Daypolitico

Позначка: воєнний стан

  • На Сумщині подовжують комендантську годину: що зміниться вже з 16 вересня

    На Сумщині подовжують комендантську годину: що зміниться вже з 16 вересня

    У Сумській області з 16 вересня змінюється тривалість комендантської години. Вона знову діятиме з 00:00 до 05:00, тоді як упродовж літа мешканці більшої частини області мали скорочений режим — з опівночі до 04:00. Про повернення до попереднього графіка повідомив начальник Сумської обласної військової адміністрації Олег Григоров.

    Скорочену комендантську годину запровадили як тимчасовий захід ще на початку липня. Тоді Рада оборони області разом із військовим командуванням та профільними службами погодила режим 00:00–04:00 на період з 1 липня до 15 вересня включно. Причиною були прохання аграріїв, яким додаткова ранкова година була необхідна для проведення сезонних польових робіт. Григоров тоді пояснював, що для фермерів важливі і світловий день, і погодні умови, і можливість якомога раніше виходити в поле.

    Тепер визначений період дії літнього послаблення завершився, тому з 16 вересня область повертається до режиму 00:00–05:00. Тобто фактично комендантська година стане довшою на одну годину вранці.

    Важливо, що це не нове екстрене посилення через окремий інцидент, а завершення тимчасового літнього рішення, термін якого був визначений заздалегідь. Ще наприкінці червня Сумська ОВА прямо повідомляла, що скорочений режим діятиме лише до 15 вересня включно.

    Водночас у прифронтових громадах правила можуть відрізнятися. Керівництво області раніше окремо наголошувало, що тривалість комендантської години там може змінюватися залежно від оперативної та безпекової ситуації. Тому мешканцям населених пунктів, розташованих ближче до кордону або зони бойових дій, варто додатково перевіряти рішення місцевої військової адміністрації чи громади.

    Під час комендантської години перебування на вулицях та в інших громадських місцях без спеціальної перепустки заборонене. Обмеження також поширюються на рух транспорту. Винятки традиційно передбачені для спеціального транспорту, працівників служб, які мають відповідні повноваження, а також для прямування людей до укриття під час повітряної тривоги.

    На Сумщині питання комендантської години має особливе значення через близькість області до російського кордону та постійні обстріли прикордонних громад. Саме тому навіть тимчасове літнє скорочення запроваджували лише після погодження з військовими та профільними службами.

    Рішення на користь аграріїв пояснювали необхідністю максимально ефективно використовувати ранкові години в період активних польових робіт. Для області, де значна частина економіки пов’язана із сільським господарством, додаткова година могла суттєво впливати на темпи збору врожаю та інших сезонних робіт.

    Втім, цей режим ніколи не планувався як постійний. У документах і публічних повідомленнях одразу зазначали кінцеву дату — 15 вересня 2026 року. Саме тому повернення до 05:00 фактично означає завершення сезонного винятку.

    На загальноукраїнському рівні єдиного графіка комендантської години немає. Її тривалість встановлюють на рівні областей з урахуванням безпекової ситуації. У різних регіонах часові рамки відрізняються, а в прифронтових областях правила можуть бути жорсткішими, ніж у центральних або західних регіонах.

    У Сумській області влітку діяло одне з найкоротших нічних обмежень — чотири години. Після 16 вересня воно знову триватиме п’ять годин.

    Для мешканців це означає, що планувати ранкові поїздки, вихід на роботу чи інші пересування тепер потрібно з урахуванням нового часу завершення комендантської години — о 05:00.

    Особливо це стосується тих, хто влітку звик розпочинати робочий день раніше або виїжджати з населених пунктів після четвертої ранку. Відтепер такі поїздки без спеціальних підстав або дозволів потрібно буде відкладати ще на годину.

    При цьому сама логіка рішення залишається незмінною: регіональна влада намагається балансувати між потребами економіки та вимогами безпеки. Улітку, коли аграріям критично важливо було мати більше часу для польових робіт, область пішла на тимчасове послаблення. Восени цей виняток закінчується.

    На тлі постійної загрози ударів по Сумщині влада продовжує наголошувати, що питання безпеки залишається пріоритетним. Область регулярно зазнає атак безпілотників, артилерії, авіації та інших засобів ураження, а тому часові рамки обмежень можуть і надалі коригуватися залежно від ситуації.

    Таким чином, з 16 вересня для більшої частини Сумської області діятиме режим 00:00–05:00. Літнє скорочення, запроваджене на прохання аграріїв, офіційно завершується, а мешканцям радять орієнтуватися на попередній п’ятигодинний графік та окремо стежити за рішеннями у своїх громадах.

  • Кілометр уздовж Росії та Білорусі закривають за спецрежимом: що тепер заборонено українцям

    Кілометр уздовж Росії та Білорусі закривають за спецрежимом: що тепер заборонено українцям

    В Україні почав діяти спеціальний прикордонний режим у смузі завширшки один кілометр уздовж державного кордону з Росією та Білоруссю. Нові правила запроваджені на весь період воєнного стану й суттєво обмежують вільний в’їзд, перебування, проживання, пересування людей та проведення робіт у безпосередній близькості до кордону. У Державній прикордонній службі пояснюють рішення необхідністю посилити оборону, зменшити ризики диверсій і захистити самих громадян у районах, де зберігається підвищена військова небезпека.

    Підставою стала постанова Кабінету Міністрів №1049 від 17 серпня 2026 року, якою уряд змінив пункт 2-1 постанови №1147 «Про прикордонний режим». Документ уже набув чинності, а підрозділи ДПСУ почали застосовувати нові норми. В оновленому тексті прямо передбачено встановлення на період воєнного стану спеціального режиму на земельних ділянках шириною один кілометр уздовж кордону України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

    У межах цієї смуги забороняється вільний в’їзд, перебування, проживання та пересування осіб. Окремо обмежено виконання робіт, якщо вони не пов’язані з відсіччю російської агресії, обороною України або охороною державного кордону. Важлива деталь полягає в тому, що нова норма сформульована щодо земельної смуги завширшки один кілометр загалом і не обмежує її лише ділянками, переданими ДПСУ для облаштування фортифікацій.

    Саме цим нововведення відрізняється від режиму, який існував раніше. Після змін 2023 року законодавство вже передбачало спеціальний режим на земельних ділянках завширшки 30–50 метрів уздовж більшості сухопутного кордону, а на напрямках Росії та Білорусі — до двох кілометрів. Але там ішлося про землі, надані в постійне користування військовим частинам ДПСУ для будівництва та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд. Постанова №1049 окремо встановила на час воєнного стану кілометрову спеціальну зону вздовж двох найбільш небезпечних напрямків.

    Це не означає, що вся прикордонна територія України в інших регіонах раптом стала закритою. В Україні й раніше існувало поняття прикордонної смуги, для перебування в якій потрібен відповідний дозвіл Держприкордонслужби. За чинними правилами громадяни України, іноземці та особи без громадянства в’їжджають, перебувають, проживають і проводять роботи у прикордонній смузі з дозволу відповідного органу ДПСУ та за наявності документів, що посвідчують особу. Під час мобілізації та воєнного стану чоловіки-громадяни України віком від 18 до 60 років також повинні мати військово-обліковий документ.

    Заяву для отримання дозволу можна подавати відповідному прикордонному органу в паперовій або електронній формі. Для неповнолітніх дозвіл оформлюється за зверненням одного з батьків, опікуна чи іншого законного представника. Крім того, нормативні акти передбачають окремі категорії осіб, які можуть в’їжджати до прикордонної смуги без такого дозволу — зокрема низку вищих посадових осіб держави.

