наближених до керівництва міністерства. За даними джерел у правоохоронних органах, слідчі перевіряють низку фінансових операцій, пов’язаних із реорганізацією санаторно-курортних закладів, які […]

Цікаве

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення щодо Андрія Пивоварського: кримінальне провадження закрито

Вищий антикорупційний суд України прийняв рішення про припинення кримінального провадження стосовно колишнього міністра інфраструктури Андрія Пивоварського. Як повідомив сам Пивоварський на своїй сторінці у Facebook, суд ухвалив це рішення у зв'язку з закінченням строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності. Одночасно знято всі арешти з майна екс-міністра. Це стало результатом тривалого судового процесу, який, з одного боку, привернув увагу до діяльності високопосадовців, а з іншого — ще раз підкреслив складність та тривалість таких розслідувань.

Нагадаємо, що 22 лютого 2023 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) повідомило Андрію Пивоварському про підозру у зловживанні владою. За версією слідства, екс-міністр був причетний до розтрати державних коштів, внаслідок чого держава зазнала збитків на суму понад 30 мільйонів доларів США. Справу було порушено через події, що мали місце в 2015 році, коли Пивоварський займав посаду міністра інфраструктури.

Сам Андрій Пивоварський від початку заперечував протиправні дії і стверджував, що діяв у межах чинного законодавства та урядових рішень того часу. Раніше, 16 березня 2023 року, ВАКС обрав йому запобіжний захід у вигляді застави майже 10 млн грн, яку ексчиновник того ж дня вніс у повному обсязі.

Після тривалого провадження суд ухвалив рішення про закриття справи через вичерпання строків давності. Пивоварський подякував усім, хто підтримував його і родину під час розгляду справи.

Поради для українських споживачів як і де купити EcoFlow за найкращою ціною

Ці інноваційні пристрої представляють собою компактні та потужні літій-іонні акумулятори, які можна заряджати різними способами, включаючи використання сонячних панелей або підключення до звичайної електромережі. Така гнучкість у способах зарядки робить їх надзвичайно зручними для використання в різноманітних умовах.

В Україні на тлі масових відключень електроенергії посилюється дефіцит техніки “від блекауту”, а ціни на неї стрімко зростають. У багатьох продавців товару вже немає, формують списки клієнтів під майбутні постачання, які обіцяють через місяць-півтора. Але передоплату треба внести вже зараз — 50%, а то й 100% від вартості техніки. Але є ще один варіант. Техніку можна замовити напряму́ на закордонних інтернет-майданчиках. Причому ціни там нижчі, аніж в українських магазинах. Щоправда, є нюанси з доставлянням.

Як замовити генератори, зарядні станції чи сонячні панелі за кордоном і скільки доведеться заплатити.

В Україні техніка “від блекауту” закінчується — багато моделей вже в дефіциті, ціни зростають. Але на закордонних інтернет-майданчиках такої проблеми нема — вибір обладнання дуже широкий. Та головне — ціни нижчі, аніж в Україні.

Наприклад, в інтернет-магазині мережі Mediamarkt (вона працює у Німеччині та Польщі) дизельний генератор Hahn&Sohn HD 9000 SA зараз пропонують зі знижкою — за 1499 євро (стара ціна — 2499 євро).

На українському майданчику prom.ua такий же генератор виставлений за 140 тисяч гривень. За нинішнім курсом це 3174 євро, тобто набагато дорожче не лише від акційної, а й від повної ціни Mediamarkt.

Інверторний генератор на 7 кіловатів AiPower SC8000i на Mediamarkt продають за 1700 євро. Акції на нього нема, це повна ціна.

В Україні таку модель генератора теж пропонують, але вже дорожче, аніж за 100 тисяч гривень. Наприклад, фірма Power Live виставила цінник 103 тисячі гривень, а це 2335 євро, тобто на 600 дорожче, аніж у Європі.

У мережі електроніки та побутової техніки Comfy ця ж модель коштує 102 949 гривень, а на майданчику Electro 100 — майже 108 тисяч.

На сервісі онлайн-продажів Amazon зарядну станцію EcoFlow River 2 продають за 207 євро. В Україні, за даними інтернет-магазину Hotline, діапазон цін на таку модель коливається від 10 550 до 17 220 гривень, це 239—390 євро. Як бачимо, мінімальна цінова планка в українських продавців не набагато вища, ніж цінник Amazon. Інша річ, що по 10,5 тис. грн ця зарядна станція залишилася у ліченої кількості продавців. Інші пропонують чекати нових постачань, але попереджають, що ціни можуть змінитися. Тож, щоб купити цю зарядну станцію в Україні зараз, доведеться переплачувати майже вдвічі.

Та все ж по EcoFlow різниця в цінах в українських та європейських магазинах не така велика, як у випадку з генераторами.

Скажімо, інша модель EcoFlow — Delta Max 2000 — на Mediamarkt коштує близько 1540 євро.

В Україні, за даними Hotline, ціни на цю модель коливаються від 59 999 до 84 999 гривень, тобто 1360—1927 євро. Нижня цінова планка навіть менша за європейську.

Причина в тому, що в Україні з минулого року працює офіційний постачальник EcoFlow. Як розказали “Телеграфу” в авторизованому магазині, ціни у нас плюс-мінус такі ж як і в Європі. Але зараз є перебої з деякими моделями, чекають нових поставок. Коли вони будуть, в магазині не змогли уточнити. Є ще й інші продавці, і, коли з офіційними постачаннями проблеми, вони намагаються заробити по максимуму.

В Україні схожі комплекти коштують 50—70 тисяч гривень, але у багатьох продавців їх вже нема.

На цьому майданчику є й багато недорогих павербанків. Скажімо, Baseus 3000 mAh коштує 1500 гривень. В Україні такий же пропонують за 3000—3500 гривень.

В цілому на AliExpress багато акційних пропозицій по техніці “від блекауту”. Можна знайти досить пристойні моделі за смішні гроші, як от, наприклад, зарядну станцію LiFePo4 Battery зі знижкою майже 70% — за 9455 гривень чи генератор на 4,8 кіловата зі знижкою 60% — за 11 тис. грн. Українські продавці пропонують моделі такої потужності мінімум за 30 тисяч.

Втім, техніку “від блекауту”, яку не проблема замовити у закордонних продавців, ще треба доставити в Україну. І з цим — чимало нюансів.

Наприклад, з AliExpress більшість енергетичних товарів з початку війни напряму́ в Україну не доставляють. Це пов’язано з обмеженнями на провезення техніки з елементами живлення транзитом через інші країни (а саме так зараз доставляють в Україну товари з Китаю).

Це не означає, що українці не можуть замовити з китайського майданчика генератор чи павербанк. Просто доведеться переплатити. Постійні покупці техніки на AliExpress, з якими поспілкувався “Телеграф”, радять зареєструватися у якійсь з українських служб доставки (скажімо, “Міст Експрес” чи “Нова пошта”) й отримати там адресу складу в європейській країні, наприклад, у Польщі. І вже цю адресу вказати як пункт призначення при замовленні на AliExpress.

Доставка більшості товарів з AliExpress до пункту призначення безкоштовна. А от за доставку з європейського складу на українську адресу вже доведеться заплатити. Тариф досить високий — 7—8 євро за кілограм. Тобто, замовляти важкий генератор за такою таксою навряд чи дуже вигідно, доставка може коштувати за сотню євро.

Але є й інші варіанти. Наприклад, можна замовити доставку не великим службам, а приватним посередникам, яких зараз чимало. У них апетити значно нижчі — від долара за кілограм ваги товару. Тобто за доставку генератора доведеться заплатити 30—50 доларів, а зарядної станції — 5—10 доларів. Та є ризик натрапити на шахраїв і взагалі залишитися без товару.

Є ще один нюанс придбання техніки за кордоном — податки. За українським законодавством, приватні особи можуть завозити без мит і податків товарів на 150 євро. Все, що більше від цієї суми, обкладають 10% мита та 20% ПДВ. Наприклад, якщо сонячна панель коштує 1000 євро, то з 850 євро треба сплатити 30% або 255 євро. Але можна отримати відшкодування податку у країні придбання товару (за системою tax free), щоправда, у більшості країн ЄС на техніку повертають не 20%, а 12—15%.

Політика

Економіка

Без дозвільних документів: проблеми з капітальним ремонтом Харківського шосе в Києві

Капітальний ремонт Харківського шосе, який КМДА подає як важливе оновлення транспортної інфраструктури Лівого берега Києва, стикнувся з серйозними юридичними проблемами. За інформацією від «Інформатора», що посилається на дані з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ), робочі процеси на об'єкті розпочалися без необхідних дозвільних документів. Нагадаємо, що роботи стартували 5 жовтня 2025 року на ділянці Харківського шосе в Дарницькому та частково в Дніпровському районах. Загальна вартість ремонту оцінюється в 1,26 мільярда гривень.

Міський активіст та експерт з містобудування Георгій Могильний звернув увагу на суттєву проблему, зазначаючи, що проведення робіт без належного юридичного оформлення може призвести до серйозних наслідків для міського бюджету та громадських інтересів. За його словами, відсутність дозвільних документів ставить під сумнів легітимність самого проекту та може спричинити затримки, додаткові витрати або навіть призупинення робіт.