    Однак нове рішення щодо кордону з Росією та Білоруссю має насамперед безпековий характер. У ДПСУ пояснюють, що безпосередньо біля державного рубежу необхідно мінімізувати неконтрольоване перебування цивільних, роботу сторонніх осіб і діяльність, яка може заважати оборонним заходам. Умови повномасштабної війни роблять такі ділянки особливо чутливими до проникнення диверсійно-розвідувальних груп, ведення розвідки та інших загроз.

    Окремий фактор — Білорусь. Саме з її території російські війська у лютому 2022 року наступали на Київ та північні області України. Білоруські війська безпосередньо у повномасштабну війну не вступили, однак Мінськ залишається найближчим військово-політичним союзником Москви та продовжує надавати Росії можливості для військової співпраці. Reuters у червні нагадував, що Білорусь дозволяла РФ використовувати свою територію під час вторгнення, а також розміщує російську військову інфраструктуру та тактичну ядерну зброю.

    У 2026 році українська сторона також звернула увагу на зростання розвідувальної активності на північному напрямку. The Guardian у червні повідомляв із українсько-білоруського прикордоння, що військові фіксували приблизно 20-відсоткове збільшення кількості російських розвідувальних безпілотників, які заходили з білоруського напрямку. Одночасно Україна посилювала північний кордон протитанковими ровами, бетонними загородженнями типу «зуби дракона», колючим дротом та іншими інженерними спорудами.

    Президент Володимир Зеленський у червні також заявляв про використання білоруської території для забезпечення російських дронових операцій. Зокрема, Київ вимагав демонтувати ретрансляційне обладнання, яке, за українськими даними, допомагало російським безпілотникам. Пізніше головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що Україна готується до можливих загроз із півночі, хоча ознак повторення сценарію наступу на Київ з території Білорусі тоді не було.

    І зараз Держприкордонслужба не заявляє про безпосередню підготовку білоруської армії до вторгнення. Ще 2 вересня речник ДПСУ Андрій Демченко повідомляв, що безпосередньо біля українського кордону не фіксується формування чи нарощування білоруського ударного угруповання. Водночас він наголошував: загроза з білоруського напрямку нікуди не зникла, тому Україна повинна постійно стежити за ситуацією й утримувати укріпленим увесь північний рубіж.

    На особливу увагу заслуговує розбудова білоруської військової інфраструктури в Гомельській області. Біля села Якимівка приблизно за 40 кілометрів від українського кордону планують створити залізничну інфраструктуру для військового полігону. За проєктною документацією, там передбачена окрема під’їзна колія, розрахована на 60 вагонів, а також вантажна платформа з пандусом, яка дозволить розвантажувати колісну та важку гусеничну техніку.

    Поряд із цим білоруська армія формує нову 37-му окрему десантно-штурмову бригаду неподалік Гомеля. У серпні командувач білоруських Сил спеціальних операцій Олександр Ільюкевич повідомляв, що частину підрозділів уже сформовано, набрано офіцерів та особовий склад і триває їхня підготовка. За доступними даними, завершення повного формування з’єднання розраховане не на найближчі місяці, тому сама поява бригади не є доказом підготовки нового наступу на Україну.

    Не менш небезпечним залишається безпосередньо російський кордон. Начальник українських Збройних сил улітку говорив про необхідність готуватися до потенційних дій Росії з північного сходу, зокрема з Брянської області. За оцінкою Сирського, можливий удар на цьому напрямку міг би бути спрямований не стільки на повторний прорив до Києва, скільки на захоплення частини Чернігівської області та розтягування українських резервів уздовж величезної лінії фронту й кордону.

    Тому запровадження кілометрової спеціальної смуги має одразу кілька практичних завдань. Це створення контрольованого простору для військових і прикордонників, безпечніше будівництво фортифікацій, ускладнення роботи ворожої розвідки та диверсантів і зниження ризику того, що цивільні випадково опиняться у небезпечних районах.

    У ДПСУ окремо наголошують, що обмеження тимчасові. Спеціальний режим саме в однокілометровій смузі вздовж Росії та Білорусі прив’язаний до дії воєнного стану. Після його припинення ця норма в нинішньому вигляді перестане застосовуватися, тоді як загальне законодавство про прикордонний режим продовжить діяти.

    Важливо й те, що нове рішення не слід трактувати як оголошення неминучого наступу з боку Білорусі. Українські прикордонники прямо заявляють, що ударного угруповання там наразі немає. Водночас досвід 2022 року, розбудова військової інфраструктури, розвідувальна активність і тісна військова співпраця Мінська з Москвою змушують Україну розглядати північний кордон як стратегічно небезпечний напрямок навіть за відсутності ознак безпосереднього вторгнення.

    Саме тому влада переходить від окремих обмежень на землях ДПСУ до ширшого режиму в однокілометровій зоні. Для жителів прикордонних громад це означає, що перед поїздкою, виконанням господарських робіт чи іншою діяльністю безпосередньо біля кордону варто уточнювати правила у відповідному прикордонному загоні. Порушення прикордонного режиму може тягнути адміністративну або іншу передбачену законом відповідальність.

  • До 8 років ув’язнення: Укрзалізниця нагадала, що заборонено знімати та публікувати під час війни

    До 8 років ув’язнення: Укрзалізниця нагадала, що заборонено знімати та публікувати під час війни

    Укрзалізниця закликала пасажирів, блогерів, журналістів та інших громадян уважніше ставитися до фото- і відеозйомки на залізничних об’єктах під час воєнного стану. Звичайний на перший погляд кадр із вокзалу, станції, депо або колій може містити інформацію, яка допоможе встановити розташування об’єкта, його стан, характер роботи чи переміщення військових і техніки.

    У компанії наголошують: усі фото- та відеозйомки безпосередньо на об’єктах Укрзалізниці мають бути попередньо погоджені. Для цього необхідно звернутися до пресслужби компанії. Особливу увагу просять приділяти об’єктам, які можуть бути пов’язані з критичною інфраструктурою або обороною країни.

    До таких об’єктів можуть належати депо, тягові та електричні підстанції, окремі станції, системи сигналізації та зв’язку, технічні приміщення, рухомий склад та інші елементи залізничної інфраструктури.

    Укрзалізниця окремо закликає не проникати на закриті або службові території заради фото чи відео. Йдеться, зокрема, про депо, підстанції, місця російських ударів та інші об’єкти, доступ до яких обмежений.

    Проблема полягає не лише у самому факті зйомки. Значно серйозніші наслідки можуть настати після публікації або поширення матеріалів, якщо вони містять інформацію про переміщення військових, техніки, зброї чи боєприпасів.

    Чинний Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за несанкціоноване поширення такої інформації під час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, частина друга статті 114-2 КК України стосується поширення даних про переміщення, рух або розташування Збройних сил України чи інших військових формувань, якщо їх можна ідентифікувати на місцевості та ця інформація раніше не була офіційно оприлюднена уповноваженими державними органами. За це передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

    Тобто сама фотографія потяга, колії чи вокзалу автоматично не означає кримінального правопорушення. Ключовим є те, що саме потрапило в кадр, чи дозволяє матеріал визначити місцеперебування військових або техніки та чи була така інформація вже офіційно оприлюднена.

    За поширення інформації про направлення або переміщення зброї, озброєння та боєприпасів територією України стаття 114-2 передбачає окрему відповідальність — від трьох до п’яти років позбавлення волі, якщо відповідні дані не були раніше оприлюднені у визначених законом офіційних джерелах.

    У тяжчих випадках покарання може бути ще суворішим. Якщо такі дії вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, із метою передати інформацію державі-агресору або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, закон передбачає від восьми до дванадцяти років ув’язнення — за відсутності ознак державної зради або шпигунства.