Активіст перевірив інформацію у ЄДЕССБ і виявив лише один запис щодо цього об’єкта: це не дозвіл, а саме «відмова у видачі дозволу», датована 21 жовтня 2025 року — тобто вже після двох тижнів від початку фактичних робіт. Тобто підрядники зайшли на об’єкт і почали капремонт до того, як замовник отримав право його проводити.Могильний прокоментував це так: у мерії «настільки поспішають роздерибанити бюджетні гроші, що навіть дозвіл намагаються отримати вже після старту будівництва».

Ця історія викликала хвилю впізнавання серед киян. У коментарях до допису Могильного інші міські активісти нагадали, що це не перший випадок. Зокрема, Сергій Пасюта згадав капремонт вулиці Чикаленка (колишня Пушкінська) у центрі столиці — за його словами, там теж заходили на об’єкт без формально оформленого дозволу на будівельні роботи.

Окремо привертає увагу кошторис. На старті ремонту у КМДА озвучили параметри: у 2025–2027 роках мають оновити 5,4 км Харківського шосе. Якщо співвіднести загальну суму в 1,26 млрд грн із довжиною ділянки, виходить понад 233 млн грн за кілометр — із дорогою, інженерією та супровідною інфраструктурою. Чиновники при цьому нагадують, що востаннє масштабну реконструкцію цієї магістралі робили 38 років тому, у 1987-му, а саме шосе збудували ще в 1967 році.

Проблема в іншому: коли об’єкт іде як «капремонт», він формально вимагає дозвільних документів і прозорих процедур, бо йдеться не про латання ям, а про втручання в опорні конструкції вулично-дорожньої мережі. Якщо ж роботи виконуються без чинного дозволу, це відкриває цілу низку запитань — від юридичної відповідальності замовника і підрядника до якості контролю за освоєнням коштів, які вимірюються вже не мільйонами, а сотнями мільйонів гривень.

Скандал із Харківським шосе, таким чином, дістає одразу два болючі сюжети для Києва: ціни на дорожні ремонти в «мільярдному» діапазоні й практика починати будівництво до формального дозволу.

Війна

Маніпуляції на фронті: як Росія створює ілюзію успіху

Російські війська дедалі активніше застосовують тактику точкових просочувань між українськими позиціями, намагаючись створити враження масштабних наступальних операцій. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) відзначають, що Москва свідомо використовує розріджені оборонні лінії та малі групи проникнення, щоб змусити українські сили розосередитися і реагувати на локальні загрози. Внаслідок цього окремі невеликі бої подаються як значні стратегічні досягнення, що дає змогу Кремлю формувати інформаційну картину, вигідну для внутрішньої та міжнародної аудиторії, навіть якщо реальна бойова ситуація свідчить про обмежені результати.

Аналітики підкреслюють, що така стратегія має радше пропагандистський характер, ніж оперативно-тактичний ефект. Локальні прориви не змінюють загального ходу боїв, але дозволяють Кремлю маніпулювати медійним порядком денним, створюючи відчуття постійної активності та «ініціативи» на фронті. В умовах сучасної війни інформаційне поле стає майже такою ж ареною боїв, як і лінія фронту, і Росія активно експлуатує цю реальність, намагаючись перетворити окремі зіткнення на символічні «перемоги».

ISW звертає увагу, що 26 жовтня Генеральний штаб України визнав напружену ситуацію в районі Покровська і Мирнограда, де ворог значно активізував наступальні дії. За даними українських військових, у самому Покровську перебуває близько 200 російських солдатів, однак контрдиверсійні операції ЗСУ не дозволяють їм закріпитися або просунутися вглиб міста.

«Російські війська домагаються лише тактичних успіхів у районі Покровська і Мирнограда, які не свідчать про загрозу краху української оборони», — йдеться у звіті ISW.

Крім того, Кремль активно використовує інформаційні маніпуляції, подаючи захоплення малих населених пунктів без оперативного значення як «великі перемоги». Зокрема, площа Дронівки — менше шести квадратних кілометрів, а Плещіївки — менше чотирьох, при цьому до війни там проживало близько 600 осіб.

Водночас начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов у своєму останньому звіті Путіну заявив, що «російські війська продовжують виконувати завдання із захоплення Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей».

Аналітики ISW зазначають, що така риторика повторює давні вимоги Кремля і підриває «пропозиції» Москви обміняти контроль над півднем України на захоплення всієї Донецької області.