    Саме тому Укрзалізниця закликає не публікувати матеріали, на яких можна побачити військові перевезення. У кадр можуть випадково потрапити військовослужбовці, платформи з технікою, вантажі, озброєння або інші деталі, що дозволяють встановити напрямок та особливості переміщення.

    Окрема категорія ризику — фотографування наслідків російських атак на залізничну інфраструктуру. Детальні кадри можуть показати характер руйнувань, рівень пошкодження колій, стан енергетичних об’єктів, масштаби ремонтних робіт або ділянки, які залишаються вразливими.

    Саме тому варто уникати публікації матеріалів одразу після ударів, особливо якщо офіційні державні органи або сама Укрзалізниця ще не оприлюднювали відповідної інформації.

    У компанії попереджають, що в разі виявлення незаконної зйомки або проникнення на об’єкти її працівники можуть припинити такі дії та викликати правоохоронців. Інформацію про порушників за необхідності передають компетентним органам, які вже мають визначити, чи містять дії конкретної людини склад правопорушення.

    Водночас важливо не перебільшувати обмеження. В Україні немає загальної кримінальної заборони на будь-яке фотографування залізниці. Покарання «до восьми років» стосується не звичайного селфі на вокзалі, а конкретних випадків несанкціонованого поширення чутливої військової інформації, передбачених Кримінальним кодексом.

    Якщо ж зйомка на залізничному об’єкті потрібна для професійної роботи, Укрзалізниця рекомендує погодити її заздалегідь. Для цього компанія вказує адресу пресслужби [email protected].

    Головне правило під час війни залишається простим: перед публікацією кадру варто оцінити не лише його естетичність чи інформаційну цінність, а й те, яку додаткову інформацію він може розкрити. Особливо це стосується військових перевезень, критичної інфраструктури та наслідків російських ударів.

  • Київ і Київщину можуть оголосити прифронтовими вже у вересні: що зміниться для людей і бізнесу

    Київ і Київщину можуть оголосити прифронтовими вже у вересні: що зміниться для людей і бізнесу

    Київ та Київська область уже у вересні можуть отримати статус прифронтових територій. Над відповідним рішенням, за словами народного депутата Руслана Горбенка, уряд працює приблизно два тижні, а паралельно напрацьовує пакет додаткової підтримки для бізнесу, який працює в умовах посилених російських атак. Поки що Кабінет міністрів офіційної постанови не оприлюднив, тому йдеться саме про підготовку можливого рішення, а не про вже запроваджений статус.

    Горбенко заявив, що робота над документом активізувалася після російських ударів по великих складських і логістичних об’єктах українських компаній у столичному регіоні. За його словами, прем’єр-міністр уже проводив зустрічі з представниками бізнесу, під час яких обговорювали, як підприємствам працювати в нових безпекових умовах і швидше відновлюватися після атак. Для цього, зокрема, розглядають можливість надання додаткових складських приміщень з фондів державного майна, АРМА та інших державних структур.

    Нардеп також повідомив про створення спеціальної робочої групи, яка має напрацювати як сам механізм можливого нового статусу Києва й області, так і конкретні пільги для підприємств. Однією з найбільш важливих пропозицій називають розширення можливостей бронювання працівників для бізнесу, що працює у регіоні. Горбенко прогнозує, що відповідне рішення Кабміну може з’явитися вже у вересні, однак остаточні параметри стануть відомими лише після публікації постанови.

    Саме тут важливо розділити два поняття. Можливе надання Києву статусу прифронтової території не означає, що російські сухопутні війська наблизилися до столиці або що Київ у військовому сенсі стає прифронтовим містом. Судячи з озвучених Горбенком деталей, ідеться передусім про адміністративно-економічний механізм, який дозволить застосувати до столиці та області спеціальні правила підтримки через високі ризики регулярних ракетних і дронових ударів. Саме тому у заголовках краще не використовувати формулювання на кшталт «фронт наближається до Києва».

    Одним із ключових питань стане бронювання військовозобов’язаних працівників. Нинішня система передбачає особливі можливості для підприємств, установ та організацій, визнаних критично важливими для економіки та життєдіяльності держави. Уряд у 2026 році вже кілька разів коригував критерії критичності та процедуру підтвердження такого статусу, а підприємства, які не перепідтвердили його відповідно до нових правил, після 1 вересня втрачають можливість продовжувати бронювання на старих підставах.

    Тож якщо для Києва та Київщини справді запровадять окремий прифронтовий режим, він може дати місцевим підприємствам ширші можливості зберігати ключових працівників, необхідних для виробництва, логістики, ремонту пошкоджених об’єктів та безперервної роботи критичних сервісів. Але конкретний відсоток працівників, яких можна буде бронювати, перелік галузей та вимоги до підприємств поки не оголошені. До виходу урядової постанови будь-які конкретні цифри щодо бронювання були б лише припущенням.

    Нова дискусія виникла на тлі помітного посилення атак Росії на столичний регіон. Окрім житлових будинків та енергетичної інфраструктури, під ударами опиняються логістичні центри, склади й підприємства. Через це влада дедалі активніше шукає способи адаптувати правила роботи великого мегаполіса до тривалих повітряних тривог і регулярних атак, які фактично паралізують транспорт, логістику та частину бізнес-процесів на багато годин.

    31 серпня у Києві відбулося і засідання Ради оборони міста. Мер Віталій Кличко повідомив, що столична влада готує звернення до уряду щодо зміни чинних безпекових протоколів і хоче сформувати окремі правила життєдіяльності Києва в нових умовах. Одне з конкретних питань — перегляд організації руху мостами під час повітряних тривог; алгоритм мають напрацювати разом із військовими та передати Кабміну.

    Таким чином, можливий статус прифронтової території вписується у значно ширший перегляд правил функціонування столиці. Уряд і місцева влада намагаються знайти баланс між безпекою та необхідністю не зупиняти економічне життя міста щоразу під час багатогодинних атак. До цього можуть входити нові транспортні алгоритми, підтримка підприємств, доступ до резервних приміщень, зміни в правилах бронювання та інші механізми стійкості.

    Для звичайних жителів Києва саме слово «прифронтовий» може звучати тривожно, але наразі немає підстав трактувати можливе рішення як сигнал про безпосереднє наближення лінії фронту. Те, що підтверджено станом на вечір 31 серпня, — заява народного депутата про роботу уряду над відповідною постановою, існування робочої групи та обговорення додаткових економічних механізмів. Офіційного рішення Кабміну із чітким переліком наслідків для мешканців і підприємств поки немає.

    Якщо документ буде ухвалений у вересні, саме його текст визначить, що конкретно означатиме новий статус. Найімовірніше, першими відчутними змінами стануть саме інструменти підтримки бізнесу та можливості збереження критично необхідних кадрів, а не якісь автоматичні обмеження для населення. Тому твердження про нові перепустки, евакуацію, додаткову комендантську годину чи інші обмеження зараз були б передчасними — про такі рішення Горбенко не повідомляв.

  • Постійні тривоги зривають засідання Ради, парламент досі не визначив правила роботи під час повітряної небезпеки

    Постійні тривоги зривають засідання Ради, парламент досі не визначив правила роботи під час повітряної небезпеки

    19 серпня депутати встигли проголосувати за законопроєкт про захисні споруди. У ті самі пленарні дні роботу зали переривали повітряні тривоги. Микита Потураєв публічноговорив про два сигнали під час засідання і про те, що один закон дотиснули вже вранці. Законопроєкт 15397 передбачає заборону використовувати укриття не за призначенням, розірвання оренди і посилення відповідальності за перешкоджання доступу.

    Відкритий реєстр оповіщень Києва фіксує серпневі сигнали з точним часом початку і відбою. За даними, які агентства наводили з посиланням на Київську міську військову адміністрацію, 27 серпня сирени вмикали 13 разів на добу, 29-го — десять разів, а загальна тривалість сигналів того дня вимірювалася годинами.

    Офіційний алгоритм парламенту з початку повномасштабного вторгнення відомий і публічно не змінювався. Під час тривоги пленарка зупиняється, трансляція обривається, депутати й апарат ідуть в укриття адміністративної будівлі. Це озвучував перший віцеспікер Олександр Корнієнко ще 2025-го. Те саме оголошували в залі 21 серпня 2026 року, перед «годиною запитань до уряду». Регламент дозволяє проводити засідання поза будинком на Грушевського, 5 — але лише рішенням більшості від конституційного складу.

    Окремого оприлюдненого порядку роботи саме в режимі багатогодинних і багаторазових тривог у відкритих рішеннях Ради немає. Саме цей розрив — між публічною звичкою перериватися і відсутністю затвердженої моделі безперервної роботи — фіксують люди, обізнані з апаратом. У відкритому доступі немає постанови, плану чи рекомендацій, які закривали б не один сигнал, а цілий робочий день.

    Публічно цю порожнечу вже заповнили депутати. Микита Потураєв 19 серпня описавзасідання, на якому вдалося ухвалити один закон. Другий, за його словами, довелося дотискати вранці. Він назвав два варіанти, які, як він стверджував, обговорюють відкрито. Перший — тимчасовий переїзд у «безпечніше місце» в Києві, про яке говорили ще в лютому–квітні 2022-го. Локацію він не назвав. Там, за його оцінкою, можна вести дебати, але голосувати складно. Системи «Рада-3» немає, встановлення займе час і гроші. Другий варіант — повернутися до формату весни 2022-го. Короткі заходи в залу на пів години і пакетне голосування без довгих дискусій. Ніна Южаніна за три дні описала ту саму механіку зсередини: після трьох-чотирьох тривог зала порожніє, «люди не витримують», закони не розглядають.

    29 серпня прем’єр Сергій Корецький після розширеної наради з головкомом, МВС, ДСНС, мером Києва, Офісом президента і РНБО заявив: тривалі тривоги б’ють не лише по безпеці, а по підприємствах, логістиці, транспорті, школах. «Ворог намагається паралізувати економічну активність у столиці», — сказав він і анонсував нові алгоритми для установ, метро і різних типів загрози. За його словами, Кабмін готує правила для економіки. Парламент, який такі правила мав би оформлювати законом, окремого власного режиму у відкритих рішеннях поки не затвердив.

    Технічно будівля на Грушевського не «гола». Для журналістів у розпорядженні апаратупрямо прописано: під час тривоги їх ведуть до «найпростішого укриття» відповідного адміністративного корпусу. Це захист людей, не заміна сесійної зали. Відкритими документами повноцінне пленарне засідання із системою голосування, стенограмою і кворумом у такому просторі не передбачене. Близькість станцій метро глибокого залягання вирішує завдання укриття, але не завдання легітимності голосування.

    Політичний ефект уже видно з того, що самі депутати описують як робочу практику. Потураєв говорив про пакетне голосування після погоджувальної ради. Южаніна — що після кількох тривог закони не розглядають. Довгі читання, правки з місця, контрольні функції в такому ритмі стають першими претендентами на випадання. При цьому Рада в серпні сама посилювала норми щодо укриттів для країни і посилалася на фінський досвід доступу до укриттів. Норма для суспільства і практика для законодавця розійшлися.

    Далі парламенту все одно доведеться визначатися, як працювати під час тривалих тривог. Перенесення засідань в інше місце потребуватиме вирішення питань безпеки, обладнання, охорони та голосування. Скорочений формат, який використовували у 2022 році, обмежує можливості для роботи опозиції та публічної дискусії. Можна було б передбачити і дистанційну участь депутатів, але для цього також потрібні зміни до правил роботи Ради. Поки жодного такого рішення парламент не ухвалив. Тому під час кожної тривоги пленарне засідання знову доводиться переривати.

  • «Цунамі, яке розколе Україну»: Зеленський різко висловився про вибори під час війни

    «Цунамі, яке розколе Україну»: Зеленський різко висловився про вибори під час війни

    Президент Володимир Зеленський заявив, що проведення виборів в Україні просто зараз може стати «цунамі для держави» та призвести до глибокого розколу суспільства. За його словами, Київ готовий обговорювати виборчий процес лише за умов, які дозволять військовим, українцям за кордоном і жителям прифронтових регіонів безпечно та повноцінно проголосувати. Водночас чинне законодавство прямо забороняє проведення президентських, парламентських і місцевих виборів під час воєнного стану.

    Про це Зеленський заявив 23 серпня під час спілкування з журналістами, повідомляє Суспільне. Президент наголосив, що дискусія навколо можливих виборів триває вже не перший рік і приблизно рік тому Україну з різних сторін активно підштовхували до проведення голосування ще до завершення війни.

    За словами Зеленського, його позиція тоді полягала в тому, що питання можна було б предметно обговорювати, якби західні партнери запропонували реалістичну модель безпечних, демократичних і легітимних виборів.

    Йдеться не тільки про організацію голосування на відносно безпечних територіях України.

    Президент звернув увагу одразу на кілька груп громадян, участь яких у виборах за нинішніх умов є надзвичайно складною: військовослужбовців, людей у прифронтових регіонах та мільйони українців, які через повномасштабну російську агресію виїхали за кордон.

    Саме тому, на переконання Зеленського, просто призначити дату голосування недостатньо.

    Зеленський назвав умови для розмови про вибори

    Президент пояснив, що для реальної дискусії Україна повинна отримати конкретну відповідь на питання, яким чином забезпечити безпеку виборців і легітимність результату.

    Він наголосив, що голосувати мають отримати можливість військові, громадяни на прифронтових територіях і українці за кордоном.

    Не менш важливою є безпекова складова: проведення загальнонаціонального голосування в умовах постійних ракетних та дронових ударів Росії створює очевидний ризик для виборчих дільниць і людей, які на них перебуватимуть.

    Зеленський заявив, що західні партнери, які раніше порушували питання виборів, так і не запропонували Україні конкретної моделі, яка вирішувала б ці проблеми.

    Президент також пов’язав перспективу виборів із припиненням вогню.

    За його словами, говорити про безпечний виборчий процес практично неможливо, поки Росія продовжує повномасштабні бойові дії та Володимир Путін не погоджується на припинення вогню.

    «Вибори просто зараз — це цунамі»

    Найжорсткіше Зеленський висловився про можливі політичні наслідки кампанії під час війни.

    За його словами, вибори за нинішніх обставин несуть не лише організаційні та безпекові проблеми, а й ризик масштабного внутрішнього протистояння.

    Президент охарактеризував можливе голосування зараз як «цунамі для держави», здатне розколоти Україну.

    Він пояснив, що його стратегія полягає в іншому: провести державу через війну, зберегти її незалежність і суверенітет та вже після створення відповідних умов перейти до нормального демократичного політичного процесу.

    Фактично Зеленський дав зрозуміти, що не розглядає вибори під час активної фази війни як першочергове завдання.

    Закон прямо забороняє вибори під час воєнного стану

    Питання виборів в Україні має не лише політичний, а й чіткий юридичний аспект.

    Стаття 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прямо встановлює, що в умовах воєнного стану заборонено проводити вибори президента України, Верховної Ради, органів місцевого самоврядування та Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

    Так само заборонено проведення загальнодержавних та місцевих референдумів.

    Станом на 23 серпня 2026 року воєнний стан в Україні продовжує діяти. Указ про його запровадження, вперше підписаний 24 лютого 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії, неодноразово продовжувався. Чинна редакція указу враховує чергове продовження, затверджене в липні 2026 року.