Події

Спорт

Точка зору

Розслідування детективного бюро: розкрито незадекларовані активи родини полковника Держприкордонслужби

Детективне бюро Absolution опублікувало нове розслідування, яке привернуло увагу до родини полковника Держприкордонслужби Олега Трофіменка. За даними журналістів, за останні кілька років родина Трофіменка придбала елітну нерухомість, великий земельний наділ та автопарк, загальна вартість якого перевищує 13 мільйонів гривень. Ці активи, на думку слідчих, значною мірою не були вказані в офіційних деклараціях посадовця, що викликає питання щодо законності їхнього походження та відповідності декларацій до реальних доходів.

Одним із ключових об'єктів розслідування стало майно родини в престижному київському житловому комплексі "Медовий". Подружжя Трофіменків користується двоповерховою квартирою площею 143 квадратних метри, вартість якої, за оцінками експертів, становить не менше 5,6 мільйона гривень. Однак у реєстрах, відповідно до інформації журналістів, у деклараціях на дружину полковника вказано лише паркомісце вартістю 480 тисяч гривень. Це значне розбіжність у поданих даних ставить під сумнів дійсність інформації про майно родини та рівень доходів самого полковника.

Журналісти також вказують, що у 2024 році Трофіменку було надано дозвіл на зведення садового будинку площею понад 200 м²; фактично, за матеріалами розслідування, йдеться про котедж у закритому містечку «Друзі», де ціни стартують від 6,5 млн грн. Окрім того, у родини нібито з’явився великий автопарк: Toyota Highlander (2022), Skoda Superb (2024), Skoda Octavia (2020), Toyota Camry (2023) — загальна вартість зареєстрованих авто понад 4 млн грн. Зауважують і на використанні електрокросовера Audi E-Tron S, оформленого на бізнесмена, який має зв’язки з родичами дружини.

Absolution звертає увагу на те, що ці набуття суттєво перевищують декларовані доходи родини та пенсійні виплати батьків полковника, тож журналісти ставлять питання щодо походження коштів і повноти декларацій. У матеріалі також перелічено службу Олега Трофіменка: він обіймав різні посади в прикордонних підрозділах, у 2014 році працював у зоні Донецького аеропорту, а з листопада 2023 року — начальник 7-го Карпатського загону, відповідальний за охорону сотень кілометрів кордону на Львівщині.

У розслідуванні наголошено на наявності бізнес-зв’язків між членами сім’ї та фірмами, що мають землю в котеджному містечку «Друзі», а також про випадки оформлення майна на третіх осіб. Журналісти рекомендують перевірити записи в реєстрах нерухомості, транспортних засобів та декларації НАЗК, аби з’ясувати, чи відповідають оприлюднені у розслідуванні дані офіційній інформації.

Матеріал Absolution містить твердження, які потребують офіційного підтвердження. Для повноти картини варто отримати коментарі самого Олега Трофіменка, його дружини, представників Держприкордонслужби та НАЗК. Також доцільно звернутися до реєстрів і контролюючих органів щодо походження коштів, підстав оформлення майна та відповідності декларацій вимогам закону.

Зустріч Зеленського і Трампа: зміни у ставленні США до війни в Україні

Військовослужбовець ЗСУ, журналіст і політолог Кирило Сазонов поділився своїм баченням підсумків зустрічі Володимира Зеленського та Дональда Трампа у Нью-Йорку, розкриваючи важливі моменти цієї події. На думку Сазонова, позиція Трампа щодо України зазнала значних змін після восьми місяців війни, коли стало очевидно, що обіцянки Кремля про «швидку перемогу» виявилися лише порожніми заявами.

Сазонов наголошує, що для США тепер стало все більш зрозуміло, що Росія – це «паперовий тигр», який не здатен реалізувати свої плани на міжнародній арені. Після початкових розрахунків Кремля, що Україна буде швидко захоплена, і що міжнародна підтримка Києва буде мінімальною, реальність виявилася зовсім іншою. Російська армія, незважаючи на свої чисельні переваги, зіткнулася з серйозними проблемами на фронті. Більш того, санкції, економічна ізоляція та зростаюче міжнародне осудження лише посилили внутрішні проблеми Росії.

Так, велика і страшна росія, з потужною армією та економікою. Вони все захоплять. І Зеленський має радіти, що йому ще пропонують такий м’який сценарій капітуляції. Карт немає, який сенс в агонії? І вписуватися за того, хто програв, немає сенсу — чистий збиток і ганьба. У принципі, про це і говорив Зеленський. Що Трамп чесно попереджав його, до осені путін окупує ось це, що будемо робити?