    Це означає, що за чинного правового режиму провести загальнонаціональні вибори без зміни обставин або законодавства неможливо.

    При цьому Конституція передбачає механізм безперервності роботи державних інституцій під час воєнного стану. Зокрема, якщо строк повноважень Верховної Ради завершується під час воєнного або надзвичайного стану, парламент продовжує виконувати свої повноваження до першого засідання новообраної Ради після скасування такого режиму.

    Проблема не обмежується лише датою голосування

    Навіть якби правову заборону було усунено, перед Україною залишалася б ціла низка практичних проблем.

    Одна з найбільших — голосування військовослужбовців.

    Сотні тисяч українців перебувають у Збройних силах та інших військових формуваннях, значна частина — безпосередньо поблизу лінії бойового зіткнення. Організація для них повноцінного таємного голосування без створення ризиків для бойових позицій потребувала б окремої процедури.

    Друга проблема — українці за кордоном.

    Через вторгнення Росії мільйони громадян залишили країну. Наявної мережі дипломатичних установ недостатньо для того, щоб у традиційному форматі забезпечити швидке голосування такої кількості людей.

    Не менш складна ситуація з внутрішньо переміщеними особами, громадянами на прифронтових територіях та українцями, чиї виборчі адреси знаходяться на тимчасово окупованих Росією землях.

    До цього додається проблема виборчої інфраструктури: частина шкіл, адміністративних будівель та інших приміщень, які традиційно використовувалися як дільниці, зруйнована або пошкоджена війною.

    Окремий виклик — повітряні тривоги та російські удари. Виборчий процес передбачає концентрацію людей у визначених приміщеннях у конкретний день, що в умовах атак створює додаткову небезпеку.

    ЦВК вже готується до нових загроз виборам

    Попри відсутність можливості провести вибори зараз, держава вже готується до викликів, які виникнуть після завершення або істотного послаблення воєнних загроз.

    14 липня 2026 року Центральна виборча комісія схвалила концепцію, що стосується захисту виборчих процесів.

    У документі ЦВК прямо зазначила, що на тлі повномасштабної російської агресії особливої актуальності набуває захист виборів від іноземного втручання.

    Комісія звернула увагу на системні спроби Росії та її союзників дестабілізувати демократичні суспільства, зокрема шляхом втручання у виборчі процеси.

    Цей фактор може стати ще одним із ключових викликів для перших повоєнних виборів в Україні.

    Йдеться про дезінформаційні кампанії, кібератаки, спроби впливу на громадську думку та інші гібридні інструменти, які Росія вже багато років використовує проти України.

    Зеленський говорив про вибори й раніше

    Позиція президента щодо проведення голосування під час війни не є новою.

    Ще в січні 2025 року в інтерв’ю американському подкастеру Лексу Фрідману Зеленський пояснював, що вибори неможливо провести до завершення війни, якщо не змінювати чинне законодавство.

    Водночас його заяви про власну політичну перспективу змінювалися залежно від можливого сценарію завершення війни.

    У вересні 2025 року Зеленський заявив Axios, що готовий не балотуватися на наступний президентський строк, якщо Україні вдасться завершити війну з Росією. Тоді він наголосив, що його головною метою є завершення війни, а не участь у наступній кампанії.

    У лютому 2026 року президент уже уточнював, що остаточне рішення залежатиме від того, в якому стані перебуватиме країна.

    Зеленський допускав можливість участі у виборах, якщо замість повноцінного миру Україна отримає лише перемир’я і збережеться ризик відновлення війни. Водночас у разі встановлення справжнього миру він не дав однозначної відповіді щодо нового балотування.

    Вибори можуть стати одним із найскладніших питань після війни

    Таким чином, дискусія про українські вибори виходить далеко за межі питання, коли саме вони відбудуться.

    Державі необхідно буде одночасно забезпечити безпеку, участь військових, доступ до голосування для мільйонів українців за кордоном, права внутрішньо переміщених осіб, захист від російського втручання та довіру до результатів.

    Саме на цьому Зеленський і робить акцент, заявляючи про небезпеку поспішної виборчої кампанії.

    Його позиція полягає в тому, що політична конкуренція не повинна створити внутрішню кризу в момент, коли країна продовжує протистояти Росії.

    При цьому сама демократична процедура не скасовується: чинне українське законодавство передбачає проведення виборів після припинення правових обмежень, пов’язаних із воєнним станом.

    Тому ключовим питанням залишається не те, чи будуть в Україні вибори, а коли з’являться умови, за яких вони будуть одночасно безпечними, конкурентними, легітимними та доступними для всіх громадян.

  • «Рожева мрія» Путіна: в ОП попередили, що станеться з Україною, якщо провести вибори під час війни

    «Рожева мрія» Путіна: в ОП попередили, що станеться з Україною, якщо провести вибори під час війни

    Дискусія про можливе проведення виборів в Україні до завершення війни вийшла далеко за межі внутрішньої політики. Після гучної заяви колишнього міністра оборони Михайла Федорова тему вже підхопили у Кремлі. В Офісі президента попереджають: передчасна виборча кампанія може створити для Росії шанс добитися політичними та інформаційними методами того, чого Москва не змогла досягти прямою військовою агресією.

    Проведення виборів в Україні під час повномасштабної війни може не зміцнити демократію, а навпаки — загострити внутрішні суперечності, створити поле для масштабного російського втручання та перетворити політичну боротьбу на ще один фронт протистояння з Кремлем. Таку позицію висловив радник Офісу президента Михайло Подоляк, коментуючи дискусію, що спалахнула після заяви колишнього міністра оборони Михайла Федорова.

    За словами Подоляка, сам вихід Федорова на політичну арену він не вважає чимось ненормальним. Навпаки, колишній міністр, на його думку, фактично заявив про власні політичні амбіції та в перспективі може формувати окрему політичну силу. Радник ОП назвав це нормальним проявом демократії навіть в умовах війни. Однак зовсім інше питання — проведення загальнонаціонального голосування просто зараз.

    «Суспільний консенсус дуже жорсткий — провести вибори і при цьому не розірвати країну зсередини неможливо», — заявив Подоляк в ефірі Delfi. Він переконаний, що повноцінна виборча кампанія в нинішніх умовах неминуче посилить внутрішню конкуренцію, конфлікти між політичними групами та боротьбу за владу саме тоді, коли держава продовжує вести масштабну війну.

    Особливу небезпеку в Офісі президента бачать у можливостях, які така ситуація відкрила б для Росії. Подоляк назвав вибори під час війни однією з «рожевих мрій» Володимира Путіна і нагадав, що Москва багато років намагалася впливати на політичні процеси не лише в Україні, а й в інших державах.

    За його словами, Росія раніше вкладала ресурси у проросійські політичні проєкти в Україні, підтримувала вигідні їй політичні сили та використовувала регіональні, мовні й ідеологічні суперечності. Якщо ж масштабна виборча кампанія розпочнеться під час нинішньої війни, Кремль, вважає Подоляк, отримає можливість спробувати «вирішити питання зсередини», оскільки досягти поставлених цілей прямим вторгненням Росії не вдалося.

    І показово, що Кремль уже фактично долучився до української внутрішньополітичної дискусії.

    20 серпня речник президента РФ Дмитро Пєсков відреагував на заклик Федорова провести вибори. Як повідомляє Reuters, у Кремлі спробували подати ситуацію як свідчення нібито внутрішньої фрагментації української влади. Пєсков також повторив давно використовувану Москвою тезу про нібито проблеми з легітимністю Володимира Зеленського через відсутність виборів.

    Таким чином, суперечка, яка лише кілька днів тому виглядала внутрішньою українською політичною дискусією, вже використовується російською стороною у власній інформаційній кампанії.

    Причиною нового витка дискусії стала заява Михайла Федорова 18 серпня. Колишній очільник Міноборони публічно закликав знайти механізм для відновлення виборчого процесу навіть за умов тривалої війни. Він аргументував це необхідністю захистити демократичні принципи України та заявив, що демократія не повинна ставати «заручницею Росії».

    Федоров визнав, що організація такого голосування потребувала б особливих рішень. Серед ключових проблем — можливість проголосувати для військовослужбовців, мільйонів українців, які перебувають за кордоном, внутрішньо переміщених осіб і громадян у прифронтових регіонах.

    Його виступ став одним із найпомітніших відкритих політичних викликів Зеленському від початку повномасштабної війни. Reuters зазначає, що Федоров прямо пов’язав свою позицію з тим, що він назвав системною кризою управління. Водночас про офіційне висунення кандидатом у президенти він не оголошував.

    Західні медіа також звернули увагу на ризики проведення голосування в нинішніх умовах. За оцінкою CNN, організація виборів зараз створила б цілу низку практичних і безпекових проблем: від забезпечення виборчих прав військових і громадян за кордоном до організації голосування під загрозою регулярних ракетних і дронових атак. Окремим питанням залишається участь мільйонів українців, які були змушені залишити свої домівки через війну.

    Оглядач Bloomberg Марк Чемпіон також визнав аргументацію щодо необхідності підтримувати демократичні механізми зрозумілою, але дійшов висновку, що проведення виборів саме зараз було б помилковим рішенням і могло б створити додаткові можливості для дестабілізації України.

    Окрім політичних та безпекових аргументів існує ще одна принципова обставина — чинне українське законодавство прямо не дозволяє проводити такі вибори під час воєнного стану.

    Стаття 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє в цей період проведення виборів президента України, Верховної Ради, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також референдумів.

    Центральна виборча комісія також наголошувала, що після запровадження воєнного стану виборчі процеси припиняються, а нові не розпочинаються. Для запуску виборів у нинішній правовій системі спершу має бути припинено або скасовано воєнний стан.

    Станом на 20 серпня це питання навіть теоретично не стоїть у найближчому календарі: президент Володимир Зеленський у липні продовжив дію воєнного стану з 2 серпня ще на 90 діб. Після затвердження відповідних рішень строк його дії продовжено до 31 жовтня 2026 року. На такий самий період продовжена загальна мобілізація.

    Крім того, закон окремо врегульовує питання президентських повноважень у таких умовах. Якщо строк повноважень президента завершується під час дії воєнного стану, вони продовжуються до вступу на посаду новообраного президента, якого оберуть уже після скасування воєнного стану.

    Тому для реалізації пропозиції Федорова недостатньо просто політичного рішення про дату голосування. Необхідно було б вирішити фундаментальну юридичну колізію та створити абсолютно нові правила проведення кампанії в умовах війни, при цьому забезпечивши рівність виборців, можливість голосування військових, безпечний доступ до дільниць, участь громадян за кордоном, роботу спостерігачів і захист виборчої інфраструктури.

    Дискусія водночас уже перестала бути суто юридичною.

    Поява Федорова як окремого політичного гравця, реакція Офісу президента, увага провідних західних медіа та майже миттєве втручання Кремля показують, що тема майбутніх українських виборів поступово перетворюється на один із ключових сюжетів внутрішньої політики.

    Однак позиція Банкової наразі залишається чіткою: демократія та політична конкуренція мають існувати навіть під час війни, але перетворювати країну на арену повномасштабної виборчої боротьби в момент, коли Росія продовжує воєнні дії, в ОП вважають надто небезпечним.

    І слова Подоляка про «рожеву мрію» Путіна отримали показове підтвердження фактично того самого дня: щойно в Україні почалася серйозна суперечка щодо виборів, Кремль уже спробував використати її як доказ внутрішньої слабкості та розколу української держави.

  • The Times: заклик Федорова провести вибори під час війни може зіграти на руку Путіну

    The Times: заклик Федорова провести вибори під час війни може зіграти на руку Путіну

    Заява колишнього міністра оборони України Михайла Федорова про необхідність відновлення виборчого процесу навіть в умовах війни спричинила гостру політичну дискусію та привернула увагу західних медіа. Британське видання The Times вважає, що реалізувати таку ідею за нинішніх умов буде надзвичайно складно, а політична боротьба навколо виборів може стати вигідною Росії.

    Федоров заговорив про вибори

    Михайло Федоров виступив із резонансним відеозверненням 18 серпня. Колишній очільник Міністерства оборони заявив, що Україна потребує системного оновлення державного управління, а демократичні процеси не повинні залежати від того, скільки ще триватиме російсько-українська війна.

    На думку Федорова, держава має знайти легітимний і безпечний механізм, який дозволив би проводити вибори навіть за умов затяжних бойових дій. Один із головних аргументів ексміністра полягає в тому, що Росія не повинна фактично отримати можливість визначати, коли українці зможуть обирати владу.

    У своєму зверненні Федоров також говорив про корупцію та кризу державного управління. Він розкритикував «стару систему», яка, за його словами, захищає себе, повільно ухвалює рішення та здатна винагороджувати лояльність замість ефективності.

    Заява пролунала на тлі серйозних кадрових змін у секторі оборони. Президент Володимир Зеленський раніше звільнив Федорова з посади міністра оборони, а 18 серпня офіційно запропонував призначити на цю посаду Євгенія Хмару.

    У The Times побачили небезпечний сценарій

    Звернення Федорова швидко вийшло за межі української внутрішньополітичної дискусії. 19 серпня The Times опублікувала матеріал, присвячений можливим наслідкам його пропозиції.

    Британське видання називає проведення виборів за нинішніх обставин практично нездійсненним завданням і звертає увагу на ризик того, що дискусія може перерости у серйозне внутрішньополітичне протистояння. Матеріал The Times вийшов із тезою, що заклик до виборів може бути «саме тим, чого хоче Путін», оскільки боротьба всередині України потенційно здатна послабити державу під час війни.

    Критики ініціативи наголошують, що проведення повноцінної виборчої кампанії під час регулярних російських атак створює не лише юридичні, а й масштабні безпекові та організаційні проблеми.

    Йдеться, зокрема, про забезпечення можливості голосування військовослужбовців, мільйонів українців за кордоном, внутрішньо переміщених громадян та жителів територій, розташованих поблизу фронту. Окремою проблемою залишається безпека виборчих дільниць під час ракетних і дронових атак.

    The Times також пов’язує появу політичної дискусії з ширшим тиском на команду Зеленського на тлі кадрових перестановок і резонансних антикорупційних розслідувань.

    На Банковій відреагували на пропозицію

    Заява Федорова вже викликала реакцію в українському політичному середовищі.

    Співрозмовник LIGA.net в Офісі президента, коментуючи пропозицію ексміністра, наголосив, що організація виборів не зводиться лише до пошуку технічного способу голосування. Представник Банкової вказав на значно ширший комплекс проблем, пов’язаних із проведенням виборчого процесу під час повномасштабної війни.

    Критично до ідеї поставилися й окремі українські політики. Водночас народний депутат Ярослав Железняк заявив, що сама дискусія щодо виборів є правильною, але Федорову варто пояснити, яким саме чином їх можна організувати за нинішніх обставин.

    Чому заява Федорова стала настільки резонансною

    Політична вага звернення полягає не лише в самій пропозиції провести вибори. Західні медіа звертають увагу на особу автора заяви.

    Федоров упродовж років був одним із найпомітніших представників команди Зеленського та обіймав високі посади у виконавчій владі. Саме тому його публічна критика системи та заклик до відновлення повноцінного демократичного процесу сприймаються як значно серйозніший політичний сигнал, ніж аналогічні заяви представників традиційної опозиції.