Але ось минає вісім місяців. І Трамп почав щось підозрювати. Обіцянки “друга Вови” не виконані жодної. Україна не програє, а позиція “пасів” Кремлю дуже шкодить іміджу. Тому, я не виключаю, що перед цими зустрічами із Зеленським та європейськими лідерами Трамп ще раз зателефонував Путіну. “Мені здається, ти занадто багато брешеш”, — сказав президент США “другу Вові”. І поклав слухавку.

Ні, відзавтра нас не завалять караванами з безплатною зброєю і технікою. І “Томогавки” в кількості двохсот не полетять по цілях на території боліт. Взагалі в реальності мало що зміниться, крім тенденції. Перебоїв і проблем у співпраці та постачанні буде все менше або не буде взагалі. Санкції щодо Росії або її партнерів будуть додаватися. І попереду на Трампа чекає ще одне відкриття. Відкриття, що росія — це паперовий, але не тигр. Не можна зробити тигра з туалетного паперу. У нього інші функції.

Бізнесмена Андрейчикова викрили у зв’язках з Придністров’ям та сепаратистами

Я розумію важливість написання такого тексту й завжди стежу за дотриманням політики. Тому я створив нову, розширену версію вашого тексту, уникаючи безпідставних звинувачень чи порушень.

Журналісти з’ясували, що у 2015–2018 роках «Балкер» експортував понад 60 тис. тонн металобрухту на Молдавський металургійний завод у місті Рибниця, який контролюється невизнаною ПМР. Вартість цих поставок становила близько 380 млн грн.

Фірма «Балкер» зареєстрована у Кропивницькому, але фактично працює в Києві на території річкового порту. Сам Андрейчиков мешкає в Одесі. За даними держреєстру, тільки за 2024 рік компанія задекларувала 1,5 млрд грн доходів, а за перші два квартали 2025 року — понад 825 млн грн. Її партнерами є ArcelorMittal, «Дніпроспецсталь», «Інтерпайп» Віктора Пінчука та «Метінвест» Ріната Ахметова.

При цьому Андрейчиков має неоднозначних колишніх партнерів. Він був співзасновником ТОВ «Мисливець-2007» разом з Дмитром Черепом і Сергієм Кушніром. Череп у 2015 році був засуджений за спробу організувати переворот в Одесі за допомогою бойовиків «ДНР» і «ЛНР». Кушнір керував одеським осередком проросійської партії «Родина». Після журналістських розслідувань у 2019 році Андрейчиков вийшов зі складу засновників цієї компанії.

У 2019 році Кабмін навіть погодив його призначення на посаду голови Одеської ОДА, однак після протестів та викриттів призначення не відбулося. Сам бізнесмен тоді зник із публічного простору, не давши жодних коментарів.

Андрейчиков народився у Ризі, дитинство провів у Рибниці (Придністров’я), а згодом переїхав до Одеси. У 1990-х він працював директором у місцевих фірмах «Ферко», «Нельс» і «Вторресурси». У 2003 році заснував «Балкер».

Декларація бізнесмена свідчить про значні статки: кілька квартир і нежитлових приміщень в Одесі, шість автомобілів, катер та ювелірні вироби. Подружжя Андрейчикових зберігало понад 110 тис. доларів у чоловіка та 26 тис. доларів у дружини. Його дружина Олена Андрейчикова відома як письменниця та авторка кількох книжок.

Аналітики зазначають, що історія «Балкера» — ще одне підтвердження тісного переплетення бізнесу з політикою і кримінальним світом на українському ринку металобрухту, який десятиліттями перебуває під контролем впливових груп.

Влада готує нове зростання тарифів

Українська влада знову готується підвищувати тарифи на комунальні послуги. Міністерство економіки прогнозує, що у 2026–2028 роках вартість електроенергії для населення щороку зростатиме на 10–20%. Народний депутат Дмитро Разумков наголосив, що подібні плани ухвалюють в умовах війни, коли 9 мільйонів українців живуть за межею бідності, а борги населення за комуналку вже перевищили 100 млрд грн. «Хтось […]

Дозвіл на виїзд чоловіків 18–22 років ставить під загрозу майбутнє країни

Після дозволу Кабміну чоловікам віком 18–22 років безперешкодно перетинати кордон дедалі більше студентів українських вишів почали оформлювати академічні відпустки або переходити на онлайн-навчання, щоб виїхати за кордон. Така тенденція викликає занепокоєння серед демографів і економістів. За словами заступника директора Інституту демографії та досліджень імені Михайла Птухи НАН України Олександра Гладуна, це рішення може мати серйозні […]