    The Times також звертає увагу на рейтинговий фактор. За даними, які наводить видання, Федоров має достатньо високі показники підтримки, щоб потенційно стати серйозним учасником майбутньої президентської кампанії. Сам він наразі офіційно не оголошував про намір балотуватися в президенти.

    Українські медіа, аналізуючи останні соціологічні дані, також звертають увагу на високий рівень довіри до ексміністра. Водночас високий персональний рейтинг політика не означає автоматичної підтримки українцями ідеї проведення виборів безпосередньо під час війни.

    Таким чином, заява Федорова фактично відкрила значно ширшу дискусію — не лише про можливість організації голосування, а й про майбутню конфігурацію української політики. Питання виборів, яке протягом повномасштабної війни переважно розглядалося через призму завершення воєнного стану, тепер стало предметом відкритої суперечки між впливовими політичними гравцями.

  • «Міша, ти сам у це віриш?»: заява Федорова про вибори спричинила бурхливу реакцію українців

    «Міша, ти сам у це віриш?»: заява Федорова про вибори спричинила бурхливу реакцію українців

    Колишній міністр оборони Михайло Федоров закликав розпочати процес проведення виборів в Україні, попри воєнний стан. Його звернення спричинило гостру дискусію у соцмережах: частина українців підтримала політика, інші звинуватили його у популізмі та початку власної виборчої кампанії. Політологи також побачили у виступі ознаки переходу Федорова в опозицію до президента Володимира Зеленського.

    Увечері 18 серпня Михайло Федоров опублікував відеозвернення, у якому закликав владу провести вибори в Україні. Ексміністр визнав, що організувати голосування під час повномасштабної війни складно, однак заявив, що не вважає це неможливим.

    Звернення практично одразу стало предметом активних дискусій у соцмережах. Українці розділилися у своїх оцінках: одні побачили у словах Федорова спробу захистити демократичні процедури, інші — старт нової політичної кампанії.

    «Новий стадіон»: як українці відреагували на Федорова

    У Threads частина користувачів припустила, що звернення колишнього міністра може свідчити про формування нової політичної сили.

    Одна з користувачок поставила під сумнів щирість заяв Федорова та написала, що після перегляду звернення у неї виникло запитання: «Міша, ти сам віриш у все, що зараз говориш?». Водночас вона припустила, що за виступом може стояти підготовка нового політичного проєкту.

    Інші користувачі звинуватили Федорова у популізмі. Серед аргументів критиків — питання про те, чому ексміністр не виступав із настільки різкою критикою влади, коли сам входив до уряду, а також як саме він пропонує організувати виборчий процес в умовах щоденних російських атак.

    Водночас прихильники Федорова наголошують, що підтримували його насамперед через результати роботи у Міністерстві оборони. Частина з них заявляє, що після гучного звернення очікує від політика вже конкретних дій.

    У соцмережах з’явилися й іронічні порівняння з президентською кампанією Володимира Зеленського. Користувачі заговорили про можливий «новий стадіон», згадуючи дебати Зеленського та Петра Порошенка перед президентськими виборами 2019 року.

    Політологи заговорили про опозицію до Зеленського

    Політолог Володимир Фесенко вважає, що своєю заявою Федоров фактично перейшов в опозицію до президента Володимира Зеленського.

    За його оцінкою, йдеться не тільки про персональне протистояння. Експерт розглядає виступ як можливу «прелюдію» до власної виборчої кампанії Федорова.

    Фесенко виділив дві потенційні цілі такого кроку. Мінімальна — вплинути на політичні процеси навколо призначення нового міністра оборони. Максимальна — змінити внутрішньополітичний порядок денний та винести питання проведення виборів під час війни в центр суспільної дискусії.

    Політтехнолог Олег Постернак, своєю чергою, охарактеризував виступ Федорова як «медійний контрнаступ» проти влади. На його думку, тема виборів може стати способом перехоплення частини виборців, які критично ставляться до Зеленського.

    Що кажуть депутати про вибори під час війни

    Народний депутат Олексій Гончаренко заявив, що першочерговим завданням наразі має залишатися завершення війни, а вже після досягнення миру можна проводити вибори.

    Скептично до можливості організувати голосування в нинішніх умовах поставився і Ярослав Железняк. Він звернув увагу на щоденні російські атаки та окремі проблеми з організацією парламентських виборів, для проведення яких довелося б адаптувати чинну виборчу систему до нових реалій.

    Який рейтинг має Федоров

    На тлі дискусії показовими є результати опитування Rating Group, проведеного 5–6 серпня 2026 року.

    За наведеними у матеріалі даними, Федорову довіряють 58% опитаних, тоді як 17% заявили про недовіру. У моделюванні першого туру президентських виборів він отримав би 12,5% голосів серед усіх опитаних та посів третє місце.

    Перше місце у цьому рейтингу посідав Володимир Зеленський із 25,2%, друге — Валерій Залужний із 16,7%. Далі йшли Михайло Федоров — 12,5%, Кирило Буданов — 7,9% та Петро Порошенко — 5,6%.

    Таким чином, заява Федорова про необхідність виборів прозвучала на тлі його помітного рівня суспільної підтримки та одразу породила припущення про можливий початок самостійної політичної кар’єри. Водночас сам факт майбутньої участі Федорова у президентських чи парламентських виборах у наведеному матеріалі не підтверджується.

  • Рада стрімко «худне»: 47 округів уже без депутатів, а монобільшість тримається рівно на 226

    Рада стрімко «худне»: 47 округів уже без депутатів, а монобільшість тримається рівно на 226

    На сьомому році роботи Верховної Ради IX скликання в Україні вже 47 мажоритарних округів залишаються без повноцінного представництва в парламенті. Частина з них була вакантною ще з виборів 2019 року через російську окупацію українських територій, однак ще 21 округ втратив свого депутата вже під час роботи нинішнього скликання. Одночасно кількість членів фракції «Слуга народу» скоротилася з початкових 254 до 226 — рівно стільки голосів потрібно для ухвалення звичайного закону.

    Такі результати оприлюднила громадська ініціатива «Голка», яка до сьомої річниці роботи парламенту проаналізувала кадрові зміни у Верховній Раді, вакантні округи та наслідки змішаної виборчої системи. Дані щодо чисельності фракції «Слуга народу» підтверджує й офіційний сайт Верховної Ради: станом на 28 липня 2026 року в ній налічується 226 депутатів.

    Проблема має одразу два виміри. Перший — фактичне представництво громадян. Другий — здатність парламенту збирати достатню кількість голосів за ключові законопроєкти, зокрема євроінтеграційні та оборонні.

    26 округів не мали депутатів ще з 2019 року

    На парламентських виборах 2019 року голосування не проводилося у 26 одномандатних округах на тимчасово окупованих територіях.

    Відтак Верховна Рада IX скликання від самого початку формувалася не у повному конституційному складі у 450 депутатів.

    Але з часом ситуація погіршилася.

    Ще 21 мажоритарний округ втратив свого представника вже після старту роботи нинішнього парламенту. Причини різні: депутати складали мандати, переходили на інші державні посади, помирали, втрачали громадянство або мандати після обвинувальних вироків.

    За мирних умов у таких випадках Центральна виборча комісія могла б призначити проміжні вибори.

    Однак під час воєнного стану вибори в Україні не проводяться. Саме тому вакантне місце мажоритарника фактично немає ким замінити до завершення відповідного правового режиму та проведення нового голосування.

    Це принципово відрізняє мажоритарників від депутатів, обраних за партійними списками. Коли мандат «списочника» припиняється, його зазвичай може отримати наступний кандидат із виборчого списку відповідної партії.

    У мажоритарному окрузі такого резервного механізму немає.

    Четверо мажоритарників виїхали з України, але залишаються депутатами

    Окремою проблемою «Голка» називає депутатів, які формально не втратили мандат, але фактично не працюють у парламенті.

    За даними громадської ініціативи, щонайменше четверо мажоритарників перебувають за межами України: Ярослав Дубневич, Артем Дмитрук, Олександр Куницький та Сергій Шахов. Вони продовжують мати депутатські мандати, хоча належне представництво виборців у таких округах фактично ускладнене.

    І тут виникає ще одна особливість української парламентської системи.

    Сам факт тривалого перебування депутата за кордоном не є автоматичною підставою для припинення його повноважень. Конституція передбачає конкретний перелік таких підстав — особисту заяву про складання мандата, набрання законної сили обвинувальним вироком, припинення громадянства, смерть та низку інших випадків.

    Тому навіть резонансна втеча політика сама по собі не створює механізму негайної заміни депутата.

    За сім років Рада втратила вже 71 депутата

    Загалом протягом роботи IX скликання повноваження припинив 71 народний депутат, підрахувала «Голка».

    Найчастіше парламентарі йшли добровільно — приблизно у пів сотні випадків депутати самі подавали заяви про складання мандата. Частина переходила працювати в уряд або на інші державні посади.

    Ще 12 народних депутатів померли або загинули.

    Шестеро втратили мандати після припинення громадянства України.

    Ще троє — після того, як щодо них набрали законної сили обвинувальні вироки судів.

    Серед мажоритарників, які втратили мандати після вироків, ініціатива називає Анатолія Гунька, Федора Христенка та Андрія Одарченка.

    Андрій Деркач та Ігор Васильковський, своєю чергою, втратили українське громадянство.

    Через те, що йшлося саме про депутатів, обраних у конкретних округах, їхні мандати не могли автоматично перейти до інших кандидатів.

    Чому проблема виникла саме через мажоритарку

    Вибори 2019 року проходили за змішаною системою.

    Частину депутатів обирали за закритими партійними списками у загальнодержавному окрузі, а частину — в одномандатних мажоритарних округах.

    Саме друга частина системи в умовах довготривалої війни виявилася найбільш вразливою.

    Дослідниця «Голки» Оксана Ставнійчук наголошує, що якби парламент обирався винятково за пропорційною системою з відкритими списками, вибуття окремих депутатів не створювало б настільки великої кількості «порожніх» округів.

    Новий Виборчий кодекс, який передбачає пропорційну модель із відкритими регіональними списками, був ухвалений уже після виборів 2019 року.

    Тобто нинішній парламент став останнім, сформованим за старою змішаною моделлю.

    Ніхто тоді не міг точно прогнозувати, що це скликання працюватиме сім і більше років через запроваджений після повномасштабного вторгнення воєнний стан.

    Верховна Рада вже працює довше, ніж будь-яке звичайне скликання

    IX скликання розпочало роботу 29 серпня 2019 року.

    За нормальних умов чергові парламентські вибори мали б відбутися через п’ять років.

    Однак Конституція України передбачає продовження повноважень Верховної Ради під час воєнного стану — до дня першого засідання нового парламенту, обраного після його скасування.

    Саме тому нинішня Верховна Рада входить уже у восьмий рік роботи без проведення загальнонаціональних парламентських виборів.

    Це створює ситуацію, якої українська політична система фактично раніше не переживала: депутати поступово вибувають, але механізм повноцінного оновлення складу парламенту не працює.

    І з кожним новим достроково припиненим мандатом проблема стає гострішою.

    «Слуга народу» залишилася рівно на позначці 226

    Особливо показовою є ситуація з найбільшою фракцією.

    У 2019 році «Слуга народу» отримала безпрецедентну для української історії одноосібну більшість — фракція налічувала 254 депутати.

    Станом на 28 липня 2026 року офіційний портал Верховної Ради вказує 226 членів фракції.

    Цифра символічна.

    Для ухвалення більшості законів Верховній Раді потрібно щонайменше 226 голосів.

    Тобто навіть якщо всі члени фракції дисципліновано голосуватимуть за один законопроєкт, запасу голосів у формальної монобільшості вже немає взагалі.

    На практиці такого рівня дисципліни давно немає.

    Частина депутатів відсутня, частина не підтримує окремі рішення, частина може мати іншу політичну позицію.

    Тому урядова більшість дедалі частіше залежить від голосів інших парламентських фракцій і груп.

    У Раді зараз дев’ять основних політичних груп

    Офіційні дані Верховної Ради показують, наскільки фрагментованим став нинішній парламент.

    Окрім 226 депутатів «Слуги народу», у Раді налічується 26 членів «Європейської солідарності», 24 — «Батьківщини», 19 — «Голосу», 19 — групи «Довіра», 18 — «За майбутнє», 21 — «Платформи за життя та мир» і 17 — «Відновлення України». Ще 20 депутатів є позафракційними.

    Це означає, що жодна політична сила, окрім формальної «Слуги народу», навіть теоретично не наближається до самостійної більшості.

    Тому будь-яке скорочення чисельності парламенту автоматично підвищує значення міжфракційних домовленостей.

    Для важливих законів 226 голосів дедалі складніше знайти

    Проблема вже проявляється під час голосувань.

    У червні та липні 2026 року у парламентських стенограмах неодноразово фіксувалися ситуації, коли голосів за окремі рішення не вистачало або роботу доводилося перебудовувати через недостатню присутність депутатів.

    Це не означає, що кожне провалене голосування прямо пов’язане із 47 вакантними округами.

    Причинами можуть бути політичні розбіжності, відсутність парламентарів, позиції фракцій або якість конкретного законопроєкту.

    Але менша кількість діючих депутатів об’єктивно зменшує запас голосів.

    Особливо це важливо для рішень, які потребують не просто 226, а 300 голосів — наприклад, конституційних змін.

    47 округів — це ще й проблема для самих виборців

    Мажоритарний депутат традиційно виконує не лише законодавчу функцію.

    Його приймальня працює з локальними зверненнями, органами місцевого самоврядування, інфраструктурними питаннями та проблемами конкретного регіону.

    Коли округ втрачає свого депутата, формально його мешканці не втрачають право звертатися до інших парламентарів чи державних органів.

    Але персонального представника, обраного саме цими виборцями, більше немає.

    У випадку 47 округів мова вже йде про значну частину країни.

    Частина з них перебуває на тимчасово окупованих територіях, однак інші знаходяться на підконтрольній Україні території та залишилися без мажоритарника саме через дострокове припинення мандатів.

    Ситуація може лише погіршуватися

    Поки триває воєнний стан, провести проміжні парламентські вибори неможливо.

    Це означає, що кожен новий депутат-мажоритарник, який помре, добровільно складе мандат, втратить громадянство чи отримає обвинувальний вирок, потенційно збільшуватиме кількість округів без представника.

    Саме тому «Голка» називає мажоритарну систему найслабшою ланкою представництва під час війни.

    І проблема вже давно перестала бути суто теоретичною.

    На старті IX скликання парламент і без того не мав повних 450 депутатів через окупацію. За наступні сім років ще десятки мандатів припинилися достроково, а механізм їх повноцінного заміщення для мажоритарників виявився заблокованим воєнним станом.

    У результаті Україна отримала парадокс: парламент продовжує легітимно працювати стільки, скільки цього потребує війна, але водночас його фактичний склад поступово скорочується.

    47 мажоритарних округів уже залишилися без депутатів, 71 парламентар втратив свої повноваження за час роботи скликання, а колись рекордна монобільшість «Слуги народу» зменшилася до рівно 226 членів.

    І якщо війна та воєнний стан триватимуть, ця кадрова проблема Верховної Ради, найімовірніше, лише поглиблюватиметься.